Олена Теліга (1906–1942) — українська поетеса, публіцистка та діячка ОУН, символ незламності українського духу; народилася під Москвою, жила в Києві, емігрувала, а в 1941 році повернулася до Києва, де очолила Спілку українських письменників та була розстріляна нацистами у Бабиному Яру 21 лютого 1942 року. Її творчість, що прославляє активне життя, обов'язок перед нацією та державне самоствердження, втілена у посмертно виданих збірках "Душа на сторожі" та "Прапори духа", а її біографія — приклад жертовності заради України.
Біографія:
Народження: 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою.
Родина: Походила з інтелігентної родини; батько — інженер-гідротехнік, міністр УНР; старший брат — вояк армії УНР.
Революція: Переїхала з родиною до Києва, згодом родина емігрувала до Польщі, Чехословаччини.
Еміграція: З 1929 року жила в Польщі; 1939 р. вступила до ОУН.
Повернення в Україну: 1941 р. повернулася до окупованого Києва для підпільної роботи в рамках ОУН та культурної діяльності.
Арешт і загибель: Організувала Спілку українських письменників, редагувала додаток до газети «Українське слово» — «Літаври». Арештована гестапо; розстріляна в Бабиному Яру 21 лютого 1942 року.
Творчість:
Тематика: Прославляла дієве життя, національну гідність, самодисципліну, обов'язок перед нацією та ідею державності України.
Стиль: Лірика вирізняється яскравістю ліричного героя — сильної особистості, а також увагою до внутрішнього світу людини.
Публікації: Не встигла видати жодної збірки за життя.
Посмертні збірки: "Душа на сторожі" (1946), "Прапори духа" (1947), "На чужині" (1947).
Ключові твори: «Безсмертне», «Племінний день», «Відповідь», «Сучасникам», «Вечірня пісня».
Олена Теліга стала символом жертовності та незламності українського патріотизму, а її вірші — втіленням волі до боротьби за незалежність України.
