ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (О. КАНДИБА). ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. СВІТОГЛЯДНІ ПЕРЕКОНАННЯ

Опис документу:
Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях письменника, розкрити основні чинники формування його світогляду; розвивати навички роботи з додатковими джерелами, аналізу й систематизації опрацьованого; сприяти вихованню громадянських і патріотичних почуттів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Урок №1

Тема. ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (О. КАНДИБА). ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. СВІТОГЛЯДНІ ПЕРЕКОНАННЯ

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях письменника, розкрити основні чинники формування його світогляду; розвивати навички роботи з додатковими джерелами, аналізу й систематизації опрацьованого; сприяти вихованню громадянських і патріотичних почуттів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменника, виставка творів, фотоматеріал

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Звучить пісня «Чари ночі» у виконанні Ніни Матвієнко

Слово вчителя

Щойно прослухану вами пісню виконала жінка, яку називають «золотим голосом України», «душею України», - Ніна Матвієнко. А що ж до автора цих слів, то ним є людина, про яку говорять у двох діаметрально протилежних площинах: «безплідного мрійництва» (Дмитро Донцов) та «тонкого лірика...з національним колоритом» (Микола Неврлий). Йдеться про класика української літератури Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандибу).

Твір «Чари ночі», який ви мали змогу щойно прослухати, відкриває першу поетичну збірку митця «З журбою радість обнялась», назва якої стала таким самим поетичним узагальненням, як і назва перших книг Т.Шевченка чи П.Тичини. Слова «журба» і «радість» стали своєрідним епіграфом як до творчості письменника, так і до його особистостого життя.

Ось як про це пише в передмові до двотомного видання Олесевих творів Р.Радишевський: «Журба і радість – ці два стани людських почуттів, переживань і настроїв – переплелися не лише в першій збірці, а й стали ідейно – емоційною домінантою всієї Олесевої творчості. Вони відбивали і суспільні контрасти доби, і загальнолюдські почування: любов і ненависть, окрилення й згасання, надію й зневіру, страждання й бадьорість духу. Трагічне й ліричне злилось тут воєдино; контрасти й антитези, найбільш притаманні метафоричній поезії бароко, знайшовши нове життя в літературі початку ХХ століття, нуртували в Олесевих рядках. Вони були, як і сама енергія боротьби двох начал, полярного відштовхування, живильними соками, надійними стимуляторами народження художнього слова поета, драматурга, публіциста, перекладача».

ІІІ. Оголошення теми, мети та епіграфа до уроку

(Слайд № 1)

З журбою радість обнялась...

В сльозах, як жемчугах, мій сміх

І з дивним ранком ніч злилась,

І як мені розняти їх?!

Олександр Олесь

Слово вчителя

Тема сьогоднішнього нашого уроку: «Журба і радість – життя та творчості Олександра Олеся». Епіграфом ми взяли одну із строф вірша Олеся (Вчитель читає епіграф)

На уроці ми розглянемо основні етапи життя письменника, простежимо на основі біографічного матеріалу умови його творчості, її основні спектри. Учні записують тему в зошит.

Три групи ваших товаришів отримали завдання – підготувати презентацію, дослідження та повідомлення про життєвий та творчий шлях Олеся.

Всі інші повинні були самостійно знайти відповіді на цікаві питання , які стосуються письменника. На сьогоднішньому уроці ви зможете скористатися отриманою інформацією.

ІY. Основний виклад матеріалу

1. Слово вчителя

Перш, ніж приступимо до вивчення нового матеріалу, накресліть у зошитах таблицю таку, як на дошці. Протягом уроку ви будете заповнювати її, заносячи радісні та сумні події в житті Олександра Олеся.

Учні, слухаючи коментар викладача, виступи одногрупників зі своїми презентаціями, заповнюють у зошитах таблицю

2. Презентація «Дитинство та початок творчого шляху»

(слайди № 2,3,4,5,6,7,8,9)

1 учень

У родині рибалки Івана Федоровича Кандиби, що проживав у містечку Білопілля, що на Сумщині, 5 грудня 1878 року народився син Олександр. З дня народження і до 1891 року сам Олександр вважав найкращими роками дитинства. Щоліта він приїздив у маєток до діда. Саме тут прийшла перша закоханість у двоюрідну сестру Таню, яка була на два роки старша від нього, і саме тут у дев’ятирічному віці з’явились перші поетичні рядки.

У 1889 році батько, який відав рибними промислами в Астрахані, збанкрутувавши, покінчив життя самогубством, хоча всі його знали як веселу, чуйну, життєрадісну людину. Перед смертю він написав листа дружині, про який дітям нічого не говорили, тож батькова смерть була напівзагадковою. На руках матері залишилось троє дітей, старшому, тобто Олександру, виповнилося лише одинадцять років. Заможна сім’я збідніла.

2 учень

1893 рік. П’ятнадцятирічний Сашко був схожий на матір не тільки зовнішністю, а й душею: любив природу, мандрівки, тягнувся до науки. Мати інтуїтивно відчувала велике майбутнє сина і, щоб пересвідчитися в цьому, повела його до Іоанна Кронштадського, якого в народі мали за пророка. Пильно глянувши дитині в очі, священник сказав: «Большой будешь человек». Шлях до здійснення пророцтва, що розпочався у Білопіллі, проліг до хліборобської школи в містечко Дергачі, неподалік від Харкова. Із усіх дисциплін найбільше цікавився мовами: польською, сербською, болгарською, працював над індійською. Згодом були приватні уроки, поетичні спроби, редагування рукописного журналу «Комета» - все це неабияк наповнювало життя, наснажувало. Перші твори молодого автора були стилізовані під шевченківські балади, про що свідчать назви: «Дівоча доля», «Сирітка», «Дума», «На чужині».

1903 рік. Олександр захопився театром. Щоб потрапити на виставу, він долав у будь – яку пору року 12 верст.

1 учень

Після смерті діда Василя – материного батька, колишнього кріпака графа Толстого, життя стало ще скрутнішим. Олександр вступив до Київського політехнічного інституту вільним слухачем, але, не маючи змоги заплатити за «право слухання лекцій», змушений був покинути інститут і стати практикантом у маєтку Харитоненка на Херсонщині.

У цьому ж таки році склав іспит з латини і став студентом Харківського ветеринарного інституту, одночасно поступив на службу в земство статистом. Брав активну участь у громадському житті. Великий вплив на Олександра мали Алчевські, Олександра Єфименко (історик), що проживали в Харкові, та двоюрідний брат Петро Радченко, який «кинув» у душу поета «перші промені національної свідомості».

У 1903 році, на відкритті пам’ятника І.Котляревському познайомився з багатьма визначними представниками української культури... .

Слово вчителя

Пригадаймо і запишімо до таблиці імена та прізвища тих людей, яких зібрала Полтава в 1903 році на відкритті пам’ятника І.П.Котляревському (Леся Українка, М.Коцюбинський, М.Лисенко, М.Старицький, І.Карпенко – Карий, В.Стефаник)

2 учень

Вороже ставлення царату до події, що відбувалася в Полтаві, виявилося у забороні промов українською мовою, що найбільше обурило українську громаду. Учасники урочистостей відмовилися читати російською і, демонстративно подерши свої привітання, залишили офіційне свято, організоване владою... .

У 1904 році Олександр Олесь писав гумористичні оповідання. З боку приятелів вони стрівали досить прихильну оцінку... Олександр став думати над виданням книжки поезій. Однак спроби знайти видавця або позичити десь на видання 300 карбованців не дали в Харкові ніяких наслідків.

У 1907 року Олександра Єфименко познайомила Олеся з відомим українським діячем, письменником і публіцистом, який позичив поетові 300 карбованців на видання збірки «З журбою радість обнялась», до якої увійшли такі ліричні твори: «Айстри», «Літньої ночі», «Конвалія», «Любов», «Чари ночі» тощо. Книжка була надрукована того ж року в Петербурзі, одразу ж прославивши поета і привернувши увагу критиків, ім’я Олеся стало символом кохання, самого ж автора стали називати «українським Гейне» - все це було для нього і його дружини приємною несподіванкою..

Слово вчителя

А зараз перше цікаве питання, відповідь на яке ви повинні були знайти вдома.

Цікаве питання

Чи відоме вам прізвище благодійника, завдяки якому побачила світ збірка Олександра Олеся «З журбою радість обнялась»? (П.Стебницький)

Слово передаємо дружині О.Олеся – Свадковській Вірі Антонівні.

Виступ учениці в ролі Віри Антонівни Свадковської

3. Самостійна робота учнів

Слово вчителя

А зараз ви самостійно опрацюєте фрагмент із книги М. Неврлого «Олександр Олесь. Життя і творчість», де йдеться про знайомство з майбутньою дружиною, Вірою Свадковською.

Учні самостійно опрацьовують фрагмент із книги, заповнюючи таблицю.

Дайте відповідь на питання:

  • В якому році Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною?

  • Чому він вибрав собі саме такий псевдонім?

  • Прочитайте увічнене «перетворення» поета Олеся, присвячене дружині.

Виступ учителя

Пройшло два роки. Літературна праця не давала змоги забезпечувати сім’ю, а постійні пошуки заробітку були безуспішними. Тому в жовтні Олесь змушений був влаштуватися на «найогиднішу з усіх робіт» на київській міській скотобійні, де пропрацював 10 років – з 1909 по1919 рік. Намагався декілька разів змінити місце роботи, але з тих чи інших причин це йому не вдалося. Один з його друзів після відвідання місця роботи Олександра Івановича «пережив щось близьке до нервового потрясіння»...

За цей час з’явилося п’ять збірок Олесевих поезій і збірка драматичних етюдів. У «Літературно – науковому віснику» надруковано його переклад «Пісні про Гаявату» Г. Лонгфелло (окремим виданням переклад побачив світ у Державному видавництві України 1923 року). Українською мовою, дякуючи О. Олесеві, зазвучали казки В. Гауфа, арабські казки тощо. Велике значення для митця мав вихід журналу «Українська хата», фінансова база для якого закладена була завдяки Олесеві (на його пропозицію склалися по 5 карбованців усі, хто був зацікавлений у друкуванні місячника)...

Дружину й сина Олега Олександр любив безмежно, але часу приділяв їм дуже мало. Він завжди кудись поривався, шукав нового оточення, нових зустрічей та вражень. Це давало поетові багатий матеріал для творчості, але обмежувало час для сім’ї. Родина не розпалася завдяки відданості, розумінню і шляхетності Віри Антонівни.

Подорож до Карпат, австрії та Італії надихнула Олександра Олеся на нові творчі звершення, з’явився цикл таких чудових поезій, як «Італійська ніч підкралась...», «Так, як Данре любив Беатріче...». Особливо сильне враження на поета справило перебування в Криворівні. «Я стояв, дивився і не міг надивитися на цей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільну душу, мову, старосвітські звичаї, повні краси», - писав у своїх спогадах Олесь.

Щиро й радісно в 1918 році поет привітав проголошення УНР, був переконаний, що цей акт став початком національного відродження Ураїни, до якого закликав народ і його муза. Молодий Тичина відгукнувся на цю подію «Золотим гомоном», а Олесь віршем «Живи, Україно...». В цей великий час не тільки його поезія, а й публіцистичне слово має вагу для молодої української держави.

В 1919 році потрясінням для Олеся стала смерть піаніста й композитора Костянтина Хороманського. Друзі, перечікуючи стрілянину, грали в шахи. З якихось причин Костянтин вийшов до сусідньої кімнати, куди саме і потрапив снаряд. Пам’яті К.Хоропанського Олесь присвятив збірку «Чужиною».

А тепер наступні цікаві запитання.

Блок цікавих запитань:

1. Чому лірик Олександр Олесь свою другу збірку «Поезії. Книга ІІ» видав під такою неліричною назвою? (Книга мала назву «Будь мечем моїм!», але цензура її заборонила).

2. Назвіть три інструменти, на яких майстерно грав Олесь. (Арфа, ліра, кобза).

3. Що споріднює твір Олександра Олеся «Над Дніпром» з «Лісовою піснею» Лесі Українки? (Жанр – драма-феєрія).

4 Повідомлення дослідницької групи на тему: «Випробування чужиною»

1 дослідник

Олесь боляче сприйняв звістку, що Росія, яка ще вчора визнала УНР, віроломно напала на молоду українську державу й більшовицькі війська під командуванням колишнього царського генерала Муравйова підходять до Києва.

У завірюсі громадянської війни у лютому 1919 року поет виїхав до Будапешта як аташе посольства УНР з питань культури, а вже через два тижні перебрався до Відня. Поет не повернувся додому й залишився на чужині в добровільному вигнанні. На це рішення згодом вплинули й інші події – розстріл Г. Чупринки, репресії проти української інтеліґенції, русифікація.

Олесеві вдалося врятувати своїх рідних, добившись права на виїзд за кордон дружини й сина Олега, який успадкував від батька поетичний дар і пізніше став відомим поетом Олегом Ольжичем.

У перші роки перебування за кордоном О.Олесь виявляв громадянську активність, його хотіли бачити в гущі емігрантського життя. У березні 1920 року він редагує у Відні гумористичний журнал «Сміх», підписуючись новим псевдонімом. Але після того, як поет вмістив у ньому різко сатиричні твори про еміграцію, часопис припинив своє існування. Вийшло у світ лише два номери. Був Олесь редактором і ще одного емігрантського журналу – «На переломі».

2 дослідник

Разом з іншими культурними діячами у 1921 році Олесь засновує у Відні Український Вільний Університет, який згодом було перенесено до Праги (1921 – 1945), де він став середовищем вільної української науки у вільному світі. Першим почесним доктором УВУ було одноголосно обрано поета Олександра Олеся. Після нього ці високі звання отримали О.Кобилянська, Б.Лепкий, В.Стефаник. Цілком новим і певною мірою несподіваним явищем у творчості автора «Айстр» і «Чарів ночі» стала сатирична поезія – ціла збірка «Перезва», яка вийшла під тим самим псевдонімом, що й «Сміх».

Слово вчителя

Наступний блок цікавих запитань.

Блок цікавих запитань

1. Під яким псевдонімом друкувалися статті в журналі «Сміх» і вийшла збірка «Перезва» ? (В.Валентин)

2. Які ще освітні та культурні українські установи були відкриті за кордоном у 20 – 30 роки ХХ століття? (Український високий педагогічний університет ім. Драгоманова, Українське товариство прихильників книги, Музей визвольної боротьби України, Празьке Українське історико – філологічне товариство – все у Празі, Українська господарська академія в Подєбрадах, Український науковий інститут та Православний митрополичий архів – музей у Варшаві, Український інститут у Берліні та ін.).

Продовжуємо.

3 дослідник

1923 року Олесь переїхав з Австрії до Чехословаччини й поселився в Горних Черношицях. Через три роки переїжджає до Ржевніц, околиці Праги, а з 1931 року мешкає вже в самій Празі. Якийсь час був головою Спілки українських письменників і журналістів у Празі.

Настали тяжкі для нього роки несамовитої туги за Україною, за своїм народом, роки смутку й печалі. Кожен рядок вибухав вогненною журбою поета.

Єдиною розрадою були спомини. В уяві поставали дорогі образи – мати, рідні степи, друзі.

Хоча дружина працювала вихователькою в гімназії, а Олесь отримував незначні гонорари, матеріальні нестатки давалися взнаки: збільшувалися видатки на навчання Олега, який студіював археологію в Карловому університеті. Доводилося розраховувати і на гроші від колядування чи на приватні пожертвування, та навіть за такої скрути він не втрачав гідності. Коли С.Росоха, празький видавець, не заплатив йому обіцяний гонорар за книжку, він нікому не скаржився, хоч тяжко переживав несправедливість.

1 дослідник

Найщасливішим в Олесевому закордонному житті до Другої світової війни був період, коли його син Олег влітку 1928 року захистив дисертацію у Карловому університеті здобув звання доктора слов»янської археології і став науковим співробітником чеського Національного музею, що містився на Вацлавській площі. Кілька семестрів Олег навіть викладав у Гарвардському університеті (США).

Боляче сприйняв Олександр Іванович в 1933 році звістку про голодомор в Україні. Під час оповіді М.Неврлого про те, як у Харкові на вулицях валялися тіла мертвих селян, Олесь не витримав – заплакав. А після невеликої паузи сказав: «Як довго ще буде страждати й мучитись наш народ? Чи прийде кара на злодіїв?..»

Талановитий поет Олександр Олесь зотлів, згорів у вогні журби за рідною землею та своїм народом. Рік за роком втрачав він охоту до праці, дрібнішали його бажаня й наміри, згасав талант.

2 дослідник

5 грудня 1943 року у міському театрі на Виноградах відбувся ювілейний вечір з нагоди 40 – літньої літературної діяльності Олеся. Проходив він під егідою Українського Вільного Університету у Празі. У першій частині були привітання ювілярові, поетичні посвяти, а в другій – концертна програма. Після ювілею навіть помолодшав, забувши на деякий час про еміграційні поневіряння.

Відходив у небуття поет майже самітним, під доглядом самовідданої дружини Віри Антонівни та безмежно закоханої в поета словачки Марії Фабіанової.

Наприкінці червня 1944 року востаннє виїхав на річку Сазаву: мріяв спіймати коропа й відпочити. Та жорстока доля чатувала й тут. Його наздогнала звістка про трагічну загибель сина Олега, заарештованого німцями у Львові. Хворе серце рвалося з грудей. Кинувся до поїзда. У переповненому вагоні зомлів і прийшов до тями аж у лікарні. Згодом стало відомо, що Олег Кандиба був закатований фашистами у концтаборі Заксенхаузені. Поет почав швидко згасати. За кілька тижнів дуже постарів, згорбився, схудле обличчя вкрилося зморшками, очі потьмяніли. Перед смертю сказав згорьованій дружині: «Довго не будеш сама. Без мене не проживеш, бо ти непрактична. Скоро підеш за мною»

3 дослідник

22 липня 1944 року О.Олеся не стало. Друзі поховали поета на празькому цвинтарі Ольшани.

Через чотири роки, у 1948 році, відійшла його вірна дружина Віра Антонівна. Її поховали у тій же могилі: домовину поклали на чоловікову, оскільки грошей на окреме місце на цвинтарі не було.

До сьогоднішнього дня заповіт Олександра Олеся не виконано: прах не перевезено на Україну.

Залишився син О.Олеся та Марії Фабіанової – Олександр Олександрович Кандиба, який і сьогодні живе у Празі.

В 1958 році в Україні було видано його збірку «Вибране». Заходами Максима Рильського почалося друге народження Олеся для українського читача, хоча й з великими цензурними коригуваннями.

З 1991 року почалось третє повернення великого поета на Україну.

Слово вчителя

Дякуємо за свій виступ. Закінчуйте свої записи до таблиці. Зробимо невеличкий підсумок записаного вами. Подивіться на записи і скажіть: чого було більше в житті О.Олеся – радості чи журби? (Учні відповідають)

Завданням третьої групи учнів було підготувати повідомлення – презентацію про творчість поета.

5. Повідомлення учнів «Творчість поета»

1 учень

Творчість О. Олеся виразно поділяється на два великі періоди. Перший обіймає час між революціями 1905 і 1917 років; другий – з 1919 року, коли поет опинився в еміграції, прирік себе на добровільне вигнання до кінця життя.

Поетичний доробок першого періоду складають збірки «З журбою радість обнялась» (1907), «Будь мечем моїм!..» (у першому виданні авторська назва знята цензурою, книжка вийшла 1909 року під заголовком «Поезії» із зазначенням «Кн. ІІ»), «Книжка третя» (1911), «Драматичні етюди» (1914), «Поезії» (1917), «На хвилях» (1918, книжка у світ не вийшла, набір був розсипаний). Від 1909 року О.Олесь ставить на обкладинках своїх книжок порядковий номер – створюється ніби зібрання творів поета.

Варто згадати перекладацьку діяльність поета в цей період творчості. Ще 1912 року журнал «Літературно – науковий вісник» надрукував Олесів переклад «Пісні про Гаявату» Г. Лонгфелло (окремим виданням переклад побачив світ у Державному видавництві України 1923 року). Українською мовою, дякуючи О.Олесеві, зазвучали казки В.Гауфа, арабські казки тощо.

Він перекладав з англійської, німецької, російської, польської, болгарської, білоруської, сербської, грузинської мов. У перекладі О.Олеся вперше пішов на сцені Українського театру в Києві «Вишневий сад» А.Чехова.

2 учень

В еміграції О.Олесь створив книги «Чужиною» (1919), «Княжа Україна» (написана у 1920 р., надрукована 1930 р. зі зміненою назвою «Минуле України в піснях. Княжі часи», з назвою «Княжа Україна» - 1940 р.), «Перезва. Ч. І» (1921), «Поезії. Кн. Х» (1931), «Кому повім печаль мою?» (1932), поема – реквієм «Терновий вінок» (1938), поема – збірка «Цвіте трояндами» (1939). Залишилися неопублікованими збірки «Похмілля», «Маски», «Перезва. Ч. ІІ», «Падає листя», «Книжка без назви» та книги поезій ХІІ і ХІІІ, що охоплюють творчість останніх років життя. Більшість віршів із цих збірок сповнені безмежної туги за Батьківщиною.

Створив О.Олесь в еміграції і низку сатиричних п’єс: «Вилітали орли», комедію «Ревізор з Кам’янця», лібрето до опери «Влада за кордрном», трагікомедію «Народний суд», «Шиночок на передмісті», «Фінал», «Темний ліс» тощо. Більшість цих творів, очевидно, загублені, але цілком можливо, що в майбутньому вони будуть знайдені, як і поетичні збірки, про існування яких до останнього часу ми нічого не знали.

Останнім спалахом творчості О.Олеся стала написана 1941 року драматична поема «Ніч на полонині», опублікована та поставлена в Пряшеві (Словаччина) 1964 р. У ній ще раз спалахнула вогнем натхнення, казково воскресла й душа самого поета, роздвоєна між мрією і сумною дійсністю у вигнанні.

Слово вчителя

Дякуємо за виступ.

Y. Узагальнення вивченого матеріалу

1. Літературний диктант (на основі складеної таблиці)

·         Де й коли народився О. Олесь?

·         У скільки років навчився читати?

·         У якому віці написав перший вірш?

·         У яких закладах навчався?

·         За яким фахом працював О. Олесь?

·         Як називався перший рукописний журнал, редагований О. Олесем?

·         Хто з оточення юного Олеся вперше пробудив у ньому національну свідомість?

·         Яка подія визначила шлях Олеся в українській поезії?

·         З яких мов і які твори перекладав О. Олесь?

·         У яких роках О. Олесь емігрує за кордон?

·         Як звали сина О. Олеся, відомого поета і вченого?

·         Які збірки поезій ви запам’ятали?

2. Підсумкова бесіда за питаннями:

А)Чи можна вважати епіграф нашого уроку епіграфом до всього життя Олеся?

Б)Яка із почутих сьогодні подій вам запала в душу найбільше?

YІ. Висновок

Сьогодні ми зробили лише перший крок на стежині О.Олеся. Розповіді дослідників його творчості довели, що життя і творчість митця були присвячені рідній землі – Україні.

YІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Оцінювання учнів, його мотивація.

YІІІ. Домашнє завдання

  1. Опрацювати статтю підручника, таблицю в зошиті.

  2. Підготувати повідомлення про постать поета за опорною таблицею

  3. Підготувати огляд лірики поета: інтимної, пейзажної та громадянської.

  4. Для учнів вищого рівня. Спростуйте або підтвердіть слова, сказані на адресу митця:

«Останні події, війна і голод, які повинні були голосною луною протесту відбитися в творах нашого письменства, - не викресали в них нових акордів... Олесь бачить лише голодні роти й очі, що благають скибки хліба. Образ обдертого і зневаженого краю не викликає в нього ні ноти обурення, ні протесту проти щасливих переможців, лише – сльози і нарікання... Олесь бачить у відродженні краю не зусилля, не корону довгої борні, але передовсім красу вже заснілого стану, вже чогось готового». (Д.Донцов)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Всеосвіті 3 роки!

Святкуємо гучно та з подарунками!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

до розіграшу подарунків залишилось
00
00
00
00