Олекса Тихий. Думки про рідний Донецький край.

Олекса Тихий Підготувала: Панова Ольга, вчитель мистецтва ЗОШ № 6 міста Авдіївка Донецької області

Думки про рідний Донецький край

Мене вчили і я вчив, що не хлібом єдиним живе людина, що сенс життя в творенні добра людям, у піднесенні матеріального та культурного рівня народу…

Тихий був переконаним противником домашніх завдань, вважаючи, що від них більше шкоди, ніж користі. Це позбавлення дитини вільного часу, а значить можливості займатися улюбленою справою.

Сумно і моторошно стає на душі при аналізі того, що бачиш навкруги. Цілковита байдужість до всього прекрасного, святого, людського. Українські театри позакривались, і ніхто за ними не сумує.

Забули старі й не дуже старі традиції та обряди, щезли вечорниці, колядки, щедрівки, купальські пісні тощо…

Я – для того, щоб жив мій народ, щоб підносилась його культура, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.

Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, я для того, щоб моя Донеччина давала українських спеціалістів-патріотів, українських письменників, українських композиторів та акторів.

У неволі Олекса Тихий здружився з Василем Барвінським, українським композитором, піаністом, музикознавцем та педагогом.

Характерні прикмети музичної мови Барвінського – це ніжність і м’якість мелодії та гармонії, опора на українську народну пісню.

Інструментальний твір цього композитора під назвою «Думка» звучить зараз

Найкращим вшануванням пам’яті Тихого для нас з вами буде втілення ідей нашого славетного земляка в життя.

Творчість його актуальна, як ніколи «Поглянь, Олекса, зі святого неба. Ти у цей день тут, поруч, поміж нас. Як і тоді нам більшого не треба, аби настав наш, український час...»

Дякую за увагу