Олекса Федорович Влизько (1908–1934) — видатний український поет, прозаїк та футурист, одна з найтрагічніших постатей «Розстріляного відродження».
Біографія
Дитинство та хвороба: Народився на станції Боровйонка (нині Новгородська обл., РФ) у родині дяка. У ранньому віці (за різними версіями через скарлатину або нещасний випадок на кризі) повністю втратив слух. Попри це, він навчився говорити й майстерно володів словом.
Освіта та початок шляху: Навчався в Київському університеті (тоді ІНО). Перші вірші опублікував у 13 років.
Трагічний фінал: Був заарештований у грудні 1934 року після вбивства Кірова за сфабрикованим звинуваченням у належності до «контрреволюційної терористичної організації». Розстріляний 14 (за іншими даними 16) грудня 1934 року у віці 26 років.
Творчість
Влизько належав до літературних об'єднань «Молодняк» та «Нова генерація», де виступав як яскравий представник футуризму. Його поезія вирізняється життєствердним пафосом, динамізмом та морською тематикою.
Основні збірки:
«За всіх скажу» (1927) — дебютна книга.
«Поезії» (1927).
«Живу, працюю» (1930).
«Книга баляд» (1930) — вважається вершиною його творчості.
«П'ятий корабель» (1933)
