Ось короткий огляд матеріалу презентації «Ярославни: Геополітика та культурна дипломатія XI століття» (за оповіданням Раїси Іванченко):
Основна ідея («Soft Power» у XI столітті): Презентація розглядає дочки Ярослава Мудрого не як об'єкти пасивних домовленостей, а як ключових агентів ранньої європейської дипломатії та державотворення, що використовували «м'яку силу» замість війн.
Дипломатичні вектори та ролі Ярославен (культурних амбасадорок):
Єлизавета (Норвегія / Данія) — стала музою короля-поета Гаральда, принесла мир на північні землі.
Анна (Франція) — привезла Реймське Євангеліє, підписувала акти кирилицею, була регенткою короля та будувала храми.
Анастасія (Угорщина) — поширювала просвітництво, любов до науки й знань на берегах Дунаю.
Київ очима іноземців: Варязький посол Інгвар та французький єпископ Готьє Савояр були шоковані та захоплені розкішшю, порядком, освіченістю й матеріально-духовною вищістю Київської держави.
Софія Київська як символ: Храм розглядається не просто як споруда, а як центр освіти (бібліотека, переписування книг), гавань спокою та матеріальне втілення державної стратегії Ярослава Мудрого.
Літературний паспорт твору: Жанр — історичне оповідання; тема — доля доньок Ярослава Мудрого на тлі геополітики; головна думка — «Найбільше багатство людей — їхній духовний скарб».
Урок для сучасників: Текст нагадує, що Україна завжди була частиною Європи — не як прохач, а як творець її історії, культури та законів.
