В презентації йдеться про те, що після Віденського конгресу італійські землі опинилися під політичною роздробленістю та жорстким австрійським впливом, що спонукало народ до визвольної боротьби, відомої як Рісорджименто. Центром об'єднання країни стало економічно розвинене Сардинське королівство, чий прем'єр-міністр Камілло Кавур сприяв зміцненню держави та залученню міжнародних союзників. Водночас революційний рух під проводом Джузеппе Гарібальді та Джузеппе Мадзіні сприяв народним повстанням і звільненню південних регіонів півострова. Завдяки спільним зусиллям монархічних і республіканських сил у 1861 році було офіційно проголошено створення Італійського королівства. Остаточне об'єднання країни завершилося у 1870 році, коли італійські війська увійшли до Риму, зробивши його столицею нової держави.


