О слово рідне! України слово!

Українська мова

Для кого: 5 Клас, 6 Клас

09.02.2020

471

3

0

Опис документу:
Позакласний захід до дня Рідної мови. Рідна мова для кожної людини - це те життєдайне джерело, з якого вона черпає свою енергію, життєву силу, що передається нам віками, з покоління в покоління цілим українським народом, рідним краєм.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

О слово рідне! України слово!

Мета: надати учням поняття про те, що рідна мова для кожної людини — це те життєдайне джерело, з якого вона черпає свою енергію, життєву силу, що передається віками, з покоління в покоління цілим народом, рідним краєм, учити учнів правильно розмовляти рідною мовою, збагачувати словниковий запас, розвивати і збагачувати мовлення учнів, виховувати любов і гордість за рідну українську мову, бажання зберегти її чистоту і красу.

Обладнання: інтерактивна дошка, патріотичні плакати, наочні матеріали, костюми учнів, ноутбук.

Хід заходу

Під музику:

На сцену виходять три дівчини вбрані у вишиванки з запаленими свічками і по черзі розпочинають вірші про мову…

Учениця 1.Рідна мово моя українська,
В світі гордо, натхненно звучи
Волелюбна моя, материнська,
Мово рідна моя, не мовчи!

Учениця 2.Хай же світлою буде дорога
Серед різних нелегких доріг...
Ми звертаємось нині до Бога,
Щоб тобі, мово, він допоміг.

Учениця 3.Матір Божа, свята і єдина,
Дай нам щастя, любові й тепла!
Щоб квітуча моя Україна
Рідну мову, як стяг, підняла.

Учениця 4.Будь прихильною. Матінко Божа!
Жити праведно в світі навчи!
Щоб світила нам зірка погожа.
Мово рідна моя, не мовчи!.

На сцену виходять ведучі:

Ведучий: 1   Доброго дня шановні гості та учасники нашого заходу! Вітаю Вас на світлому святі, яке зібрало нас у цьому залі, адже сьогодні, 21 лютого, ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.

Ведуча:. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, вiдзначається він щороку з лютого 2000 року для сприяння мовній і культурній різноманітності.

Ведучий: 1   В Україні цей день святкується з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Ведуча: 2  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

А зараз пропонуємо вашій увазі цікаві факти про українську мову.(переглянемо цікаві факти про українську мову)

Декламація віршів:

Учень1:

МОЛИТВА ЗА РІДНУ МОВУ
 
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

УКРАЇНІ

Україно, Ти – сонце весняне,

Моя рідна, моя золота...

Твої древні задумані храми,

Старовинні чудесні міста –

Ніби в казці, де час зупинився,

Щоб усе, що було, пригадати:

Тихі співи і танці вогнисті,

Щебетання в садку біля хати,

І тумани, і роси краплисті,

І героїв славетних життя, –

І мале босоноге дитя,

Що біжить радо з піснею в поле

І сміється, хоч ніженьки коле.

Учень2:

Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!

 Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!

«Лунає пісня про рідну мову»

Ведучий: Всім відомо про мелодійність рідної, української мови, і один цікавий факт яскраво засвідчив це.

Ведуча: у купе вагона 1 класу Львів- Відень їхали чотири пасажири інтелектуалів: італієць, німець, англієць і українець.

Ведучий: розмова велася навколо різних тем, нарешті заговорили про мову, чия мова найкраща, багатша, мелодійніша? Звісно кожен почав вихваляти свою мову.

Англієць: « Англія – країна завойовників,мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра,Байрона Ньютона. Безумовно їй належить світове майбутнє.»
Німець: «Ні в якім разі!Німецька мова – це мова двох великих імперій:Німеччини й Австрії ,які займають більше половини Європи. Це мова філософії,техніки,армії,медицини,це мова Гете,Шиллера,Канта. І тому ,саме вона претендує на світове панування.»

Італієць. « Панове,ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії ,мова музики й кохання. Нею написані нетлінні твори Данте,Петрарки,опери Верді,Росині. Тому італійська мова має бути провідною у світі.»
Українець. « Я також міг би сказати,що моя мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського ,мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу,проте вашим шляхом не піду. Ви ж,по суті ,нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати вірш,в якому б усі слова починалися з однакової літери?»
Усі. « Ні,ні,ні!Це неможливо!

Українець. «Це у вас неможливо,а нашою мовою це зовсім неважко. Просто  назвіть якусь букву.»
Німець. « Нехай буде буква С.

Українець:

Самотній сад

Сипле,стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Ведуча:інші пасажири вже не мали змоги вимовити , а ні слова, були у захваті, сперечатися не було сенсу, адже наша українська мова найбагатша, най мелодійніша, найкрасивіша.(Звучить пісня)

УКРАЇНКА
Я - Українка! Горжусь і радію,
Що рідною мовою я володію.
Шевченковим словом умію писати.
Слова мелодійні і вірші писати.


Я - Українка! Живу в Україні,
На вільній, єдиній моїй Батьківщині.
Де все мені в радість: Ліси і садки,
Озера й річки і глибокі ставки,


Лани неосяжні,
і гори й долини.
Цвіт білосніжний у лузі калини.
В душі моїй солодко грає сопілка.
Бо я з України!

МАТИ-УКРАЇНО!
Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас—


Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.


Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!

Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…
Я кращої в світі країни не знаю.


ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ
— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!


— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.


Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.


Рідна мово моя, що є краще за тебе,
Що бринить наймиліш і співає ясніш?
У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба,
Ти ростеш у душі, як зелений спориш.

Рідна мово моя! Ти жагуча криниця,
Ти черешня в цвіту, солов'їна струна.
Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться,
В кожній пісні горить сонцесяйна весна.

Рідна мово моя, в тобі сила козацька,
Вільний подих степів, осяйна далечінь.
Проведуть бандуристи по струнах зненацька,
І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь.

Рідна мово моя! Ти душа України,
Ти в мені гомониш, як потік буйних вод.
Треба сіять в серця твої чисті зернини,
Щоб навіки воскрес український народ!

Ведуча: Любі друзі, на завершення нашого свята – Міжнародного дня рідної мови, ми пропонуємо провести письмовий патріотичний флешмоб, а зараз ми і всі бажаючі напишемо, яка для нас наша рідна мова…(роздаємо під музику жовто-блакитні сердечка). Кожен підходить і попередньо промовляючи ліпить своє сердечко…

Ведучий: На цьому наше свято закінчено, дякуємо за увагу…

(звучить мелодія « хай у вас і в нас все буде гаразд»).

 

* * *

РІДНА МОВА

По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.
По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.

 

* * *

 

 Пилип Вакуленко

МОЯ ТИ РІДНА, ГОРДА МОВО!

Як не любить ту мову нашу?  
Мені вона найкраща в світі,  
Гарніша, ніж весняні квіти...  
І, як найпершої любови,  
Не заміню тієї мови!  
її ніколи не віддам  
В поталу недругам. Не дам  
Над нею кпити і сміятись,  
Щоб легкодухим не страхатись,  
Скажу за тебе гнівне слово,  
Моя ти рідна, горда мово!

 

* * *

 

Сидір Воробкевич

РІДНА МОВА
 
Мова рiдна, слово рiдне!  
Хто вас забуває,  
Той у грудях не серденько,  
А лиш камiнь має.  
Як же мову ту забути,  
Що нею учила  
Нас всiх ненька говорити,  
Ненька наша мила.  
Ой, шануйте, поважайте  
Рiднесеньку мову,  

.

Олександр Олесь 

   Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче, і миліш,

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! Рідна мова!

Рідна мова! Рідна мова!

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій

І в вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!.

В кому думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

«В рідній школі рідна мова!»

Олесь О. Рідна мова і рідній школі / О. Олесь // Наша мова – солов’їна / О. Олесь. – Київ, 1990. – С. 6.

* * *

Сидір Воробкевич 

   Рідна мова

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?!.

Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7.

* * *

Микола Пироженко 

   Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,

Ти поклонишся знову й знову

Тому, хто виплекав в тобі

Оцю співучу рідну мову.

Народ цю мову прикрашав,

Беріг від роду і до роду.

І в ній відбилася душа

Мого великого народу.

Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14.

* * *

Терень Масенко 

   Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

Масенко Т. Краса рідної мови / Т. Масенко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 15.

* * *

Дмитро Павличко 

   Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11.

* * *

Юрій Шкрумеляк 

   Молитва за рідну мову

Боже, отче милостивий,

Ти нам дав цю мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну. Нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати.

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова –

Мов троянда поміж цвітом.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй Волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Дай діждатись пошанівку

Рідного, святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова.

м.Рахів

1 учень. О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духи моноліт.

2 учень. О слово рідне! Мудру і прадавнє,

Ти вросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

3 учень. О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

Ведуча 1. Рідне слово... Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню!

В-2. Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбивими!

В-1. Що може бути дорожчим для людини як рідне слово.

Пісня “Рідна мова” (сл. Воробкевича, м. В.Підуфалого)

В- 1. Мова – то не просто слова, звуки. Це – голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації. Тому наш народ протягом віків вів боротьбу за її збереження.

Учень 3. Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

Її як дух степів, гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища, незрячу...

Учень 4. Хотіли вирвати язик

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик

В’язнили, кидали за грати

Зродить калікою з калік

Тебе хотіли рідна мати.

Уч.-3. Ти все порубана була, ...

Але свій дух величного гідний

Як житнє зерно берегла.

Уч.-4. Ми ж діти – українського народу,

Що в древнім Києві життя нам дав колись

І в спадок передав співучу мову,

Не дай же друже, загубитись слову!

Не дай упасти радості і тихої журби.

Ведуча. “Ну щоб здавалося слова

Слова та голос більш нічого.

А серце б’ється ожива як їх почує.

Так писав великий син України Тарас Шевченко.

Уч. 1. Через які пройшло воно тортури?

І вистояло, і зламало мури,

Мільйони піднімало за собою,

Знаменом пломеніло серед бою.

Не як потік, а як гірська ріка

Вогненне слово Лесі і Франка,

І Мирного і Нечуєве слово!

Неопалиме слово Кобзаря,

І Коцюбинського співуча мова,

Як світ ясний, провісна зоря!

Ведуча. Саме письменники збагачували нашу рідну мову, дбали про її збереження, до нас сьогодні завітали добре вам відомі літературні герої, устами яких несли до народу наше рідне слово письменники. Назвати їх імені вам допоможуть розповіді героїв про себе. Будьте уважними та спостережливими.

(По черзі на сцену виходять літературні персонажі)

Сценка із оповідання “Грицева шкільна наука” І. Франка.

Сценка із казки “Фарбований Лис” І. Франка.

Виходять на сцену дві дівчини Леся Українка та її мами.

Леся. Мамо, іде вже зими

Снігом травицю вкриває

В гаю пташок вже немає...

Мамо чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?

Мама. Ні, не кожна.

Одне, бачиш пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, -

Ще зосталась пташина маленька.

Леся. Чому же вона не втіка?

Нащо морозу Чека?

Мати: Не боїться морозу вона.

Жде що знову прилине весна:

Леся. Нащо ж співає? Чудна!

Краще б шукала зерна!

Мати. Спів пташині – потіха одна. –

Хоч голодна, веселенько.

Розважає пташине серденько.

Жде, що знову прилине весна.

Тішся, дитино, поки ще маленька.

То ж бо живеш навесні.

Ще твою дума літає легенька,

Ще твої мрії ясні.

(Виходять зі сцени)

Ведуча 1. Вони були завжди разом донька і мати, Лесі я Олена Пілка. Вони допомагали одна одній і в радості і в хвилини смутку.

Ведуча 2. 26 лютого 1871 року в сім’ї Петра Антоновича Косача (юриста) і відомої української письменниці Олени Пілки народилася донечка Лариса, якій пізніше судилося назватися Лесею Українкою.

Сценка із оповідання “Грицько” Б.Д. Грінченка.

Ведуча 2. А яка мелодійна наша мова. Тому так легко покладається на музику. Українська пісня... Хто не був зачарований нею. Вона натхненна безмежна шириною і красою образів. “Дзвенить піснями Україна”, - писав М.Гоголь. І справді пісні – самоцвіти лунають над широкими степами і сивими городами. То вони звучать, як стогін Дніпра – Славути, то як голос душі людської сповненої туги за рідним краєм і безмежної любові до матері-землі.

Учень 1. Народна після зоряно незгасно

Говорить в моєму серця повсякчас

Не пломенистим закликом, не гаслом,

А променем, що будить сівача.

Вона мене виводить на дорогу,

Вона мене просвітлює на віки,

Де радість і печаль мого народу

Вродилися в древа вічного гілки.

Учень 2. Вона – любов, вона – печаль і втіха,

Жива вода на виразки душі.

Поки живе – обереже від лиха

Понад стежками тихі спориші.

І я готова крізь чисті брами

Пройти і душу випалить дотла,

Лише в народна пісня не вмирала,

Щоб в молодих серцях вона жила.

Пісня “При долині кущ калини”

Читці 1. Рідна мова – звук бандури

Після солов’я

Тихий шепіт трав у лузі,

Клекіт журавля.

Ч-2. Рідна мова – гра сопілки,

Вітру свист у полі.

Роса чиста, що виливає

Яблука червоні.

Ч-3. Рідна мова – красна осінь

Щедра і багата.

Не раз була передчасно

Холодом розп’ята.

Ч-4. Рідна мова – плач матусі

На могилі сина,

Розколена при дорозі

Червона калина.

Ч-5. Рідна мова – шум джерельця,

Чистої води,

Корінь дерева старого

Що живить плоди.

Ч-6. Рідна мова – Дніпра хвилі,

Рідні водограї

Рідна мова вільним птахом

У небо злітає.

Ведуча. Рідна мова веде нас у чудовий світ мистецтва, літератури, лучних висловів. Та справжньою її окрасою є фразеологія – золоті злитки української мови. Серед суто народних фразеологізмів всім відомий вислів “піднести гарбуза”. От і героєві “Сватання на Гончарівці” довелося спробувати цю городину.

Сценка з п’єси “Сватання на Гончарівці” (Д-1. від слів Стецька:

Та й патлата...” до кінця яви).

Ведуча. А ось цікаво дізнатися Стецьку, чи знаєш ти, хто написав “Сватання на Гончарівці?”

Стецько: Аякже, ім’я Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка знають усі.

Ведуча. Та це ж псевдонім відомого автора. А яке справжнє прізвище? Не знаєш? Тоді, можливо, наші юні знавці української літератури допоможуть. [Григорій Квітка, він жив у основі біля Харкова] І тому додав до прізвища цю назву. Ще він підписував свої твори псевдонімом Грицько Основ’яненко).

Стецько. Так, так. Як я забув. От дурна голова. А що це так пахне? Піду подивлюся.

/Можливо пісня “ Із сиром пироги...” інсценівка пісні./

Ведуча 1. Українське слово, українська після... Ми почули вперше їх від матері, яка співала над нашою колискою. Ще з уст матусі долинули до нас перші слова сказані пізніше й нами. Тому з образом матері пов’язане усе найдорожче у нашій душі рідний дім, яблуні і вишні в цвіту, журлива річка, запашний луг – усе те, що зветься Батьківщина.

Ведуча 2. Людина має завжди пам’ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову. Не можна бути байдужим до того, як ми користуємось мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово. Один мудрець сказав: “Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна”. Тому, що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу”.

Та бувають і у нас такі, яких засудив П.Газовий у гуморесці “Турок”.

Уч. читає гумореску П.Глазового “Турок”

Ведуча 1. Мова – то справжній океан. В 11-томному “Словнику української мови” зареєстровано понад 13 тис. слів. Та підрахувати геть усі слова навіть однієї мови – справа майже нездійсненна. Звичайна людина вживає в середньому до4 тис. слів. То ж хай ці слова будуть із справжньої народної мовної криниці. Чисті, красиві, образні. То ж бережімо її, плекаймо, шануймо.

Учень-читець: Вірш В.Барановича “Українці мої”.

Учень-читець: Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове,

Хай квітне, пломенить червоно

В сім’ї великій, вольній, новій.

Ведуча. У сьогодні до цього дару Божого, до мови, звертаємося з молитвою, написаною письменницею Катериною Мотрич.

Читець. “Молитва до мови”. К.Мотрич.

Ведуча. Ми вдячні вам, що завітали на наш вечір. Радіємо, що сьогодні у нашій залі не було байдужих. Сподіваємось, що на вечорі розкрились перед вами скарби рідної мови, викликали бажання зустрічатися з найдревнішим і наймудрішим порадником-книгою.

В. Бажаємо вам цікавих знахідок. Вітаємо всіх піснею “Мово моя материнська”.

Не шуми, веселий луже”.

Т. Любов Заставна

Уривок із “Зерна думок”

Дужі розкинувши крила,

В небі летить журавель.

Жайвір завзято співає,

Ллється струмочок пісень.

Може, про ниву родючу

Чи хліборобську сім’ю?

Може про рідну матусю

Чи про кохану свою?

Щоб не співалось у пісні

Повній по вінця добра,

Батьківську мову у небо

Пташка маленька зняла.

Як же моє рідне слово

На українській землі

Ломлять калинову мову,

Хочуть скупати в багні.

Як же то можна топтати

Ті колискові пісні,

Що споконвіку співали

Дітям малим матері?

Як же ту мову забути,

Що повела батька в світ?

Мальви яскраво-червоні

Біля вікон і воріт.

В тому, що маєш сьогодні,

Кожна крапля вини.

Ми ж є Шевченка правнуки

І Чорновола сини.

Тож піднесімо рідну мову,

Хай у веснянках цвіте,

Щедра, багата, як осінь,

В кожну оселю іде

В купелі буде дитячій

Буде вона в сивині,

Буде у спадок даватись

Так, як пташині пісні.

Буде багата держава

На нашій щедрій землі.

Щастя своє і добробут

Мусиш творити самі.

Боже великий на небі,

Сили і розуму дай,

Щоб ми могли відродитись

І відродити свій край!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.