Нові тенденції у драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст. «Стара» і «нова драма».

“Нова драма” на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати “трагедію життя”, а не “трагедію в житті”, закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став “інтелектуальним”, “дискусійним”. На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У “новій драмі” стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.Засновником “нової” драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів: Г. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), А. Стріндберга (Швеція), М. Метерлінка (Бельгія), Е. Золя (Франція), А. Чехова (Росія). Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість “любовних трикутників”, таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги – ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов). Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал – запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.“Нова драма” стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства. Назвіть риси “осучаснення” драми на зламі століть. (Герої – звичайні люди; конфлікт – внутрішній; мова – сучасна; фінал – незавершений; проблеми – актуальні.)