Нормативно-правова база з військових питань. Військова присяга та військова символіка України

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Нормативно-правова база з військових питань. Військова присяга та військова символіка України

  1. Законодавство України про військову службу.

Україна, зважаючи на потребу забезпечення власної воєнної безпеки й оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна, незалежна, демократична й правова держава має ЗС України з необхідним рівнем бойової готовності та боєздатності.

Правовою основою діяльності ЗС України є Конституція України, закони «Про Збройні сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про оборону України» «Про альтернативну (невійськову) службу», статути ЗС України, інші закони України, акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері. Наприклад, Закон України «Про Збройні сили України» (від 06. 12. 1991 р. № 1934-ХІІ) визначає функції та склад ЗС України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва й управління ними.

В Україні за роки незалежності в основному сформовано правову базу, яка визначає права та повноваження парламенту й державних інститутів щодо контролю та регулювання діяльності ЗС та інших військових формувань. Парламент не здійснює безпосереднього керівництва збройними формуваннями, але має у своєму розпорядженні достатньо широкий і відносно самодостатній арсенал механізмів впливу, серед яких найвагоміший – розгляд та утвердження оборонного бюджету, а також ухвалення відповідних законів і програм, затвердження структури, чисельності та функцій ЗС України, прийняття рішень щодо війни та миру тощо. Для того щоб система громадського контролю над Збройними силами в Україні відповідала стандартам цивілізованих країн, необхідно залучити громадських експертів, компетентних в оборонних питаннях, пресу та академічні інститути до формування дієвої системи громадського контролю, розробити й ухвалити нормативно-правові акти, які б забезпечували ефективний громадський контроль у сфері оборони й безпеки.

З’єднання, військові частини й підрозділи ЗС України, відповідно до закону й у межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного та надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України й виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві й міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України.

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що ЗС України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади або перешкоджання їхній діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій щодо цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання та виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці відповідають згідно із законом.

Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» був прийнятий Верховною Радою України 25 березня 1992 р. Він складається з дев'яти розділів: «Загальні положення», «Підготовка громадян до військової служби», «Служба в запасі», «Військовий облік військовозобов'язаних і призовників» та ін.

Підготовка громадян до служби в Збройних Силах України включає: допризовну підготовку юнаків, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у військові навчальні заклади, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня загальноосвітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання.

Важливе значення має допризовна підготовка у навчально-виховних закладах. Юнаки, які не пройшли допризовної підготовки у навчальних закладах, не атестовані або одержали незадовільну оцінку з цього предмета, повинні обов'язково пройти перед призовом в армію допризовну підготовку в оборонно-спортивному оздоровчому таборі з відривом від виробництва.

Щороку в січні-березні до призовних дільниць приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Такі юнаки вважаються призовниками і беруться на військовий облік.

Державна та військова символіка.

Статтею 20 Конституції України визначено: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Державний Прапор України – стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є знак княжої держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) – тризуб.

Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького на слова П.Чубинського – перший куплет і приспів «Ще не вмерла України…»

Військова символіка

Застосування військової символіки збройних формувань в Україні сягає сивої давнини. Один з елементів військової символіки – прапор. Слово «прапор» («стяг» або «хоругва») має два походження: скандинавське та готське. За княжої доби Київської Русі кожний полк і кожний його підрозділ мали прапор, який був символом формування і знаком, що об’єднував воїнів, дружину навколо князя. Усі прапори були подібні за формою: довге трикутне полотно на держаку. Відрізнялися вони забарвленням, зображеннями на полотні (зорі, місяць тощо), а також тим, що прикріплялося на вершині держака (спис, волосся тощо).

За прапорами визначали, чиє то військо. Коли стяг піднімали над військом – це був урочистий знак до початку бою. Навколо прапора в бою йшла завзята боротьба, усі воїни мали за обов’язок боронити свій символ, а вороги вважали за честь здобути прапор. Хто здобував ворожий стяг, той святкував перемогу. У козацькому війську символи козацької влади, або відзнаки, називали клейнодами. Це були гетьманська булава й бунчук, печатка, хоругви, тулумбаси (литаври). До ознак своєї влади запорозьке військо ставилося з великою пошаною. Булава й бунчук – це відзнаки гетьмана, які він отримував від війська на січовій раді під час обрання або від знаті (королів), що хотіли привернути козаків до себе. Печатка запорозького війська була круглою, з гербом посередині, мала різні розміри. Прапори в козацькому війську були трьох видів: хоругва всього війська, або гетьманська, полкова хоругва, сотенні хоругви. Важливого значення надавали й кольору полотнища. Так, дуже різнокольоровими були прапори за часів гетьманування Богдана Хмельницького: синього, жовтого, білого та червоного кольорів, з різноманітними знаками.

Однак з ХVІІІ ст. на всіх військових прапорах був уже один знак: «національний герб» – козак із шаблею і мушкетом. Отже, із середини ХVІІІ ст. прапор має подвійний зміст: державницький (наявність на прапорі «національного герба») і суто військовий (герб окремого полку або сотні). Державний прапор – офіційний символ державної влади, що відображає суверенітет держави. Мали свої військові відзнаки й січові стрільці. Це прапори (в основному, синьо-жовтого кольору), відзнаки роду військ, номери військової частини, військових посад тощо. У період національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. в українських військових формуваннях використовувалась переважно національна символіка, а саме: синьо-жовті прапори і тризуб. У березні 1918 р. Мала Рада УНР затвердила герб Української Народної Республіки – знак Київської держави часів Володимира (тризуб, оточений вінком із листя), великий і малий герби, відповідні печатки; також було затверджено військово-морський прапор УНР із зображенням тризуба.

Однією з відзнак будь-якої армії є військова форма, або однострій. На військовій формі розміщуються відзнаки роду військ і військові звання, що регламентують належність військовослужбовця до того чи іншого військового формування. Військова символіка сучасних ЗС та інших військових формувань України є поєднанням традицій і сучасності. Це військові прапори різних кольорів відповідно до виду військових формувань. Більшість елементів військової символіки українських військових формувань має зображення Малого Державного Герба – Тризуба. Кожна військова частина під час формування отримує Бойовий прапор – почесний знак, що визначає особливості її бойового призначення, історії та заслуг і свідчить про приналежність військової частини до військового формування.

Бойовий прапор є символом честі, доблесті, слави і зобов’язує кожного військовослужбовця віддано служити українському народові, мужньо, уміло й непохитно боронити Українську державу, не шкодуючи свого життя.

Після сформування військової частини Бойовий прапор вручається їй від імені Президента України та закріплюється за військовою частиною на весь час її існування, незалежно від зміни її назви або номера. Зміни назви військової частини вносяться до Грамоти Президента України, що видається під час вручення Бойового прапора. Бойовий прапор зберігається у військовій частині, а на полі бою – у районі бойових дій, у яких частина бере участь. У разі втрати Бойового прапора командир військової частини та військовослужбовці, що є безпосередніми винуватцями цього, відповідають згідно із законом, а військову частину розформовують. Для охорони Бойового прапора виставляється Пост № 1. Цей найвідповідальніший і найважливіший пост довіряють найкращим воїнам, які зі зброєю в руках охороняють його. З Бойовим прапором військовослужбовці беруть участь у парадах, походах.

До Бойового прапора прикріпляють ордени й медалі, яких частина удостоєна за видатні бойові заслуги, успіхи. Найпочеснішою відзнакою воїна за службу є фотографування біля розгорнутого Бойового прапора військової частини.

Військова присяга

Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові бере початок з давніх часів. Згідно з історичними документами, цей обряд був запозичений від варягів (скандинавів) у IX ст.

Члени дружини (княжого війська) клялися у вірності князеві й після цього вважалися побратимами. Період козаччини ознаменований новим національним піднесенням українського народу. У боротьбі за свою Вітчизну козаки, приймаючи військову присягу, були їй вірні до кінця життя. Найважчою провиною в козацькому війську вважалася зрада своєму командирові, тобто товариству. Прийняття військової присяги на вірність Україні як військовий офіційний ритуал уперше був проведений Легіоном українських січових стрільців у 1915 р.

Військова присяга – клятва на вірність українському народові, її значення, порядок прийняття та відповідальність за порушення Кожний громадянин України, який призивається або добровільно вступає на військову службу, приймає військову присягу. Її складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора військової частини. Молодий воїн дає персональну клятву українському народові, державі. Прийняття військової присяги затверджується його особистим підписом у спеціальному документі, після чого кожен військовослужбовець стає повноправним членом ЗС України.

Текст військової присяги:

«Я, (прізвище, ім’я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити українському народові!»

Військова присяга – документ юридичної сили, що має велике державне значення. Текст присяги був затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України» від 24. 03. 1999 р. № 548XIV. У військовій присязі сформульовані найважливіші вимоги, що ставляться до кожного військовослужбовця та яких необхідно дотримуватися в інтересах національної безпеки України. Порядок складання військової присяги визначено в Статуті внутрішньої служби ЗС України:

1. Військова присяга покладає на військовослужбовця всю повноту відповідальності за виконання ним військового обов’язку.

2. Військову присягу складають: військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби й раніше не складали військової присяги, – після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їхніх прав та обов’язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини; курсанти військових навчальних закладів, військових відділень, кафедр і факультетів цивільних навчальних закладів, які раніше не складали військової присяги, – у той самий термін; приписані до військової частини військовозобов’язані, які раніше не складали військової присяги, — не пізніше ніж протягом п’яти днів після прибуття до військової частини для проходження навчальних зборів.

3. День складання військової присяги є святковим для військової частини.

4. Час і місце складання військової присяги встановлюються окремим наказом командира військової частини й оголошуються всьому особовому складові.

5. На складання військової присяги за рішенням командира військової частини можуть запрошуватися близькі родичі військовослужбовців, які складають військову присягу, а також інші гості.

6. Для складання військової присяги військовослужбовці прибувають у парадному одязі. У воєнний час форма одягу встановлюється командиром військової частини.

7. У призначений час військова частина під Бойовим прапором і з оркестром шикується в лінію ротних (взводних) колон. Військовослужбовці, які складають присягу, стоять у перших рядах. Ритуал складання військової присяги розпочинається виступом командира військової частини про значення військової присяги для сумлінного, самовідданого служіння Україні. За ним до військовослужбовців, які складають військову присягу, звертаються представники вищого командування, ветерани ЗС України, близькі родичі, офіцери та прапорщики військової частини, військовослужбовці строкової служби. Після цього командир частини дає розпорядження командирам підрозділів приступити до складання військовослужбовцями військової присяги. Командири підрозділів за алфавітним списком викликають військовослужбовців, які перед строєм проголошують текст військової присяги, розписуються в цьому списку навпроти свого прізвища. Після складання присяги списки з особистими підписами осіб, які склали військову присягу, командири підрозділів урочисто вручають командирові військової частини. Командир військової частини поздоровляє військовослужбовців із складанням військової присяги, а всю військову частину — з поповненням її особового складу. Оркестр виконує Державний Гімн України, після чого військова частина проходить урочистим маршем у порядку, визначеному в Стройовому статуті ЗС України.

8. За несприятливих погодних умов складання військової присяги проводиться в приміщенні.

9. Для військовослужбовців, які не змогли скласти військову присягу у визначений термін, призначається інший день і час.

10. Загальні списки осіб, які склали військову присягу, зберігаються в штабі військової частини пронумерованими, прошнурованими та скріпленими сургучевою печаткою в окремій папці. Після закінчення встановленого терміну списки здаються на зберігання до архіву. У військовому квитку (особистому посвідченні) військовослужбовця начальник штабу військової частини робить відмітку «Військову присягу склав (день, місяць, рік)». Найтяжчий злочин — порушення військової присяги, зрада народу та Батьківщини. Військовослужбовці, які допустили порушення військової присяги, відповідають за свій учинок згідно з чинним законодавством України.

У тексті військової присяги сформульовано найважливіші вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в інтересах національної безпеки України. Коротко зупинимося на цих вимогах.

«Бути вірним і відданим народові України». Складаючи присягу, воїн Збройних Сил України клянеться перед народом, державою бути вірним і відданим їм. Вірними і відданими рідній землі були запорізькі козаки, січові стрільці, борці з фашизмом у роки другої світової війни. Відданість народу, державі означає сумлінне виконання воїном своїх обов’язків щодо захисту свободи та національної незалежності держави. Вірність народу, державі означає чесне служіння інтересам усього народу, держави в цілому, а не інтересам окремих людей чи груп. Найтяжчий злочин – порушення Військової присяги, зрада народу і Батьківщини.

«Сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів» – найважливіший обов’язок Збройних Сил України. Це – обов’язок кожного військовослужбовця. Бойова готовність Збройних Сил залежить не тільки від озброєності армії та флоту, високої організованості та дисципліни військ, а й від боєздатності кожного воїна. Щоб бути боєздатним, готовим до виконання військового обов’язку, необхідно старанно навчатися військової справи, опановувати знання та вміння, необхідні для майстерного володіння довіреною зброєю, військовою технікою. Сьогодні зброя і військова техніка є колективними засобами ведення бойових дій, тому недбале ставлення хоча б одного з воїнів до виконання своїх обов’язків може призвести до втрати боєздатності екіпажу, обслуги, підрозділу, до поразки в бою, а в мирний час – до пошкодження дорогої бойової техніки, приладів, зброї. Накази, розпорядження командирів видаються на основі Конституції, законів, статутів Збройних Сил України і відповідно до конкретної ситуації. Наказ командира – це закон для підлеглого. Невиконання наказів веде до зниження військової дисципліни, бойової готовності військ.

«Неухильно дотримуватися Конституції, законів України». Кожний військовослужбовець є повноправним громадянином України, а тому він має неухильно дотримуватись вимог її Конституції та законів. Для цього слід знати зміст не тільки статутів Збройних Сил, а й інших законів України, що регламентують військову діяльність, права та обов’язки громадян.

«Зберігати державну і військову таємницю». Служба у Збройних Силах пов’язана з тим, що воїни ознайомлюються із сучасною бойовою технікою і зброєю, їх секретними зразками, з новими військовими технологіями, документацією тощо. Така інформація не повинна дістатися зарубіжним спецслужбам і розвідкам. До державної таємниці належать питання, що стосуються національної безпеки України: відомості про найновіші наукові, військові відкриття, винаходи, технології, про дислокацію підприємств оборонної промисловості, їх профіль і продукцію, про запаси й обсяг видобування особливо цінних корисних копалин, про стан промисловості, транспорту, державні запаси продуктів, хліба та ін. Військовою таємницею є інформація про дислокацію військових частин, їх чисельний склад, озброєність, зразки техніки, про будівництво військових об’єктів, бойову готовність військ, прізвища, військові звання командирів, адреси, номери телефонів військових частин та ін. Зберігати і не розповсюджувати державну та військову таємницю – обов’язок кожного громадянина, кожного військовослужбовця. Розповсюдження, передача такої інформації вважається злочином проти Батьківщини і карається згідно із законами України.

Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки

1. Проаналізуйте основні закони України, що забезпечують обороноздатність держави; види військової служби.

2. Які існують напрямки військово-професійної орієнтації учнів?

3. Схарактеризуйте особливості підготовки військових кадрів для ЗСУ та інших воєнізованих формувань.

4. Назвіть правила прийому, порядку підготовки та вступу до Військових навчальних закладів.

5. Які завдання строкової, контрактної, альтернативної служб? Визначте їх відмінності.

6. Проаналізуйте історію походження військової присяги, бойового прапора, військової символіки збройних формувань України.

7. Схарактеризуйте текст військової присяги, її історію, порядок прийняття та значення, походження бойового прапора, військових відзнак та символіки України.

8. Поясніть значення і порядок прийняття присяги. Які наслідки порушення присяги?

9. Схарактеризуйте особливості бойових прапорів військової частини, як символів честі, доблесті і слави.

10. Що ви знаєте про бойовий прапор військової частини, його значення?

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
4
міс.
1
2
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!