Невмирущий птах мистецтва Микола Івасюк – художник світового значення (альбом репродукцій картин)

Опис документу:
В історії кожного краю є люди, імена яких овіяні особливою любов'ю, шаною та повагою, як найдорожча національна святиня та гордість. Таким для буовинців є Микола Івасюк - художник із світовим іменем.Альбом репродукцій деяких картин художника стане цікавим матеріалом для вчителя.Життєвий подвиг художника - приклад високого патріотизму.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Ковальчук Г.М.

Старший вчитель

Заставнівського ЗЗСО І-ІІІст. Чернівецької обл.

Невмирущий птах мистецтва

Микола Івасюк – художник світового значення

(альбом репродукцій картин)

В історії кожного краю є люди, імена яких овіяні особливою любов'ю, шаною та повагою, як найдорожча національна святиня та гордість. Україна завжди славилася талановитими дітьми, чиї доробки ставали вагомими внесками до скарбниці світової культури. Проте, через колізії історичного розвитку, часом драматичні для українського народу, наші вчені, талановиті поети, письменники, художники, співаки, народні умільці змушені були працювати на теренах чужих держав. Тому їх талант повною мірою не оцінено. За радянських часів їх імена замовчували, викреслюючи з пам’яті народу. Серед них, без особливих вагань, можна назвати й прізвище Миколи Івановича Івасюка, якого знають шанувальники його мистецтва, як величну постать, майстра пензля, цікаву і непересічну особистість.

Кажуть у народі, що про кожну людину судять по тому, що вона залишає після себе. Микола Івасюк залишив нам у спадок величезну спадщину своїх прекрасних полотен, він за допомогою пензля змалював картини життя рідного народу, особливо історію українського козацтва. Він подарував світові шедеври мистецтва, які стали історією. Це голос минулого. Голос до нас, щоб ми берегли історію, цінували її, захоплювалися нею…

Його колиска - земля Буковини

( штрихи життєпису художника )

4 квітня 1865 року на Буковині, у Заставні, що потопає в зелених садах серед мальовничих пагорбів та численних ставків, дзеркала яких грайливо виблискують на сонці народився Микола Івасюк, який став відомим українським художником. Батько хлопчика був добрим столярем і різьбярем, а мати — вишиальницею.

Його найперший біограф і духовний наставник, критик і публіцист Осип Маковей писав: «У нас, насправді, треба мати не лише талант, а й багато відваги, щоб піти дорогою, яку вибрав собі Микола Івасюк».

Після закінчення школи в Заставні Івасюк вступив до Чернівецької вищої реальної школи, де професором рисування та живопису був перший на Буковині український художник-професіонал Юстин Пігуляк (1845-1919). Саме він виховував у Миколи любов до мистецтва. Пігуляк постійно давав хлопцю безплатні уроки з техніки і композиції живопису, знайомив з історією культури. І саме своєму першому вчителю Юстину Пігулякові завдячував Микола Іванович потягом до історичного жанру.

Після закінчення вищої реальної школи (1884 р.), у 19 років Микола вступає до Віденської Академії образотворчих мистецтв (1885 р.). Роки навчання виявилися складними. У важких умовах, незважаючи на постійні матеріальні нестатки, Івасюк наполегливо вдосконалював свій природний талант, щоденно працював над етюдами, вивчав творчу спадщину уславлених живописців, долав прогалини у знаннях з історії України. Та надихала його не міфологічна тематика, яку культивувала віденська академічна професура, а історія рідного народу, його боротьба за соціальне й національне визволення під проводом Хмельницького, Сагайдачного, Богуна, Кривоноса, Довбуша, Кобилиці. Микола Івасюк став активним читачем бібліотеки Віденського українського товариства "Січ".. Щороку влітку Івасюк багато подорожував Буковиною, Галичиною, Поділлям, малюючи пам’ятки старовини (фортеці, руїни укріплень, музейні реліквії, національний одяг), відвідував історичні місця, пов’язані з битвами часів Богдана Хмельницького.

У 1889 році, після успішного закінчення Віденської Академії Мистецтв і відбуття військової повинності в австрійській армії Миколу Івасюка, як одного з кращих художників історичного жанру, рекомендували до Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені. У Мюнхенській Академії з 1890 по 1896 рік він удосконалював майстерність зі спеціальності й отримав похвальний диплом за свої роботи, його педагогом був професор історичного живопису О. Ліцен-Майер.

Цей період подарував українцю найдорожчих людей: побратима та кохану дружину – німкеню, сестру друга-художника.

Одружився М. Івасюк у 1898 році у Мюнхені з Цецілією Христіанівною Юнг, дочкою небагатих мешканців цього міста. Цецілія (11 березня 1880-1960 р.) була дуже гарною і чудово співала, але якоїсь спеціальності, навіть загальної середньої освіти батьки не змогли їй дати.

У цей період художник працює над широкою багатофігурною історичною композицією «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», знайомиться з І. Рєпіним, який згодом у «Листах про мистецтво» напише: «Мені сподобався більше інших один словак із Буковини — Івасюк. Він добре розмовляє українською мовою і трактує переважно українські сюжети: то козака з дівчиною, то запорожця в степу, дуже довго він розробляє сюжет «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва».

Вперше живописець виставив свої роботи в 1892 на виставці товариства прихильників мистецтва у Львові, а наступного року (1893) з успіхом виставив працю "Хмельницький під Зборовом". Після цієї картини він повністю посвятив себе історичному жанру.

Про Миколу Івасюка жваво заговорила українська, німецька та польська періодика. Усі відзначали діяльність митця у трьох вимірах: як видатного художника, великого громадянина та сумлінного вчителя й наставника. Європейські ЗМІ віщували талановитому юнакові велике майбутнє в умовах постійного проживання за кордоном.

У 1897 році, успішно закінчивши навчання у Мюнхенській академії мистецтв, художник поспішив в рідний край, мріючи присвятити себе мистецтву, громадській і педагогічній діяльності, завершити роботу над своїм найбільшим полотном «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва». Тоді ж молоде подружжя переїхало до Чернівців. Там жило багато талановитої сільської молоді з Буковини. Так, живучи і працюючи у Чернівцях, Івасюк занурився у вир культурного та громадського життя Буковини. Персональна виставка в Чернівцях стала першою творчою зустріччю із земляками. На суд буковинців він виставив полотна «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Богун під Берестечком», «Битва під Хотином», жанрові картини «Відпочинок», «Жнива», «Буковинець», «Мати», «Без хліба», «Бідна селянська хата» та багато інших, котрі експонував у виставковій залі майстерні в Чернівцях на вулиці Панській. Осип Маковей на сторінках газети «Буковина» в 1897 році виступив з великою статтею про Миколу Івасюка. Він зокрема писав "Що мені подобається в Івасюкових образах, то природність і краса". З 1919 р. жив у Львові, тоді ж 1919 р., як художнику з високим міжнародним авторитетом, уряд Директорії УНР доручив йому створити оригінали для поштових марок Української Народної Республіки. Микола Івасюк виконав малюнки восьми з 14 марок (номіналами 2, 3, 30, 50, 80, 200 гривень) і зробив загальне оформлення серії, що отримала назву «віденської серії». Друк марок був завершений 31 травня 1921 р., проте, у зв'язку з витісненням військ Директорії за межі України марки поштового застосування не мали.

1925 року з ініціативи Наркомату освіти при сприянні повпреда УРСР у Відні Ю. М. Коцюбинського художника Миколу Івасюка та професора Євсевія Ліпецького запросив голова Раднаркому УРСР Влас Чубар викладати малярство в Київській Академії мистецтв. З переїздом на радянську Україну М.Івасюк став безпосереднім учасником усіх тих процесів, що там відбувалися. Своїм життям і творчістю, громадською діяльністю М. Івасюк пов'язав Буковину з Україною. 1927 року Микола Івасюк перейшов на роботу в бюро преси Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Та прогресивні течії у кіномистецтві теж згорталися. З жовтня 1930 року Микола Івасюк працює науковим працівником підвідділу графіки картографічного відділу новоствореного Всеукраїнського будівельного інституту, базою для якого частково став архітектурний факультет Київського художнього інституту. Хвиля звинувачень у шпигунстві та підготовки терористичних актів прокотилася і там. Воронка каральної машини засмоктувала все більше людей.  

З 1928 до початку 1930 року Івасюк працює художником постановчого цеху на Київській кінофабриці. З жовтня 1930 року – науковий працівник підвідділу графіки картографічного відділу Всеукраїнського будівельного інституту.

Наміри і плани на творчій дорозі різко міняються після 1932-го.

Замість світлого визнання прийшли байдужість і нестерпна задушлива обстановка. За спогадами дочки художника Олени Миколаївни, у 1930-і роки родина митця дуже бідувала і, зі слів художника Василя Кричевського, Івасюк був розчарований «такою Україною». 18 вересня 1937 року в його київське помешкання, що на бульварі Шевченка,4, увірвалися енкаведисти зі cвідками, влаштували поголовний обшук і хоча нічого крамольного не знайшли, господаря арештували й кинули до Лук’янівської в’язниці, а картини конфіскували. 2 жовтня 1937 року молодший лейтенант держбезпеки Локтєв написав постанову, в якій твердив, що Микола Іванович Івасюк є активним учасником української націоналістичної терористичної організації та агентом німецької розвідки, який нібито утримував явочні квартири німецької і гетьманської агентури.

Висунуте обвинувачення у шпигунстві та українському націоналізмі Івасюк не визнав. Але додому 72-річний митець уже не повернувся. «Звинувачений Івасюк Микола Іванович винним себе не визнав», – змушені були написати слідчі. Речових доказів його будь-якої вини теж не було. Та це не завадило трійці при Київському облуправлінні НКВС УРСР прийняти 14 листопада 1937 року постанову: «Івасюка Миколу Івановича розстріляти. Особисто належне йому майно конфіскувати».

11 днів чекав у камері смертників своїх катів сімдесятидволітній художник. Вони прийшли о 24 годині 25 листопада 1937 року, щоб виконати вирок згаданої вище злочинної трійки. Його розстріляли як «ворога народу» за наказом НКВС 25 листопада 1937 року у Биківні, за іншими даними — в Жовтневому палаці. Так Україна втратила уславленого живописця, автора кількох сотень жанрових, історичних та портретних творів на української тематики. Доля його чималої творчої спадщини здебільшого невідома, а значна кількість творів була вилучена з контексту українського мистецтва. Нині частина творів перебуває у музейних зібраннях Києва, Львова та Чернівців. Окремі – у приватних колекціях, поодинокі ж полотна і досі з’являються на аукціонах.

24 грудня 1980 року Військовий трибунал Київського військового округу переглянув справу Івасюка М. І. і постанову трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР від 14 листопада 1937 року скасував, а справу судочинством припинив за відсутністю в його діях складу злочину. Прах талановитого художника покоїться у Биківні під Києвом, де проводилися масові розстріли політичних в’язнів.

ТВОРЧИЙ СПАДОК МИТЦЯ

Микола Івасюк "Кубанский казак во Львове", 1914 дерево, олія

М.Івасюк .Іван Богун на передовій

М.Івасюк.« Поцілунок » 1910р

М.Івасюк « Козак з дівчиною біля криниці 1901р

М.Івасюк . Алегорична композиція. 1900

Художня школа у Чернівцях

Памʹятник на Батьківщині

У Биківні .Меморіальна дошка від земляків.

Меморіальна дошка у Львові

Микола Івасюк. Пастель. Художник Станіслав Яновський, 1894

Творчість М.Івасюка (понад 500 творів) - цінний внесок в історію українського образотворчого мистецтва. Доля більшості його картин досі невідома. Під час війн і розпаду імперій роботи Івасюка вивезли за кордон. Частина з них зберігається у приватних колекціях і музеях Польщі, Німеччини, Австрії, Румунії і Канади. Художник-реаліст, послідовник Тараса Шевченка, Іллі Рєпіна, Ярослава Матейка, щирий друг і однодумець Осипа Маковея, Ольги Кобилянської, він присвятив життя служінню рідному народові.

Пам’ятник М.Івасюку у Заставні

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток ключових компетентностей педагога Нової української школи в умовах безперервної освіти»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.