* * *
Нещодавно була я в горах,
Де сіяє і гріє світило.
Відтепер у моїх дивних снах
Птахи широко дмухають в крила.
Чую вітер шумить, як живий,
І пісні, ті спускаються з Неба.
Янголятко і старець сивий
Подарують мені все що треба.
І на віки я дар збережу
У глибинах і думах сердечних
Я вважаю, що все ж я змогу
Протриматись у рамках належних.
Я побачу багато добра,
Милосердя, любові і віри.
І якщо я залишусь одна,
Все одно я усе зрозумію.
© Трубіцина-Смагло Олена Володимирівна
