У своїй статті «Старе і нове в українській літературі» Іван Франко так писав про молодих митців, які творили у стилі неоромантизму: «Для них головна річ - людська душа, її стан, її рухи в тих чи інших обставинах... Їх можна би назвати ліриками, хоча їх лірика зовсім не суб’єктивна; навпаки, вони далеко об’єктивніші від давніх оповідачів, бо за своїми героями щезають зовсім, переносять себе в їх душу, заставляють нас бачити світ і людей їх очима...»
«Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає індивідуальність, приносить її в жертву інстинкту, стадності. Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, в якому він, цей натовп, розчинився б без залишку...» - так відповіла Леся Українка на звинувачення новоромантиків у нібито презирстві до «натовпу» та «надлюдському аристократизмі».
Це матеріали із двох слайдів даної презентації, яка містить теоретичні відомості про неоромантизм, особливості українського неоромантизму, його представників. Надано також посилання на використані інтернет-ресурси.
Презентація допоможе візуалізувати матеріал під час проведення уроків української літератури у 10 класі, а також при підготовці учнів до ЗНО.
