До неморфологічних способів словотворення належать: а) перехід одних частин мови в інші (морфологічно-синтаксичний);б) злиття словосполучень у слова (лексико-синтаксичний), зміна значення слова (лексидо-семантичний).
Морфологічно-синтаксичним називається такий спосіб, при якому слово набуває нового значення внаслідок зміни синтаксичної функції і морфологічних ознак. Розглянемо речення: Червоні козаки звільнили село від денікінців. Тут слово червоні називає ознаку осіб (козаків) за політичними переконаннями і відповідає на запитання: які козаки? - червоні (це його лексичне значення), в реченні воно є означенням (це його синтаксична функція), число і відмінок прикметника червоні залежать від числа і відмінка іменника козаки (це його морфологічні ознаки). Якщо опустити іменник козаки, то речення набуде такого вигляду: Червоні звільнили село від дені-кігщів. Тут слово червоні виконує вже іншу синтаксичну функцію - підмет речення (а не означення до іменника), воно набуло нових морфологічних ознак - стало іменником. Змінилося й лексичне значення слова червоні - тепер воно називає не ознаку, а осіб і відповідає на запитання: хто звільнив - червоні. Отже, слово червоні (червоний) набуло нового лексичного значення (назва особи, а не назва ознаки) внаслідок зміни синтаксичної функції (означення-> підмет) і морфологічних ознак (прикметник -»- іменник). Тому цей спосіб і називається морфологічно-синтаксичним.
