Наукова робота з теми: "УКРАЇНСЬКЕ ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО В СУЧАСНОМУ МЕДІАПРОСТОРІ"

Опис документу:
Через хвилю оновлення українського документального кіно та виходом його на міжнародний рівень за роки незалежності України є актуальним його дослідження. Метою дослідження є виявлення особливостей сучасного українського документального кіно. Об’єктом є визначено процеси становлення й розвитку документального кіномистецтва на Україні за останні 5 років, аналіз роботи українського творчого мистецького об'єднання «Вавилон’ 13» та циклу документальних фільмів про події Майдану.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

УКРАЇНСЬКЕ ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО В СУЧАСНОМУ МЕДІАПРОСТОРІ

ЗМICТ

ВСТУП …………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ I.ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ЯКІСНОГО КІНО ..6

РОЗДІЛ II.ІНДУСТРІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ …………………..8

2.1.Жанр інфотейнменту на українських телеканалах………………………..8

2.2. Документалістика, яка орієнтована на дорослого глядача ………………9

2.3. Стрічки кримінального характеру та «Історична правда про Україну»..10

РОЗДІЛ III. УКРАЇНА ДОКУМЕНТАЛЬНА : ТЕЛЕКАНАЛ «1 + 1» ТА ТВОРЧЕ МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ДНАННЯ «ВАВИЛОН '13»…………………….11

3.1. Цикл документальних фільмів об'єднання «Вавилон'13» – «Зима,

що нас змінила»  (2013-2014 рік) ……………………………………………...12

3.2. Інші документальні фільми об'єднання «Вавилон'13» …………………..13

РОЗДІЛ IV. ВИЗНАННЯ СВІТОМНОВОГО ПОКОЛІННЯ РЕЖИСЕРІВ-СУЧАСНИКІВ…………………………………………………………………...15

4.1. Визнання світом нового покоління вітчизняних режисерів на Міжнародному фестивалі документального кіно Docudays UA 2016………16

4.2.Україна презентує кіно на Канському кінофестивалі ………………….18

ВИСНОВКИ ……………… ……………………………………………………20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………...22

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..23

ВСТУП

Кіно — це та тема, про яку можна говорити не годинами, а днями. Лише називаючи імена тих, хто несе його у суспільство, згадуючи акторів, сюжети, назви. Все нині знаходиться у вільному доступі й відомо чи не кожному сучаснику. При цьому ні для кого не секрет, що кіноіндустрія України, втім, як і всі інші сфери життєдіяльності держави, знаходяться у важкому становищі. Але хочеться вірити, що світ технологій, талановиті сценаристи, режисери і актори залишаться нескореними і цілеспрямованими й надалі, адже українське кіно існувало і протрималося із самих витоків і має, всупереч усьому, чи не найміцніше коріння у світі.

Актуальність роботи продиктована хвилею оновлення українського документального кіно та виходом на міжнародний рівень за роки незалежності України. Дотепер у сучасному мистецтвознавстві не існує жодної ґрунтовної наукової роботи, присвяченої розвитку документального кіно в Україні. Стан сучасного документального кіно недостатньо висвітлений і в наукових роботах останнього десятиліття та потребує ґрунтовного наукового аналізу. Щодо самої проблеми розвитку сучасної документалістики, то вона знаходить відображення лише в коротких оглядах кінофестивалів у пресі. Ви хоч раз замислювалися над питанням, а що ж із себе представляє сучасна документалістика? Які проблеми існують для популяризації та розвитку документального кіно? Як і чому треба дивитися документалістику, які сучасні тенденції та яких режисерів можна виокремити? Щоб відповісти на ці питання, ми ознайомилися, дослідили й проаналізували сучасну документальну кіноіндустрію, яка пережила своє оновлення за роки незалежності і збагатилася новими творчими знахідками та здобутками

Метою дослідження є виявлення особливостей сучасного українського документального кіно та виявлення впливу і тиску політикуму і держави на сучасну документалістику.

У зв’язку з поставленою метою були сформульовані і завдання роботи:

  • проаналізувати розвиток індустрії документального кіно з 1991 по 2019 роки;

  • обґрунтувати особливості даного виду мистецтва та довести, що сьогодні зростає увага до розвитку документального кіно, налагоджується виробництво документальних кінострічок, кінопроєктів;

  • дослідити роботу українського мистецького об’єднання «Вавилон’ 13» у висвітленні подій 2013-2014 років засобами короткометражного документального кіно та серію документальних фільмів циклу «Зима, що нас змінила» про події, що відбувалися на Євромайдані під час Революції гідності;

  • виявити, яке враження на глядачів України та світу справила серія документальних фільмів циклу «Зима, що нас змінила» і яке значення має ця серія для розвитку сучасної документалістики;

  • дати оцінку думкам європейських кінокритиків і митців на кінофестивалях щодо українських документальних фільмів;

  • дібрати ілюстративний матеріал (таблиці, фотографії кінорежисерів та афіші кінострічок).

Об’єктом дослідження визначено процеси становлення й розвитку документального кіномистецтва на Україні за останні 5 років, аналіз роботи українського творчого мистецького об'єднання «Вавилон’ 13» та циклу документальних фільмів про події, що відбувалися на Євромайдані під час Революції гідності.

Теоретичне значення роботи ми вбачаємо в тому, що вона є підґрунтям для розуміння ролі документалістики в контексті всього кіномистецтва. Кожен з розділів розглядає проблему, дає можливість самостійно ознайомитися з різними поглядами на значення та важливість документального кіно для сучасного українського глядача.

Практичне значення дослідження полягає у тому, щоб вийти за межі шкільної програми і, дослідивши фактичний матеріал у науковій роботі, використовувати як додатковий інформаційний матеріал на уроках історії України, мистецтва,української літератури, художньої культури, виховних позакласних заходах як джерело інформації з історії національної культури, зокрема і передусім, з історії українського кіномистецтва.

Джерелами для вивчення і дослідження обраної теми є:

  • закони і рішення українського законодавства, які регулюють питання існування документалістики в Україні;

  • документальні фільми, короткометражні документальні стрічки;

  • випуски новин українських телеканалів та преса;

  • інтерв’ю, пости в соціальних мережах режисерів, сценаристів, акторів, кінокритиків.

Джерельна база з даної теми є достатньо широкою, бо тема актуальна, популярна і держава зараз приділяє їй багато уваги.

Структура роботи складена у відповідності до поставлених завдань. Кожен з розділів розглядає проблему, дає можливість самостійно ознайомитися з різними поглядами на значення та важливість документального кіно для сучасного українського глядача.

Перший розділ присвячений популяризації сучасного українського якісного документального кіно.

У другому розділі роботи міститься матеріал щодо індустрії документального кіно на українських телеканалах за роки незалежності. Обсяг роботи не дозволяє детально проаналізувати детальніше, тому ми зосередили увагу на найбільш відомих прикладах – видатних…….

Третій розділ роботи присвячений питанню продуктів документального кіно телеканалу «1+1» та творчого об’єднання «Вавілон' 13».

Четвертий розділ розкриває нам визнання світом нового покоління українських режисерів.

РОЗДІЛ I

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ЯКІСНОГО КІНО

Жанр документального кіно,як ми знаємо, з’явився у 1895 році, коли брати Люм’єр почали записувати вихід працівників з фабрики, приїзд поїзда. Це було істинне кіно — вони просто знімали життя. В Україні перша хвиля документалістики почалась у 30-х роках. І почав її Дзиґа Вертов, який зробив свої найкращі фільми на Одеській кіностудії. «Симфонія Донбасу», «Людина з кіноапаратом» — ми маємо пишатися цими роботами (див. додаток А). Але ситуація початку ХХІ століття була такою, що нові українські фільми можна було перерахувати на пальцях рук, і більшість із них лишалися цілком непоміченими аудиторією — і в Україні, і, звичайно, у світі[2, с.53]. В останні роки український кінематограф переживає стрімке зростання. Українські стрічки регулярно виходять у вітчизняний кінопрокат, їх демонструють у конкурсах престижних світових кінофестивалів, покоління перспективних митців дебютує із повнометражними фільмами, налагоджується співпраця українських кінокомпаній із державою і міжнародними партнерами[14, с.25]. Ми віримо, що справжній «ренесанс» українського кіно — ще попереду, але підвалини для нього закладають сьогодні. І не лише завдяки творчості українських кінематографістів, а й також їх участі у формуванні державної політики у галузі кіно та системи підтримки кінематографа, наближених до сучасних європейських практик.

На сьогоднішній день все більше зростає увага до розвитку документального кіно як зі сторони його глядачів, так і менеджерів провідних телеканалів. Поступово українські телеканали налагоджують виробництво власних документальних кінострічок, проектів, відкривають для них нові горизонти трансляції в прайм таймі та інколи, навіть, продають для показу в інших країнах (див. додаток Б)[13].

Радикальні зміни культурно-політичного ландшафту дали документалістиці величезний матеріал для дослідження. Повертаючи сучасній Україні десятиліттями замовчувані імена й історичну правду, кінодокументалістика має справу зі складним вибором: як визначити слушний формат перезавантаження істини. Мистецтво й література не в змозі «згадати все», тобто відтворити в усій повноті втрачену для радянської суспільної свідомості частину культури й історії. Неминуче виникає потреба в інтерпретації багатьох їхніх елементів та правильному доборі матеріалу. Документальне кіно — це ж не лише один із видів кінематографічного мистецтва, це — історична пам’ять народу, закарбована на плівці. 

Українське документальне кіно вже пройшло ряд етапів розвитку. На сьогоднішній день роль документалістики в кіно- та теле- просторі зростає з кожним роком. Це обумовлено, по-перше, формуванням ринку документального кінематографа, по-друге, можливістю вітчизняних режисерів створювати реалістичні картини, відображаючи усі сторони життя українського народу.

Розвиток кінодокументалістики не стоїть на місці, молоді режисери прагнуть довести до глядача своє бачення одвічних проблем та можливих шляхів їх вирішення. За допомогою сучасних медіа глядач більш орієнтований на якісне документальне кіно. Сучасні телеканали починають надавати активну підтримку молодим та вже досвідченим режисерам-документалістам, створюють власні документальні телепроєкти, висвітлюють найбільш актуальні теми Другої світової війни, Голодомору, діяльності УПА, ОУН, Революцій та ін.

РОЗДІЛ II

ІНДУСТРІЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ЗА РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Розділ 2.1.Жанр інфотейнменту на українських телеканалах

Варто зазначити, що останнім часом посилює свої позиції жанр інфотейнменту (подача новин у розважальній формі), зумовлений стрімким розвитком українського документального кіно. Термін «інфотейнмент» (infotainment, від англ. information – інформація та entertainment – розваги, видовище) використовується в сучасному телевізійному просторі для позначення телепродукту, орієнтованого на глядача. Основною характеристикою даного методу є використання елементів «розважальної» подачі матеріалу, з метою зацікавлення глядачі та концентрації на інформаційному змісті. Використання методу «інфотейнмент» широко застосовується як зарубіжними телеканалами (NBC, CNN) так і вітчизняними (ICTV, СТБ, 1+1). Цей жанр цікавий своїми різноманітними проявами, але водночас складний для використання. Лише журналісти, які оволоділи всіма телевізійними жанрами, бо «інфотейнмент» увібрав в себе елементи нарису, репортажу, огляду, можуть його розуміти і працювати в ньому[15, с.3-4].

В Україні індустрію документального кіно продовжує телеканал СТБ, який протягом останнього десятиріччя встановив власний формат документального кіно. Такі проекти за стилем дещо нагадують кінодокументалістику, але в них присутні риси інфотейнменту. Загалом це телепередачі про життя відомих людей, з вмонтованими документальними кадрами та інтерв’ю. До них можна віднести такі проекти, як «У пошуках істини», «Моя правда», «Неймовірні історії про кохання», «Невідома версія», «Зіркове життя», рейтинг даних передач в праймі доволі часто перевищує 10% (див. додаток В).

Розділ 2.2.Документалістика, яка орієнтована на дорослого глядача

Очільники і топ-менеджери провідних українських телеканалів розуміють, що для сучасної документалістики вкрай необхідним є її інтеграція в суцільний процес творення розважального телебачення, адже популяризація розважального кіно може стрімко підняти рейтинги та завоювати першу позицію на ринку.

Саме ці пріоритети були оголошені єдиним поки що каналом, що активно підтримував розвиток іміджевого, а не комерційного документального кіно — «1+1». Колишній директор «1+1» Юрій Морозов активно відстоював позицію розвитку документалістики, яка більш орієнтована на історичну складову, — так, починаючи з 1997 року, були випущені цикли «Україна ХХ століття», документальні хроніки громадянської війни, голодомору, дисидентство, українізації 20-х років, тощо. Але починаючи з 2008 року канал різко змінює свою позицію щодо документалістики та вирішує змінити вектор на більш комерційний. Так, з приходом нового піар-менеджера Анастасії Жук до групи компаній «1+1» був обраний курс на комерціалізацію неігрового кіно, на так-зване розширення кола глядачів[3, с.74].

Також варто виділити проекти компанії «Інтер». Найпопулярнішими були документальні стрічки про приватне життя відомих людей: «Леонід Кучма: людина, яку ми не знали» (рейтинг 7,8%), «Брати Клички. Смак перемоги» (рейтинг 7,51%), «Софія Ротару: Секрети її успіху» (рейтинг 8,3%), «1961. Таємниця київського потопу»(рейтинг 6,6%), «Таємниці століття: НЛО. Підводні прибульці» (рейтинг 6,69%) .

«Перший Національний» канал також відзначилася низкою документальних передач, серед них найуспішнішими стали «Пісня пам’ятає все. Софія Ротару»(рейтинг 1,92%), «УПА. Тактика боротьби» (1,34%) та «Співучий ректор» (рейтинг 1,7%).

В результаті проведення аналізу каналів і їх рейтингових показників можемо зробити висновок, що найбільшою популярністю серед дорослого населення (18+) користуються документальні цикли про історичні постаті, політичних діячів, НЛО та зірок шоу-бізнесу.

Розділ 2.3. Стрічки кримінального характеру та «Історична правда про Україну»

Варто відзначити стрічки кримінального та соціального характеру. Це «Шлюбні афери» (рейтинг 2,01%) «Смертельні дієти «(рейтинг 3,24%) на ICTV, «Найвідоміші українські маніяки» (рейтинг 1,17%) на НТН, «Лихі 90-ті» (рейтинг 2,92%) на ТРК "Україна».

За роки Незалежності в Україні було знято величезну кількість гідних уваги документальних фільмів. Серед них слід відзначити два: це фільм- кінотрилогія Аркадія Микульського «Я камінь з Божої пращі», що об'єднує кінокартини: «Ольжич» (1996), «Доба жорстока, як вовчиця» (2000), «Незнаний воїн» (2000) та стрічка С.Буковського «Війна — український рахунок» (2002). У 2009 році показ документальних стрічок на «1+1» різко знизився. Окремо слід відзначити лише документальну стрічку про зйомки фільму «Чемпіон» (рейтинг 6,84%), та «Хлібна гільйотина» (1,48%) показ якої відбувся в День пам’яті жертв Голодомору[3, с.77].

До наймасштабніших документальних фільмів можна віднести цикл «Невідома Україна» (1993-1996 років), що охоплює майже всю історію України — від неоліту до прийняття незалежності: «Нариси нашої історії», «Золоте стремено», "Як судились колись в Україні», «Лікарська справа в Україні». Цикл відзнятий та змонтований Національною кінематикою України (кіностудія «Київнаукфільм»). Також до даного переліку слід додати стрічки «Війна — український рахунок» (С.Буковський, Студія «1+1»), «Війна без переможців» (Л.Литвинова, М.Курдюмов, Студія «Інтер»), «Між Гітлером і Сталіном — Україна в ІІ Світовій війні» (С.Новицький)[3, с.78].

У зв’язку із тим, що досить тривалий проміжок часу документальне кіно було відсутнім на телебаченні, сьогоднішні телевізійники почали знімати власні документальні стрічки.

РОЗДІЛ III УКРАЇНА ДОКУМЕНТАЛЬНА: ТЕЛЕКАНАЛ «1+1» ТА ТВОРЧЕ МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ДНАННЯ «ВАВИЛОН'13»

«Вавилон'13» – це українське об’єднання режисерів, операторів та кінематографістів, що спеціалізується на короткометражному документальному кіно і які фіксували події 2013-2014 років на Україні. Назва пов’язана з багатьма асоціаціями. І з фільмом «Вавилон ХХ» Миколайчука, людьми, які говорять різними мовами, і з тим, що «Йолка – як вавилонська вежа», пояснює редактор проекту. До об'єднання «Вавилон'13» входять такі кінорежисери: Володимир Тихий, Іван Сауткін, Крістіан Жерєгі, Лариса Артюгіна, Роман Любий, Юлія Гонтарук,Юлія Шашкова,Олександра Чупріна та інші; кінооператори: Юрій Грузінов, Ярослав Пілунський, Андрій Котляр, Ігор Іванько, Євген Козеко, Юрій Дунай, Ілля Єгоров, Олександр Стеценко та інші. Редактором проекту є кінознавець, автор і ведучий програми «Аргумент кіно» на телеканалі «1+1»Володимир Войтенко[8, с.25].

Мета об’єднання: показати народження й перші рішучі кроки громадянського суспільства, адже останні актуальні події в країні свідчать передусім про формування в українців нової громадянської свідомості, в серці якої самоорганізація, солідарність та відстоювання природних людських прав. Так у «Вавілоні’13» всіх об’єднало переконання – через документальне кіно можна змінювати уявлення людей про навколишню дійсність та стан речей. Рушієм новітнього громадянського суспільства є покоління, сформоване за часів Незалежності, яке генерує важливі ідеї (див.додаток Г).

Кінопроект «Вавилон'13» розпочав свою діяльність коротким відео: «Prologue», що було записано на Михайлівській площі 30 листопада 2013 року.Його особливістю є те, що зйомки проводили різні кінематографісти, які за власним професійним покликанням опинялися у гущині подій. У 2015 році об'єднання документалістів «Вавилон'13» було нагороджено «Скіфським оленем» за внесок в українське кіномистецтво під час урочистої церемонії відкриття 44-го міжнародного кінофестивалю «Молодість».

Розділ 3.1.Цикл документальних фільмів об'єднання «Вавилон'13 » «Зима, що нас змінила»  (2013-2014 рік)

«Зима, що нас змінила» — це цикл документальних фільмів про події, що відбувалися на Євромайданіпід час Революції гідності.Спільний проект каналу «1+1» («1+1 Продакшн») та Творчого об'єднання «ВавилонHYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Вавилон'13"'HYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Вавилон'13"13». Прем’єра циклу на каналі «1+1» відбулася 3 квітня 2014 року. З кінця весни і на початку літа2014 року стрічки почали презентувати у США та Європі, що викликало неабияку реакцію у глядачів, які не мають доступу до українських ЗМІ, від побаченого на екрані. Невеликі фільми-історії про революцію 2013 року, зняті в рамках цієї ініціативи, на YouTube збирають сотні тисяч переглядів та транслюються на іноземних каналах[14, с.31-32].

Перший фільм циклу документальних фільмів «Зима, що нас змінила» «Небесна сотня». Досі офіційно невідомо, скількох людей було вбито в центрі Києва в лютому 2014 року, бо з початку Євромайдану багато людей пропали безвісті чи були замордовані у різних куточках України. Але термін «Небесна сотня» з'явився саме після найзапекліших боїв на Майдані Незалежності. Фільм показує, як сталося так, що всього за три дні в центрі Києва було вбито майже 100 людей. Його особливістю є те, що зйомки проводили різні кінематографісти, які за власним професійним покликанням опинялися у гущині подій (див. додаток Д).

Другий фільм «Перша смерть»з цього циклу — це історія про тих, хто загинув за свободу і за власну державу. Цього разу в центрі уваги історія Сергія Нігояна — хлопця, якого вбили в центрі української столиці наприкінці січня.

Третій фільм «Коктейлі Грушевського» розповідає про події після побиття студентів, коли на їхній захист вийшло чимало киян, а влада знову вдалася до насилля. І саме ігнорування людей на вулицях, спроби їх придушити хитрими та прямими способами і призвело до появи в центрі столиці коктейлів Молотова. За чутками, першим, хто кинув коктейль Молотова — був художник-архітектор, що вкотре нагадує нам, що це була і «культурна революція».

В четвертому фільмі«МежигірHYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Межигір'я._Батіна_хата"'HYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Межигір'я._Батіна_хата"я. Батіна хата» автори фільму проводять паралелі між життям у розкішному Межигір'ї та простому Єнакієво, де стоїть у розрусі батьківська хата Віктора Януковича (див. додаток Ж).

П'ятий фільм «Самооборона» - це бачення режисерів Костянтина Кляцкінта та Марії Пономарьовоїпро створення загонів самооборони.

В шостому фільмі циклу «Пожежа в Будинку профспілок» режисера Володимира Тихого, йдеться про одну з найтрагічніших подій Євромайдану — пожежу в будівлі Профспілок, що сталася в ніч з 18 на 19 лютого. Унікальні кадри, зняті всередині будівлі. Версії та свідчення очевидців.

Сьомий фільм «Автомайдан» — це винахід українських повстанців, якого найбільше боялась влада Януковича. Саме рейди автомайданівців на Межигір'я розвіяли міф про недоторканість Януковича (див. додаток З)[14, с.34-45].

Розділ 3.2. Інші документальні фільми об'єднання «Вавилон'13»

Перший повнометражний документальний фільм «Сильніше, ніж зброя» показує еволюцію українських реалій від стихійної спроби захоплення адміністрації Президента 1 грудня 2014 року до кривавих боїв у руїнах донецького аеропорту. Він надає глядачеві можливість заново відчути піднесення і розпач як Майдану, так і війни на сході України.Фільм на українські кіноекрани вийшов 27 листопада 2014 року і здобув бронзову нагороду 7-го Міжнародного Лондонського артфестивалю Passion For Freedom.

«Аеропорт»– відео від творчого об’єднання «Вавилон'13» про українську фортецю –донецький аеропорт та побут й бойові будні українських «кіборгів».

Стрічка «Молитва за Україну» режисера Євгена Афінієвського – це культурний пам’ятник тим, хто ціною свого благополуччя, здоров’я і навіть життя відстоював свої права та права своїх дітей на гідне майбутнє у власній країні. Міжнародна прем’єра фільму відбулася у 2015 році.За словами режисера Сергія Проскурні, «Молитва за Україну» – «це колективний портрет неймовірно красивих людей. І тому він проб’ється в кожне серце»(див. додаток К).

«Зима у вогні: Боротьба України за свободу» документальний фільм, знятий режисером Євгеном Афінеєвськимза сприяння платформи Netflix. Світова прем'єра кінострічки відбулась 3 вересня 2015 року на Венеційському кінофестивалі. Також цього ж року фільм було показано у головному конкурсі на кінофестивалі в Телларайді та у секції документальних фільмів на міжнародному кінофестивалі у Торонто, де він отримав Приз глядацької аудиторії за найкращий документальний фільмHYPERLINK https://uk.wikipedia.org/wiki/Зима_у_вогні#cite_note-3HYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Зима_у_вогні#cite_. Номінант на премію «Оскар» 2016 року в категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм».

«Зима у вогні»показує 93-денний період зими 2013–2014 років, змальовуючи такі події, як рух за громадянські права, що перетворюється на підтримувану мільйонами людей революцію. Цей фільм – спільне виробництво України, США та Великобританії (див. додаток Л).

Творче об'єднання «Вавилон'13» розпочало у вересні 2016 року виробництво ігрового міні-серіалу «БЛІНДАЖ», комічні та драматичні серії якого побудовані на пригодах трьох бійців АТО, що трапляються з ними під час нескінченних бойових чергувань. Самі історії взяті з реального досвіду бійців добробатів та ЗСУ. Учасники кінематографічного об'єднання «Вавилон'13» 22 вересня 2016 року на фестивалі Гогольfest презентували чотири документальні фільми, які знаходяться у стадії виробництва. Це – «Бранці» Володимира Тихого, «Залізна сотня» Юлії Гонтарук, «Крим. Як це було» Костянтина Кляцкіна, «#war_note» Романа Любого.

тже, можна сказати, що народження модерної української нації співпало з народженням нової естетики та нових форм мистецького буття через документальне кіно, що і підтверджує сучасна документалістика кіно.

РОЗДІЛ IV ВИЗНАННЯ СВІТОМ НОВОГО ПОКОЛІННЯ РЕЖИСЕРІВ-СУЧАСНИКІВ

Розділ 4.1. Визнання світом нового покоління режисерів на Міжнародному фестивалі документального кіно Docudays UA

У 2016 році Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA зробив неабиякий подарунок українському глядачеві – уперше за історію кінофоруму відбувся національний конкурс DOCU/Україна, в якому змагалися 12 короткометражних робіт молодих вітчизняних режисерів. І рекордна кількість заявок, поданих на конкурс, і аншлаги на кожному показі, і реакція аудиторії після переглядів засвідчили: українська документалістика виходить на новий рівень. Якщо в 2014-2015 роках простежується певне перенасичення стрічками про Революцію гідності, то на фестивалях 2016-2019 років роботи були дуже різні за темами та жанрами – від серйозних соціальних проектів до відвертих особистісних драм. Хоча, звісно, організатори не обійшли увагою актуальні та болючі для сучасної України теми війни, переселенців, життя по той бік лінії вогню, тож до конкурсної програми були відібрані й такі фільми.

Серед суто українських документальних робіт були й ті, що створені в рамках міжнародних кіношкіл або майстер-класів, цим зумовлено різноманіття підходів і методів вираження сучасної української дійсності.

Традиційно фільми на DocudaysUA змагались в конкурсах DOCU/СВІТ, DOCU/КОРОТКО та DOCU/УКРАЇНА. У 2019 році фестиваль започаткував нагороду «RIGHTS NOW!», на яку було номіновано десять фільмів з усіх програм Docudays UA. 

Відкривала національний конкурс ностальгічна історія Оксани Карпович – фільм «Втрата. Знахідка», більше схожий на художнє есе, ніж на документальну роботу. Режисерка, котра не так давно переїхала до Канади, показала рефлексію на тему прощання з рідним домом, власні дитячі спогади та нинішні переживання. а Карпович не стала знімати селфі-кіно – у кадр замість себе вона помістила маленьку дівчинку, оточену мозаїкою фрагментів із минулого.

Ще одна історія – «Григорівський синдром. Частина третя» Дмитра Глухенького, який вже втретє знімає споглядальну документальну стрічку про друга дитинства Феніка (на X фестивалі Docudays UA був представлений фільм «Металобрухт»). Цього разу в кадрі – стосунки головного героя з його обраницею Аліною, їхнє життя в не найкращих умовах українського села під Обуховом. Розмови про кохання на тлі злиднів і пияцтва, роздуми про майбутнє й несподівана зрада показані дуже чуттєво завдяки крупним планам і деколи сповільненням картинки.

Дебютний фільм«Все йде за планом»– соціальний репортаж про незаконну забудову в Києві на проспекті Перемоги. Кияни намагаються протистояти нахабним озброєним охоронцям загородженої території: влаштовують акції, щодня викликають міліцію, місцевих чиновників, проводять штурми – та все дарма. Режисер Микола Дондюк зізнався, що планував знімати цю історію відсторонено, але, сам того не помітивши, став учасником акції, приєднався до активістів та із задоволенням, вимикаючи камеру, брав участь у штурмах.

Ще однієї роботою-результатом воркшопу ІНДІ ЛАБ є «Пісня бійця» Христини Люльченко.Це лірична оповідь про те, як під час бойових дій на сході України солдат Іван написав вірш про війну та попросив молоду режисерку, котра знімала події в АТО, знайти композитора аби покласти рядки на музику. Урешті-решт Христина звернулася за допомогою до свого тата, що проживав у Росії на Камчатці. Кадри, де батько повертається в Україну, цілує рідну землю, співає пісню на слова солдата на власній кухні під гітару – дуже зворушливі. Але більш зворушливим є фінал, коли глядач дізнається, що зовсім скоро після цього тато пішов із життя. А пісня бійця залишилася.

Найкращою в національному конкурсі фестивалю Docudays UA 2016 визнано стрічку Олексія Радинського «Люди, які прийшли до влади». Спеціальну відзнаку журі призначило іронічному роад-муві Наді Парфан «Reve ta stohne on tour». А стрічка про київського кіномеханіка Валентина «Панорама» Юрія Шилова отримала відразу дві премії – від студентського журі конкурсу (1000 доларів США) та від фестивального дистриб’ютора – компанії Lettertofest (продаж фільму на 50 міжнародних фестивалів).

Розділ 4.2.Україна показує кіно на Канському міжнародному кінофестивалі

Основною темою документального кіно, представленого за останні роки Україною на Канському кінофестивалі є українська революцію. Саме така тематика документального фільму «Майдан» Сергія Лозниці, знятого у лютому-березні 2014 року. Зйомки проводились безпосередньо на майдані Незалежності у Києїві і були досить спонтанними. Режисер подався до столиці для зйомок фільму про Бабин Яр, а потрапив на протести. Цікаво, що стрічку «Майдан» він створив без будь-якого фінансування, за допомогою однієї камери та звукорежисера. Стрічку показали в офіційній програмі у рамках «Спеціального показу». У цій же програмі продемонстрували ще один фільм Лозниці – «Мости Сараєво». Сергій Лозницяукраїнський режисер білоруського походження, вже брав участь у Канському конкурсі двічі. Стрічка «Щастя моє», на жаль, не отримала нагороди. Однак фільм «У тумані» взяв нагороду міжнародної федерації кінокритиків.

Ще одне відоме українське ім’я звучало на фестивалі Мирослав Слабошпицький, який вже прославився участю у берлінському кінофорумі та Міжнародному кінофестивалі Локарно зі стрічкою «Ядерні відходи». Цього разу молодий режисер представив глядачам експериментальний проект «Плем’я». Це «німе кіно 21 століття» розповідає про інтернат для глухонімих та стосунки між його жителями. Стрічку показали без звуку та субтитрів у рамках конкурсу «Тиждень критики». Своєрідною передісторією став короткометражний фільм Слабошпицького «Глухота». Практично усі актори, залучені до зйомок, були не професійними і справді глухонімими, а зйомки проводились у справжньому інтернаті для глухонімих. Це зроблено для більшої реалістичності картини.

Свої роботи представив і «Вавилон’13» – об’єднання режисерів, кінематографістів та операторів, які відображали у своїх короткометражках реалії українського протесту на Майдані. А творче об’єднання студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення показали підбірку «Чорна книга Майдану. Студентський альманах», присвячений подіям зими 2013-2014 років. У Канни також повезли підбірку документальної хроніки «Громадського телебачення», яке виступає одним із партнерів українського павільйону і висвітлює події Канського кінофестивалю.

Як бачимо, роботи молодих вітчизняних режисерів, рекордна кількість заявок, поданих на конкурс, і аншлаги на кожному показі, і реакція аудиторії після переглядів засвідчили: українська документалістика виходить на новий рівень.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

  • дослідивши серію документальних фільмів циклу «Зима, що нас змінила», на наш погляд,стан сучасного документального кіно значно покращився, стали відверто знімати правду і це попри кризові явища в країні, повільний розвиток документалістики через брак достатнього фінансування, проблему популяризації українського документального кіномистецтва через його неприбутковість та заполонення українських телеканалів російською, комерційною документалістикою;

  • після підписання Петром Порошенко Закону про внесення змін до Закону України «Про кінематографію»,«Закону про державну підтримку кінематографії в Україні» стало зрозуміло, що наша держава прагне якнайшвидшого створення успішної, інвестиційно привабливої кіноіндустрії саме в Україні, орієнтованої як на внутрішній кіноринок, так і на свою нішу у міжнаціональному культурному просторі;

  • в ході дослідження ми спробували довести, що роль українського мистецького об’єднання «Вавилон '13», де зібралися молоді, талановиті, прогресивні кіносценаристи та режисери надважлива для глядачів не тільки України, але й всього світу, особливо у висвітленні подій 2013-2014 років;

  • документалістика в Україні стала тим, чим вона має бути – громадянським актом і як ніде в світі вона не є бізнесом, так і в Україні;

  • роботи молодих українських режисерів, рекордна кількість заявок, поданих на конкурс, і аншлаги на кожному показі, і реакція аудиторії після переглядів засвідчили: українська документалістика виходить на новий рівень і, нарешті, Україна заявила про себе через документальне кіно на міжнародних фестивалях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Безклубенко С. Д. Українське кіно: Начерк історії / Сергій Безклубенко. – К., 2001. – С. 17. – [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://library.knukim

  2. Брюховецька О. В. Інструмент «у плоті і крові»: Дзиґа Вертов і апаратна теорія кіно [Текст]// О. В. Брюховецька // Магістеріум. Культурологія. – 2007. – Вип. 26. – С. 53–56.

  3. Брюховецька Л. Приховані фільми. Українське кіно 1990-х [Текст]// Л.Брюховецька. – К. : АртЕк, 2003. – 384 с.

  4. Гаврилюк П. І. Особливості монтажу в документальному кіно та телебаченні [Текст]// Культура України: альманах — Харків, 2002. — №9: Мистецтвознавство. — С. 113–119

  5. Данькова Н. Зірково-таємниче життя української документалістики / Н.Данькова / Телекритика — 2009 — №2 — [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.telekritika.ua/telebachennya/2009-02-09/43669

  6. Данькова Н. Українське неігрове кіно на шляху до комерціалізації / Н.Данькова/ Телекритика — К., 2007 — №.4 — [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.telekritika.ua/events/2007-04-23/8761

  7. Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні»[Електронний ресурс] // Верховна Рада України [офіційний веб-сайт] – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1977-19

  8. Історія українського кіно. Т. 2,6: 1930–1945,1991-2015 [Текст]// [голов. ред. Г. Скрипник]; НАН України ; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2016. – 448 с.

  9. Квіт С. Масові комунікації: підручник [Текст]// Сергій Квіт. — К. : Вид. 16 дім «Києво-Могилянська Академія», 2008. — 206 с — с. 3—7

  10. Кондратьєва М. Цифрові технології в документальному кіно [Текст] // Екранна освіта в Україні. Сучасний стан, проблеми розвитку:збірка наукових статей — К., 2004. — С. 48–52

  11.  МаркітанЛ.П. Кінодокументознавство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4: Ка — Ком. — С. 327

  12. Михайлин І. Л. Історія української журналістики ХІХ-ХХ-століть: підруч / І. Л. Михайлин [Текст]// — К. : Центр навчальної літератури, 2003. — 720 с.

  13. Тримбач С. Українське кіно. [Електронний ресурс]// — Режим доступу: http://ucf.org.ua/films

  14. Тримбач С. Кіно народжене Україною — К.: Самміт-Книга, 2016. — 320 с.

  15. Чорна К. В. Інфотеймент та закономірності жанрово-творчих процесів в українській культурі: минуле, сучасне, шляхи розвитку [Текст]// Випуск 19, 2013 Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету Том IІ — с. 3—7

Інтернет-ресурси:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1977-19

http://dergkino.gov.ua/ua/text/main-task.html

https://www.radiosvoboda.org/a/29140492.html

https://dt.ua/CULTURE/stop,_kadri__ukrayinske_kino__zvorotniy_vidlik.html

http://texty.org.ua/pg/news/textynewseditor/read/56951/Prysvacheni_Majdanu_Filmy_VIDeO

http://www.nebesnasotnya.in.ua/%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%BD%D1%8F/%D0%BD%D1%96%D0%B3%D0%BE%D1%8F%D0%BD-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9-%D0%B2-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%96/

ДОДАТКИ

Додаток А

Український режисер Дзиґа Вертов та його найкращі фільми «Симфонія Донбасу», «Людина з кіноапаратом»

Додаток Б

Рейтингові показники популярності документального кіно з 1991 по 2019 рр.

Цикли про історичні постаті України

6,8

Приватне життя відомих людей

8,8

Стрічки кримінального характеру

2,01

Стрічки соціального характеру

3,24

Історія українського державотворення

2,02

Додаток В

Телеканалу СТБ, що транслює документалістику з рисами інфотейменту

Додаток Г

«Вавилон'13» – українське об’єднання режисерів, операторів та кінематографістів

Додаток Д

Фільми, що увійшли до циклу «Зима, що нас змінила»

НЕБЕСНА СОТНЯ

АЕРОПОРТ

Додаток Ж

ПЕРША СМЕРТЬ

КОКТЕЙЛІ ГРУШЕВСЬКОГО

МЕЖИГІРЯ. БАТІНА ХАТА

Додаток З

САМООБОРОНА

АВТОМАЙДАН

Додаток К

Інші документальні фільми об'єднання «Вавилон'13»

СИЛЬНІШЕ НІЖ ЗБРОЯ

АЕРОПОРТ

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Додаток Л

ЗИМА У ВОГНІ: БОРОТЬБА УКРАЇНИ ЗА СВОБОДУ

Визнання :«Зима у вогні: Боротьба України за свободу»

Нагороди та номінації фільму «Зима у вогні»

Рік

Нагорода

Категорія

Номінант

Результат

2015

Міжнародний кінофестиваль у Торонто

Приз глядацької аудиторії за найкращий документальний фільм

«Зима у вогні»

Нагорода

2016

Golden Reel Award

Найкращий монтаж звуку у документальному фільмі

«Зима у вогні»

Номінація

2016

Премія «Оскар»

Найкращий документальний повнометражний фільмHYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Зима_у_вогні#cite_note-19HYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Зима_у_вогні#cite_note-20"

«Зима у вогні»

Номінація

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!