Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Робота над граматичною будовою мови на корекційних заняттях з розвитку мовлення для дітей з ООП
»
Взяти участь Всі події

Наукова робота "Основні підходи організації сучасного освітнього простору в шкільній бібліотеці"

Позашкільна освіта

Для кого: Дорослі

21.01.2020

1356

15

0

Опис документу:
Стрімкий розвиток технологій та зміна стереотипів сприяють трансформації бібліотек із запилючених книгозбірень до просторів для освіти, науки, співпраці, спілкування і дозвілля. Вільному розвитку сприяє творче середовище. Таке середовище буде організовано в Новій українській школі.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Відділ освіти Добропільської міської ради

Донецької області

Білицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10

Добропільської міської ради

Всеукраїнський конкурс

«Шкільна бібліотека 2020»

Номінація

«Модель бібліотеки Нової

української школи»

Основні підходи організації сучасного освітнього простору в шкільній бібліотеці

Семенова Олександра Анатоліївна

бібліотекар

м. Добропілля

2019

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………... 3

Розділ 1. КОМПЕТЕНЦІЇ БІБЛІОТЕЧНИХ ФАХІВЦІВ ЩОДО ОБСЛУГОВУВАННЯ МОЛОДІ……………………………………………….…. 4

Розділ 2. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ У ШКІЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ………………….…9

2.1 Якості сучасного освітнього простору…………………………………..12

2.1.1. Цілісність, єдність і впорядкованість предметно-просторового середовища та візуального сприйняття.

2.1.2. Багатофункціональність, гнучкість та мобільність

2.1.3. Вікова відповідність………………………………………………….13

2.1.4. Персоналізованість, наявність особистого простору

2.1.5. Свобода, відкритість сприйняття, креативність…………………14

2.1.6. Практичність та ергономічність…………………………………...15

2.1.7. Гармонійність та збалансованість

2.1.8. Соціалізація та співпраця……………………………………………16

2.2 Художнє рішення освітнього простору бібліотеки……………….……17

2.2.1. Колористика освітнього простору

Висновки………………………………………………………………………...23

Використані джерела…………………………………………………………..24

Вступ

Стрімкий розвиток технологій та зміна стереотипів сприяють трансформації бібліотек із запилючених книгозбірень до просторів для освіти, науки, співпраці, спілкування і дозвілля. Вільному розвитку сприяє творче середовище. Таке середовище буде організовано в Новій українській школі. [3]

Нова українська школа – реформа загальної середньої освіти, що впроваджується в Україні, – співзвучна основним тенденціям: особистісно орієнтована освіта, дитиноцентризм, компетентісний та діяльнісний підходи, педагогіка партнерства. Ці принципи мають бути відображені у формуванні освітнього середовища та освітнього простору українських шкіл.

З 1 вересня 2018 р. всі заклади загальної середньої освіти працюють в умовах Нової української школи. Її головна мета: школа, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, але й уміння застосовувати їх у житті. Тут дослухаються до думки школяра, учать критично мислити, не боятися висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами.

Основні засади реформи шкільної освіти викладено в Концепції Нової української школи, що містить інформацію про цінності реформи основні компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ.

Навчання триватиме 12 років, 4 з них дитина навчається
у початковій школі за двома циклами: 1–2 класи — адаптаційно-ігровий цикл, що допоможе дитині звикнути до шкільного життя: навчання організовано через ігрову діяльність за сучасними методиками; 3–4 класи — основний цикл. Під час цього циклу формується почуття самостійності та відповідальності.

Запроваджується предметне навчання та оцінювання. Учнів навчають самостійно робити вибір, пов’язувати вивчене із практичним життям.

Розділ 1. КОМПЕТЕНЦІЇ БІБЛІОТЕЧНИХ ФАХІВЦІВ ЩОДО ОБСЛУГОВУВАННЯ МОЛОДІ


Професійна компетенція в рамках такого підходу розглядається як системне, інтегративну єдність, синтез інтелектуальних і навикових складових, особистісних характеристик і досвіду, що дозволяють людині використовувати свій потенціал, здійснювати складні види діяльності, оперативно й успішно адаптуватися в постійно змінюється і професійної діяльності.[2]

Бібліотекарі відіграють ключову роль у наданні молоді доступу до інформаційних ресурсів та послуг, необхідних для досягнення успіху в навчанні, кар’єрі і житті. Для цього бібліотечному фахівцю потрібні особливі компетенції, знання й навички. Наприкінці 2017 р. Американська асоціація бібліотечного обслуговування молоді (YALSA) опублікувала оновлену версію керівництва «Компетенції обслуговування молоді для бібліотечних фахівців».

Нижче наводяться всі десять компетенцій, визначені спеціалістами YALSA. Автори не виключають, що, прочитавши весь список, ви дійдете висновку, що їх можна застосовувати не лише для молоді, але й для всіх читачів бібліотек.

1.Становлення й розвиток молоді: знати основні особливості розвитку підлітків і використовувати ці знання для планування, реалізації й оцінки бібліотечних ресурсів, програм та послуг, що задовольнятимуть різноманітні потреби молодих читачів.

2.Взаємодія з молоддю: усвідомлювати важливість взаємодії та комунікації в розробці й наданні якісних бібліотечних послуг для молоді, впроваджувати технології та стратегії, що сприяють розвитку самооцінки і самоідентифікації молодих людей (як індивідуально, так і в групі) і позитивному спілкуванню з однолітками та дорослими.

3.Освітнє середовище (формальне і неформальне): створювати високоякісне, гнучке освітнє середовище, що сприятиме розвитку й допомагатиме молодим користувачам індивідуально або в групі набувати досвід, беручи участь у формальних і неформальних навчальних активностях.

4.Освітній досвід (формальний і неформальний): працювати з молоддю, волонтерами,партнерами усередині місцевої спільноти та іншими фахівцями для планування, реалізації й оцінки якісних формальних і неформальних навчальних заходів, що відповідають освітнім та особистісним інтересам молоді і сприяють розвитку.

5.Участь і лідерство молоді: відповідати всім потребам та інтересам молодих читачів, взаємодіяти з ними під час створення й реалізації молодіжних програм і сприяти розвиткові у них лідерських якостей.

6.Залучення спільноти і сім’ї: вибудовувати шанобливі взаємовідносини з громадськими організаціями і сім’ями для забезпечення оптимального розвитку молодих користувачів і для підвищення якості бібліотечних послуг.

7.Культурна компетентність і відгук: активно просувати ідею культурної різноманітності й створювати інклюзивне, приязне та шанобливе культурне середовище, що підтримує цю різноманітність.

8.Доступність: забезпечувати доступ до широкого спектру бібліотечних ресурсів, послуг і заходів усім молодим користувачам, особливо тим, хто відчуває якісь труднощі.

9.Результати й оцінка: приділяти належну увагу впливу бібліотечних програм на молодь і використовувати ці дані для подальшого розвитку, реалізації та вдосконалення послуг, що надаються.

10.Безперервне навчання: діяти відповідно до етичних норм, прагнути до безперервного навчання, підтримувати найкращі бібліотечні практики й обстоювати інтереси молодих читачів.

Бібліотекарям варто перехопити ініціативу і сприяти соціалізації молоді, оскільки для виконання цих завдань вони мають усі відповідні ресурси, приміщення та дотичну сферу реалізації своєї діяльності.

Бібліотекар мусить бути сучасним, слідувати новітнім трендам, слідкувати за інноваціями у світі та прагнути здобувати і ділитись досвідом.

Паперова чи електронна книга – це таке ж одвічно невирішене питання, як і про курку з яйцем. Дехто любить аромат друкованої книги, дехто – легкість електронних примірників. Проте очевидним залишається факт, що класична бібліотека як засіб отримання інформації вичерпала себе. Молодь, зокрема й учні, нерозлучні зі смартфонами (дослідження компанії TNS Infatest за замовленням Google в Україні показало, що за останні роки кількість користувачів смартфонів збільшилася втричі – до 24%), тому їх запросто можна використовувати для навчальних матеріалів і заохочення до читання.

Як? За допомогою QR-коду. Що це? Графічний піксельний код, за яким можна отримати доступ до будь-якої інформації з мережі: відео, книги, статті, зображення, сторінок у соцмережах, геолокації на Google-картах, e-mail, аудіофайли чи номер телефону. Зчитати можна навіть без доступу до інтернету.

Наприклад, бібліотеку можна влаштувати не лише з полицями, у затхлому приміщенні, а як святковий торт, інсталяцію з малюнками на стінах чи тротуарах, флеш-моб з QR-кодами або виставку. Публічна бібліотека міста Генгело в Нідерландах дозволяє читачам завантажувати електронні книги (36 000 е-книг) за допомогою QR-кодів. У румунському метрополітені видавництво “Humanitas” перетворило стіни станцій на книжкові стелажі, розмістивши на обкладинці кожної з книг QR-код. На мобільні телефони або планшети можна безкоштовно завантажити уривки з 49-ти книг для читання і 10-ти книг для прослуховування. В американських бібліотеках студенти за допомогою QR-кодів отримують електронні версії книг та додаткові навчальні матеріали.

Українські бібліотеки також стають мобільними, і ось кілька прикладів, які інновації вже запровадили: Український проєкт QR-books (презентовано 24 травня 2019 року). Він дозволяє купувати електронні книжки в будь-якій офлайн-точці продажу та завантажувати їх за QR-кодом. Прочитати більше можна за цим посиланням.

Можна влаштовувати день QR-кодування для дітей (зокрема й тих, які навчаються в умовах інклюзії) не тільки користуватися QR-кодом в навчальних цілях, а ще й створювати QR-код для своїх потреб, влаштовувати квести та вигадувати ігри. “МТС Україна” (зараз “Водафон”) із 2013 року проводить акцію “Інноваційні “Мобільні бібліотеки”. Це віртуальні книжкові полиці, що містять зображення книг із корінцями, на яких розміщені спеціальні QR-коди. З їх допомогою книги можна безкоштовно завантажити в електронних форматах через публічну мережу Wi-Fi і залишити в себе назавжди. Коди можна зчитувати за допомогою камери будь-якого сучасного смартфона або планшета. Послугами такої віртуальної бібліотеки вже змогли скористатися мешканці та гості Києва, Львова, Вінниці, Одеси, Полтави та Житомира.

Книги з доповненою віртуальною реальністю від українських письменників. Зокрема, Макс Кідрук в 2019 році презентував книгу “ Доки світло не згасне назавжди ”, де, окрім тексту, за допомогою QR-кодів можна поспілкуватися з персонажами, порозглядати місцевість, перечитати додаткові секретні гілки сюжету, відчути всю історію реально.

QR-коди – не просто нова іграшка, а вже звичайний буденний інструмент, який допоможе заохотити молодь читати. Бібліотеки мають стати відкритими, мобільними та сучасними.

Також НУШ [6] покликана підготувати учнів до життя в суспільстві, навчити практичних навичок, які допоможуть їм у повсякденному житті. У світі, яким керує інформація, дитина мусить вміти її критично оцінювати, знати, які джерела правдиві та що таке фейкові новини, як захиститися від маніпуляцій. Сучасні діти мають справу з інформаційним простором з найменшого віку (через ґаджети, телебачення, зовнішню рекламу тощо). Тому вони повинні знати, що таке медіаграмотність уже в початковій школі. А хто ще знає стільки ж про інформацію як бібліотекар?

Інформація, яку людина отримує щодня через ЗМІ та соціальні мережі, формує її свідомість. Типова освітня програма початкової школи передбачає змістову лінію “Досліджуємо медіа”, відповідно до якої учні мають набути навичок, пов’язаних із медіапродуктами. Інтегрована в початкову школу, медіаосвіта допомагає школярам критично мислити, вчитися шукати й перевіряти інформацію, аналізувати медіаповідомлення і самостійно створювати такі медіапродукти. Як споживати інформацію правильно і про що варто розповісти учням? Перевіряти факти. Діти схильні довіряти всьому, що чують від дорослих. Важливо навчити їх із найменшого віку принципу “довіряй, але перевіряй”, іншими словами — критичному мисленню. Для цього можна використати гру “3 факти про мене”: кожен учень вигадує три факти про себе, один з яких неправда, й називає їх перед класом. Діти намагаються здогадатися, який із цих фактів хибний, ставлячи уточнювальні запитання.

Перевіряти джерела інформації. Автори посібника для вчителів “Медіаграмотність у початковій школі” пропонують такий підхід: пояснювати дітям, що таке “здорове” медіаповідомлення на прикладі “медіаїжі”, яку ми споживаємо кожного дня. “Медіакухар”, тобто автор повідомлення, обирає, з яких “продуктів” готувати, а люди обирають, якій “кухні” надавати перевагу — здоровій, тобто правдивій інформації, чи фастфуду жовтої преси. Харчування має бути збалансованим. Так само і “медіахарчування” має складатися з різних і перевірених джерел, аби не отруїтися фейками та джинсою.

Не плутати факти з оціночними судженнями. Для того, щоб навчити дітей розрізняти такі повідомлення, підготуйте кілька прикладів, аби учні аргументували, чому це факт чи судження. Наприклад: “Зима — холодна пора року” (факт), “Зима — найгірша пора року” (судження) тощо.

Через вправи та ігри діти, крім іншого, розвивають усне та писемне мовлення, вчаться аргументувати свої думки та з повагою ставитися до поглядів інших.

Розділ 2. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ В ШКІЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ

Законом України «Про освіту» [1] визначено мету загальної середньої освіти – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Нова школа має стати простором такого розвитку, простором навчання, спілкування, взаємодії, спільної діяльності учнів, вчителів та місцевої громади.

Функції бібліотеки сучасної школи розширюються, вона перетворюється на медіатеку, простір для проведення навчальних занять, групової та індивідуальної роботи, надає більше можливостей для самопідготовки учнів та вчителів.

Слід приділити увагу тому, щоб шкільна бібліотека була привітним та затишним простором в першу чергу для наймолодших учнів, читачів-початківців (традиційні бібліотеки, на жаль, такими не є).[4]

Приміщення читального залу, каталогу, відкритого фонду шкільної бібліотеки має сенс поєднувати в одному вільному просторі, в якому учні різного віку можуть невимушено обирати та читати як навчальну, так і художню літературу, слухати музику чи аудіо-книги, переглядати навчальні відеоматеріали, а вчителі – проводити заняття з невеликим групами учнів, в тому числі позаурочні. Цей простір слід організувати на основі функціонального зонування, виділяючи такі осередки:

  • для молодших читачів (з відкритими фондами ілюстрованих книжок та ігор, з низькими столами, м’якими меблями та можливістю роботи на підлозі);

  • для досвідчених читачів (у вигляді традиційних робочих місць, що можуть трансформуватись для групової роботи, та з відповідним відкритим фондом);

  • для усамітненого читання;

  • для роботи з аудіо- та відеоматеріалами;

  • для виставок книжкових новинок, тематичних виставок тощо;

  • для роботи з каталогами;

  • місце видачі книжок (робоче місце бібліотекаря в залі);

Сумарна площа всіх приміщень шкільної бібліотеки визначається з розрахунку не менше ніж 0,3 м2 на кожного учня школи35. До складу шкільної бібліотеки входять такі приміщення:

  • Приміщення абонементу з каталогом

  • Читальний зал (2,4 м2 на одне читацьке місце)

  • Фонд відкритого доступу (5,0 м2 на тисячу одиниць фонду)

  • Книгосховище (2,5 м2 на тисячу одиниць зберігання)

  • Кімната зберігання відеоматеріалів

  • Робоча кімната персоналу бібліотеки (6,0 м2 на одне робоче місце)

Загальна об’ємно-просторова композиція шкільної бібліотеки буде скоріше вільна, але на основі поєднання кількох регулярно організованих осередків: для молодших читачів (з відкритими фондами ілюстрованих книжок та ігор, з м’якими меблями та можливістю роботи на підлозі); для досвідчених читачів – у вигляді традиційних робочих місць, що можуть трансформуватись для групової роботи, та з окремими місцями для усамітненого читання; для роботи з аудіо- та відеоматеріалами, з каталогами тощо. Ці зони можуть бути виділені в загальному просторі різними прийомами (кольором, обладнанням, освітленням, перепадами рівня підлоги тощо), але в межах в цілому скоріше теплої колірної гами з використанням природних матеріалів (перш за все дерево та тканина).

При рекононструкції бібліотек рекоменжується використовувати сучасні підходи до формування бібліотечного простору, наприклад:

  • створення просторів задля всебічного розвитку особистості, інтелектуального самовдосконалення та гуманізації способу життя дітей.

У бібліотеці варто створювати молодіжний простір у бібліотеці. – підрозділ бібліотеки (виокремлений читальний зал, кімната або їх частина), робота якого спрямована на створення належних умов для розвитку молоді, надання їм широкого спектру послуг на безоплатній основі для забезпечення змістовного та якісного дозвілля. Рекомендації щодо створення молодіжних просторів в бібліотеках .

  • створення медіатеки, яка дозволяє працювати як на комп’ютері, так і зі звичайними книжками, використовувати в роботі мультимедійне обладнання, великі екрани й інші інноваційні технології. Важлива мультифункціональність медіатек - у таких приміщеннях проводять дискусійні клуби, кінопокази, літературні вечори, засідають мовні клуби. Це місця, де учні можуть працювати як самостійно,так і в колективі.[5]

Дизайн сучасного освітнього простору – один з ключових чинників оновлення школи. Нова українська школа передбачає зміни не лише у змісті освітніх програм, в першу чергу – у ключових підходах до освітнього процесу. Ці підходи вимагають також нової організації освітнього простору. Сучасний освітній простір гнучкий, наповнений, створює різноманітні можливості для різних видів діяльності, викликає радість, стимулює фантазію, мотивує до навчання. Ключові якості сучасного освітнього простору, які забезпечують реалізацію сучасних підходів в освіті:

цілісність, єдність і впорядкованість предметно-просторового середовища та візуального сприйняття;

багатофункціональність, гнучкість та мобільність;

вікова відповідність;

персоналізованість, наявність особистого простору;

свобода, відкритість сприйняття, креативність; ●практичність та ергономічність;

гармонійність та збалансованість;

соціалізація та співпраця

Для забезпечення цих якостей дизайн освітнього простору створюється із застосуванням особливих композиційних та колористичних підходів. Освітній простір школи має цілісне композиційно-колористичне рішення, що розробляється як єдина концепція в процесі проектування.

2.1. Якості сучасного освітнього простору

2.1.1. Цілісність, єдність і впорядкованість предметно-просторового середовища та візуального сприйняття.

Формування простору на основі єдиних принципів, підходів, прийомів оформлення; відсутність «візуального сміття». Прості геометричні форми, що повторюються в різних кольорах, однакові кольори інтер’єру та меблів, продумана система зберігання та експозиції учнівських робіт надає впорядкованості приміщенням закладу освіти. [7]

2.1.2. Багатофункціональність, гнучкість та мобільність

Простори, меблі та обладнання, що дозволяють різноманітну діяльність - плановану чи спонтанну, спокійну та рухливу, індивідуальну та в малих чи великих групах. Рекреації закладів освіти дають можливості активного та тихого відпочинку учнів різних вікових категорій, буккросінгу та можуть бути використані для навчання, роботи в групах, командної роботи.

Взаємодія дитини з простором багатьма способами, наявність не лише інформації, але й емоційно виразних образів та можливостей для самостійної діяльності.

2.1.3. Вікова відповідність

Врахування вікових особливостей сприйняття, характеру навчальної діяльності, відпочинку та спілкування учнів різного віку

2.1.4. Персоналізованість, наявність особистого простору

Iндивідуаліація та персоналізація створює неповторне враження, даючи водночас можливість кожному знайти свій комфортний простір.

  • бібліотеці можна створююти можливості для усамітнення, роботи та відпочинку малими групами, ємності для зберігання особистих речей учнів.

2.1.5. Свобода, відкритість сприйняття, креативність

Ненав'язлива візуальна атмосфера, множинні смисли в оформленні, креативні елементи, які створюють творче сприйняття.

Живі текстури природних матеріалів, похилі, трохи схожі на дерева колони, мінливе кольорове світло, що потрапляє у приміщення крізь вітражі, рухливі підвіски-мобілі під стелею – ці елементи форуму школи справляють щоразу неповторне враження, стимулюють творчу уяву.

2.1.6. Практичність та ергономічність

Єдиний підхід до організації різних видів діяльності, можливість швидкої та безпечної орієнтації в просторі, організації та контролю різних видів діяльності, зручність орієнтації у просторі, звичайний нагляд. Відповідність просторової організації, художнього рішення та функціонального призначення приміщень. Відкриті прозорі простори, колірне маркування приміщень та сходів, виразні позначки приміщень забезпечують орієнтацію та звичайний нагляд у шкільному просторі.

2.1.7. Гармонійність та збалансованість

Емоційна врівноваженість, баланс емоційно виразного та нейтрального в оформленні простору, відсутність візуально агресивних елементів та кольорів, відсутність елементів оформлення, що руйнують та спотворюють структуру простору, дезорієнтують школярів.

2.1.8. Соціалізація та свіпраця

Наявність простору, місць для спілкування, спільного відпочинку та спільних проектів, які учні можуть реалізовувати в рамках навчальних програм, позашкілля та інших ініціатив.

2.2. Художнє рішення освітнього простору бібліотеки

2.2.1. Колористика освітнього простору

Колір є одним з визначних чинників організації простору. Саме колір в першу чергу визначає характер сприйняття простору, задає настрій, впливає на працездатність.

  • колірному рішенні предметно-просторового середовища важливо враховувати як властивості окремих кольорів, так і характер їх поєднань.

    • колористиці предметно-просторового середовища окремо розглядається:

  • колористика фарби

  • колористика природних матеріалів

  • кольорове світло.

Колористика фарби враховує в першу чергу основні властивості того чи іншого кольору, що майже не залежить від того матеріалу, на який нанесено цю фарбу.

Природні матеріали та кольорове світло мають додаткові особливості, що впливають на використання цих засобів в інтер’єрі. Через ці особливості колористика природних матеріалів та кольорове світло розглядаються окремо. Включення в інтер’єрне рішення природних матеріалів (чи їхніх імітацій), використання кольорового світла потребує врахування як властивостей кольору, так і текстури, фактури та особливостей взаємодії кольорів.

Специфіка використання кольорів в освітньому просторі

Властивості окремого кольору визначаються трьома параметрами:

  • колірний тон основна характеристика кольору, його визначення

(«жовтий», «синій» тощо), місце кольору на колірному колі

  • світлота яскравість кольору у порівнянні з білим

  • чистота, або насиченість – інтенсивність колірного тону у порівнянні із сірим кольором тої саме світлоти.

Кольори, що описуються цими трьома параметрами (колірний тон, світлота, насиченість), називаються хроматичними. Чорний , білий та відтінки сірого між ними мають назву «ахроматичні кольори». Вони не мають колірного тону та насиченості, а характеризуються лише світлотою.

Сприйняття кольорів

Враження, що справляє на людину навколишній простір, значною мірою визначається особливостями сприйняття кольору чи колірних поєднань. Предмет, що має певний колір, може здаватись людині більш теплим чи холодним, легким чи важким, здаватись ближчим чи віддаленішим тощо. Поєднання цих вражень створює колірну атмосферу, визначає емоційну оцінку середовища, той настрій, з яким людина перебуває у просторі. В освітньому просторі колірна атмосфера безпосередньо впливає на навчальний процес, сприяє діяльності учнів чи створює для неї зайві перешкоди. Тому, для закладу осівти дуже важливо обрати правильну колірну атмосферу.

Колірна атмосфера, створена на основі теплих кольорів, є більш привітною, привабливою, сприятливою для тривалого перебування. Але з іншого боку, постійна тепла колірна атмосфера пригнічує сприйняття (зокрема, знижує поріг слухової чутливості), стимулює рухливу активність та ускладнює абстрактне мислення.

Постійна колірна атмосфера на основі холодних кольорів не є аж надто привабливою, може викликати певну настороженість та справляти гнітючий вплив на загальний настрій. З іншого боку, холодна колірна атмосфера є більш діловою, сприяє концентрації уваги та абстрактному мисленню.

Помірно холодна колірна атмосфера є придатною для приміщень старших класів, особливо тих, що призначено для активного сприйняття та розвитку абстрактного мислення – кабінетів точних та природничих дисциплін. Для приміщень, де старшокласники проводять вільний час, також є можливим використання прохолодних відтінків: підлітки нерідко сприймають теплу атмосферу як надто «домашню» чи «дитячу», що може бути ознакою вікової невідповідності.

Нейтральна колірна атмосфера, як правило , створюється на основі ахроматичних кольорів (білого, сірого, чорного). В освітньому просторі такий колорит використовується обмежено, оскільки має надто «стерильний», емоційно невиразний характер. Втім, нейтральна колірна атмосфера є гарним тлом та може балансуватися кольоровими елементами/акцентами.

Ілюзорну «вагу» кольору важливо брати до уваги, визначаючи розташування кольорів у просторі. Важкі кольори не слід розміщувати у верхній частині стіни, а легкі є небажаними в нижній зоні чи на долівці.

Кольори, що наближаються: червоний, жовтогарячий, жовтий, пурпуровий.

Кольори, що віддаляються: зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Теплі кольори, як правило, здаються ближчими, ніж вони є насправді, а холодні – віддаленішими. Найбільший ефект наближення створює червоний колір, а ефект віддалення – блакитний. Крім цього, об’єкти червоного кольору здаються більшими, а синього – меншими, ніж є насправді.

Приміщення, стіни якого пофарбовано у холодні кольори, на вигляд буде просторішим, ніж таке ж приміщення зі стінами теплих відтінків.

Коридор, що має в торці стіну червоного кольору, здаватиметься коротшим, а блакитну стіну – довшим.

Текстура та фактура

Фактура поверхні буває:

  • матова шершава поверхня, що розсіює світло рівномірно по усіх напрямках. Така поверхня не дає відблисків, сприймається рівномірно освітленою незалежно від кута погляду.

  • глянцева гладка поверхня, що блищить, але не відбиває зображення навколишніх предметів. Сприйняття такої поверхні залежить від взаємного положення джерела світла та ока спостерігача: різні ділянки поверхні здаються більш чи менш освітленими.

  • блискуча дзеркальна поверхня, що відбиває світло лише в одному напрямку. З одної точки зору вона виглядає дуже світлою, з інших – темною.

Блискуча поверхня відбиває зображення навколишніх предметів.

Матовими є стіни та стелі приміщень, тиньковані та фарбовані емульсійними фарбами, облицьовані матовою керамічною плиткою тощо. В оформленні освітнього простору слід віддавати перевагу саме матовим поверхням, оскільки вони не створюють зайвого навантаження на зір, не порушують рівномірність освітлення, не відволікають увагу відблисками та відображеннями.

Глянцеві та блискучі поверхні слід використовувати з обережністю. Використання глянцевих поверхонь в інтер’єрі важко уникнути повністю. Поверхні пластикових та металевих деталей меблів, лакованого дерева (навіть вкритого так званим «матовим» лаком) не є матовим – вони скоріше будуть глянцеві. У глянцевих матеріалах, як правило, виконують підлоги – через те, що шершаві матові покриття сильніше вбирають бруд та важче вичищаються.

Дзеркально-блискучих поверхонь та деталей в бібліотечному інтер’єрі слід уникати безперечно. Єдиним виключенням є скління вікон, що не може бути не блискучим.

Колористика природних матеріалів

Фактура природного матеріалу певним чином залежить від природних властивостей цього матеріалу, можливостей його обробки. Скажімо, дерево може мати матову чи глянцеву фактуру, граніт чи мармур можна відполірувати до дзеркального блиску, а природна (неглазурована) кераміка буває лише матовою.

Імітації природних матеріалів (наприклад, структурний тиньк, ламінат чи текстурний лінолеум), як правило, імітують не лише текстуру, але також колір та фактуру. Хоча технічно імітувати можна будь-які якості поверхні у будь-яких комбінаціях (скажімо, створити матеріал, що має текстуру тканини, але дзеркально відбиває навколишні предмети), такі неприродні імітації є небажаними в освітньому просторі, оскільки спотворюють сприйняття реальності.

Кам’яні чи цегляні стіни є традиційним рішенням. Такі стіни на вигляд є досить масивними, надійними. Проте людина комфортно почувається лише на певній відстані від такої стіни, торкатись чи притулятись до неї неприємно. Тому таке рішення стін не викликає заперечень на фасаді, але в приміщеннях це рішення слід використовувати з обережністю. В інтер’єрі приміщень стіни, що мають вигляд кам’яних чи цегляних, краще використовувати лише у великих читальних залах.

М’які та теплі матеріали є психологічно комфортними на дотик. Дерево використовується як в інтер’єрах, так і в благоустрої територій, для виготовлення меблів та облаштування різноманітних поверхонь для сидіння. Всередині приміщення поверхні для сидіння та лежання також оздоблюються текстильними матеріалами (тканиною, килимовим покриттям тощо). Підлога, що має покриття з дерева, корку (або їх імітацій), вкрита килимом, є привабливою не лише для руху, але і для сидіння та лежання. Оздоблення цими матеріалами стін робить приміщення затишним: до такої стіни хочеться притулитись.

Не слід використовувати природні матеріали (чи їх імітації) для оздоблення стелі приміщення. Великі поверхні стін, оздоблені текстурним природним матеріалом (чи імітацією), також є небажаними в інтер’єрі шкільної будівлі. Великі площі текстури обтяжують інтер’єр, візуально зменшують розмір приміщення, «мерехтять в очах», відволікають та дратують. Поверхні з природного матеріалу, розташовані у верхній частині стіни, здаються надто важкими, викликають почуття небезпеки. Втім, на підлозі природні матеріали, особливо «теплі», можна використовувати фактично без обмежень.

Кольорове світло відрізняється високою насиченістю (чистотою) кольору. Кольорове світло може бути як природним, так і штучним.

Природне кольорове світло виникає в разі використання кольорових світлопрозорих елементів (кольорове скло, кольорові прозорі завіси на вікнах тощо). Джерелом природного кольорового світла також є відбиття світлового потоку від інтенсивно забарвлених поверхонь стін, підлоги тощо. Такі кольорові відбиття – рефлекси – помітно впливають на колірну атмосферу приміщення, змінюють сприйняття кольору інших поверхонь та предметів. Поєднання елементів з великим ступенем відмінності називається контрастним, з малою відмінністю нюансним. В разі, якщо відмінності немає або вона непомітна, можна говорити про монотонну гаму.

Окремі елементи у поєднаннях можуть відрізнятись

  • за колірним тоном,

  • за світлотою та насиченістю,

  • за фактурою,

  • за текстурою,

  • за формою та розміром,

  • за розташуванням у просторі.

Контрастні поєднання кольорів є більш виразними, справляють сильніше враження. Проте надмірний контраст стомлює, викликає роздратування, може композиціях, монотонних за колірним тоном, акценти виявляються за рахунок світлоти, насиченості кольору та розміру елементів. Такі поєднання кольорів є найбільш спокійними. Їх можна використовувати у приміщеннях, де оформлення не мусить привертати до себе увагу, відволікати від основної діяльності.

Висновки

Планування новітнього освітнього простору — це не лише розробка технічного завдання для проектувальників чи формування тендерних оголошень на закупівлю обладнання. Слід також окреслити поле для діяльності шкільної бібліотеки, знайти шляхи системної співпраці з учнями,вчителями та батьками, широкими колами колег-бібілотекарів, місцевою громадою тощо. Адже модель шкільної бібліотеки Нової української школи фомується з ключових компонентів, які є обов’язкові і нерозділимі, зокрема — педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. У підґрунті педагогіки партнерства — спілкування, взаємодія та співпраця. Бібліотекар повинен стати другом, а родина та вчитель будуть залучені до побудови освітньої траєкторії дитини.

Важко самостійно братись за втілення концепції, без урахування наявних можливостей чи стратегічних планів розвитку. Сподіваюсь місцеві бюджети спрямують кошти на вирішення нагальних потреб шкільних бібліотек: ремонт приміщення, заміна вікон та утеплення стін. Ці роботи можуть залишатись локальними, точковими «покращеннями», що врешті перетворять школу на строкату мозаїку мало пов’язаних картинок, призначення яких до того
ж не завжди зрозуміле. Але якщо плавно переходити від локального до глобального, то все вийде. І, колись, радянське приміщення перетвориться на освітньо-інформаційний центр, а система освіти перйде на новий рівень.

Тому наостанок хочу залишити позитив від прочитаного і івіру у світле майбутнє, яке все стає сьогоденням.

Зміни в освіті допоможуть дітям стати щасливими громадянами України, конкурентоздатними в ХХІ столітті. Важливо рухатися до мети разом!

Використані джерела

  1. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

  2. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 28.01.2016 № 955-VII. URL: https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/32/95-%D0%B2%D1%80

  3. Інформаційний збірник «Нова українська школа: Концептуальні засади реформування середньої школи». URL: http://zakinppo.org.ua/images/2017/docs/10/konczepcziya.pdf

  4. Урядовий портал. Нова українська школа URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola

  1. Спільнота на сторінці «Фейсбук». «Нова Українська Школа» https://www.facebook.com/nus.org.ua/#_=_

  2. © Нова Українська школа, 2017. Проект створений ГО "Смарт Освіта" у партнерстві з Міністерством освіти і науки України для комунікації реформи "Нова Українська Школа" URL: https://nus.org.ua/

  3. Інформаційний збірник «Новий освітній простір» http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/06/V223_InBul.pdf

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.