У ХХ століття українська література пережила декілька етапів відродження і занепаду. Так, започатковане у першій чверті століття, зокрема після епохальних революційних перетворень та переворотів, соціальних та національних катаклізмів, могутнє відродження національної культури стало згодом Розстріляним відродженням.
Значна частина української інтелігенції загинула в сталінських тюрмах і концтаборах. 1932-1933 року, разом із голодомором, геноцидом українського народу розпочались і репресії проти української еліти.
У літературному спадку Хмельниччини присутні імена письменників, які пройшли крізь вогонь сталінських репресій, зокрема: М. Драй-Хмара, М. Годованець, Г. Костюк, Л. Лупан, П. Маркіш, М. Нарушевич, П. Педа, В. Поліщук, В. Свідзинський, М. Тищук та інші.
Микита Павлович Годованець – один із тих небагатьох, кому пощастило вижити. Довгих вісім років (1937-1945) подільський байкар відбував покарання на Колимі.
Українська байка в цілому стала об’єктом вивчення у працях Ю. Бурляй, О. Деркача, І. Зуба, С. Крижанівського, І. Соболєва та інших.
Байкарську спадщину Микити Годованця досліджували та високо оцінили такі науковці: Ю. Альперін, Р. Болюх, В. Василашко, І. Дузь, І. Зуб, В. Косяченко, М. Красуцький, П. Свірчевський.
Незважаючи на значну кількість науково-популярних статей про життя та творчі здобутки Микити Годованця, вміщених у збірниках та часописах, такий аспект як вплив подій доби Розстріляного відродження на творчий доробок подільського митця залишається малодослідженим, що й зумовило актуальність теми роботи. Дослідження творчості Микити Годованця – видатного зачинателя української байки ХХ століття, проаналізувати вплив доби на формування та розвиток його байкарського таланту.
