Ось короткий огляд матеріалу презентації «Анатомія Свободи: Феномен Українського Шістдесятництва»:
Фізика «Відлиги»: Як руйнувалася сталінська крига після XX з'їзду КПРС (1956), зміривши епоху тотального терору та соцреалізму на появу «дітей війни» і нового комунікативного простору.
Генетичний код шістдесятництва (3 опори): Гуманізм (людина важливіша за державу), національна ідентичність (опір русифікації, опертя на «Розстріляне відродження») та етика правди (слово дорівнює вчинку).
Поезія як зброя масового ураження: Зіткнення тихої лірики, громадянського пафосу та грандіозної «стадіонної поезії» (І. Драч, М. Вінграновський, Л. Костенко, В. Симоненко), яка робила метафори непідконтрольними цензурі.
Інфраструктура опору та Самвидав: Діяльність Клубів творчої молоді (КТМ «Сучасник» у Києві, «Пролісок» у Львові) та циклічна механіка нелегального поширення «Самвидаву» (творення, розмноження через копірку, розповсюдження та експорт на Захід).
Закручування гайок та вибір після 1965 року: Погромні кампанії влади та три можливі шляхи для інтелігенції — компроміс (конформізм), внутрішня еміграція («письмо в стіл») або відкрите дисидентство.
Операція «Блок» (1972) та ГУЛАГ: Генеральний погром українського шістдесятництва, масові арешти (В. Стус, І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Чорновіл) та переміщення епіцентру вільної української літератури у табори та тюрми Пермської області.
Еволюційний шлях та підсумок: Шлях руху від культурного бунту 1960-х через правозахист до державності 1990-1991 років, що довів: «Культуру, яка усвідомила власну гідність, неможливо розстріляти, заборонити чи ізолювати».
