Наталя Львівна Забіла (1903–1985) – українська дитяча письменниця, прозаїк і поетеса, яка народилася у Санкт-Петербурзі в родині з багатими мистецькими традиціями. Вона писала для дітей вірші, казки та оповідання, а також займалася перекладами. Забіла стала першою лауреаткою літературної премії імені Лесі Українки.
Біографія
Народження та родина: Народилася 5 березня 1903 року в Санкт-Петербурзі. Її родина мала давні мистецькі традиції; серед предків – поет Віктор Забіла.
Переїзд в Україну: У 1917 році сім'я переїхала до селища Люботин на Харківщині.
Освіта: У 1925 році закінчила Харківський інститут народної освіти (історичне відділення).
Творчий шлях: Перші вірші надрукувала у 1924 році, ще навчаючись в інституті. Згодом її твори почали публікувати в багатьох українських газетах та журналах.
Смерть: Померла 6 лютого 1985 року в Києві.
Творчість
Жанри: Писала вірші, казки та оповідання переважно для дітей, хоча її твори читали й дорослі.
Відомі твори: Серед її оповідань – «Ясоччина книжка», «Ластівки», «І в Ясочки є грядка», «Ясочка на святі», «Ясочка на річці», «Олівець-малювець», «По горіхи» та «Ведмедикова хатка».
Особливості: Її книги вирізняються вмінням просто і зрозуміло спілкуватися з дітьми, ліричністю та повчальністю.
Перекладацька діяльність: Також займалася перекладами з польської, французької та російської мов.
Визнання: Авторка понад 200 книг, загальний наклад яких перевищив 5 мільйонів примірників. Стала першою лауреаткою літературної премії імені Лесі Українки.
