"Народні перлинки для кожної дитинки" -збірник фольклорних творів для дошкільників

Опис документу:
До збірника увійшов практичний матеріал з досвіду роботи вихователя Гезей Людмили Миколаївни,яка працюює за темою: «Виховання життєво - компетентної особистості через впровадження ідей національного виховання Софії Русової». Збірник призначений для вихователів дошкільних навчальних закладів, студентів, батьків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Методичний кабінет відділу освіти

Полтавської районної державної адміністрації

Терешківський дошкільний

навчальний заклад «Барвінок»

«Школа сприяння здоров'ю»

Гезей Людмила Миколаївна

Терешки

До збірника увійшов практичний матеріал з досвіду роботи вихователя Терешківського дошкільного навчального закладу «Барвінок» Гезей Людмили Миколаївни, яка працюює за темою: «Виховання життєво - компетентної особистості через впровадження ідей національного виховання Софії Русової».

Збірник призначений для вихователів дошкільних навчальних закладів, студентів, батьків.

Рецензенти:

Павленко М.А. – методист районного методичного кабінету

Уракова Н. М. – завідуюча Терешківським дошкільним навчальним закладом «Барвінок» «Школа сприяння здоров'ю»

ЗМІСТ

1.Картка обліку об’єкта ………………………… 4

2. Вступ …………………………………………. 5

3. Потішки ………………………………………. 8

4. Забавлянки …………………………………… 14

5. Колискові …………………………………….. 18

6. Українські народні пісні …………………….. 25

7. Заклички, веснянки ………………………….. 40

8. Народні ігри ………………………………….. 46

9. Гуморески …………………………………… 56

10. Загадки …………………………………….. 60

  • Про пори року ………………………….. 61

  • Про фрукти і овочі …………………….. 64

  • Про тварин ……………………………… 68

  • Про меблі ………………………………. 80

11. Література ………………………………… 83

КАРТКА

обліку об’єкта

Прізвище, ім'я, по батькові Гезей Людмила

Миколаївна

Рік народження 1966

Освіта вища

Фах вихователь, організатор

дошкільного виховання

Посада вихователь

Педагогічний стаж 31 рік

Адреса досвіду Терещківський

дошкільний навчальний

заклад «Барвінок»

«Школа сприяння

здоров'ю»,

вул.. Шевченка, 7а

с. Терешки

Полтавський район

Полтавська область

ВСТУП

Залучення дитини до народної культури починається з дитинства, коли закладаються основні поняття й форми поведінки.

Найважливішими джерелами розвитку дитячого мовлення є художня література та усна народна творчість, величезна сила впливу яких традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання та освіти підростаючого покоління. Виховна і художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова художнього твору є найкращою, найвищою формою літературної мови, яку діти прагнуть наслідувати.

Фольклор є унікальним засобом для передачі народної мудрості у вихованні дітей на початковому етапі їхнього розвитку.

Життєдайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість. Класичний зразок фольклору – казка – стародавній жанр усної народної творчості. В казці закладено величезний естетичний потенціал, який проявляється в яскравому, романтичному зображенні казкового світу, в ідеалізації позитивних героїв, повчальності. Колоритна, яскрава мова казок захоплює, викликає в уяві чудові образи, пробуджує фантазію.

Розвиток образного мовлення дітей буде ефективним лише в процесі сприймання ними художнього слова та самостійного складання зв'язних висловлювань. Мовлення дошкільнят стає образним, щирим та живим, якщо у них виховується інтерес до мовного багатства, розвивається вміння вживати в своєму мовленні різноманітні виразні засоби.

Літературний або фольклорний твір подається дитині в єдності змісту та художньої форми. Але сприйняття його буде повноцінним тільки за умови, якщо дитина до цього підготовлена. А для цього необхідно звернути увагу дітей не тільки на зміст, а й на виразність мовних засобів казки, оповідання, вірша та інших творів художньої літератури, тобто залучити дитину до художньо-мовленнєвої діяльності.

В роботі з дітьми необхідно широко використовувати малі форми усної творчості українського народу – потішки, забавлянки, пісні та ін. Усна народна творчість – це живе джерело, яке в доступній формі донесе до малят мелодику української мови, елементи історії, етнографії. Заучування напам’ять малих творів допомагає вдосконалювати мовленнєві навички дітей, збагачувати словниковий запас дітей, оскільки запам’ятовуються не лише окремі слова, а й кращі зразки зв’язного мовлення, які потім можуть служити основою для самостійного висловлювання. Заучування скоромовок, забавлянок допомагає формуванню мовного апарату дитини, привчає до складних поєднань звуків, підтримує радісний настрій. Усна народна творчість відображає життя народу, його історію, мову, народну мудрість. Саме через казки, пісні, прислів’я, приказки дошкільник дістає перше уявлення про культуру та побут свого народу.

До малих фольклорних жанрів, окрім вищезгаданих, належать пусто байки, колисанки, , ігри з текстами, скоромовки тощо. їх художня форма поєднується з глибокою узагальнюючою думкою. Це дозволяє використовувати фольклорні жанри як важливий засіб виховання мовленнєвої культури дітей.

Як носії жарту, сатири, в процесі виховання необхідно використовувати народні театри – сплав пісень, таночків, гри, гумору. Бо ж як відомо, українці відзначаються таким естетичним і інтелектуальним почуттям, як почуття гумору. Вже змалку в дітей необхідно розвивати вміння бачити і чути смішне, здатність самим пожартувати, адже гумор – це така цінна якість, яка, коли діти виростуть, збільшить їхній опір несприятливому середовищу і поставить вище над життєвими дрібницями.

Народні ігри поділяються на рухливі, малорухливі, дидактичні і сюжетно-рольові, ігри зі співом та діалогом. Рухливі ігри – це: “Гуси-гуси”, “Піжмурки”, “На чім стоїш” та інші. Традиційною сюжетно-рольовою грою є “Сім’я”, ігри зі співом і діалогом – “Подоляночка”, “Мак”, “Перепілочка” та інші.

Український народ здавна характеризували такі чесноти, як товариськість, побратимство, лицарство, спільна праця, піклування про цивілізоване буття кожної особистості, взаємодопомога, піклування про довкілля. зразки

Не цураймося свого національного скарбу, прилучаймо до цього багатства наших дітей вже на рівні дошкілля.

Мию руки, мию вуха

Витираю їх досуха

А навіщо мити шию

Я ніяк не розумю!

Зайчик спати захотів

сам постелю постелив

сам зробив собі подушку

і поклав собі під вушко

Але в зайця довгі вушка

І звисають із подушки!

Сумно левчику самому, нізким гратися малому,

Став у зебри він питати: - Хочеш, будемо гарчати?

Зебра мовчки кущ жувала і гарчати не бажала.

Ось веселі мавпенятка,

в них ранкова йде зарядка.

Мовить левчик мавпеняткам:

-Ну-мо голосно гарчати?!

Але мавпи засміялись

і на дерево забрались.

Вийшов левчик на дорогу і гукає носорогу:

-Нумо, друже, повтори ти за мною грізно "р-р-р"

Носоріг сказав: -А може нам ..(ім"я дитини) допоможе?

Ану ...(ім"я дитини), не мовчи, разом з нами погарчи!

Малювала зранку мишка

Три цукерки, два горішка,

А в обід в куточку сіла

І смачний малюнок з'їла

Понад річкою лисятко

безтурботно гралось.

Відображенню своєму

Дуже здивувалось.

- Ми з тобою справді схожі!

Хвіст і вушка має кожен.

Тож скоріш виходь з води

Й гратися зі мною йди.

Воду мацнуло грайливо,

Де ж лисятко, що за диво?

Спробуйте тепер, знайдіть:

Тільки кола по воді.

- Де ж ти, лисеня руденьке?

Підійди, дружок, близенько.

Я не буду більш торкатись,

Можеш ти зі мною гратись.

А зелене жабенятко

Нумо реготати:

- З відображенням, лисятко,

Ти збиралось грати.

По дорозі йшов бичок,

Бачить - лізе їжачок,

Як лизнув його бичок -

Поколовся об бочок.

Їжачок сміється: "То-то

не бери всього до рота."

Скочив котик,

Сів на плотик.

Миє ротик і животик.

Він біленький і чистенький, -

Гарний Мурчик мій маленький.

Падав сніг на поріг.

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

Ось дві курки, дві квоктушки!

Ось дві качки-хлюпотушки!

Ось два півні — ніжки рівні!

Ось індички — дві сестрички!

Та не вистало паперу

На півня одного.

Він стоїть безхвостий, куций:

Всі сміються з нього.

Причепив я бідоласі

Колосок пшениці.

Дуже заздрять цій обнові

Братики й сестриці.

Стоїть півень на току

У червонім чобітку.

Будем півника просити:

— Ходи жито молотити

Вийди, вийди, сонечко

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко.

На весняні квітоньки,

На маленькі дітоньки,

Там вони граються

Тебе дожидаються

На зеленій галяві, де рясна трава,

Дзюркотить криниченька чиста, лісова.

До води схиляються

Квіти запашні.

Камінці поблискують

В темній глибині.

Ми збирали ягоди,

Забрели сюди.

Відпочити в затишку

сіли край води

Умостившися на віз,

Їхав Вітер, хмари віз.

Їхати не близько, —

Зголоднів Вітрисько,

Посміхнувся Вітер мило,

Уклонився низько:

— А насипте, бабо Мило,

Борщику у миску!

— Борщик був,

Та Чапля

З’їла весь

До краплі,

Видзьобала й миску, —

Вибачай, Вітриську!

В лісі є зелена хата,

Там поснули ведмежата,

А найменший — вереда.

Сивій мамі набрида.

Каже: "Я не хочу спати,

Утечу вночі із хати,

Коли меду не даси,

Риби, сала, ковбаси".

"Люлі-люлі, треба спати, —

Над синком шепоче мати, — Як заснеш — тобі усе сон в корзині принесе".

Гойда, гойда, гойдаша,

Де кобила, там лоша,

А кобилка в лiсi, а лошатко — в cтpici.

***

Чуки, чуки, чуки, чук.

Наловив дід щук,

А бабуся плотву — годувати дітвору,

А бабуся карасиків — годувати Тарасиків.

А бабуся окуньків — годувати молодців.

***

Куй, куй, чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка,

Молоток срiбленький,

Чобіток золотенький.

***

Ладунки, ладусі!

А де були?

у бабусі.

А що їли?

Кашку.

А що пили?

Бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

***

Сорока-ворона на припічку сиділа.

Діткам кашку варила.

І цьому дам, i цьому дам,

А цьому не дам:

Biн дров не рубав,

В хату не носив, печі не топив,

Води не носив, дiжi не місив,

Каші не варив, хліба не ліпив,

В піч сажав, кашу доїдав.

***

Їде, їде пан, пан

На конику сам, сам,

А за паном хлоп, хлоп,

На конику скок, скок.

***

Гоп-чук, чук-чук-чук,

Кращий хлопчик, дівчур:

I волики напасе,

I водички принесе.

***

Чуки-рики, півники, гайда,

Була собі дiвчина-найда.

I хліб пекла, i часник товкла,

I сорочки латала,

I на хлопців моргала.

Ось така вона була.

Очі дівчинки манісіньки,

Яка ж бо ти гарнісінька:

За косою барвіночок

Ще й рука бiлiсiнька.

***

Kyє коваль бричку, заглядає в пічку:

Чи є борщ, чи є каша?

Чи є в борщі кусок м‘яса?

Ішла киця по водицю

та й упала у криницю.

Пішов котик рятувати,

став за хвостик витягати.

Ой, цить, кицю, будь весела,

Та поїдемо на села,

Та купимо трана-рана,

А в барана спина драна,

А в корови крутi роги,

А в Наталі чорні брови.

***

Танцювала риба з раком,

А петрушка — з пастернаком,

А цибулька — з часником,

А дівчина — з козаком. .

А цибулька дивується,

Що так гарно танцюється.

Ой ходить сон коло вікон

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плоту.

Питається сон дрімоти:

— Де ми будем ночувати?

— Де хатинка тепленькая,

Де дитинка маленькая,

Там ми будем ночувати,

Мале дитя присипляти.

Щоб виросло, не змарніло,

Щоб тяженько не хворіло,

Сили й розуму набралось,

Своїх батьків потішало.

Ой ну, люлі, люлі

Ой ну, люлі, люлі,

Налетіли гулі

Із чужої сторони

До нашої дитини.

Стали думать і гадать,

Чим дитину дарувать.

Чи соньками, чи дрімками,

Червоними ягідками?

Соньки, дрімки в головоньки,

А ростаньки в костоньки,

Розум добрий в головоньку

Ой ну, люлі, котів два

Ой ну, люлі, котів два,

Сіренькії обидва.

Ой ти коту-рябку,

Та вимети хатку;

Ой ти, коте сірий,

Та вимети сіни;

Коте волохатий,

Не ходи біля хати,

А йди, коте, в хатку

Качати дитятко,

Бо у нас дитя маленьке,

Воно спатки раденьке

Ой ти, коту сірий

Ой ти, коту сірий,

Та вимети сіни,

А ти, коту-рябку,

Та вимети хатку.

Коту волохатий,

Біжи кругом хати

Та піймай ти мишку,

Укинь у колиску.

Мишка буде пищать,

А дитятко буде спать.

Пішла киця по водицю

Пішла киця по водицю,

Утонула у криниці.

Та нема ні киці, ні водиці,

Та нічим же полоскати

лободиці.

Та пішли кицю витягати,

Та витягли та й за ушки,

Положили на подушки.

Лежить киця та й не спить,

Треба її різочкою бить.

А-а, котки два

А-а, котки два,

Сірий, білий обидва,

Просяться до хатки,

Доню колихати.

А ти, котку сірий,

Позамітай сіни,

А ти, пелехатий,

Дочку колихати.

Ой котусю, котусю

Ой котусю, котусю, займи мою тел усю.

На попові толоки, там травичка по боки.

А ти лапки не складай, сідлай коня та тікай,

До дівчини Гапки.

А в дівчини Гапки червонії чобітки,

А як сів, прикипів, вечеряти не схотів.

А-а, котки два

А-а, котки два,

Побилися обидва.

За якую винку?

За Іванка-дитинку

А-а-а-а! Люляю, люляю,

А я котика полаю,

Щоб по ночах не ходив,

Малих діток не будив.

А-а-а-а! А-а-а-а!

Котик волохатий

Котик сірий ще й сіренький,

Та ще й волохатий –

Не барився на вулиці

Та й забіг до хати.

А в кімнаті колисочка

Для мого дитяти,

Я співати йому буду,

Котик – муркотати.

Муркоти, коточку,

А ти спи, синочку.

Пішов котик

Пішов котик на лужок,

Зробив з трави батіжок,

Буде пасти корівку,

Поглядать на домівку.

Пішов котик до млина

Та приніс домів пшона,

Буде каша і куліш,

Тож мені на смак залиш.

Пішов котик у садок –

Назбирав собі грушок,

І собі, і мені

Та ще й всій своїй рідні.

Пішов котик молотить,

А дитина в хаті спить.

Сон колиску їй гойда, –

Не зайде сюди біда.

А-а, котів два

А-а, котів два,

Сірі, білі обидва,

По бережку ходили

Та качечку ловили.

А качечку на юшечку,

А пір’ячко в подушечку,

Щоб дитинка була спала,

Була спала, не кричала.

Сон у рукаві

Ходить котик на горі,

Носить сон у рукаві –

І кладе в колиску

Кожному хлопчиську.

А дівчатам у сорочку –

По рожевім пелюсточку,

А сестричці у косички

Заплітає дві гвоздички,

Щоб скоріше виростала,

Щоб раніше сонця встала.

Ходить котик по горі –

Носить сон у рукаві,

Роздає спочатку

Кожному дівчатку.

Баю-бай, баю-бай,

Кожному дівчатку.

Ходить котик по горі,

Носить сон у рукаві –

І кладе в колиску

Кожному хлопчиську,

Баю-бай, баю-бай,

Кожному хлопчиську.

Люлі, люлі, мій синочку

Люлі, люлі, мій синочку,

Зроблю тобі колисочку,

Зроблю тобі колисочку,

Та й повішу на дубочку.

Будуть птахи прилітати, колисочку колихати.

ПОДОЛЯНОЧКА

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, ой встань, подоляночко,

Ой встань, ой встань, молодесенька,

Умий личко, так як шкляночку,

Біжи до Дунаю, візьми ту, що скраю.

«ГАЛЯ ПО САДОЧКУ ХОДИЛА»

Посередині кімнати або майданчика поставлено два стільчика спинками один до одного. На одному стільчику квітка, це — «садок». Діти стоять у колі, одна дитина (Галя) з хусточкою в руках стоїть біля квітки.

На слова:

Галя по садочку ходила,

Хусточку біленьку загубила,

Ходить по садочку, блукає,

Хусточку біленьку шукає

Діти йдуть по колу вліво. Галя ходить усередині кола біля квітки і на слово «згубила» залишає хустинку на стільчику, біля квітки, а сама переходить на другу сторону, до сидіння стільчика, й удає, що шукає хустинку. Потім сідає на стілець.

На слова:

Не журися, Галю — серденько,

Ми знайшли хустинку біленьку,

У садочку, біля малини,

Під зеленим листом тернини

Діти йдуть по колу вправо і зупиняються. Одна дитина, визначена вихователькою, підходить до стільчика з квіткою, бере хустинку і промовляє:

Ти, Галю, хустину не шукай, Хто знайшов, відгадай!

Якщо Галя, не оглядаючись, відгадає голос дитини, вони міняються місцями. Гра повторюється.

А ВЖЕ ВЕСНА

А вже весна, а вже красна:

Із стріх вода капле, із стріх вода капле.

Молодому козаченьку

Мандрівоска пахне, мандрівоска пахне.

Помандрував козаченько

У чистеє поле, у чистеє поле.

За ним іде молода дівчина:

Вернися, соколе, вернися соколе!”

Не вернуся, забарюся:

Гордуєш ти мною, гордуєш ти мною.”

Буде моє гордування

Все перед тобою, все перед тобою.

ВЕСНЯНОЧКО - ПАНЯНОЧКО

Дитяча українська народна пісня

Весняночко-паняночко,

Де ти зимувала? -

У садочку на кілочку

На сорочку ткала.

Приспів:

Леле, діду, леле, бабо,

Леле, коваленку,

Заграй менні на дудочку

Стиха помаленьку.

Як заведу нитку,

То пошию свитку,

А з тих торочок

Та й нашию сорочок,

А з тих кінців

Та й нашию штанців,

Аби мати, що вбирати,

Як іду до танцю.

Приспів.

ДА КУДИ ЇДЕШ, ЯВТУШЕ?

Да куди їдеш, Явтуше?

Да куди їдеш, мій друже?

Не скажу!

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й скажеш!

На базар!

Підвези ж мене, Явтуше,

Підвези мене, мій друже!

Не хочу!

Сідай, та скраєчку!

Ой, що везеш, Явтуше,

Ой, що везеш, мій друже?

Не скажу

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й скажеш!

Груші!

Ой дай мені, Явтуше,

Ой дай мені, мій друже!

Не дам!

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й даси!

Візьми, та гниленьку!

Обніму ж тебе, Явтуше,

Обніму ж тебе, мій друже!

Не хочу!

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й схочеш!

Обніми, та не задуши!

Поцілую тебе, Явтуше,

Поцілую тебе, мій друже!

Не хочу!

Да коли ж твоя та добрая ласка,

То й схочеш!

Поцілуй, та не вкуси!

ОЙ ХОДИЛА ДІВЧИНА БЕРЕЖКОМ

Ой ходила дівчина бережком, (2)

Заганяла селезня батіжком. (2)

«Іди, Іди, качуре додому, (2)

Продам тебе циганові рудому». (2)

За три копи качура продала, (2)

А за копу дударика найняла.(2)

«Заграй мені, дударику на дуду,(2)

Нехай же я своє горе забуду». (2)

«Коли б тобі горенько та печаль, (2)

То б ти вийшов на вулицю та й кричав.(2)

А то ж тобі горенька немає, (2)

Ой хто ж тобі сі кучері звиває?» (2)

«Була в мене дівчина Уляна, (2)

Вона мені сі кучері звивала, (2)

ОЙ У ЛУЗІ КАЛИНА

Ой у лузі калина, ой у лузі калина,

Калина, калина, чубарики-чубчики, калина, 2р.

Там дівчина ходила, там дівчина ходила.

Ходила, ходила, чубарики-чубчики, ходила. 2 р.

Цвіт калини ламала, цвіт калини ламала.

Ламала, ламала, чубарики-

чубчики, ламала. 2 р.

Та в пучечки складала, та в пучечки складала.

Складала, складала, чубарики-чубчики, складала. 2 р.

Та й на хлопців моргала, та й на хлопців моргала.

Моргала, моргала, чубарики-чубчики, моргала. 2 р.

Ой, у лузі калина, ой, у лузі калина.

Калина, калина, чубарики-чубчики, калина. 2 р.

Ой, у лузі калина, ой, у лузі калина.

Калина, калина, чубарики-чубчики, калина. 2 р.

Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.

Калина, калина, чубарики-чубчики, калина.

ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості мене ждуть.*

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі,

Хорошії гості від душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

ОЙ, ЛАДУСІ - ЛАДКИ

Ой, ладусі-ладки, налетіли галки,

Сіли на дубочку,

Зеленім листочку.

Ладки-ладусі, а за ними - гуси,

Посідали на межу,

Поскубали споришу,

Крилечками махали,

Весну красну стрічали.

ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ

Колискова

Пішла кішка по воду

Втопилася у броду;

А кіт пішов рятувати,

Кішку за хвіст витягати;

Витяг її за хвостець

Та ударив об стовпець.

- Будь ти, кішко, весела,

Поїдемо до села;

Будь ти, кішко, здорова,

Поїдемо по дрова.

Сідай, кішко, на барана,

Поїдемо аж до пана.

А в барана круті роги,

А в Івася білі ноги.

ДВА ПІВНИКИ

Дитяча пісня-гра

Два півники, два півники

Горох молотили,

Дві курочки-чубарочки

До млина ходили.

Цап меле, цап меле,

Коза посипає,

А маленьке цапенятко

Ківші одбирає

ДВА ПІВНИКИ

(ІІ варіант)

Два півники, два півники

Горох молотили,

Дві курочки-чубарочки

До млина носили.

Цап меле, цап меле,

Коза засипає,

А маленьке козенятко

На скрипочку грає.

Танцюй, танцюй, козуленько,

Ніженьками туп, туп,

Татусенько з матусею

Надеруть нам круп, круп.

А вовчик-сірячок

З лісу виглядає,

Ухопив він козенятко

Та й далі тікає.

ЛИСИЧКА

Українська народна пісня

Я лисичка, я сестричка не сиджу без діла,

Я гусятка пасла, полювать ходила | (2)

А сьогодні у неділю треба відпочити,

Свою хатку гарнесенько треба прикрасити | (2)

А щоб краще, а щоб краще була моя хата,

Піти треба у гайочок, квіточок нарвати | (2).

ЗАЙЧИК

Українська народна пісня

Зайчику, зайчику ти малесенький,

Голубе, голубе ти сивесенький!

Ану, зайку, скочки в бочки!

Ану, зайку, у долоньки!

Скочком-бочком перевернися,

Гребінчиком перечешися,

Кого любиш - поклонися,

Кого любиш - обіймися.

Поплив зайчик по Дунаю

Та взяв собі котру скраю -

Чи попову, чи дякову,

Чи найкращу - мужикову.

А попова кривонога,

А дякова кривобока,

Мужикова - гарна диня,

Буде з неї господиня!

ОЙ, НА ГОРІ ЖИТО (СИДИТЬ ЗАЙЧИК...)

Українська народна пісня

Ой, на горі жито, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, як той зайчик.

Ой, на горі гречка, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, як той зайчик.

Ой, на горі просо, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, як той зайчик.

УКРАЇНОЧКА

Не одні хани у полон мене брали,

Били-вбивали, на чужину гнали,

Били-вбивали, на чужину гнали.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів:

Кажуть люди я сама, наче квіточка,

Що пливуть мої слова, як та річечка,

Що душа моя співає, мов сопілочка.

А я просто українка, україночка,

А я просто українка, україночка.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів (2)

Ой мій милий вареничків хоче.

Ой, мій милий вареничків хоче,

Ой, мій милий вареничків хоче.

Приспів:

Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая !

Та й дров же нема, милий мій, миленький,

Та й дров же немає, голуб мій сизенький

Приспів:

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая !

Та й сили ж нема, милий мій, миленький,

Та й сили ж немає, голуб мій миленький !

Приспів:

Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая !

Так підем же додому, милий мій, миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький !

Приспів:

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая !

ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ!

Грицю, Грицю, до роботи!

В Гриця порвані чоботи...

Грицю, Грицю, до телят!

В Гриця ніженьки болять...

Грицю, Грицю, молотити!

Гриць нездужає робити...

Грицю, Грицю, врубай дров!

Кахи-кахи! Нездоров...

Грицю, Грицю, роби хліб!

Кахи-кахи! Щось охрип...

Грицю, Грицю, до Марусі!

"Зараз, зараз уберуся!"

СІЙСЯ, РОДИСЯ

Засівалка, посипала

Сійся, родися жито - пшениця,

Горох, чечевиця і всяка пашниця!

Знизу корениста,

Зверху колосиста,

Щоб на майбутній рік

Була більше, ніж торік!

Щоб всього було доволі

І в коморі, і на волі.

Сієм, сієм, посіваєм,

З Новим роком вас вітаєм!

КОЛЯД, КОЛЯД, КОЛЯДНИЦЯ

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

Й а без меду не така,

Дайте, дядьку, п'ятака.

Одчиняйте скриньку

Та давайте сливку,

Одчиняйте сундучок

Та давайте п'ятачок.

ЩЕДРІВОЧКА ЩЕДРУВАЛА

Щедрівка

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала.

Що ти, тітко, напекла,

Неси нам до вікна,

Чи вареник, чи пиріг

Неси нам за поріг.

Приспів:

Щедрик, ведрик,

Дайте вареник,

З грушами пироги,

Здоровенькі були. | (2)

Щедрівочка, щедрівочка

Добра з медом горілочка,

А без меду не така,

Дайте нам п'ятака.

А п'ятак не такий,

Дайте руб золотий.

Приспів.

ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику

В зеленому горщику,

Поставлю на вербі,

Щоб винили горобці.

Я яєчком забілю,

А яєчко прісне,

А сонечко блисне

* * *

Ой дощику, поливайнику

Поливай, поливай,

Та і нас не минай.

* * *

Дощику, дощику, перестань,

Та поїдем на баштан,

Та зірвемо диньку,

Тобі половинку.

* * *

Дощику, не накрапай,

Наших діток не займай.

Хочуть діти радіти,

А не вдома сидіти

ВІТРЕ, ВІТРОНЬКУ

Ой Вітре, Вітроньку,

Прижени хмароньку!

Полий з неба дощиком,

Встели землю килимком!

ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО

Вигрій, вигрій, сонечко

На широке полечко,

На наше подвір'ячко,

На бабине зіллячко.

Там дід косить,

Сонця просить,

Хмару розбиває,

Сонця добуває.

Бий, дзвоне, бий!

Хмару розбий.

* * *

Сонечко, сонечко

Виглянь у віконечко,

Дітки гуляють,

Тебе виглядають.

* * *

Сонечко, сонечко,

Засвіти, засвіти!

Сонечко, сонечко,

Звесели, звесели!

Сонечко, сонечко,

Весну й Літо запроси!

ВЕСЕЛКО, ВЕСЕЛКО

Веселко-веселко,

Сховай у відерко

Дощ-водограй.

Сонечка нам дай!

ГАЙКУ, ГАЙКУ

Гайку, гайку,

Дай гриба і бабку,

Сироїжку з добру діжку,

Красноголовця з доброго молодця

Заклички до пташок

Птахів закликаю

Із теплого краю:

Летіть, соловейки,

На нашу земельку!

Летіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Просимо ми, просив тато і мати:

Прилітайте, пташки до нашої хати!

* * *

– Гуси, гуси, вам на гніздо, а нам на добро. (Кидають жмут сіна чи соломи).

– Гуси, гуси, вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!

* * *

Лелеку, татку, збудуй нам хатку!

І ставок, і млинок, і вишневелький садок!

* * *

Ластівко-ластівко,

На тобі веснянки,

Дай мені білянки.

Зозуле рябенька,

Пташино маленька,

Закуй мені по звичаю

Доки жити в світі маю?

* * *

Зозуленько-вороженьку,

Скажи мені правдоньку,

Куди я піду: чи в тую сторононьку

Чи в тую, чи в землю святую.

* * *

Журавлики-журавлі

Закрутились на ріллі.

Ваша мати під лісом

Прив'язана красним поясом.

Путь вам, дорожка!

Ви летіть від нас,

Та не забувайте нас!

Ми вас будем дожидати

В віконечко виглядати;

Не барітеся ви ж там,

А мерщій летіть ви к нам

Прийди до нас, ВЕСНО, із радістю!

Із великою до нас із милістю!

Із житом зернистим,

Із пшеницею золотистою,

Із вівсом кучерявим,

З ячменем вусатим,

Із просом, із гречкою,

Із калиною-малиною,

Із чорною смородиною,

Із грушами, з яблучками,

Із усякою садовинкою,

Із квітами лазуровими,

Із травою-муравою!

* * *

Прийди, весно,

Прийди, красна!

До нас іди,

Сонечко буди.

Хай воно гріє,

А травичка зеленіє.

* * *

Зговірки для розподілу на команди:

Що ти обираєш?

Коня підкувати, чи двір підмітати?

Вишиту сорочку, чи рябеньку квочку?

Зелену капустину чи велику морквину?

Гарне яблучко на гілці чи грушки на тарілці?

Запрошення до гри малят:

Нумо, нумо, дітвора

Біжіть швидше до двора

Починати гру пора.

Любі хлопчики й дівчата,

Годі вам байдикувати.

Йдіть-но, будемо ми грати.

Оду-ду, оду-ду,

Знаю я цікаву гру!

Гей, біжіть усі сюди!

Приступаємо до гри !

Діти-квіти, діти-квіти,

Нащо вдома вам сидіти?

Краще йдіть усі сюди,

Приєднайтися до гри!

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

Цурка

Усі діти діляться на 2 команди і стають у два ряди один проти одного. Кожен хлопчик у руках тримає тичку, яка називається „цурковником”. Посередині, між рядами, лежить кулька, яка називається „цуркою”. Цю кульку кожна з команд намагається перекотити на протилежний бік. Діти тривалий час ведуть боротьбу у перекочуванні цієї кульки. Команда, до котрої наблизиться кулька, вважається переможеною. У „Цурку” діти іграють переважно взимку.

Подоляночка

Діти беруться за руки й стають у коло. Вибирають „подоляночку”. Діти співають, а „подоляночка” робить все те, про що вони співають:

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона стояла,

До землі припала,

Личка не вмивала,

Бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко.

Обмий личко, як ту шкляночку.

Візьмися в бочки, -

За свої скочки,

Підскочи до раю,

Бери сестру скраю.

„Подоляночка” вибирає когось з кола, і та стає на її місце.

Панас

Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав”язують очі, ставлять біля порога і говорять:

Панас, Панас!

Не лови нас.

На тобі коробочку груш

Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а „Панас”, розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає „Панасом”, і гра продовжується.

Панас - 2

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає „Панасом”, йому зав”язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:

- Панасе, Панасе! На чому стоїш?

- На камені!

- Що продаєш?

- Квас! - Лови курей, та не нас. «Панас” починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає „Панасом”

Куці-баба

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав”язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають:

- Бабо, бабо! На чим стоїш?

- На глах-лободах.

- А що ти їси?

- У мене каша на полиці.

- А мені ж даси?

- Чорта з”їси!

Тоді ударяють його рукою, і всі тікають. Якщо „Куці-баба” когось спіймає – тому зав”язують очі. А якщо ні – продовжується гра.

- А чия то, бабо, каша на полиці стоїть?

- Моя.

- А я виїм.

- А я з києм.

- А я утечу.

- А я дожену.

- А я в ополонку.

- А я за головку.

І знову ударяють і розбігаються. Якщо „Куці-баба” нікого не зловить, повертається на своє місце.

- Бабо, бабо? Чиє то поросятко по смітнику ходить?

- Моє.

- Коли ти його заколеш?

- Завтра.

- А мені ж даси?

- Чорта з”їси.

Якщо і цього разу „Куці-баба” нікого не спіймає, завершують гру.

- Ти, бабо, сліпа?

- Сліпа, синочку, сліпа.

- Що ж тобі дать?

- Дай, синочку, борошенця на галушечки.

Хтось насипає бабі жменю піску абощо.

У довгої лози

Усі гравці стають один за одним, обличчям у потилицю, на відстанні сажня, голову і спину нахиляють. Гравець, котрий стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає попереду всіх так само, як і всі гравці. За ним те саме робить другий, третій...

Позаяк при цій грі усі безперервно посуваються вперед, то щоб не зайти далеко, вони розвертаються в інший бік і продовжують грати.

Ластівка

Дві дівчинки беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:

- Печу, печу ластівки!

Інша питає:

- Нащо печешь? Лиха впечеш, лиха й піймаєш!...

Тоді дівчатка, котрі почали розмову, роз'єднують руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з”єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з”єднується, то їй припадає знову тікати, а другій парі – ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, що почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша – тікатиме.

Латки

Діти збираються грати в лакти, хтось говорить:

- Давайте грати в латки.

Відразу ж б”є сусіда по плечу і тікає, примовляючи:

Латка-битка,

Шовкова нитка,

На мені не була,

На тобі ізгнила!

Полатаний” переслідує втікача, але не промине „полатати” й іншого, хто потрапить під руку. Вдаривши, каже: „Латка”. „Полатаний” намагається передати латку третьому....

Перепілка

Діти беруться за руки і роблять коло. Посередині стоїть дівчинка – „перепілочка”. Всі співають:

А в перепілки да головка болить.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” держиться за голову.

А в перепілки да очиці болять.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” береться за очі.

А в перепілки підошви болять.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” ударяє себе по підошвах.

А в перепілки да животик болить.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” держиться за живіт.

А в перепілки да ушиці болять.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” держиться за вуха.

А в перепілки да умер мужичок

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” плаче.

А в перепілки да ожив мужичок.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була краснопірочка.

Перепілка” танцює.

Ти, перепілко, не корись, не корись,

Старшому, меншому поклонись, поклонись,

Куди хоч, перескоч, тільки трави не толоч.

Перепілка” кланяється комусь з кола, і той стає „перепілкою”.

Мовчанка

Коли діти дуже розкричаться, хтось нагадає про цю гру і скоромовкою проговорить:

Їду до дому

На зелену солому.

На тій соломі

Сидить жаба.

Хто писне,

Той жабу хлисне,

Мені можна говорити

Сто раз,

А іншому – ані раз.

Всі замовкають. Ведучий намагається кого-небудь викликати на розмову. Хто перший заговорить, той програв.

Коло „Царівна”

Хлопці й дівчата, узявшись за руки, стають у коло, вибирають „царя” й „царівну”. Царівна перебуває в колі, Царевич – за ним. Усі співають:

Ой, у городочку, царівна, царівна,

А за городочком царів син, царів син.

Приступи, царенко, близенько, близенько,

Поклонись царівні низенько, низенько.

Підійди, царенко, ще ближче, ще ближче,

Поклонись царівні ще нижче, ще нижче.

Пророби царівні вороточка, вороточка,

Вивези царівну з городочка, з городочка.

Обведи царівну кругом ряду, кругом ряду

Та й постав царівну у ряду, у ряду.

„Царевич” виконує все, про що йому проспівує, бере „царівну” за руку і ставить у ряд поруч із собою. Потім вибирають другого „Царя” й „Царівну”

Гречка

Усі діти стають попарно, беруться рука за руку, і кожен одну ногу тримає вільною рукою. Залишаючись на одній нозі, починають скакати в один бік, приспівуючи:

Ой, гук, гречки,

Чорні овечки,

А я гречки намелю,

Гречаників напечу.

Перстень

Діти сідають рядком або колом. Беруть якусь маленьку річ, частіше перстень. Цей перстень кладуть у руки так, щоб відгадчик не знав, у кого цей перстень. А для цього діти наставляють руки, і той, що роздає перстень, кладе свої руки з перстнем в інші руки і, кому забажає, тому й опустить той перстень. Це все добре бережеться, щоб відгадчик не побачив перстня.Коли вже перстень розданий, той, хто відгадує, підходить до сидячих і каже:

Гадало, гадало

По полю ходило,

Дай, Боже, вгадать

І перстеньок взять.

Він підходить до дитини, яка, на його думку, має в своїх руках перстень. Коли ж угадає, то сідає на його місце, а той стає відгадчиком.

Коли відгадчик не вгадає, все повторюється знову, аж поки він не вгадає.

Чий батько дужчий

Двоє гравців сідають на землю, беруться за руки і, упершись ступнями ніг, намагаються перетягти один одного. Хто перетягне – той дужчий.

Заїнько

Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний „заїнько” ховається в кущі, а всі його просять:

Заїнько, заїнько, йди до нас,

Сіренький, сіренький, йди до нас.

Ой да кося, йди до нас.

Заїнько виходить з кущів і стає в середину кола. Тоді діти співають:

Заїнько, заїнько, лягай спать,

Заїнько, сіренький, лягай спать.

Заїнько лягає спати. Тоді знову приспівують:

Заїнько, вставай,

Сіренький, вставай,

Ой да кося, вставай.

Заїнько встає. Його просять умитись, взутись, причесатись... Робить усе, що його просять. Нарешті кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка,

Сіренький, сіренький, вдар тропачка.

Ой да кося, вдар тропачка.

Заїнько танцює і вибирає іншого на роль, а сам встає в коло.

Футболісти

Грали на подвір’ї хлопчаки в футбол.

Петрик як ударив

І відразу – «гол»!

М’яч в чужу квартиру

Тільки зашумів:

Пауза у хлопців,

Петрик занімів.

Йде дідусь Кирило

І несе м’яча:

- Чий це, признавайтесь!,

Та гравці – мовчать.

- А вікно розбилось?

¬Зважився Андрій.

Дід мугикнув: – Ціле.

- Ціле? Значить, мій!

Подарунок

Мамі в день народження додому

В подарунок фен приніс татусь.

Роздививсь його маленький Рома

І на кухню до матусі – шусть.

- Мамочко! Іди скоріш в кімнату,¬-

Радий хлопчик їй секрет відкрив,¬

- Подивися, там для тебе тато

Пилосос на голову купив!

Потрібний майстер

Підійшла до мами

Ліда – щебетуха:

- Вередує лялька!

Вже мене не слуха …

Скільки не просила,

Мов не чує Ната.

Навіть і не дума

Очі відкривати!

Мама – доні: – Завтра

Понесем до діда,

Він відремонтує …

- Добре! – каже Ліда,

¬Хай відремонтує

І мене, як схоче,

Бо розплющить вранці

Теж не можу очі.

Хто старший?

Забіг увечері до хати

Знадвору збуджений Юрко,

у матері почав питати:

- Хто старший – я чи кіт Мурко?

- Звичайно, ти! – говорить мама.

- А як же так, скажи мені, -

Малий ніяк не дійде тями, ¬

Мурко вусатий, а я ні?

Чому сміються кури

-Чом такі бруднючі

Руки в тебе, Климе?

-А тому, що нині

Я вмивався ними …

Знов не мивши ноги

Ти вмостився спати!

Як тобі не сором? –

Дорікає мати.

Клим же рота кривить,

Пхинькає із ліжка:

-Нащо ноги мити,

Я ж лежу в панчішках

Дуже Клим лінивий

Митися не хоче.

- Ой ти, за-мур-зур-ра !-

Кіт йому муркоче.

І сміються діти,

І сміються кури-

Геть усі сміються

З Клима-замазури.

Схожість

До малодих батьків зайшла сусідка:

- Іванко ваш – ну, вилитий татусь!

Такий же носик, щічки і борідка …

- Можливо, – татко радо усміхнувсь.

- А от і ні! .. – малесенька Катруся

Й собі з куточка голос підійма. ¬

Іванко схожий більше на бабусю,

Бо в нього в роті теж зубів нема!

Загадки про пори року

1. Перша сестра — від квітів рябіє,

друга сестра — палить, як вогнище,

третя сестра від дощів мокра,

а четверта сестра сувора — жах!

(Пори року: весна, літо, осінь, зима)

2. У садку, у гаях блукає,

Жовті шати одягає.

Золотисту стелить постіль,

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)

3. Невидимка ходить в гаї,

всі дерева роздягає. (Осінь)

4. Без пензлика, без олівця

розмалювала деревця. (Осінь)

5. Голі поля, мокне земля,

дощ поливає,

коли це буває? (Восени)

6. Сонечко землицю вже не зігріває,

Із дерев пожовкле листя опадає. Часто дощик ллється,

птахи відлітають,

У садах збирають щедрі урожаї.

Відгадайте, діти, коли це буває?

(Восени)

7. Прийшла до нас бабуся

У білому кожусі,

Поля причепурила,

Пухнастим снігом вкрила.

Вгадайте, хто вона,

Бабуся чепурна? (Зима)

8. Стало біло навкруги,

Я розтрушую сніги,

Наганяю холоди,

Води сковую в льоди

В дружбі з дітьми я всіма.

Здогадались? Я... (Зима)

9. Хто наткав полотна

аж від лісу до вікна?

І сміється, задається:

От така ширина! (Зима)

10. Чудо-сани прилетіли,

Скакуни в тих санях білі.

В санях тих сидить цариця

Білокоса, білолиця.

Рукавом махає,

Сріблом все вкриває.

(Зима)

11. Сніг на полях, лід на річках,

хуга гуляє, коли це буває?

(Взимку)

12. Привітанням журавля

Я пробуджую поля,

Небеса і ручаї

Та заквітчую гаї.

Відгадали, хто вона,

Ця красуня чарівна? (Весна)

13. Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викида.

Буяє травка молода,

Все мертве оживає.

Коли, діти, це буває? (Навесні)

14. Тане сніжок,

Квітне лужок,

День прибуває.

Коли це буває? (Навесні)

16. Сонце пече,

А липа цвіте,

Вишня поспіває.

Коли це буває? (Влітку)

17. Розквітають в луках квіти,

зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною... (літо йде).

18. Теплий довгий-довгий день,

Повна миска черешень,

Достигає жовтий колос, демонструє коник голос,

І суничка дозріває, тож коли це все буває? (Улітку)

Загадки про фрукти й овочі

З мене листя обдирають,

Мене квасять, в борщ кидають,

Пироги зі мной печуть

І в салат мене січуть! (Капуста)

В діжці ми їх засолили,

А тоді всю зиму їли.

Солоненькі та хрумкі

У пупирцях _ _ _ (Огірки)

Як миша хвостик довгий маю,

Та я з города не тікаю.

З мене зробити кожен рад

Корисний та смачний салат. (Редиска)

Борщ із нього варить ненька,

В нього шкурочка тоненька,

Солодкуватий він на смак,

Фіолетовий _ _(Буряк)

Він овальну форму має,

На городі виростає.

Ґадзині його консервують,

І рагу смачне готують.

Цей фіалковий пан –

Тонкошкурий _ _ _ _ (Баклажан)

Помаранчева і гарна,

У землі сиджу не марно:

Соковита, солоденька,

Вже я стала чималенька.

Собою пригощу дитину.

Хай корисну з’їсть … (Морквину)

В У землі вона зростає

І брунатний колір має.

Її смажуть і печуть,

Її варять і товчуть.

Овоч цей всі люблять дуже,

Як же він зоветься, друже? (Картопля)

Зелений чуб, червоний бік,

Смачний із нього чавлять сік.

Ґадзині варять з ним борщі,

Росте в городі на кущі. (Помідор)

Той, хто їсть її, той знає –

Всіх мікробів вона вбиває.

Овоч цей корисний дуже,

Та від нього сліз калюжа. (Цибуля)

В сукні зеленій стоїть на городі,

Дуже дивуються всі її вроді.

Коси довгі, зуби білі,

Хто ж це є в самому ділі? (Кукурудза)

Він такий гіркий один.

На городі виріс _ _ _ (Хрін)

В нас деревина така у дворі,

Фрукт цей з дитинства дають дітворі,

Корисне, доступне та дуже смачне,

Багате залізом та поживне. (Яблуко)

На смак чудова, жовта, медова,

Їсть її малий Павлуша.

Здогадались, що це? _ (Груша)

Солоденька, червоненька

Оця ягідка маленька.

Має кісточку тверду.

З’їм її, коли знайду. (Вишня)

Ця жовтогаряча пані

В бархатистому жупані.

І солодка, і пригожа

На компот й варення гожа. (Абрикоса)

Сонечко маленьке,

Кисло –солоденьке.

На частинки поділю

Своїх друзів пригощу.

Здогадалися, що це?

Корисне, з вітаміном ”С”?

(Апельсин)

Цього фрукту по шматку

В чай добавлю для смаку.

Запашистий та кисленький,

Наче сонечко жовтенький. (Лимон)

Він солодкий, соковитий,

Сонцем півдня він налитий,

Не росте цей фрукт у нас

Товстошкурий _ _ (Ананас)

Багато ягід на гілках,

Їх взимку любить кожний птах.

Не з’їсть ту ягідку людина,

Гірка й несмачна _ _ (Горобина)

На кущах росте низенько

Оця ягідка кисленька.

Рвеш, так не подряпай ручки,

Бо на тих кущах колючки. (Аґрус)

Лист різний із оксамита,

Соком ягідка налита.

А для хворої дитини

Кращі ліки – чай з _ _ (Малини)

Я тримаю у долоні

Намистиночки червоні.

Ягідка ця кислувата,

На кущі їх так багато! (Порічка)

Під ногами у саду

Стиглу ягідку знайду.

Треба низько нахилиться,

Щоб зірвати _ _ _ (Полуницю)

До мене з повагою ставляться всі,

Хоч в лісі стою на одній я нозі.

Як тільки до лісу грибник завітає –

То зразу поклоном мене привітає. (Гриб)

Загадки про тварин

Довгі вуха, куций хвіст,

До мисливства в нього хист:

Все знаходить навмання

Це маленьке _ _ (Цуценя)

І ввечорі і зранку

Вартую я на ґанку.

І кусаю, і гарчу-

В дім чужих не пропущу. (Собака)

В хаті я мишей ганяю,

Вуса ще з дитинства маю,

Лапкой миюся щодня.

Я пухнасте _ _ (Кошеня)

І вдень, і вночі

У кожусі на печі. (Кіт)

Я в ґадзівстві допомога

Маю вим’я і два роги.

Цілий день траву жую,

Молоко смачне даю. (Корова)

У хазяїна живу,

Сіно їм, овес, траву.

Працьовита я, грайлива,

Довгий хвіст, пухнаста грива. (Кобила)

Я пасуся на лужку

В хутряному кожушку.

Гострі рожки бе-бе-бе,

Налякаю я тебе. (Коза)

Звірята рогаті,

Та ще й бородаті,

Ходять пастись в лози.

Хто? Вгадайте! (Кози)

Пасеться на лугу тварина:

Пухка і сіра, як хмарина.

Вона нам вовну дає

Турботу і тепло своє. (Вівця)

Хто з вас цю тварину знає?

Хто скоріше відгадає?

Гладенький бочок,

Рожевий п’ятачок,

І хвостик – крючок! (Порося)

Надувається, ґелґоче,

Наче щось сказати хоче.

Бігає туди-сюди,

Краще його обійди! (Індик)

Величезний на зріст,

Пишним віялом хвіст.

До колін борода.

Що за горда хода!

По усьому двору

Розганяє дітвору.

Порозгонив і зник.

Був це, діти …(Індик)

Ходить - бродить по двору

І лякає дітвору.

Заґелґоче, зашумить,

Наче зараз полетить.

Розбігайтеся, малята,

Бо почне він вас щипати! (Гусак)

Будить будильник нас кожного ранку,

Він кукурікає гучно на ґанку.

Всі прокидаються, сонце встає –

На кожнім подвір’ї будильник цей є. (Півень)

Хоч годинника не має,

Вранці він нас піднімає.

Кожен прокидається –

З сонечком вітається. (Півень)

Ходить птаха по подвір’ю:

Гребінець, бородка, пір’я.

А якщо сіда в гніздечко –

Нам несе вона яєчко. (Курка)

Наче сонячні клубочки

Хтось розсипав біля квочки.

Хто це там пищіть, малята?

Здогадалися?... (Курчата)

В нас гуляє біля тину,

Має носик-намистину,

Сам він схожий на будячок

Це колючий _ _ _(Їжачок)

Гостроносий і малий,

Сірий, тихий і незлий.

Вдень ховається. Вночі

Йде шукать собі харчі.

Весь із тонких голочок.

Як він зветься?... (Їжачок)

Я маленький, я вухатий,

Сірий, білий, волохатий.

Я стрибаю, я тікаю,

Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

В лісі тваринка живе полохлива,

Добра, пухнаста, та дуже ляклива.

Вушки вона притискає свої,

Шурхіт усякий лякає її. (Заєць)

Не ходжу я, а скакаю,

Бо нерівні ноги маю.

Через поле навмання

Перегнав би я коня. (Заєць)

В лісі у норі живе,

Дуже хитрою сливе.

Низька тварина ця на зріст,

Хутро руденьке,пишний хвіст.

Найкраща в лісі витівниця.

Ну що, впізнали? Це _ _ (Лисиця)

Я руда, низького росту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа –

В них таке смачненьке м'ясо…

Вовку-брату я сестриця,

А зовуть мене…(Лисиця)

Засвітились серед ночі

В темній хащі жовті очі.

Наче лісу грізний дух –

Гострі ікла, сірий смух.

Полювати йде хижак.

На весь ліс наводить жах. (Вовк)

Ходить хмуро між дубами,

Хижо клацає зубами,

Весь, як є, —

Жорстока лють,

Очі в нього так і ллють.

Зачаївся ось, примовк.

Грізний звір цей, звісно, ... (Вовк)

Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід кошлатий:

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,

А зимою — в лігві спати.

Як зачує він весну —

Прокидається від сну. (Ведмідь)

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає.

Хоч сама мала на зріст,

Та великий має хвіст,

Як намисто оченята…

Хто це? Спробуй відгадати. (Білка)

Бігли діти повз ялинку

І побачили хатинку,

Лісова пустунка там

Оселилась — і діткам

Чемно лапку подавала,

Ківш грибів подарувала,

А тоді — себе назвала. (Білочка)

Здивувалась дітвора:

„Це тварина чи гора?

Як же їсть він, як він п’є?”

А для цього хобот є. (Слон)

Він незграбний і товстий,

Завжди він чомусь сумний.

А на лобі в нього ріг,

Ця тварина _ _ _ (Носоріг)

Він такий смугастий,

Він такий ікластий,

Найстрашніший у тайзі,

Перед ним тремтять усі,

Як роззявить пащу: игрр!

Називають звіра (Тигр)

У савані проживає,

Чорно-білі смужки має.

І весела, і пригожа,

На конячку нашу схожа. (Зебра)

Очі гарні. Пишні вії.

Має дуже довгу шию.

Добре це, бо зручно їсти

Із дерев зелене листя. (Жираф)

Крізь пустелю навпростець

Йдуть-бредуть неквапом

Схожі, ніби близнюки,

Дві гори на лапах. (Верблюд)

Морячок наш чорно-білий

Ловить рибу дуже вміло.

Схожий трішечки на діжку,

Має крильця, має ніжки.

Між крижин відважно плава.

Обганяє пароплави.

То ж ви знаєте, що він

Називається … (Пінгвін)

Величезний цей хижак

На людей наводить жах.

Проживає в річці Ніл

Небезпечний _ _ _(Крокодил)

У лусці мої боки –

Вони холодні та слизькі.

Плавать можу досхочу,

Та усе життя мовчу. (Риба)

В річці риба проживає-

Довгу марду вона має,

Гострі зуби, хижу вдачу –

В річці всі від неї плачуть. (Щука)

Вона живе в болоті,

Зелена, як трава.

І цілий день нам чути

З болота „ква-ква-ква”. (Жаба)

У хаті зачинилася,

Тихенько причаїлася,

Та сидить німа від страху.

Ви впізнали _ _ _? (Черепаха)

Швець – не швець,

Кравець – не кравець,

Тримає в роті щетину,

А в руках – ножиці. (Рак)

На дні річному проживаю,

Я небезпечні клешні маю,

Довгі вуса, чорні очі,

А вперед іти не хочу! (Рак)

З квіток мед вона збирає

І у вулику ховає.

Кружляє цілий день мала

Здогадались хто? _ _ (Бджола)

Я вночі дзижчу на вухо,

Та не джміль я і не муха.

Непомітно вас я – кусь!

Й крові вашої на’пюсь. (Комар)

Тіло як у черв’ячка,

Вуса наче у жучка,

Крила гарні, кольорові,

Наче квіточки казкові. (Метелик)

Ану, хто з дітей вгадає,

Що за звір ніг вісім має?

Снує з ниток тонкі сіті,

Щоб мушки в них ловити? (Павук)

В нього крила, в нього вуса,

Трохи я його боюся.

Як летить – так чути звук.

Бронзовий великий _ _ (Жук)

Заповзята трудівниця,

Вона праці не боїться.

Дуже сильна ця комаха

Називається _ _ (Мураха)

Чув я десь таке повір’я:

Коли в птаха біле пір’я,

Птах цей символ миру в світі.

Як же він зоветься, діти? (Голуб)

Не боїться ця пташка зими,

Сало любить вона, так як ми.

Жовта грудка та сиві крильца.

Здогадалися, хто це? _ _ (Синиця)

За вікном летить сніжок,

Піднялася віхола.

Але бачу я пташок

Що сидять під стріхою!

Чи-чив-чив, чив-чив-чив-чив!

Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці

Звуться, діти, …(Горобці)

Крізь зимові заметілі

Пташенята прилетіли.

В них червоні гарні груди –

Ніби яблука усюди

Хтось розвісив у дворі.

Звуться пташки…(Снігурі)

Його дзьобик – молоток,

В лісі чути: „ток-ток-ток”.

Він з кори комах виймає,

Про дерева щиро дбає. (Дятел)

Біла латка,

Чорна латка

По дереву скаче. (Сорока)

Ось хатина, в ній – Співак

Як цю пташку звати… (Шпак)

Птах моторний,

Як сажа чорний,

Їсти черв’яків мастак

Це спритний звичайний _ _ (Грак)

Маленький, сіренький

По гаях літає,

Уночі співає.

Як сонце заходить,

Він чарівний спів заводить. (Соловейко)

Спереду шильце.заду вильце,

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає, за вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Довгі ноги - довгий ніс.

Прилетів – обід приніс.

Смачних жабеняток

Для своїх маляток. (Лелека)

Хто гнізда свого не має,

Яйця іншим підкладає,

А у лісі в холодку

Все кує, мудруля,

Хто вона? (Зозуля)

Уночі гуляє,

А вдень спочиває,

Має круглі очі,

Бачить серед ночі. (Сова)

Загадки про меблі

Є твердий, а є м’який,

Є важкий, а є легкий.

Ми на ньому сидимо,

І вчимося, і їмо. (Стілець)

Є комп’ютерний, письмовий,

Однотонний, кольоровий.

Ми за ним навчаємось,

Пишемо і граємось. (Стіл)

Односпальне чи двоспальне,

Прямокутне чи овальне.

Ми на ньому лежимо,

А як ніч прийде – спимо. (Ліжко)

Одяг у собі збирає,

По поличках розкладає.

Є стандартна, є висока,

Є вузька, а є глибока. (Шафа)

Нотатки

ЛІТЕРАТУРА

  1. Артемова Л. Програма з українознавства. Журнал ”Палітра педагога” № 1, 1997.

2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»/Наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко. – 2-ге вид., випр.. – К.: Світич,2008. – 430 с.

3. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» /Наук. кер. та аг. ред.. О.Л.Кононко. – 2-ге вид., випр. – К.:Світич, 2009. – 208 с.

4. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття).

5. Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К., 1994. - С.169 – 187.

6. Богинич О. Народна скарбниця. //Дошкільне виховання – 2002. - - №8. – С.16-17.

7. Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному закладі. //Дошкільне виховання – 2007. - №10. - С.8 -13.

8. Євдокімова Л. Українські народні ігри та забави в дошкільних установах. //БВДС – 2007. - №12. – С.40-49.

9. Кудикіна Н. Українські народні дитячі ігри малих форм. //Палітра педагога – 2008. - №2. – С. 3 – 5.

10. Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі. 2-6 років. - Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 207, [1] с. : іл.. – (Серія «ДНЗ. Вихователю»).

11. Павлушкіна О. Українські народні рухливі ігри. //Палітра педагога – 2008. - №3. – С. 3 – 6.

12. Пепа В. Горохова скриня. Українські народні ігри. К. 1990.

13. Українське дошкілля. Пісні, ігри, танці, вірші й загадки. Музична

Україна, 1993.

14. Усатенко Т. Програма з українознавства “Веселики”. Газета “Освіта”

К. 1997. 22-29 січня.

89

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.