Переказ «Старі Кодаки й перші запорожці-козари» відтворює давню історію появи перших запорозьких поселень на Нижній Наддніпрянщині та підкреслює звитягу козацтва. У творі розповідається про найстародавніше місто Старі Кодаки, де колись жили ляхи під владою польського короля, а поруч оселилися перші козари на чолі з кошовим Германом. Саме звідси почалося формування майбутніх запорожців, які розселилися частинами, але згодом утвердили свою присутність біля Дніпровських порогів. Конфлікт між ними та лядською старшиною виник тоді, коли запорожці попросили у короля дозволу отримати землі, і необережне слово монарха спричинило довгу боротьбу за край. Переказ підкреслює силу, волелюбність і непохитність козаків, а також показує витоки козацьких традицій, що збереглися у пам’яті народу через подібні оповіді.



