У фольклорній спадщині українців вагоме місце посідає народне пісенне мистецтво, або народнопісенна лірика.
Народнопісенній ліриці притаманні певні риси.
Народнопісенний ритм — музичний ритм народної пісні, який ґрунтується на дотримуванні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів.
Народнопісенне римування — розташування рим у притаманному фольклорним творам порядку:
абаб — перехресне, аабб — суміжне, абба — кільцеве. Трапляється в народних піснях внутрішнє римування (слова римуються в одному рядку). Рима зв’язує найчастіше два, а інколи три рядки (подвійна і потрійна рима).
Народнопісенна строфа — група віршованих рядків у пісні, об’єднаних однією думкою і сталим для цього твору порядком римування. Пісні найчастіше бувають дво- і чотирирядковими.
