Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра?
Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствіли людські серця , заросли ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди. Нині великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса і телебачення. Багато фільмів пропагують жорстокість, насильство, злобу, ненависть.
Де ж поділись ті риси, які з давніх-давен жили в характері нашого народу: чуйність і справедливість, уміння розділити чужий біль, допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, захистити старість і немічність, розрадити самотніх.
Але що потрібно зробити для того , щоб ці згадані слова, добрі звички і традиції збереглися навіки?
Невже для того, щоб виіскрити доброту з наших сердець, потрібні землетрус, повінь чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?
