Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Цивільний захист у закладах освіти: складаємо мобілізаційний план
»
Взяти участь Всі події

На допомогу студенту.Конспекти уроків. Біологія і екологія Тема7. Екологія

Біологія

Для кого: 11 Клас

28.03.2020

1111

12

1

Опис документу:
Матеріал стане в пригоді студентам ,які під час карантину можуть вивчати матеріали лекцій з предмету біологія та екологія.Ми детально розглянемо тему №7.Екологія.Коротке знайомство з поняттям популяція, структура популяції.Студенти познайомляться з видатними вченими- екологами.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ЕКОЛОГІЇ, ЇЇ ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ

Мета:

формування предметних компетентностей: розглянути визначення, предмет і завдання еко­логії як науки; визначення, предмет і завдання, основні методи екологічних досліджень;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи і методичні прийоми:

1. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:
а) словесні: розповідь-пояснення, опис, бесіда;
б) наочні: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичні: навчальні вправи.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. За логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

  • індуктивні

  • дедуктивні.

3. За ступенем самостійності мислення учнів:

а) репродуктивні;

б) продуктивні:

  • проблемні;

  • проблемно – пошукові;

  • евристичні.

4. За характером управління навчальною роботою:

а) навчальна робота під керівництвом учителя;

б) самостійна робота учнів:

  • робота з підручником;

  • виконання письмових завдань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Наскрізні лінії:

  1. «Екологічна безпека і сталий розвиток»формування в учнів екологічної культури, соціальної активності, відповідальності та готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і сталого (збалансованого) розвитку суспільства;

  2. «Громадянська відповідальність» – розвиток здатності критично оцінювати події в державі на основі даних соціально-економічних, екологічних та інших явищ і процесів в Україні та світі;

  3. «Підприємливість та фінансова грамотність» – формування здатності обирати раціональні та збалансовані підходи при здійсненні господарської діяльності, на розуміння нерозривності економічної успішності з прогнозованим станом довкілля у майбутньому.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення позитивного психологічного настрою.

2. Мотивація навчальної діяльності

На початок XX сторіччя, на просторах Африки вільно мешкало 10 мільйонів слонів. Зараз їх лишилось менше 450 тисяч, за даними Conservation International.

Ці величні тварини потребують охорони: їх популяція знизилась у 22 рази!

"З 10 синиць, яких ви бачите взимку, до весни доживає лише одна"

Один із символів природної величі нашого світу, який так пасує словам Ернеста Хемінгуея - барс сніговий. Сьогодні існування цього звіра знаходиться під загрозою, адже людина полює на нього для хутра, за яке на чорному ринку дають чималі гроші.

І цей перелік можна продовжувати …Чи зможете ви зараз відповісти

3. Актуалізація опорних знань учнів

  1. На які групи можна поділити живі організми?

  2. Чи є людина частиною природи?

  3. Чи може людина впливати на довкілля?

  4. Що може вивчати екологія?

4.  Засвоєння нового матеріалу

Термін «екологія» запропонував німецький учений Е. Геккель 1866 року. Він походить від грецьких слів еікоз, що означає дім, помешкання, місце пере­бування, та Іо§ов — наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію та функціонування надорганізмених систем різних рівнів, видів, популяцій, біоценозів і біосфери. Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв'язків між рослинними та тваринними угрупованнями, що входять до складу стійких та організованих систем, які cклались у процесі еволюції органічного світу в певному середовищі. Сучасна екологія інтенсивно вивчає також взаємодію людини й біосфери, суспільного виробництва з навко­лишнім середовищем та інші проблеми.

Екологія вивчає вплив факторів зовнішнього середовища на особини, по­пуляції, на людину. Звідси випливає прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини, особливо з такими масштабними виробництвами, як енер­гетика, паливно- та ресурсовидобувні комплекси, хімія, транспорт, лісове та сільське господарство тощо.

Одним з найважливіших завдань екології є пошук шляхів оптимізації вза­ємин між людиною, з одного боку, й окремими видами та популяціями, екосис­темами — з другого. Під час досліджень і реалізації практичних заходів у цьо­му напрямку важливим є врахування екологічної значущості та реальної гос­подарської важливості кожного виду, популяції та екосистеми. У зв'язку з цим збереження всіх видів, популяцій та екосистем на нашій планеті вважається екологічно та економічно доцільним, а концепція шкідливих видів є хибною.

Виникнення на планеті локальних екологічних катастроф зумовлює необ­хідність розробки дієвих заходів щодо зниження викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище та його забруднення, створення екологічно ощадли­вих, маловідходних і безвідходних технологій, економії ресурсів.

Серед основних_завдань екології можна виділити такі:

  1. дослідження особливостей організації життя, у тому числі у зв'язку з антро­погенними факторами, що є результатом людської діяльності, впливом наприродні системи;

  2. створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;

  3. прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

  4. збереження середовища існування людини.

Методи екології

Загальнонаукові методи:

  • описовий

  • історичний

  • статистичний

  • порівняльний

  • спостереження

Для отримання нових фактів та формування гіпотез і теорій сучасна еколо­гія використовує різноманітні наукові методи. їх можна розділити на дві великі групи — емпіричні та теоретичні. У випадку застосування емпіричних методів екологи працюють із природними об'єктами, визначаючи їх властивості. До та­ких методів відносять спостереження й експеримент. У ході спостереження до­слідник лише реєструє хід природних процесів, не втручаючись у нього. У ході експерименту дослідник активно втручається у природні процеси. Він штучно формує умови, в яких відбувається експеримент.

У разі теоретичних методів дослідження вчені не працюють з об'єктом до­слідження безпосередньо. Вони досліджують фізичні чи математичні моделі природних об'єктів. У теоретичних методах виділяють моделювання й матема­тичну обробку даних (статистичний метод). Математична обробка даних відбу­вається після закінчення спостереження або експерименту.

Основою моделювання є створення певної теорії щодо тієї чи іншої біологіч­ної системи, що містить правила, за якими відбуваються зміни в аналізованих біологічних системах. Після створення такої теорії задаються початкові па­раметри (тобто визначається початковий стан системи). Потім, зазвичай з ви­користанням потужних комп'ютерів, робиться аналіз — як буде змінюватися система у випадку дії правил висунутої теорії. Результати співставляються з реальними фактами для існуючих біологічних систем. Якщо відхилення від природних процесів є незначними, то в теорію й модель вносять невеликі правки та продовжують дослідження. Якщо ж відхилення є суттєвими, то створену теорію відкидають і пропонують нову.

Моделювання широко використовується в тих ситуаціях, коли проведення реального експерименту неможливе. Так, наприклад, досліджують еволюційні процеси, зміни екосистем у планетарному масштабі тощо.

V. Узагальнення матеріалу

ЗНАЮ: Що таке екологія? Хто автор терміну?

РОЗУМІЮ: Чим різниться метод спостереження і експерименту?

ЗАСТОСОВУЮ: Чим пояснити інтенсивність розвитку екології в наш час?

АНАЛІЗУЮ: Які методи відносяться до емпіричних, а які до теоретичних?

СИНТЕЗУЮ: Які основні завдання вирішує екологія?

ОЦІНЮЮ

VI.Підсумок уроку

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ЗВЯЗКИ ЕКОЛОГІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ. ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ

Мета:

формування предметних компетентностей: повторити та поглибити знання учнів про біологію як комплексну науку, її галузі, розглянути взаємодію біології та екології на сучасному етапі розвитку цих наук, їх зв’язки з іншими науками, з’ясувати основні галузі застосування біологічних досліджень;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи і методичні прийоми:

1. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:
а) словесні: розповідь-пояснення, опис, бесіда;
б) наочні: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичні: навчальні вправи.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. За логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

  • індуктивні

  • дедуктивні.

3. За ступенем самостійності мислення учнів:

а) репродуктивні;

б) продуктивні:

  • проблемні;

  • проблемно – пошукові;

  • евристичні.

4. За характером управління навчальною роботою:

а) навчальна робота під керівництвом учителя;

б) самостійна робота учнів:

  • робота з підручником;

  • виконання письмових завдань.

Компетентності:

  1. екологічна: розкрити роль факторів зовнішнього середовища, взаємозвязок живого зі своїм довкіллям, наслідки порушення умов довкілля для функціонування живих організмів, визначення діяльнісних аспектів подолання екологічних проблем та досягнення сталого розвитку;

  2. інформаційно-цифрова компетентність: застосування інформаційно-комунікаційних технологій для обробки інформації у навчальній діяльності.

  3. уміння вчитися впродовж життя: здатність до засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), оцінювання власних результатів навчання.

  4. основні компетентності у природничих науках і технологіях: наукове розуміння природи, здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, аналізувати, формулювати висновки.

Наскрізні лінії:

  1. «Екологічна безпека і сталий розвиток»формування в учнів екологічної культури, соціальної активності, відповідальності та готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і сталого (збалансованого) розвитку суспільства;

  2. «Громадянська відповідальність» – розвиток здатності критично оцінювати події в державі на основі даних соціально-економічних, екологічних та інших явищ і процесів в Україні та світі;

  3. «Підприємливість та фінансова грамотність» – формування здатності обирати раціональні та збалансовані підходи при здійсненні господарської діяльності, на розуміння нерозривності економічної успішності з прогнозованим станом довкілля у майбутньому.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання, налаштування позитивного настрою. Вправа «Похвали себе». Учням пропонується завершити фразу «Я все зрозумію, тому що … », «В мене все вийде, тому що … », «Я отримаю гарну оцінку, тому що … ».

2. Мотивація навчальної діяльності та актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Впізнай відкриття по обличчю» - учні об’єднуються у малі творчі групи (четвірки), вчитель демонструє портрети видатних біологів, а учні у групах обговорюють та вказують на найвидатніші наукові досягнення цих вчених в галузі біології.

Портрети вчених: Р. Гук (один із перших сконструював мікроскоп, за допомогою нього розглянув зріз корка, увів термін «клітина»), Г. Мендель (відкрив закони успадкування ознак організмів), С. Навашин (подвійне запліднення у квіткових рослин), К. Лоренц (засновник етології, закономірності поведінки тварин, типи угруповань тварин), І. Мечников (клітинний імунітет, фагоцитоз), В. Вернадський (вчення про біосферу).

Бесіда про біологічні науки (ботаніка, зоологія, генетика, мікологія, мікробіологія, вірусологія, анатомія, фізіологія, цитологія, гістологія).

3. Засвоєння нового матеріалу

Екологія – наука про взаємозв’язки живих організмів та їхніх угруповань між собою і з навколишнім середовищем. Вона виникла як біологічна наука понад 150 років тому.

Сучасна загальна екологія має понад 50 напрямків (розділів і підрозділів), що обєднані у два основні напрями: теоретична (класична) екологія та прикладна.

Екологія

ТеоретичнаПрикладна(висвітлює загальні закономірності організації життя)(вивчає механізми руйнування біосфери людиною та способи запобігання цього процесу, розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів)

Термін «екологія» запропонував Е. Геккель в 1866 році. Завдяки взаємодії екології з технічними та суспільно-гуманітарними науками її зміст значно розширився:

  • соціальна екологія (соціоекологія) досліджує проблеми взаємодії людського

суспільства (соціуму) та навколишнього середовища;

  • техноекологія вивчає техногенні чинники впливу на довкілля;

  • радіоекологія досліджує вплив іонізуючого випромінювання на організми та їхні угруповання;

  • агроекологія, або сільськогосподарська екологія, досліджує вплив різних екологічних

факторів на агроценози;

  • ландшафтна екологія вивчає просторове різноманіття, структуру та функціонування різних ландшафтів.

За рівнем і предметом досліджень існує поділ також на аутекологію, демекологію та синекологію . Крім того, існують спеціалізовані напрямки: палеоекологія, основи біоіндикації, екологічна токсикологія, радіаційна екологія та інші.

Прикладна екологія вивчає механізми руйнування біосфери, способи запобігання цьому та способи раціонального користування природними ресурсами її основними підрозділами є геоекологія, техноекологія, соціоекологія.

Також екологія може відрізнятися за об’єктами дослідження: екологія рослин, екологія тварин, екологія мікроорганізмів, екологія водних організмів тощо.

Залежно від середовища існування організмів: екологія суходолу, екологія океану, екологія прісних водойм, екологія високогір’я тощо.

3. Як пов’язані між собою біологія та екологія? Обговорення взаємодії екології з іншими біологічними науками. Аналіз схем :

Модель зв’язків біологічних дисциплін Сучасна модель зв’язків біологічних

(за Ю. Одумом) дисциплін

(зеленим кольором позначена екологія, іншимирізні біологічні науки)

Видатний американський еколог і зоолог Ю. Одум 1953 року запропонував модель зв’язків біологічних наук у вигляді своєрідного «листкового пирога», у якій екології відводилася роль одного із «шарів» серед фундаментальних дисциплін. На думку сучасних вчених, на сьогодні екологія є тим стрижнем, який об’єднує різноманітні біологічні науки та забезпечує їхню взаємодію. Сучасна екологія є міждисциплінарною самостійною наукою, пов’язаною з багатьма іншими науками і передусім з біологією. Екологічні знання необхідні для досліджень з ботаніки, зоології, фізіології, морфології, систематики, біогеографії, еволюційної біології, генетики, біотехнології, оскільки біологічні системи – це відкриті системи, що взаємозв’язані із навколишнім середовищем триєдиним потоком речовин, енергії та інформації. При цьому екологія є біологічною наукою через те, що досліджує біологічні системи та їхні властивості.

Висновок: екологія найтісніше взаємодіє з іншими біологічними науками.

Одночасно з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації ретельно вивчаються у багатьох країнах світу.

Ми розглянули дію 3 екологічних факторів, але вони діють не поподиноко, а завжди у комплексі. І при дії на організми цих факторів можна виділити певні закономірності, правила, закони. Один з них - закон оптимумукожен фактор має лише певні межі позитивного впливу на організми. Максимально і мінімально переносні значення фактораце критичні точки, за межами яких існування вже неможливе, настає смерть. Вам наведено тільки один екологічний закон. А їх є більше 70.

Американський еколог Коммонер у 1974 р. узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

1. все повязане з усім,

2. все повинне кудись дітися (закон збереження енергії);

3. природа знає краще,

4. ніщо не дається зарарма (за всі втручання в природні процеси ми змушені будемо розплачуватись).

V. Узагальнення матеріалу.

Прийом «Мікрофон»

Учні відповідають на запитання:

  1. Що найбільше сподобалось на уроці?

  2. Що нового дізналися?

  3. Про що додатково хотіли б дізнатися?

VI.Підсумок уроку

«П'ять речень»

Учні п'ятьма реченнями формулюють висновки уроку.

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТА ЇХНЯ КЛАСИФІКАЦІЯ.

Мета:

формування предметних компетентностей: розглянути поняття про екологічні чинники,види екологічних чинників; особливості впливу екологічних чинників у різних середовищах існування живих організмів;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи і методичні прийоми:

1. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:
а) словесні: розповідь-пояснення, опис, бесіда;
б) наочні: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичні: навчальні вправи.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. За логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

  • індуктивні

  • дедуктивні.

3. За ступенем самостійності мислення учнів:

а) репродуктивні;

б) продуктивні:

  • проблемні;

  • проблемно – пошукові;

  • евристичні.

4. За характером управління навчальною роботою:

а) навчальна робота під керівництвом учителя;

б) самостійна робота учнів:

  • робота з підручником;

  • виконання письмових завдань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Перевіряється готовність учнів до уроку

2. Мотивація навчальної діяльності

Чорні курці – це глибоководні гідротермальні джерела, що сформувались у зонах ґеологічних розломів. Свою назву – “чорні курці” – джерела отримали через чорний колір води, яка б’є із жерла, такого забарвлення їй надають концентровані розчини сірковмісних солей заліза, марґанцю, міді, цинку та інших металів. Температура води у комині складає 300-350 градусів за Цельсієм! Здавалось би, що може вижити при такій температурі, адже денатурація білків наступає уже при температурах 40-50 градусів Цельсія, а їх руйнування при 70-90… Але природа виявилась, як завжди, значно багатшою, аніж людська уява – у, майже, “пекельних” умовах процвітає найпродуктивніша на Землі екосистема.

При температурі 50-80°С біля чорних курців оселились 12-и сантиметрові Помпейські черви – це єдині тварини на Землі, що здатні виживати за таких температур. Вони забарвлені у яскраво-червоний колір, що зумовлено надмірно високим вмістом гемоглобіну у їх крові. Висовуючи свої щупальця із трубки, яка є їх домівкою, вони, у царстві токсичних потоків, вдихують такий життєдайний кисень. Вчені назвали їх помпейськими червами тому, що вони, як і жителі давніх Помпей в Італії, живуть на краю вулкану, що може будь-якої миті погубити їх.

Яких особливостей набувають живі організми у певному середовищі життя і з чим вони пов’язані?

3. Актуалізація опорних знань учнів

Розгляньте фото живого організму. У якому середовищі він мешкає? Які особливості будови свідчать про це?

4.  Засвоєння нового матеріалу

Екологічні чинникисукупність усіх чинників  середовища, що діють на живий організм або надорганізмову систему.

Екологічні чинники – це усі компоненти навколишнього середовища, які впливають на живі організми та їх угруповання.

Залежно від природи й особливостей дії на організм екологічні чинники поділяють на:

  • абіотичні (чинники неживої природи): світло. температура, вологість, рельєф місцевості, властивості води тощо;

  • біотичні (форми взаємовідносин між живими організмами): симбіоз; нейтралізм; антагонізм;

  • антропічні (форми діяльності людини): створення природно-заповідного фонду; урбанізація тощо.

Абіотичніце властивості неживої природи, які прямо чи посередньо впливають на живі організми. До таких властивостей належать: температура, світло, вода, рельєф, тиск, вітер, пожежі.

Світло. Роль світла в тому , що

рослини із неорганічних сполук утворюють органічні саме під дією світла. Це процес...фотосинтезу.

світло здійснює свій безпосередній вплив на ріст та органоутворення

для тварин світло є необхідною умовою зорової орієнтації у просторі,

інтенсивність освітлення впливає на активність тварин і рослин.

  1. За потребою світлаЗа потребою температуриЗа потребою вологостіЗа потребою киснюсвітлолюбні

  2. тінелюбні

  3. тіневитриваліхолодолюбні

  4. теплолюбні

  5. холодостійківологолюбні

  6. сухолюбні

  7. посухостійкіаероби

  8. анаероби

Біотичні факторице форми впливу живих істот одних на інших. Основною формою такого впливу в більшості випадків є харчові зв'язки, на базі яких формуються складні ланцюги і ланки харчування. Крім харчових зв'язків, в угрупованнях рослинних і тваринних організмів виникають просторові зв'язки. Все це є підставою для формування біотичних комплексів. Виділяють форми біотичних відносин:

конкуренція,

хижацтво,

паразитизм,

симбіоз,

алелопатія.

Антропогенні факторице форми діяльності людського суспільства, які призводять до змін природи як середовища проживання інших видів або безпосередньо відображаються на їх житті. Вплив антропогенного фактору може бути прямим і посереднім. Прикладом прямого впливу є скорочення площ, зайнятих рослинами під будівництво доріг, промислових обєктів.

V. Узагальнення матеріалу.

Користуючись підручником, проаналізуйте схему дії екологічного фактора і дайте відповіді на запитання:

  1. Що таке зона оптимуму і зона песимуму?

  2. Що таке межа витривалості?

  3. Сформулюйте закон оптимуму?

VI.Підсумок уроку

«П'ять речень»

Учні п'ятьма реченнями формулюють висновки уроку.

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ЗАКОНОМІРНОСТІ ВПЛИВУ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ОРГАНІЗМИ ТА ЇХ УГРУПОВАННЯ. СТЕНО- ТА ЕВРИБІОНТНІ ВИДИ.

Мета:

формування предметних компетентностей: сформувати уявлення про екологічні фактори, показати їхню класифікацію і загальні закономірності впливу еко­логічних факторів на живі організми.

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи: інформаційно-рецептивний (розповідь, бесіда, робота з підручником, демонстрація таблиць, малюнків, презентації; пошуковий (евристична бесіда, взаємопов’язані питання); Навчально-дослідницький ( повідомлення учнів, елементи математичного моделювання).

Компетентності:

  1. екологічна: розкрити роль факторів зовнішнього середовища, взаємозвязок живого зі своїм довкіллям, наслідки порушення умов довкілля для функціонування живих організмів, визначення діяльнісних аспектів подолання екологічних проблем та досягнення сталого розвитку;

  2. інформаційно-цифрова компетентність: застосування інформаційно-комунікаційних технологій для обробки інформації у навчальній діяльності.

  3. уміння вчитися впродовж життя: здатність до засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), оцінювання власних результатів навчання.

  4. основні компетентності у природничих науках і технологіях: наукове розуміння природи, здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, аналізувати, формулювати висновки.

Наскрізні лінії:

  1. «Екологічна безпека і сталий розвиток»формування в учнів екологічної культури, соціальної активності, відповідальності та готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і сталого (збалансованого) розвитку суспільства;

  2. «Громадянська відповідальність» – розвиток здатності критично оцінювати події в державі на основі даних соціально-економічних, екологічних та інших явищ і процесів в Україні та світі;

  3. «Підприємливість та фінансова грамотність» – формування здатності обирати раціональні та збалансовані підходи при здійсненні господарської діяльності, на розуміння нерозривності економічної успішності з прогнозованим станом довкілля у майбутньому.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання, налаштування позитивного настрою. Вправа «Похвали себе». Учням пропонується завершити фразу «Я все зрозумію, тому що … », «В мене все вийде, тому що … », «Я отримаю гарну оцінку, тому що … ».

Сьогодні ми збагатимо ваші знання, а методи використані на уроці будуть розвивати вашу пізнавальну активність і екологічну грамотність. Я розраховую на вашу зацікавленість, уважність та активність.

2. Мотивація навчальної діяльності

Серед усього різноманіття екологічних факторів немає таких, які б діяли на живі організми однаково. Однак при цьому всьому екологи вже давно виділяють загальні закономірності, за якими фактори здійснюють вплив на організми.Фактори самі по собі ніяк не діють. За своєю природою вони змінні і мають певну шкалу виміру: температуру вимірюють у градусах, вологість - у відсотках водяної пари, освітленість - в люксах, солоність - у проміле, тиск - в мілібарах, кислотність ґрунту (води) - водневим показником тощо. Саме це підкреслює те, що фактор діє з певною силою, кількість якої можна виміряти.

3. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда:

1) Які фактори зовнішнього середовища впливають на живі

організми?

2) Запропонуйте свою класифікацію цих факторів.

3) У чому виражається вплив екологічних факторів на живі організми?

4.  Засвоєння нового матеріалу

Хоча екологічні фактори дуже різноманітні за своєю природою та характером впливу на біологічні системи, існують закономірності їхнього впливу на живі істоти, а також реакцій організмів на їхню дію. Згідно з правилом екологічної індивідуальності, кожний вид пристосований до певної сукупності умов існування особливим чином, тобто не існує двох близьких видів з повністю однаковими адаптаціями (мал. 284). Добра пристосованість організмів до певного фактора довкілля не означає такої самої адаптованості до інших. Наприклад, лишайники здатні витримувати значні коливання температури та вологості, але чутливі до забруднення повітря.

Зміни факторів середовища в часі можуть бути:

1) регулярно-періодичними, змінюючи силу впливу у зв'язку з часом доби, чи сезоном року, чи ритмом припливів і від­пливів в океані;

2) нерегулярними, без чіткої періодичності, наприклад, зміни погодних умов у різні роки, явища катастрофічного харак­теру — бурі, зливи, обвали тощо;

3) спрямованими, які діють протягом певних, іноді тривалих, відрізків часу, наприклад, у випадках похолодання або по­тепління клімату, заростання водойм, постійного випасу худоби на одній і тій самій ділянці тощо.

Незважаючи на велике різноманіття екологічних факторів і ха­рактеру їхнього впливу на організми, можна виявити низку за­гальних закономірностей.

Кожний з факторів має лише певні межі позитивного впливу на організми (закон оптимуму). Сприятливі для істот певного виду інтенсивності впливу екологічного фактора мають назву зони оптимуму. Що більше інтенсивність дії певного екологічного фактора відхилятиметься від оптимальної в той чи інший бік, то більше буде виражений його негативний вплив на організми (зони пригнічення). Значення інтенсивності дії екологічного фактора, за якими існування організмів стає неможливим, називають верхньою та нижньою межами витривалості, або толерантності (критичні точки максимуму і мінімуму) (мал. 286). Відстань між межами витривалості визначає діапазон інтенсивності дії екологічного фактора, у якому можливе існування особин певного виду (так звані межі витривалості виду)

Екологічна валентність (екологічна толерантність) – здатність організмів успішно протистояти дії зовнішніх чинників у певному інтервалі даного біотопу, або, іншими словами, адаптованість видів до певних умов існування.

Кількісно вона охоплює діапазон від нижнього песимуму (екологічний мінімум на шкалі чинника) до верхнього песимуму (екологічний максимум). Екологічна валентність різних видів може значно різнитися. Так, північні олені витримують коливання температури повітря від –55° до +30°С, а тропічні корали гинуть вже в разі зміни температури на 5-6°С.

За екологічною валентністю організми поділяють на стенобіонти і еврибіонти.

Стенобіонтн (грец. "стенос" – вузький та "біос" – життя) – організми, які можуть жити лише при дуже незначній зміні чинників середовища (температури, кислотності, тиску, вологості, солоності тощо). Зазвичай стенобіонтами є симбіонти, мешканці великих морських глибин, печер, вологих тропічних лісів високогір'я. До стенобіонтних організмів належать:

• стенофаги тварини, які живляться небагатьма видами корму (олігофаги) або лише одним (монофаги). Типовими стеофагами є колібрі, осоїди, коала та ін.;

• стенобати водяні тварини, існування яких можливе тільки на певній глибині за певного тиску води. До стенобатів належать клопи-водомірки, личинки комарів, глибоководні кальмари, риби-вудильники;

• стенотерми – організми, що пристосовані до відносно постійних температурних умов довкілля і не витримують їх коливань. Це організми гарячих джерел, холодних гірських річок (форель), високих широт та ін.

Еврибіонти (грец. "еурі" – широкийорганізми, що можуть жити при значних змінах чинників середовища.Так, багато наземних тварин і рослин помірних широт можуть витримувати великі сезонні коливання температури, вологості та інших чинників середовища. До еврибіонтних організмів належать:

• еврифаги тварини, які живляться найрізноманітнішою рослинною і тваринною їжею (пацюки, таргани, свині, бурий ведмідь, ворони);

• еврибати водяні тварини з широким діапазоном вертикального поширення, які витримують значні коливання тиску води (губки, голкошкірі, кити);

• евритерми організми, що пристосовані до значних коливань температури зовнішнього середовища. До евритермів належать багато видів птахів (сокіл), ссавців (вовк) та ін.

V. Узагальнення матеріалу.

Перевірте здобуті знання

1. На чому ґрунтується явище взаємодії екологічних факторів?

2. Чому взаємокомпенсація екологічних факторів обмежена?

Дати відповіді на запитання. 1) Які зміни екологічних факторів називають періодичними, а якіспрямованими? 2) Що таке адаптації і як вони виробляються? 3) Сформулюйте правило екологічної індивідуальності. 4) Дайте визначення закону оптимуму. 5) Опишіть явище взаємодії екологічних факторів.

VI.Підсумок уроку

Прийом «Шкала думок»

– Чи досягли ми очікуваних результатів?

– Що було найцікавішим на уроці?

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ПОПУЛЯЦІЇ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОПУЛЯЦІЙ

Мета:

формування предметних компетентностей: знайомити учнів з основними характеристиками популяцій і факторами, які на них впливають, розглянути особливості статевої та вікової структури популяцій;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи і методичні прийоми:

1. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:
а) словесні: розповідь-пояснення, опис, бесіда;
б) наочні: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичні: навчальні вправи.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. За логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

  • індуктивні

  • дедуктивні.

3. За ступенем самостійності мислення учнів:

а) репродуктивні;

б) продуктивні:

  • проблемні;

  • проблемно – пошукові;

  • евристичні.

4. За характером управління навчальною роботою:

а) навчальна робота під керівництвом учителя;

б) самостійна робота учнів:

  • робота з підручником;

  • виконання письмових завдань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання, налаштування позитивного настрою. Вправа «Похвали себе». Учням пропонується завершити фразу «Я все зрозумію, тому що … », «В мене все вийде, тому що … », «Я отримаю гарну оцінку, тому що … ».

2. Мотивація навчальної діяльності

Кожна рослина , як нас оточує , кожен вид тварин , займає певне місце і положення у просторі. Наприклад : колонії європейського крота , добре помітні по пагорбах землі , поселяються на лісових околицях і луках . Найбільш сприятливе місце для життя мешкання хоча і зустрічається часто в межах ареалу виду , але і не покриває весь ареал , і саме тому на других його частинах землі особини даного виду не зустрічаються ( немає смислу шукати крота біля боліт і скель).

Також , населення великого озера, то збільшувалося , то скорочувалося в чисельності , може існувати доволі довготривалий час.

Такі групи особин одного виду , довготривале існування в певній частині його ареалу називаються популяціями.

4.  Засвоєння нового матеріалу

Популяціяце сукупність особин одного виду, які відтворюють себе протягом великої кількості поколінь і тривалий час займають певну територію, функціонуючи й розвиваючись в одному або ряді біоценозів.

Популяція — елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту та ін.

Екологічна структура популяції— це її стан на певний момент (кількість та густота особин, їх розміщення у просторі, співвідношення груп за статтю й віком, морфологічні, поведінкові й інші особливості). Структура популяції являє собою форми адаптації до умов її існування, є своєрідним віддзеркаленням природних сил, які на неї впливають. Нинішня структура тієї чи іншої популяції відбиває водночас як минуле, так і потенційне майбутнє угруповання.

Чисельність популяції— загальна кількість особин на певній території або в певному об’ємі (води, ґрунту, повітря), які належать до однієї популяції. Розрізняють неперіодичні (такі, що рідко спостерігаються) і періодичні (постійні) коливання чисельності популяцій.

Щільність популяцій— середня кількість особин на одиниці площі чи об’єму. Розрізняють середню й екологічну щільності. Середня щільність — це кількість особин (або біомаса) на одиницю всього простору. Екологічна щільність — кількість особин (або біомаса) на одиницю заселеності простору (тобто доступної площі або об’єму, які фактично можуть бути зайняті популяцією). У разі збільшення чисельності щільність популяції не росте лише у випадку її розселення, розширення ареалу.

Популяція характеризується певними особливостями, які не характерні для окремих видів. Групові особливості — основні показники популяції:

  • Народжуваність — кількість нових особин, які з'явилися за певний проміжок часу.

  • Смертність — кількість особин які померли (загинули) у популяції за певний проміжок часу.

  • Густота(щільність) — це середня кількість особин у популяції на одиницю площі;

  • Чисельність — це кількість особин у популяції на обмеженій території;

  • Приріст популяції — різниця між народжуваністю і смертністю.

Популяції притаманні:

  • спільність еволюційної долі;

  • здатність до невизначено тривалого (в еволюційному масштабі часу) існування;

  • наявність займаної території;

  • Формування генетичної системи, що характеризується вільним, заснованим на випадковому, рівноможливому поєднанні всіх типів гамет, схрещування особин всередині популяції (панміксія), значна ізольованість від інших популяцій;

  • адаптивне реагування на зовнішні впливи як цілого;

  • наявність специфічного екологічного гіперпростору (екологічної ніші).

V. Узагальнення матеріалу.

Хвилинка розвантаження

Перш ніж ми перейдемо до вивчення наступного етапу уроку, я пропоную провести релаксійну хвилинку, для того щоб наш мозок відпочив і повністю віддався вивченню нової теми.

Для цього відкиньте своє тіло на спинку стільчика, закрийте очі і покладіть руки на коліна. Вам зручно, вам нічого не заважає, уявіть себе у своїй затишній кімнаті, за вікном іде теплий легкий дощик. Кімната наповнюється теплом та світлом, ви уявляєте здійснення ваших мрій і посмішка самочинно з’являється на вашому обличчі. Ваш настрій покращується і зникають негативні думки, тіло переповнюють лише позитивні емоції. Очі розплющуються, а позитивні емоції залишаються протягом всього цього зимового дня.

Корекційно-оцінюючий етап

Тренувальні завдання

1. Наявність популяцій у природі пов'язана: а) з однаковими умовами існування у межах ареалу; б) з нерівномірними умовами існування у межах ареалу.

2. Маса особин популяції, що припадає на одиницю площі або об'єму – це: а)чисельність популяції; б) густота популяції; в) біомаса популяції; г)народжуваність; д) приріст популяції.

3. Середнє число особин популяції, що припадає на одиницю площі або об'єму – це: а)чисельність популяції; б) густота популяції; в) біомаса популяції; г)народжуваність; д) приріст популяції.

4. Розподіл особин популяції по території, яку вона займає, це: а) статева структура; б) вікова структура; в) просторова структура; г) етологічна структура.

5. Система взаємозв'язків між особинами популяції, що проявляється в їхній поведінці, - це : а) статева структура; б) вікова структура; в) просторова структура; г) етологічна структура.

6. Підтримання чисельності популяції на оптимальному рівні – це: а)густота популяції; б) гомеостаз популяції; в) структура популяції.

VI.Підсумок уроку

Прийом «П'ять речень»

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: СТРУКТУРА ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОПУЛЯЦІЙ. МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ ГУСТОТИ (ЩІЛЬНОСТІ) ТА ЧИСЕЛЬНОСТІ ПОПУЛЯЦІЙ.

Мета:

формування предметних компетентностей: ознайомити учнів з основними характеристиками популяцій і факторами, які на них впливають, розглянути особливості статевої та вікової структури популяцій;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи: інформаційно-рецептивний (розповідь, бесіда, робота з підручником, демонстрація таблиць, малюнків, презентації; пошуковий (евристична бесіда, взаємопов’язані питання); Навчально-дослідницький ( повідомлення учнів, елементи математичного моделювання).

Компетентності:

  1. екологічна: розкрити роль факторів зовнішнього середовища, взаємозвязок живого зі своїм довкіллям, наслідки порушення умов довкілля для функціонування живих організмів, визначення діяльнісних аспектів подолання екологічних проблем та досягнення сталого розвитку;

  2. інформаційно-цифрова компетентність: застосування інформаційно-комунікаційних технологій для обробки інформації у навчальній діяльності.

  3. уміння вчитися впродовж життя: здатність до засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), оцінювання власних результатів навчання.

  4. основні компетентності у природничих науках і технологіях: наукове розуміння природи, здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, аналізувати, формулювати висновки.

Наскрізні лінії:

  1. «Екологічна безпека і сталий розвиток»формування в учнів екологічної культури, соціальної активності, відповідальності та готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і сталого (збалансованого) розвитку суспільства;

  2. «Громадянська відповідальність» – розвиток здатності критично оцінювати події в державі на основі даних соціально-економічних, екологічних та інших явищ і процесів в Україні та світі;

  3. «Підприємливість та фінансова грамотність» – формування здатності обирати раціональні та збалансовані підходи при здійсненні господарської діяльності, на розуміння нерозривності економічної успішності з прогнозованим станом довкілля у майбутньому.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Перевіряється готовність учнів до уроку

3. Актуалізація опорних знань учнів та мотивація навчальної діяльності

Питання для бесіди

1. Чи всі особини будь-якого виду можуть вільно зустрічатися між собою?

2. Чому існуючі види в більшості випадків розділені на відносно відокремлені одна від одної групи?

3. Навіщо потрібно вивчати не тільки окремі організми, але і їх

угруповання?

4.  Засвоєння нового матеріалу

Основні характеристики популяцій:

1. Чисельність популяції — загальна кількість особин на відокремленій території;

2. Густота (або щільність) популяції — середня кількість особин на одиницю площі або обсягу зайнятого популяцією простору; крім того, щільність її визначають як масу членів популяції на одиницю простору;

3. Народжуваність — кількість нових особин, які з'явилися за одиницю часу в результаті розмноження;

4. Смертність — показник, який відображає кількість загиблих у популяції особин за визначений період часу;

5. Приріст популяції — різниця між народжуваністю та смертністю; він може бути позитивним і від'ємним;

6. Темп приросту — середній приріст за одиницю часу

Статева й вікова структура популяцій

Співвідношення чоловічої і жіночої статей у популяції має важливе екологічне значення, оскільки воно безпосередньо пов’язане з потенціалом її розмноження, а отже, із впливом на життєдіяльність усієї екосистеми. Причому це стосується лише роздільностатевих організмів. Справа в тому, що в популяціях розрізняють одностатеві та двостатеві структури. Одностатеві популяції складаються лише із жіночих особин і розмножуються партеногенезом (розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення: бджоли, тлі, коловертки, багато спорових і насінних рослин). У природі більш поширені двостатеві популяції. У тваринному світі переважають роздільностатеві види, зрідка трапляються і в рослин (тополі, мохи). Гермафродитизм (наявність в одного організму чоловічих і жіночих органів розмноження) характерний для безхребетних і вищих рослин.

У ссавців, у яких один самець може запліднити декілька самок, для розуміння розвитку більше значення має чисельність самок, ніж сумарна кількість особин. Це пов’язане з тим, що лише поодинокі види утворюють на період розмноження окрему пару, яка може зберігатися до кінця життя одного з партнерів.

Співвідношення статей— це відношення кількості самців до кількості самок або кількості самців до загальної кількості самців і самок. Завдяки генетичній детермінації кількість самців і самок майже однакова (1:1). Співвідношення статей у вищих тварин має практичне значення (свійські тварини, кури, олені). В Європі популяція благородного оленя так швидко розростається, що доводиться відстрілювати не лише самців, але й самок. Для характеристики статевої структури популяції застосовують ряд показників, зокрема відношення кількості жіночих особин до певної кількості чоловічих особин (у частинах або відсотках). Показник статі подають у вигляді десяткового дробу, наприклад 0,40. Вихідний показник статей найчастіше виражається як 1:1, але з віком він відхиляється від цього показника, що пов’язано з неоднаковою смертністю в групах чоловічих і жіночих особин.

Важливим аспектом структури популяції є також віковий розподіл, тобто співвідношення чисельності особин різних вікових класів і поколінь. Такі популяції називають поліциклічними (деревні рослини, багаторічні трави, хребетні та безхребетні, життя яких триває понад один рік). Популяції, які складаються з особин одного віку, називають моноциклічними (більшість трав’яних рослин, комах).

Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження. Американський еколог А. Боденхеймер виділив три екологічні віки популяції (три вікові стадії популяції): перед-репродуктивний, репродуктивний і пост-репродуктивний. Тривалість цих періодів у різних організмів коливається. У багатьох тварин і рослин особливо тривалим буває перед-репродуктивний період. Якщо умови сприятливі, у популяції присутні всі вікові групи, які забезпечують відносно стабільний рівень її чисельності. Облік і аналіз вікової структури має велике значення для раціонального ведення мисливського господарства і прогнозування популяційно-екологічної ситуації.

Чисельністю популяції одного виду називають кількість особин цього виду. Чисельність популяцій у біосфері сильно змінюється як у часі, так і в просторі, залежить від умов місця проживання і дій людини. Чисельність популяцій різних видів коливається від декількох десятків до десятків тисяч особин (у мікроорганізмів — до мільярдів особин). Чисельність популяції — одна з її найважливіших характеристик, що дає змогу екологам судити про ступінь сприятливості умов існування як для самої популяції, так і для біогеоценозу в цілому. Щільність популяції — це її чисельність, віднесена до одиниці займаного нею простору, або середнє число особин на одиницю площі (об'єму). Чисельність популяції може зростати з двох причин: в результаті міграції із сусідніх популяцій або за рахунок розмноження особин. Одним із показників розмноження є плодючість, вимірювана числом нащадків однієї жіночої особини. Кажучи про популяції ссавців, використовують термін "народжуваність", що визначається як число нащадків, народжуваних однією самкою за рік. Зменшення чисельності популяції може відбуватися також з двох причин: у результаті смертності або міграції особин в інші сусідні популяції. Смертність означає вірогідність смерті й визначається як частка (у відсотках) померлих особин до загального їх числа в популяції. Для людської популяції смертність виражається середнім числом смертей за рік на 1000 осіб, а народжуваність — числом народжень (живих дітей) на 1000 осіб за рік. У країнах, що розвиваються, рівень народжуваності приблизно удвічі вищий, ніж у розвинених країнах. Соціологи називають культурні зміни в суспільстві при переході з вищого рівня народжуваності на нижчий демографічним переходом. Вивченням статистики народжуваності і смертності людей, аналізом їх часових і географічних закономірностей для цілей прогнозу займається демографія. Рівень народжуваності населення знизився протягом 1985— 2000 pp. удвічі (з 15 до 7,8 на 1000 тих, що народилися живими). Смертність населення з кожним роком зростає (з 12,1 в 1985 р. до 15,3 у 2000 р. на 1000 осіб) і у 2000 р. її рівень у 2 рази перевищив рівень народжуваності. Якщо за даними Держкомстату в Україні на 1 січня 1991 р. проживало 52,1 млн осіб, то за даними перепису населення на 1 січня 2002 р. чисельність населення України зменшилася до 48 млн осіб. За даними на 1 січня 2006 р. чисельність населення становила 46,2 млн осіб і щомісячно зменшувалася в середньому на 28,6 тис. осіб. Середня тривалість життя становила 71 рік (65 — у чоловіків, 75 — у жінок) — це 52-ге місце у світі. За оцінками демографів, у перші два — три десятиріччя XXI ст. нагальна чисельність людей на планеті збільшиться приблизно удвічі, причому населення розвинених країн збільшиться трохи, а основний приріст народонаселення припаде на країни, що розвиваються.

Розміри популяції можуть бути непостійними в результаті змін плодючості або смертності, а іноді того й іншого. При вивченні розмірів популяцій і їх змін зазвичай прагнуть відшукати визначальний чинник, тобто чинник, з яким пов'язана найбільша частина зсувів, які спостерігаються при зміні поколінь. У більшості досліджених випадків це чинник, що впливає на смертність. Хоча можна було б чекати, що коливання розмірів популяцій матимуть чисто випадковий характер, насправді є низка чинників, які утримують величину популяції в деяких межах. Це чинники, які скорочують чисельність, сприяючи підвищенню смертності або зниженню плодючості. Вони діють ефективніше при збільшенні щільності популяції, тобто це чинники, залежні від щільності. Іноді такими чинниками можуть бути брак їжі або зростання чисельності ворогів, їх безпосередній вплив на смертність очевидний. До двох добре вивчених регулюючих механізмів, що виливають на плодючість, належать територіальна поведінка і фізичні наслідки перенаселення.

V. Узагальнення матеріалу.

1. Що треба розуміти під регуляцією та стабільністю чисельності популяції?

2. Що таке модифікуючі і регулюючі фактори?

3. Назвіть фактори, які обмежують ріст популяції?

4. Які механізми спрацьовують у випадку надмірної щільності?

5. Які фактори і механізми сприяють відновленню чисельності популяції?

6. В чому проявляється вплив людини на популяцію?

7. Який із наведених нижче факторів з найменшою вірогідністю може залежати від щільності популяції і обмежує її чисельність: а) паразитизм; б) нагромадження відходів; в) хижацтво; г) сувора зима; д) конкуренція.

8.   Чисельність популяції з року в рік залишається постійною за умови, що: а) кожен рік гине приблизно однакове число особин; б) організми розмножуються інтенсивніше при меншій щільності популяції, ніж при більшій; в) різні фактори середовища протидіють високому репродуктивному потенціалу; г) організми припиняють розмноження після того, як чисельність популяції перевищить середній рівень.

Виберіть потрібні фактори.

9.   Популяція може рости експоненціально: а) якщо єдиним обмежуючим фактором є їжа;

б)   якщо вперше потрапляє у сприятливе незайняте середовище; в) тільки у випадку відсутності хижаків; г) тільки у лабораторії.

Виберіть потрібні фактори.

10. Якщо вам доведеться розробляти програму біологічної боротьби з якимось конкретним шкідником, то ви виберете спеціалізованого чи неспеціалізованого хижака?

11. Що означають поняття: ємність середовища і опір середовища?

VI.Підсумок уроку

Дата ___/___/___ Урок ?

ТЕМА УРОКУ: ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ПОПУЛЯЦІЙ В ЕКОСИСТЕМАХ.

Мета:

формування предметних компетентностей: сформувати в учнів поняття «популяція», дати уявлення про її склад, структуру, явища; вчити аналізувати та оцінювати явища в популяціях

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Компетентності:

  1. екологічна: розкрити роль факторів зовнішнього середовища, взаємозвязок живого зі своїм довкіллям, наслідки порушення умов довкілля для функціонування живих організмів, визначення діяльнісних аспектів подолання екологічних проблем та досягнення сталого розвитку;

  2. інформаційно-цифрова компетентність: застосування інформаційно-комунікаційних технологій для обробки інформації у навчальній діяльності.

  3. уміння вчитися впродовж життя: здатність до засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), оцінювання власних результатів навчання.

  4. основні компетентності у природничих науках і технологіях: наукове розуміння природи, здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, аналізувати, формулювати висновки.

Наскрізні лінії:

  1. «Екологічна безпека і сталий розвиток»формування в учнів екологічної культури, соціальної активності, відповідальності та готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і сталого (збалансованого) розвитку суспільства;

  2. «Громадянська відповідальність» – розвиток здатності критично оцінювати події в державі на основі даних соціально-економічних, екологічних та інших явищ і процесів в Україні та світі;

  3. «Підприємливість та фінансова грамотність» – формування здатності обирати раціональні та збалансовані підходи при здійсненні господарської діяльності, на розуміння нерозривності економічної успішності з прогнозованим станом довкілля у майбутньому.

Очікувані результати: учні мають характеризувати популяцію; називати явища, що сприяють змінам в популяціях; функціональну роль популяцій в екосистемах

Методи: інформаційно-рецептивний (розповідь, бесіда, робота з підручником, демонстрація таблиць, малюнків, презентації; пошуковий (евристична бесіда, взаємопов’язані питання); Навчально-дослідницький ( повідомлення учнів, елементи математичного моделювання).

Форми роботи: фронтальні, індивідуальні, групові, парні

Міжпредметні звязки: інформатика, географія.

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентація вчителя, різнокольорові кружки для моделювання структури і явищ в популяціях, комп’ютерний кабінет ( або гаджети із виходом і інтернет)

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення позитивного психологічного настрою.

Сьогодні ми збагатимо ваші знання, а методи використані на уроці будуть розвивати вашу пізнавальну активність і екологічну грамотність. Я розраховую на вашу зацікавленість, уважність та активність.

2. Мотивація навчальної діяльності

  1. З чим повязане існування виду у формі популяцій? ( нерівномірність розподілу сприятливих умов існування виду по його ареалу).

  2. Які види мають велику кількість популяцій? (у яких різноманітні умови існування на території поширення).

Щоб дати відповідь на це питання, треба знати, які саме процеси відбуваються в популяціях та від чого вони залежать.

3. Актуалізація опорних знань учнів

  1. З чого складається жива природа, що нас оточує? ( з організмів)

  2. Яким біологічним терміном ви визначите організми з наступного переліку: вовк, пролісок, журавель, мухомор, береза? ( вид)

  3. За якими ознаками організми відносять до одного виду? ( критерії: морфологічний, фізіологічний, біохімічний, екологічний, географічний, генетичний)

  4. Що розуміють під географічним критерієм?

  5. Під екологічним критерієм?

  6. Яку кількість організмів треба вивчити, щоб скласти уявлення про екологічний критерій виду? (декілька, групу)

  7. Чому? ( відомості про звязки одного організму з довкіллям можуть бути помилковими; вид може складатися із величезної кількості особин, вивчити всі неможливо; в організмів можуть проявлятися різні типи мінливості, що призведе до помилки визначення виду за зовнішніми критеріями)

Група організмів, що може дати уявлення про увесь вид, складає популяцію. Знайдіть у підручнику визначення цього терміну

  1. Засвоєння нового матеріалу

Чи можна цю множину птахів назвати популяцією?

  1. На які групи згідно зі статтю розподіляються особини в популяції? ( самки і самці, особин жіночої та чоловічої статі, гермафродити, двостатеві особини)

  2. На які групи за віком розподіляють членів популяції? (молоді, не здатні до розмноження; дорослі, здатні до розмноження; старі, вже не здатні до розмноження)

Регуляція чисельності особин в популяції.

Визначте та наведіть приклади залежності чисельності особин в популяції:

а/ народжуваності та смертності

б/ статевої структури популяції

в/ вікової структури

г/ міграційних процесів

Коливання чисельності особин в популяції називається популяційними хвилями.

  1. Моделювання процесів в популяціях (Робота в парах)

Умовні позначення

Молоді самки Молоді самці

Дорослі самки Дорослі самці

Старі самки Старі самці

За допомогою кружків різного розміру змоделюйте популяцію, у якій кількість молодих самок переважає над іншими групами особин.

- Які прогнози можна дати щодо зміни чисельності популяціях в майбутньому? (збільшиться народжуваність, кількість особин в популяції збільшиться)

- Які причини могли б призвести до цього? (мутації, хвороби)

Що відбудеться з популяцією оленів, якщо частина дорослих самок та самців мігрує? (знизиться народжуваність, популяція може загинути).

V. Узагальнення матеріалу.

Що відбудеться з популяцією бізонів, якщо збільшиться чисельність дорослих самок? (Підвищіться народжуваність, це забезпечить процвітання популяції).

Які зміни відбудуться у популяції клена, якщо в наслідок мутації порушиться формування пилку? (кількість особин в популяції різко зменшиться, це може призвести до її загибелі)

Спрогнозуйте процеси в популяції пролісків після весняного знищення молодих рослин браконьєрами ( це може призвести до загибелі популяції, бо особин, що здатні утворювати насіння, не залишилося).

Узагальнення та систематизація знань

  1. Робота в групах

1) Якою буде популяція землян у майбутньому, якщо:

а/ завдяки досягненням медицини середня тривалість життя людини поступово збільшується.

б/ серед людей похилого віку переважають жінки.

Населення буде і надалі збільшуватися; серед жителів Землі будуть переважати жінки похилого віку.

Спрогнозуйте демографічну ситуацію для України:

а/ характерний негативний приріст населення через переважання смертності над народжуваністю.

б/ середня тривалість життя жінок на 10 років більша, ніж у чоловіків.

Населення буде й далі зменшуватись, будуть переважати жінки похилого віку.

У популяції песців споживання їжі почало набагато перевищувати її надходження. Які механізми вступають у дію за таких умов?

Скорочення чисельності, зниження народжуваності, зростання смертності. Можливі міграції.

VI.Підсумок уроку

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ВЛАСТИВОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕКОСИСТЕМ. ТИПИ ЗВЯЗКІВ МІЖ ПОПУЛЯЦІЯМИ РІЗНИХ ВИДІВ В ЕКОСИСТЕМАХ

Мета:

формування предметних компетентностей: сформувати поняття про біоценоз, біогеоценоз, екосистему; охарактеризувати їх структуру і властивості; з’ясувати взаємозв’язки організмів у біогеоценозах та зміни в них;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи: інформаційно-рецептивний (розповідь, бесіда, робота з підручником, демонстрація таблиць, малюнків, презентації; пошуковий (евристична бесіда, взаємопов’язані питання); Навчально-дослідницький ( повідомлення учнів, елементи математичного моделювання).

Основні поняття та терміни: біоценоз, біогеоценоз, екосистема, фітоценоз, біотоп, автотрофи, гетеротрофи, сапротрофи, продуценти, консументи, редуценти, поліфаги, ланцюги живлення, правило екологічної піраміди, трофічна сітка.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

  1. Мотивація навчальної діяльності

Ви вже знаєте, що певне угруповання рослин або тварин одного виду є популяцією. У природному середовищі популяція, так само як і окремі особини, не може існувати ізольовано, а обов’язково взаємодіє з іншими популяціями. Отже, вона є частиною, «членом» великої і різноманітної системи. Про склад і структуру екологічних систем ви дізнаєтеся більше на цьому уроці.

3. Актуалізація опорних знань учнів

Обговорення вислову

Природа не знає жодних правил, їй відомі лише закони.

                    Д. Адамс                                                                                                            

— Як ви розумієте цей вислів?

— Які закони природи нам уже відомі?

  1. Засвоєння нового матеріалу

Зв’язки організмів один з одним та з абіотичними компонентами середовища життя формують екологічну систему (екосистему). Термін «екосистема» запропонував англійський еколог А. Тенслі в 1935 р. Під екосистемою розуміють функціональну систему, яка вбирає в себе угруповання живих організмів разом із середовищем, в якому вони мешкають. Елементи цієї системи пов'язані між собою обміном речовин та енергії. Екосистемами є й біосфера в цілому, й окремий ліс, і окрема калюжа, й поодиноке дерево, тобто як за розмірами, так і за складом екосистеми дуже різноманітні.

Будь-яка екосистема складається з абіотичних та біотичних компонентів. До абіотичних відносяться кліматичний режим, хімічні та фізичні характеристики середовища, неорганічні та деякі органічні речовини, що формують гумус. Компонентами біотичної складової є продуценти – виробники органічної речовини (автотрофні організми, головним чином зелені фото синтезуючі рослини), консументи – споживачі органічної речовини (тварини, паразитичні гриби, деякі бактерії), редуценти – бактерії і гриби, котрі руйнують мертві тіла або відпрацьовану органічну речовину до стану простих неорганічних сполук.

Класифікація екосистем

Вправа «Асистент» (Вчитель наводить основні поняття, а учні доповнюють його розглядаючи картинкипідказки, разом формулюють правильне твердження)

Різноманітність екосистем

  1. За масштабами розрізняють екосистеми…(демонструються зображення мурашника і лісу, як приклади мікро- і макроекосистем)

  2. За створенням вони бувають…(демонструються зображення річки і фруктового саду, як приклади природніх та штучних екосистем

  3. За походженням екосистеми поділяються на… (демонстрація степу, струмка і бухти, як приклад наземної, прісноводної та морської екосистеми)

За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми.

У мікроекосистемах невеличкі, тимчасові біоценози, що називаються синузіями, перебувають у обмеженому просторі. До таких екосистем належать трухляві пні, мертві стовбури дерев, мурашники тощо.

У мезоекосистемах або біогеоценозах біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фізико-географічними умовами. Їх межі, як правило, збігаються з межами відповідних фітоценозів.

Макроекосистеми охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерними для них макрокліматами й відповідають цілим природним зонам. Біоценози таких екосистем називаються біомами. До макроекосистем належать екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, а також морські екосистеми. Прикладом глобальної екосистеми є біосфера нашої планети.

Основні екосистеми світу                                        

Загальна площа поверхні Землі 510 млн кв. км, з них 70 %, тобто 361 млн кв. км, припадає на Світовий океан, суходіл — 150 млн кв. км, у тому числі: гори — 30 %, пустелі — 20 %, савани й рідколісся — 30 %, льодовики — 10 %, і тільки 10 % території суходолу займають сільськогосподарські угіддя. Крім того, сонячна енергія на планеті розподіляється нерівномірно. Її розподіл залежить від географічного положення окремої екосистеми та її висоти над рівнем моря.

Заповнення таблиці разом з учнями

              Основні екосистеми світу

Тип екосистемХарактеристика екосистемиЛісові екосистемиУ лісових екосистемах зосереджено 80 % фітомаси Землі, або 1960 млрд т. Вони займають 4 млрд га, або 30 % площі суходолу із середнім запасом деревини — 350 млрд куб. м. Щорічно в процесі фотосинтезу ліс утворює 100 млрд т органічної речовини. Ліс — це елемент географічного ландшафту, що складається із сукупності деревних, кущових, трав’яних рослин, тварин і мікроорганізмів, що біологічно взаємопов’язані та впливають один на одного, як і на зовнішнє середовище. Існує шість зональних типів лісу: хвойні, змішані, вологі, екваторіальні, тропічні, ліс сухих областейЕкосистеми трав’яних ландшафтівДо цих екосистем належать степ і луг, пасовища, сінокоси, агробіогеоценози. Степ зймає 6 % суходолу і вкритий переважно злаками й багаторічниками. Степ буває субтропічним, саванноподібним різнотрав’ям, чагарниковим, луговим тощо. Агробіоценози (агроекосистема) — поле, штучні пасовища, городи, сади, виноградники, плантації горіха, ягідники, квітники, лісопаркові смуги. Основа агробіогеоценозу — це штучний фітоценоз, якість якого залежить від умов середовища, ґрунту, вологи, мікроорганізмів. Агробіогеоценоз — це 10 % суходолу (1,2 млрд га), які дають людині 90 % харчівВодні екосистемиОкеан — екосистема, взаємопов’язана і взаємообумовлена геофізичними й геохімічними процесами, явище глобального масштабу. Його вода покриває 3/4 поверхні Землі товщиною переважно понад 4000 м. Солоний ( 35 г солі на літр води), регулює глобальний обмін тепла, газів, мінеральних і органічних продуктів

V. Узагальнення матеріалу

Завдання 1. Обрати, які з перерахованих компонентів екосистеми відносять до абіотичних:

?         Кліматичний режим

?         Видове різноманіття

?         Вологість

?         Рослини

?         Режим освітлення

?         Тварини

?         Неорганічні речовини, що включаються в кругообіг

?         Бактерії

Завдання 2. Вказати, які найтиповіші природні угруповання зустрічаються в нашій місцевості.

Завдання 3. Чому біогеоценоз цілком можливо назвати елементарною екосистемою?

VI.Підсумок уроку

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ЕКОЛОГІЧНІ СУКЦЕСІЇ ЯК ПРОЦЕСИ САМОРОЗВИТКУ ЕКОСИСТЕМ. ПРИЧИНИ СУКЦЕСІЙ ТА ЇХНІ ТИПИ. ЗАКОНОМІРНОСТІ СУКЦЕСІЙ

Мета:

формування предметних компетентностей: ознайомити учнів із причинами порушення різних екосистем; сформувати знання про взаємодії різних живих організмів в екосистемах; ознайомити з поняттям «сукцесії»;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Обладнання та матеріали: підручник, зошити, фотографії екологічних проблем.

Базові поняття і терміни: сукцесія, антропогенний фактор, екологічна криза.

Тип уроку: комбінований урок.

Компетентності, які формуються в учнів: уміння вчитися, спілкуватися державною мовою, комунікативна, загальнокультурна, здоров'язбережувальна, науково-природнича, екологічна грамотність.

Епіграф уроку:

«Чим більше ми пізнаємо закони природи,

тим усе більше неймовірними стають для нас дива»

(Чарльз Дарвін)

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання, налаштування позитивного настрою. Вправа «Похвали себе». Учням пропонується завершити фразу «Я все зрозумію, тому що … », «В мене все вийде, тому що … », «Я отримаю гарну оцінку, тому що … ».

Сьогодні ми збагатимо ваші знання, а методи використані на уроці будуть розвивати вашу пізнавальну активність і екологічну грамотність. Я розраховую на вашу зацікавленість, уважність та активність.

  1. Мотивація навчальної діяльності

Почнемо з казки: коли Життя народжувалося, воно поставило собі відоме гамлетовське запитання: «Бродити чи не бродити?» Реакція бродіння проста, не потребує багато енергії. Але те, що просто, не завжди геніально, бо, в такому випадку, Життя на Землі дуже швидко б зникло. І коли Життя побачило цю безодню, воно злякалося… Життя зрозуміло, що жити довго можна лише за умови творчого існування, і це так добре у нього вийшло, що згодом утворився той єдиний склад повітря, який потрібний для розвитку життя. Атмосфера – це той дім, який побудувало для себе на Землі Життя. Але зараз домівці загрожує біда:

… За рік в атмосферу Землі викидається 200 млн. т. СО, понад 20 млрд. т. СО2, 150 млн. т. SО2, 53 млн. т. оксиду азоту, 250 млн. т. пилу, 120 млн. т. золи і понад 50 млн. т. вуглеводнів…

… Кожна машина з бензиновим двигуном, яка пройшла 15 тис. км, викидає в атмосферу 250 кг СО2, 530 кг СО, 93 кг вуглеводнів, 28 кг оксиду азоту…

… «Мені шкода дітей всього світу, які з незахищеною головою бігають під літнім дощем,» - казав академік О. Берг.

З усіх цих фактів виникають такі запитання:

  1. Що сталося з нашою планетою і нами?

  2. Що робити?

Спробуємо розібратися на сьогоднішньому уроці.

Повідомлення теми і мети уроку.

3. Актуалізація опорних знань учнів

Біологічний диктант (самостійна робота учнів):

  1. Наука про взаємозвязки організмів з навколишнім середовищем(екологія).

  2. Фактори навколишнього середовища, що впливають на організм(екологічні).

  3. Фактори неживої природи(абіотичні).

  4. Фактори живої природи(біотичні).

  5. Фактори людської діяльності(антропогенні).

  6. Сукупність організмів різних видів, які взаємодіють між собою та навколишнім середовищем(екосистема).

  7. Види організмів, повязаних між собою харчовими відносинами у певній послідовності(ланцюг живлення).

  8. Трофічна сітка забезпечує(стійкість екосистеми).

  9. Глобальна екологічна система, межі якої зумовлені життєдіяльність організмів(біосфера).

  10. Межі біосфери формують (атмосфера, гідросфера, літосфера).

Запитання до учнів

  1. Як ви вважаєте, якими є основні завдання екології?

  2. Що таке середовище існування живих організмів?

  3. Назвіть приклади природних водних екосистем

  4. Чи можна вважати пшеничне поле екосистемою? Чому?

  5. Прокоментуйте, як ви розумієте епіграф уроку.

4.  Засвоєння нового матеріалу

Екосистема може нормально функціонувати за відносно стабільних умов зовнішнього середовища. Екосистеми здатні підтримувати гомеостаз, проте в них може відбуватися зміни.

Сукцесія (від лат. succesio — наступність, спадкування) — послідовна необоротна й закономірна зміна одного біоценозу іншим на певній ділянці середовища. За походженням сукцесії поділяють на первинні та вторинні.

Сукцесія – послідовні зміни угруповань організмів, які з часом призводять до перетворення екосистем.

Сукцесії

Первинні сукцесії розвиваються паралельно з ґрунтоутворенням під впливом постійного потрапляння ззовні насіння, відмирання нестійких до екстремальних умов сіянців і лише з певного часу — під впливом міжвидової конкуренції.

Вторинна сукцесія розвивається в тому випадку, коли на зайнятій ним території зберігся ґрунт і насіння попереднього біоценозу. Через це із самого початку вторинної сукцесії міжвидова конкуренція відіграє значну роль.

Причинами сукцесій можуть бути: зміни клімату, природні катаклізми (вулкани, землетруси, повені), діяльність людини. Важливе значення в сучасній екології надається біотичним чинниками: види організмів сукцесійного угруповання здатні змінювати умови існування інших видів. У більшості випадків рушійними чинниками змін і розвитку нестійких екосистем є незбалансованість кругообігу речовин і зменшення видового біорізноманіття.

Сукцесії бувають повільними (тривають упродовж тисячоліть і десятків тисяч років), середніми (упродовж століть) і швидкими (упродовж десятиліть). Залежно від причини виникнення сукцесії поділяють на два типи: 1) ендогенні (автогенні) - відбуваються з внутрішніх причин (наприклад, утворення нових видів); 2) екзогенні (алогенні) - виникають під дією зовнішніх чинників (наприклад, засолення, підтоплення, вселення чужорідних видів). Сукцесії можуть бути: природними (наприклад, виникають внаслідок підняття або опускання суходолу) й антропогенними (наприклад, внаслідок вирубування лісу, розорювання степу).

За особливостями формування сукцесії поділяють на первинні та вторинні. Первинні сукцесії - це поява і розвиток угруповань у місцях, де їх раніше не було (наприклад, розвиток екосистем на скельних породах, зсувах, відмілинах річок, вулканічних островах). Вторинні сукцесії - це відновлення природних угруповань після певних порушень (наприклад, відновлення лісів після пожеж або вирубування, степів - після розорювання).

Знаючи динаміку змін основних параметрів екосистем, можна визначати їх стійкість до дії зовнішніх чинників, виявляти негативні тенденції у розвитку, визначати можливе антропогенне навантаження на екосистеми тощо.

Які ж основні закономірності сукцесій?

У 1884 р. французький хімік і фізик А. ле Шательє (1850-1936) сформулював закономірність (принцип Ле Шательє), згідно з якою будь-який зовнішній вплив, що виводить систему зі стану рівноваги, викликає в цій системі процеси, що намагаються послабити зовнішній вплив і повернути систему до початкового рівноважного стану.

Можливість переходу нестійкої екосистеми до сукцесійного стану визначається законом одного відсотка: зміна енергетики природної системи в межах 1 %, як правило, не виводить екосистему з рівноважного стану, і навпаки. Зміна потоку енергії у біогеоценозі більш ніж на 1 % як у бік його зменшення, так і в бік збільшення виводить екосистему з клімаксу й переводить її в сукцесійний стан. При цьому через велику кількість чинників, що взаємодіють, здебільшого не можна передбачене, якого характеру набуде сукцесія - прогресуючого або регресуючого.

Згідно з правилом максимуму потоку енергії сукцесія відбувається в напрямі фундаментального зміщення потоку енергії в бік зростання її кількості з метою підтримки системи. Сукцесії ведуть до зростання біорізноманіття, але лише до клімаксної стадії.

V. Узагальнення матеріалу.

1. Що таке екологічні сукцесії? 2. Наведіть приклади сукцесій. 3. Назвіть основні причини сукцесій. 4. Які сукцесії називають первинними й вторинними? 5. Назвіть закономірності сукцесій. 6. Назвіть галузі застосування знань про сукцесії.
Наш урок добіг кінця, і мені цікава ваша думка стосовно уроку. Оцініть свою роботу:

«Мені було цікаво, тому що… »

«Мені було не цікаво, тому що…»

«Ці знання мені пригодяться в житті … »

VI.Підсумок уроку

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: АГРОЦЕНОЗИ, ЇХНЯ СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ АГРОЦЕНОЗІВ.

Мета: ?

формування предметних компетентностей: розкрити зміст біологічних наук, що вивчають здоров`я людини; розглянути методи дослідження людського організму;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи і методичні прийоми:

1. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:
а) словесні: розповідь-пояснення, опис, бесіда;
б) наочні: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичні: навчальні вправи.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. За логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

  • індуктивні

  • дедуктивні.

3. За ступенем самостійності мислення учнів:

а) репродуктивні;

б) продуктивні:

  • проблемні;

  • проблемно – пошукові;

  • евристичні.

4. За характером управління навчальною роботою:

а) навчальна робота під керівництвом учителя;

б) самостійна робота учнів:

  • робота з підручником;

  • виконання письмових завдань.

Очікувані результати: учні називають біологічні науки, що вивчають здоров`я людини; учні знають та характеризують методи дослідження людського організму.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Перевіряється готовність учнів до уроку

3. Актуалізація опорних знань учнів

Фронтальна бесіда:

- Охарактеризуйте газову функцію живої речовини.

- Охарактеризуйте концентраційну функцію живої речовини.

- Охарактеризуйте окисно-відновну функцію живої речовини.

- Охарактеризуйте біохімічну функцію живої речовини.

- Охарактеризуйте колообіг Карбону.

- Охарактеризуйте колообіг Оксигену.

  1. Засвоєння нового матеріалу

Агроценоз (від грец. agros - поле, koinos - загальний) - штучна екосистема, створена людиною для своїх цілей шляхом посіву або посадки й подальшого культивування рослин, а також використання території для інтенсивного випасу свійських тварин.

За оцінками науковців усі агроценози займають близько 10 % поверхні суші і дають людству 90% харчової енергії.

Структура агроценозу. Агроценозам притаманні ті самі ознаки, що й природним екосистемам. До їх складу входять певні види рослин або тварин, що визначають вид агроценозу, вони мають певний тип взаємодії між організмами, що їх утворюють. Такі штучні екосистеми містять ті самі складники, що й природні: продуценти, наприклад, жито й бур'яни, консументи, поміж яких комахи, гризуни, а також редуценти - гриби та бактерії (рис. 150). Людина є обов'язковою ланкою харчового ланцюга в будь-якому агроценозі. Вона створює цей агроценоз, забезпечує його високу продуктивність, а потім збирає та використовує врожай.

Особливості функціонування агроценозів. На відміну від природних екосистем, для агроценозів характерне невелике видове різноманіття: переважають одна або декілька культур, обраних людиною для вирощування (поле пшениці, жита чи кукурудзи). Відповідно, кількість видів тварин, грибів і бактерій теж є обмеженою.

У природних екосистемах діє природний добір, який відкидає неконкурентоспроможні види. За рахунок цього забезпечується стійкість екосистеми. В агроценозах діє переважно штучний добір, спрямований людиною на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Отже, екологічна стійкість агроценозів невелика. Вони не здатні до саморегуляції й самовідтворення, тому без участі людини агроценози зернових та овочевих культур існують не більше року, багаторічних трав - 3-4 роки, плодових культур - 20-30 років.

Для природних екосистем єдиним джерелом енергії є сонячне світло. Натомість агроценози, окрім сонячної енергії, отримують додаткову енергію, яку витратила людина на виробництво добрив, хімічних засобів проти бур'янів, шкідників і хвороб, на зрошення або осушення земель тощо. Без цієї енергії тривале існування агроценозів не можливе.

У природних екосистемах первинна продукція рослин споживається в численних ланцюгах живлення і знову повертається в систему біологічного колообігу у вигляді вуглекислого газу, води й елементів мінерального живлення. Натомість в агроценозах такий колообіг елементів порушується, оскільки значну їх частину людина вилучає з урожаєм, тому для відшкодування їх втрат і підвищення врожайності культурних рослин необхідно постійно вносити в ґрунт добрива.

Отже, порівняно з природними екосистемами агроценози мають обмежений видовий склад рослин і тварин, не здатні до самовідновлення та саморегуляції, схильні до загибелі в результаті масового розмноження шкідників або збудників хвороб і потребують постійної уваги людини.

Шляхи підвищення продуктивності агроценозів. Наразі проводиться меліорація земель - осушення і зрошування ґрунтів, боротьба з ерозією (зміцнення схилів, безвідвальна оранка, висаджування лісосмуг, залуження колишніх торф'яників тощо). Людина застосовує раціональне внесення добрив, дозоване застосування засобів для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин і з бур'янами.

Сучасні сільськогосподарські виробники створюють агропромислові комплекси, використовують високопродуктивну техніку, виводять нові високоврожайні сорти культурних рослин, стійкі до хвороб і шкідників, застосовують біологічні способи боротьби зі шкідниками.

Узагальнення знань

Бесіда.

1.Чим відрізняється жива природа від неживої?

2. Чи завжди на планеті Земля були живі організми?

3. Що потрібно для розвитку рослинного світу?

4. Які умови необхідні для життя тварин?

5. Яким чином живі організми впливають на неживу природу навколо них?

6. Як впливають на планету в цілому живі організми?

VI.Підсумок уроку

Наш урок добіг кінця, і мені цікава ваша думка стосовно уроку. Оцініть свою роботу:

«Мені було цікаво, тому що… »

«Мені було не цікаво, тому що…»

«Ці знання мені пригодяться в житті … »

Підготуйте повідомлення про один зі шляхів підвищення продуктивності агроценозів.

  • 1. Дайте означення поняття агроценоз.

  • 2. Схарактеризуйте структуру агроценозу.

  • 3. Порівняйте особливості функціонування природних екосистем та агроценозів.

  • 4. Схарактеризуйте шляхи підвищення продуктивності агроценозів.

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: БІОСФЕРА ЯК ГЛОБАЛЬНА ЕКОСИСТЕМА, ЇЇ СТРУКТУРА ТА МЕЖІ

Мета:

формування предметних компетентностей: розглянути основні особливості складних систем, звернути увагу на те, що ряд їх властивостей не є властивостями окремих елементів, а виникає лише внаслідок взаємодії всіх елементів системи; дати уявлення про біосферу та п місце серед обо­лонок Землі, ознайомити учнів з основними поло­женнями вчення В. І. Вернадського про біосферу;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи та прийоми:

  • Інформаційно-рецептивний: бесіда, робота з підручником, робота в групах;

  • Репродуктивний: складання таблиці;

  • Проблемно - пошуковий: самостійне складання схем, пошук відповідей на проблемні питання, формулювання висновків;

  • Дослідницький: домашнє завдання творчого характеру.

Між предметні звязки: географія, фізика, хімія.

Базові поняття і терміни: літосфера, атмосфера, гідросфера, біосфера, ноосфера, кругообіг води, Карбону, Нітрогену.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Епіграф уроку:

Ми звязані з усім живим у природі.

(А. Швейцер)

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення позитивного психологічного настрою.

2. Мотивація навчальної діяльності

Девіз кроку: Природатакий же унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити неможливо І.П. Бородін.

Фронтальна бесіда.

Поясніть як ви розумієте цей вислів.

Екологічна хвилинка

  1. Актуалізація опорних знань учнів

Прийом «Бліцопитування»

  1. Пригадайте з курсу географії, які оболонки оточують Землю?

  2. Що таке біосфера?

  3. Що таке коло обіг речовин?

  4. Які ділянки виділяють у спектрі сонячного випромінювання? Яке їх значення для живих істот?

  5. Як ви розумієте поняття „екологічне мислення”?

Висновок: Наша планета Земля має три оболонки: тверда (літосфера), рідка (гідросфера) і газоподібна (атмосфера). Всі живі організми утворюють біосферу. В біосфері та між оболонками Землі відбуається постійний коло обіг речовин. Живі організми існують завдяки озоновому екрану, оскільки відбувається короткохвильове ультрафіолетове сонячне випромінювання, яке згубно діє на живу матерію.

  1. Засвоєння нового матеріалу

Складання паспорта Біосфери.

Отже, запишіть ім’я оболонки. – Біосфера.

Робота над формуванням понять.

Звертаю увагу учнів на дошку, де записано:

«біос» - життя; «сфера» - оболонка

Учні мають з'ясувати, що означає у перекладі з грецької слово «біосфера». (Оболонка життя.)

Біосфераце оболонка земної кулі, в якій зосереджені організми.

Уперше поняття «біосфера» вжив відомий український учений, перший президент Української Академії наук Володимир Іванович Вернадський. Саме він у ході своїх досліджень виявив, що непомітні мешканці Землі, маса, яких не перевищує одного відсотка від маси ґрунту, води й повітря, складають географічну оболонку і відіграють провідну роль у її еволюції, здатні змінити поверхню планети й води океану.

Групова робота. Повідомлення учнів.

1875 р - поняття „біосфера” запропонував австрійський учений Едуард Зюсс.

Вчення про біосферу створив видатний український вчений В.І. Вернадський.

1927 рік – термін „ноосфера” запропонували французькі філософи Едуард Леруа та П’єр Тейар де Шарден

3. „Мозковий штурм

- Чому для розв’язання будь-яких проблем людина має підходити з позиції екологічного мислення?

- Який існує зв’язок законів природи і факторів, які визначають розв’язок людського суспільства?

- Чому ноосфера – якісно нова форма організації біосфери?

Висновок: Людина як частина природи повинна підпорядковуватися її законам, а не намагатися їх змінити.

Сукупність усіх живих організмів нашої планети В.І. Вернадський назвав живою речовиною. Основними її характеристиками є сумарна біомаса, хімічний склад і енергія.

Складові біосфери. (Робота з підручником)

За всю історію розвитку життя на Землі налічувалося близько 500 млн. видів. Але в процесі еволюції більшість організмів зникли. Зараз на Землі налічується близько 2 млн. видів. Розрізняють 4 царства живої природи. Давайте пригадаємо, як називаються ці царства. (учні відповідають)

Царства живої природи: рослини (близько 500тис. видів), тварини (близько 1,5 млн. видів), гриби (понад 100 тис. видів), мікроорганізми (мікроскопічні, часто одноклітинні).

Запишіть кілька прикладів кожного з царств.

В особливі відмітки можна записати інформацію про живі організми. :

Рослинний світ – 97 % від усіє маси біосфери:

Тваринний світ – 3%

Як повязані між собою представники різних царств? (учні відповідають)

Взаємозв'язок біосфери з іншими оболонками Землі. (Робота в парах)

Завдання. Наведіть приклади взаємодії двох оболонок: біосфе­ра — атмосфера; біосфера — гідросфера; біосфера — літосфера.

З появою рослин кількість кисню стала збільшуватися, вуглекислого газу – зменшуватися. З розвитком життя на Землі формувалося сучасне співвідношення газів повітря.

У земній корі нагромаджуються рештки рослин і скелетів тварин, утворюючи товщі осадових порід (крейди, вапняку, кам’яного вугілля, торфу).

Солі, нагромаджені в морській воді, використовуються організмами для своєї життєдіяльності. Наприклад, кальцій – складова їхніх скелетів, черепашок, панцирів.

Складання опорного конспекту за участі таблиці:

Оболонки планети Землі

Властивості живої речовини

Складання схеми.

Біохімічні функції живої речовини

V. Узагальнення матеріалу.

Узагальнення та систематизація знань.

Робота в групах.

Завдання для груп.

Для І групи:

1. Хто з учених уперше в своїх працях виклав ідею про біосферу? ( Ж.-Б. Ламарк.)

2. Як називають зовнішню тверду оболонку Землі завтовшки 50—200 км?({Літосфера.)

3. Який шар простягається на 8—18 км над по­верхнею Землі? (Тропосфера.)

4. Як називають шар, який розміщується над тро­посферою (понад 80 км)?(Стратосфера.)

5. Як називають шар, який захищає живі орга­нізми від згубної дії ультрафіолетових променів? (Озоносфера)

6. Учення про яку науку створив В.І.Вернадський? (Ноосферу.)

7. Яка це функція живої речовини: діяльність нітрифікуючих та сіркобактерій?(Окисно-відновна.)

Для групи 2:

1. Який учений створив і обґрунтував у 1875 р. поняття про біосферу?(Е.Зюсс.)

2. Як називають будь-яку оболонку Землі? Гео­сфера.)

3. Газова оболонка Землі. (Атмосфера.)

4. Шар, що досягає висоти 100 км; вище цьо­го шару виникають північні сяйва. (Страто­сфера.)

5. Шар, який утворився під дією сонячної ра­діації та кисню на висоті 7—8 км над полюсами і 17— 18 км над екватором. (Озоносфера.)

6. Які організми трапляються на висоті понад 20 км над поверхнею Землі? (Спори бактерій і грибів.)

7. Яка це функція живої речовини: рослини і ціанобактерії в процесі фотосинтезу поглинають вуг­лекислий газ та виділяють кисень? (Газова.)

Прийом «Проблемне питання»

  • Чи змінюються в часі межі біосфери? Відповідь обґрунтуйте.

  • Проаналізуйте вплив людини на біосферу. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.

Вплив людини на біосферу

ПозитивнийНегативний  

VI.Підсумок уроку

Діти спілкуються між собою, відповідаючи на запитання: „Що вас вразило на уроці?”

ПАСПОРТ БІОСФЕРИ

Фото:
Ім’я:БіосфераДата народження4,5-3,5 млрд. років томуМісце народженняпланета Земля, мілководні частини моряМісце існуванняАтмосфера: нижній шар (до 20-25 км)
Гідросфера: уся

Літосфера: верхній шар (2-3 км) 

Техносфера – штучні межі біосфери.

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: БІОГЕОХІМІЧНІ ЦИКЛИ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ІСНУВАННЯ БІОСФЕРИ.

Мета:

формування предметних компетентностей: узагальнити знання учнів про кругообіг речовин і перетворення енергії в біосфері, познайомити з найпростішими циклами міграції атомів і речовин; установити роль кругообігу речовин для існування біосфери, проаналізувати закони біогенної міграції атомів, внутрішньої динамічної рівноваги, цілісності біосфери; сформувати переконання, що планета Земля — саморегулювальна система, здатна підтримувати баланс абіотичного середовища завдяки живим організмам;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи і методичні прийоми:

1. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:
а) словесні: розповідь-пояснення, опис, бесіда;
б) наочні: ілюстрація, демонстрація, ТЗН;

в) практичні: навчальні вправи.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

2. За логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

  • індуктивні

  • дедуктивні.

3. За ступенем самостійності мислення учнів:

а) репродуктивні;

б) продуктивні:

  • проблемні;

  • проблемно – пошукові;

  • евристичні.

4. За характером управління навчальною роботою:

а) навчальна робота під керівництвом учителя;

б) самостійна робота учнів:

  • робота з підручником;

  • виконання письмових завдань.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

1.1. Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення позитивного психологічного настрою.

2. Мотивація навчальної діяльності

3. Актуалізація опорних знань учнів

Завдання 1

1. Який учений створив учення про біосферу і нову науку біогеохімію? (В.І.Вернадський.)

2. Назвіть організми, які знаходяться у земній корі у водах родовищ нафти на глибині 3 км. (Ана­еробні бактерії.)

3. Як називають сукупність усіх водойм? (Гідро­сфера.)

4. Як називають верхній родючий шар літосфе­ри? (Ґрунт.)

5. Як називають завершальний шар атмосфери? (Космічний вакуум.)

6. У якому шарі біосфери синтезується 2/3 су­хої маси всіх біогеоценозів? (Літосфера (тропо­сфера)).

7. Яка це функція живої речовини: радіолярії здатні накопичувати стронцій, бурі водорості — йод, діатомові водорості — сполуки силіцію? (Концент­раційна.)

Завдання 2

  1. Які ви знаєте зовнішні оболонки Землі?

  2. Що таке біосфера? Хто створив вчення про біосферу?

  3. Чому біосферу вважають єдиною глобальною екосистемою нашої планети?

  4. Що таке ноосфера? Чим вона характеризується?

  5. Яке значення вчення В.І. Вернадського? Про ноосферу?

  6. Чому біосфера не становить окремі оболонки Землі?

1. Прийом «Експрес-тест»

• Повністю заселена живими ор­ганізмами:

а) атмосфера; б) гідросфера; в) літосфера.

• Основоположником учення про біосферу є:

а) академік В. І. Вернадський; б)давньогрецький учений Геродот;

в) океанограф Жак ів Кусто.

• Найбільш різноманітними є представники органічного світу:

а) тропічних широт; б) помірних широт; в) екваторіальних широт.

• «Фабрикою» з виробництва про­дуктів харчування вважаються:

а) бактерії; б) тварини; в)рослини.

• Найвищу здатність виживати в найважчих умовах мають:

а) гриби; б) рослини; в) бактерії.

  1. Засвоєння нового матеріалу

Біосфера є глобальною екосистемою, єдність якої забезпечується переміщенням хімічних елементів і речовин у великому (геологічному) та малому (біологічному) кругообігу. Кругообіг речовин у біосфері має циклічний характер і для біогенних елементів здійснюється у вигляді біогеохімічних циклів.

БІОГЕОХІМІЧНИЙ ЦИКЛ (біогеоцикли) - це перетворення і переміщення хімічного елемента, що відбуваються за сумісної дії біотичних та абіотичних компонентів біосфери. Поняття «біогеохімічних циклів» увів у науку В. І. Вернадський у 1910 р. Рушійними силами цих циклів є потік енергії Сонця і частково енергія геологічних процесів, що відбуваються на планеті.

У біогеоциклах розрізняють дві частини: 1) резервний фонд - з більшою кількістю й масою речовини або елемента та повільнішим обміном; 2) обмінний фонд - з меншою часткою елемента (речовини), що швидко переміщуються по етапах циклу. Виокремлюють два основні типи біогеоциклів: 1) цикли елементів з резервним фондом в атмосфері або гідросфері (цикли Карбону, Нітрогену, Оксигену); 2) цикли елементів з резервним фондом у літосфері (осадові цикли Фосфору, Сульфуру, Кальцію, Калію, Феруму).

Біогеохімічні цикли є взаємодіючою сукупністю багатьох біотичних і абіотичних перетворень, що відбуваються в атмосфері, гідросфері й літосфері за участі живої речовини (складність). У біогеоциклах живі організми здійснюють газову, окисно-відновну, концентраційну та біохімічну функції. Біотичні перетворення стали обов'язковою умовою існування біогеохімічних циклів зокрема й біосфери загалом. Серед найважливіших циклів виокремлюють біогеохімічні цикли Карбону, Нітрогену, Гідрогену, Оксигену, Фосфору, Кальцію, Калію, Феруму та ін.

Упродовж тривалого еволюційного розвитку в складі біосфери біогеоцикли стали збалансованими й набули замкненості перетворень у межах обмінного фонду. Проте на сьогодні спостерігаються порушення біогеохімічних циклів у біосфері через діяльність людини. Основними причинами багатьох змін біогеоциклів є:

  • вплив на резервний фонд речовин, що містять той чи інший біогенний елемент, пов'язаний з видобуванням і переробкою корисних копалин, спалюванням вугілля, нафти, торфу, природного газу, використанням добрив тощо;

  • вплив на видове й екосистемне біорізноманіття, компоненти якого беруть участь у перетвореннях (наприклад, вирубування лісів веде до зміни ступеня фіксації Карбону);

  • поява й включення в цикли штучних і чужорідних для біосфери речовин (наприклад, пластмас), які надалі не можуть використовуватися продуцентами, розкладатися редуцентами. Накопичення таких відходів може стати причиною виникнення біогеохімічних циклів нового типу або ускладнення вже існуючих.

Отже, найзагальнішими особливостями біогеохімічних циклів є циклічність, складність, збалансованість, замкненість.

Чому біогеоцикли з резервним фондом в атмосфері або гідросфері є досконалішими?

Біогеохімічними циклами елементів з резервним фондом в атмосфері або гідросфері є цикли Карбону, Нітрогену, Оксигену. Ці біогеоцикли є досконалішими тому, що здатні до швидкої саморегуляції. Основним депо для цих циклів є газуваті речовини атмосфери. Для ілюстрації розглянемо цикли Карбону й Нітрогену.

Біогеохімічний цикл Карбону. Карбон - це основа органічних речовин усіх живих організмів. Особливостями циклу Карбону є: 1) основне депо - газуватий СО2, а основна доступна форма для організмів - органічні речовини й карбонати; 2) наявність резервного фонду у вигляді СО2, СН4, СО в атмосфері та осадових (вапняки, крейда) і горючих (торф, вугілля, нафта) корисних копалин у літосфері; 3) основні біотичні перетворення пов'язані з фотосинтезом, диханням, біоакумуляцією та мінералізацією; 4) абіотичні перетворення відбуваються завдяки процесам розчинення, окиснення, горіння 

Біогеохімічний цикл Нітрогену. Нітроген - елемент, що входить до складу важливих нітрогеновмісних органічних речовин (амінокислот, білків, нуклеїнових кислот). Основне депо й резервний фонд Нітрогену - це атмосферний азот, а основна доступна форма - нітрати. Біотичні перетворення здійснюються переважно мікроорганізмами в ґрунті. Нітроген стає доступним для живого в результаті азотофіксації, що здійснюють мутуалістичні бульбочкові бактерії й актиноміцети, вільноживучі азотофіксуючі бактерії, пурпурні сіркобактерії й ціанобактерії. Розклад органічних сполук з утворенням амоніаку здійснюється амоніфікувальними бактеріями. Виділений внаслідок амоніфікації амоніак розчиняється у ґрунтових водах і перетворюється на амоній NH4+. Амоніак і сполуки амоніаку здатні до біокаталітичного окиснення з утворенням нітратної і нітритної кислот, що їх використовують нітрифікувальні бактерії в процесі нітрифікації. Завдяки їхній діяльності в ґрунті утворюються нітрити і нітрати. Замикають цикл Нітрогену мікробіологічні процеси денітрифікації, які перетворюють нітрити й нітрати на молекулярний азот, що надходить в атмосферу. Абіотичні перетворення (абіотична фіксація за участі грозових розрядів, утворення й розчинення покладів селітри, окиснення) відбуваються в повітрі та ґрунті 

V. Узагальнення матеріалу.

Завдання на застосування знань

За допомогою таблиці схарактеризуйте ключові біогеохімічні цикли біосфери. Визначте подібність й відмінності між ними.

НазваЦикл КарбонуЦикл НітрогенуЦикл ФосфоруЦикл СульфуруОсновне депоОсновна доступна формаРезервний фондПроцеси біотичного перетворенняПроцеси абіотичного перетворенняСтупінь саморегуляціїVI.Підсумок уроку

«П'ять речень» Учні п'ятьма реченнями формулюють висновки уроку.

Дата ___/___/___ Урок

ТЕМА УРОКУ: ВЧЕННЯ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО БІОСФЕРУ ТА НООСФЕРУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ УНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ.

Мета:

формування предметних компетентностей: Сформувати поняття про біосферу та ноосферу; розширити знання учнів про оболонки Землі та кругообіг речовин і потік енергії у біосфері;

формування ключових компетентностей - саморозвитку й самоосвіти, інформаційної — вміння робити короткий раціональний запис, робити висновки й узагальнення;

продовжувати розвивати логічне мислення, компетенцію продуктивної творчої діяльності.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів: Використання таблиць, графіків, зміна видів діяльності.

Прийоми особистісно-розвиваючого навчання: Використання різнорівневих завдань за умови вибору, в тому числі під час підготовки додаткових завдань.

Обладнання: таблиці «Межі біосфери», «Кругообіг речовин в біосфері», графік «Зростання чисельності населення Землі за останні 400 років», «квітка рішень».

Терміни і поняття: біосфера, літосфера, гідросфера, атмосфера, тропосфера, стратосфера, ноосфера, коло обіг речовин, ойкуменічний світогляд, екологічне мислення, антропогенний фактор, демографічний вибух, урбанізація, ерозія грунтів, озонові діри, невідновні ресурси.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Хід уроку

1. Організаційний етап

1.1. Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення позитивного психологічного настрою.

2. Мотивація навчальної діяльності

Щоб берегти землю, природу,
Треба її полюбити,
Щоб полюбити, треба пізнати.
Пізнавшинеможливо не полюбити.
М. Пришвін

Земля – колиска людства. Вона носить на собі океани, хмари та їхні тіні, розкривається джерелами, пускає в небеса птахів, вбирає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя. Наше спільне щастя – жити на планеті Земля, у цьому дивосвіті природи, спілкуватися з нею. Її краса не може не бентежити душу. Космонавт Ю. Гагарін, який перший 22 квітня 1961 року побачив Землю з космосу, вигукнув: "Яка красива наша Земля! Окутана тонким блакитним серпанком атмосфери, як коштовний діамант, сяє вона на фоні чорного вакууму Космосу.»

3. Актуалізація опорних знань учнів

Знайди відповідність

А.Екологія.

Б.Аутекологія.

В.Синекологія.

Г.Демекологія.

Д. Прикладна.

1. …аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів певного угруповання організмів, а також взаємодії між угрупованнями й фак­торами довкілля.

2. …взаємозв'язки представників виду з навколишнім се­редовищем.

3 …Е. Геккель 1866 року..

4. …вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етологічну, описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини.

5. …вивчає механізми руйнування біо­сфери людиною, способи запобігання цим процесам і розробляє принципи ра­ціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого сере­довища.

Знайди відповідність

А.Гетерогенність.

Б.Біосфера.

В. Сукупність.

Г. Емерджентність.

Д.Складна система.

Е. Екологісна система.

  1. Виникнення нових властивостей.

  2. Сума властивостей.

  3. Складна структура організованої матерії.

  4. Живий організм.

  5. Складається з неідентичних елементів.

  6. Зюсс.

  7. а) 1875;

  8. б) ліс;

  9. в) народжуваність;

  10. г) екосистема;

  11. д) різноманіття;

  12. е) життя – середовище;

  1. Визнач вірне твердження

  2. А. Сукупністьвиникнення нових властивостей, які характеризують систему, за рахунок взаємодії її окремих елементів.

  3. Б. Екологічна системаскладна ієрархічна структура організованої мате­рії,

  4. В. Емерджентністьсума властивостей кожної системи, тобто наявність сукупних властивостей (наприклад, народжуваність для популяціїсума інди­відуальної плодючості особин виду).

  5. Г. Гетерогенність системи (або принцип різноманіття) — полягає в тому, що система не може складатися з абсолютно ідентичних елементів.

  6. Д. Біосфера утворює окрему оболонки Землі

  7. Е. У процесі діяльності біосфери жива речовина (продуценти) здатна накопи­чувати сонячну світлову енергію, перетворюючи її на енергію хімічних зв'язків

  8. Є. Поняття «біосфера» (від грецьк. біосжиття) запропонував 1875 року австрійський геолог Тенслі

  9. Ж. Приклади складних систем: живий організм, екосистема, підприєм­ство, галузь економіки тощо.

  10. В. І. Вернадський ще в першій половині XX століття передбачав, що біосфе­ра розвинеться в ноосферу (термін запропонував 1927 року французькі вчені Е. Леруа та П. Тейяр де Шарден). Спочатку В. І. Вернадський розглядав ноосфе­ру (від грецьк. ноос — розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, що роз­вивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера — це певний стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку. Зокрема, він зазначав, що біосфера переходить у новий етап — ноосферу — під впливом наукової думки й людської праці.

  11. Отже, ноосфера — це якісно нова форма організації біосфери, яка форму­ється внаслідок її взаємодії з людським суспільством і передбачає гармонійне співіснування природи й людини.

  12. Вчення Вернадського про ноосферу включає чотири основні положення:

  13. Ноосфера — історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що пе­ретворюється діяльністю людини.

  14. Ноосфера — сфера розуму і праці.

  15. Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так і підсвідомою діяльністю лю­дини.

  16. Розвиток ноосфери пов'язаний з розвитком соціально-економічних факто­рів.

  1. Ноосфера відрізняється від попередніх станів біосфери величезною швид­кістю свого розвитку. Згідно з концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті. Вернадський підкреслював, що про­тягом останніх 500 років воно освоїло нові форми енергії — парову, електричну, атомну — і навчилося використовувати майже всі хімічні елементи. Людство освоїло всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організ­мами, незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяль­ність людини змінили структуру біосфери: незаймана природа швидко зникає, з'являються нові екосистеми та ландшафти — міста, культурні землі, для яких характерні простіші угруповання організмів.

  2. V. Узагальнення матеріалу.

  3. Додаток 1

  4. Тест

  5. Чи правильними є твердження. Дати відповіді на питання так/ні.

  6. 1. Близько 3,5 млрд років триває еволюція природних систем, їхнє ускладнення й удосконалення

  • Так*

  • Ні

  1. 2. Відносини первісної людини з природою не були гармонійними

  • Так

  • Ні*

  1. 3. Первісна людина сприймала світ, відчуваючи себе частиною природи

  • Так*

  • Ні

  1. 4. Епоха аграрної культури позначилася поступовим переходом людини до осілого способу життя, прирученням диких тварин і введенням у культуру дикорослої фауни

  • Так*

  • Ні

  1. 5. В епоху аграрної культури масове випасання тварин не призводило до значної руйнації грунтового покриву, рослинного і тваринного світу

  • Так

  • Ні*

  1. 6. В епоху індустріального виробництва людство сповідувало підхід господаря природи, яка дана йому задля задоволення власних потреб

  • Так*

  • Ні

  1. 7. Антропогенні ландшафти стали формуватись на місці природних в епоху аграрної культури

  • Так

  • Ні*

  1. 8. Епоха постіндустріального суспільства характеризується надприродними масштабами споживання ресурсів Землі

  • Так*

  • Ні

  1. 9. Стримке зростання чисельності населення відбувалось у ХХ- на початку ХХІ століття

  • Так*

  • Ні

  1. 10. Густота населення у житлових мікрорайонах великих міст сьогодні сягає 1млн осіб/км кв.

  • Так

  • Ні*

  1. 11. Забруднення і деградація природних ландшафтів призвели до зростання захворюваності у населення

  • Так*

  • Ні

  1. 12. Порушення природних процесів і деградація природи не можуть спричинити активізацію природних стихійних процесів

  • Так

  • Ні*

  1. «Оболонки Землі»

  2. Оболонки ЗемліФактори, які обмежують поширення живих організмівЛітосфераАтмосфераГідросфера

  3. «Позитивний та негативний вплив людської діяльності на стан біосфери»

  4. Позитивний впливНегативний вплив VI.Підсумок уроку

  5. Прийом «Шкала думок»

  6. – Чи досягли ми очікуваних результатів?

  7. – Що було найцікавішим на уроці?

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.