Мистецькі образи античності в українській і світовій літературі, театрі, кіно.
Слово “античний” походить від латинського слова “antiquus”, що означає “давній”. Поняття античність з’явилося в епоху Відродження. Італійські гуманісти запровадили цей термін для визначення греко-римської культури.
Античність – це епоха в історичному і культурному розвитку людства, пов’язана з греко-римською цивілізацією (VІІІ ст. до н.е. – V ст. н.е.).
Світова література:
Античні сюжети — трагедії Софокла, Евріпіда, комедії Арістофана стали основою для численних переосмислень у добу Ренесансу, Просвітництва і модернізму.
Герої античності — образи Одіссея, Ахілла, Едіпа, Антігони — символи боротьби, честі, трагізму.
Українська література:
«Енеїда» ІванаКотляревського — перша українська бурлескно-травестійна поема, де античнігероїпостають у народному, козацькомуантуражі.
Античний теарт -основа європейськоїдраматургії: трагедія, комедія, хор, катарсис. Грецький театр вплинув на структуру сценічногомистецтва, типи персонажів, жанри.
Український теарт- — звертається до античних тем у постановках класичнихтрагедій, адаптаціяхміфів, зокрема, в театрі ім. Франка, театрі «ДАХ», сучасних перформансах.
Античність як джерело естетики — гармонія, симетрія, ідеал краси, що впливають на сценографію, костюми, архітектуру.
Українська античність — поняття, що охоплює рецепцію античної спадщини в українській культурі, зокрема, через переклади, наукові студії, художні адаптації.
