Іван Кіндратович Микитенко (06.09(25.08).1897–18.10.1937) – драматург, прозаїк, поет, публіцист, громад. і держ. діяч. Народився у с. Рівне Єлизаветградського пов. Херсон. губ. (нині село Новоукраїнського р-ну Кіровогр. обл.) в сел. сім'ї. Був наймитом. Закінчив Херсон. військово-фельдшерську школу. 1915–17 – у військ. лазаретах, 1919–22 – сільс. лікар на Єлизаветградщині. 1922–26 – студент Одеського медичного інституту, член літературної групи, завідуючий літературною частиною Одеського державного драматичного театру (1925–26). Проживаючи в Одесі, І. Микитенко знайомиться з її багатими театральними традиціями та стає одним із активних прихильників створення постійного українського драматичного театру у місті. У 1924-1925 роках він як керівник одеської філії Всеукраїнської спілки революційних пролетарських письменників “Гарт” (першої української літературної організації в Одесі) виступає з низкою статей, обстоюючи ідею створення такого театру.Друкуватися почав з 1923. Окремими виданнями вийшло біля 150 книжок. Найвизначніші прозові твори – "Вуркагани" (1928) і "Ранок" (1933) про перевиховання безпритульних, із п'єс – "Диктатура" (1929). Майже всі твори Микитенко перевидано в Україні, окремі перекладено багатьма мовами світу (болг., нім., словац., чеською та ін.). З 1967 в с. Рівне відкрито літературно-меморіальний музей І.Микитенка.











