Микола Сціборський

ЦІБОРСЬКИЙ Микола Орестович (псевдоніми — Рокош, Житомирський, Органський, Луцький, Юрій; 18.03.1897—30.08.1942) — теоретик укр. націоналізму, учасник визвол. змагань 1920-х і 1940-х рр., підполковник (1924). Н. в м. Житомир у сім’ї правосл. українців Ореста Михайловича та Євдокії (у дівоцтві — Глинка). 1915 закінчив 6 класів 1-ї Житомир. г-зії. Під час Першої світової війни призваний до рос. армії однорічником 1-го розряду. 1916 закінчив школу прапорщиків. Служив у 1-му лейб-гренадерському полку. Під час бойових дій був отруєний газами та двічі поранений, унаслідок чого визнаний інвалідом зі втратою 50 % працездатності. Нагороджений орденами св. Анни 4-го і 3-го ст. та св. Станіслава 3-го ст., а також Георгіївським хрестом 4-го ст. Службу в рос. армії закінчив у чині поручика на посту командира батальйону. 1 жовтня 1917 перейшов на службу до військ, підпорядкованих ген. секретаріату військових справ УЦР. Був ад’ютантом командира 1-го кінного Лубенського полку імені М.Залізняка 1-ї бригади Окремої кінної д-зії. Брав участь в осінній кампанії Армії Української Народної Республіки 1919. 21 листопада 1920 як старшина Армії УНР інтернований на території Польщі, перебував у таборі інтернованих у Каліші. На еміграції проживав у Чехословаччині та Франції. У червні 1924 закінчив річні курси Академії Генштабу Армії УНР та був зарахований до Генштабу. Того ж року вийшов у відставку. 9 квітня 1929 закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах (Чехословаччина) за фахом інженер-економіст.