Мико́ла Степа́нович Вінграно́вський. Біографія. Творчість.

Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в місті Первомайську на Миколаївщині. За німецької окупації вчився в румунській початковій школі в с. Кумарях. Закінчивши 1955 року Первомайську середню школу № 17 (тепер – імені М. Вінграновського), вступив до Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, але через 2 тижні від початку занять його прослухав О. Довженко та забрав до себе у Всесоюзний державний інститут кінематографії (Москва). Працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор. Найвідоміша роль М. Вінграновського – Іван Орлюк у фільмі «Повість полум’яних літ» (1961, сценарій О. Довженка, постановка Ю. Солнцевої), який було відзначено преміями престижних міжнародних кінофестивалів у Каннах (Франція, 1962), Лондоні, Лос-Анджелесі. Потім були акторські роботи: «Сейм виходить з берегів» (1962) – роль Миколи Дончака, «Берег надії» (1967), де він зіграв також роль Вацлава Купки, «Дума про Британку» (1970) – роль Несвятипаски. Микола Вінграновський – режисер шести художніх і восьми документальних кінострічок.
1957 року дебютував як поет у журналі «Дніпро», наступні публікації з’явилися у журналах «Жовтень» (нині «Дзвін») (1958), «Вітчизна» (1960) і «Прапор» (нині «Березіль») (1960), в «Літературній газеті» (1961).
Перша книга поезій «Атомні прелюди» вийшла 1962 року. Далі побачили світ збірки віршів «Сто поезій» (1967), «На срібнім березі» (1978), «Губами теплими і оком золотим» (1984). Микола Вінграновський активно працював і в прозі «Літо на Десні» (1983), «Кінь на вечірній зорі» (1986).
Діти для Вінграновського – не просто тема. Він з великою радістю писав для дітей і про дітей: збірки «Андрійко-говорійко» (1970), «Мак» (1973), «Літній ранок» (1976), «Літній вечір» (1979), «Ластівка біля вікна» (1983), «У неквапи білі лапи» (1989), «З обійнятих тобою днів» (1993); повісті «Первінка» (1971), «Сіроманець» (1977), «В глибині дощів» (1979), «На добраніч» (1983), «Кінь на вечірній зорі» (1987), історичний роман «Северин Наливайко» (1996), історичні нариси «Чотирнадцять столиць України» (2002).
За збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «На добраніч» 1984 року поет удостоєний Державної премії України ім. Тараса Шевченка, лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1993), літературної премії «Благовіст», нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР. Заслужений діяч мистецтв України (1997), перший президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.
Його твори перекладено російською, естонською, литовською, грузинською, чеською, словацькою, польською, румунською, англійською, португальською та іншими мовами світу.
Член Національної Спілки письменників України (1962).
Помер 26 травня 2004 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.