Михайло Петрович Старицький (1840-1904) був видатним українським письменником, драматургом, перекладачем, актором, режисером та організатором театру. Він зробив значний внесок у розвиток української культури, зокрема, заснувавши перший професійний український театр.
Біографія:
Народився 14 грудня 1840 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині Черкаська область).
Навчався у Полтавській гімназії, а потім у Харківському та Київському університетах.
У 1871 році оселився у Києві.
У 1864 році почав виступати в театральних гуртках.
Був близьким другом та співпрацював з Миколою Лисенком, зокрема, записував народні пісні, писав лібрето для його опер, допомагав в організації театральних вистав.
У 1883 році очолив першу українську професійну трупу, відому як "Театр корифеїв", якій присвятив багато сил та коштів.
Після конфлікту з трупою організував нову, з молодих акторів.
З 1895 року зосередився на літературній діяльності.
Помер у Києві 27 квітня 1904 року.
Творчість:
Драматургія:
Старицький є автором численних п'єс, серед яких найвідоміші: "За двома зайцями", "Маруся Богуславка", "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Богдан Хмельницький" та інші. Його п'єси вирізняються реалістичним зображенням життя українського народу, увагою до соціальних проблем та народним гумором.
Романи:
Писав історичні романи, такі як "Оборона Буші", "Перед бурею", "Молодість Мазепи", "Кармелюк" (російською мовою).
Поезія:
Автор ліричних віршів та поем.
Переклади:
Перекладав твори світової класики, зокрема, Шекспіра, Гюго.
Театральна діяльність:
Був організатором, режисером та актором театру, сприяв становленню українського професійного театру.
Михайло Старицький залишив значний слід в історії української культури, його твори досі популярні та актуальні.
