Михайло Панасович Стельмах (1912-1983) – видатний український письменник, драматург, фольклорист, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат державних премій. Його творчість охоплює широкий спектр жанрів: поезію, прозу, драматургію, а також фольклористичні дослідження.
Біографія:
Народився 24 травня 1912 року в селі Дяківці на Вінниччині.
Закінчив Вінницький педагогічний інститут.
Учителював на Вінниччині та Київщині.
Учасник Другої світової війни, був двічі поранений.
Працював у редакції газети «За честь Батьківщини».
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР.
З 1978 року – академік АН УРСР.
Помер 27 вересня 1983 року.
Творчість:
Ранні поетичні збірки:
«Добрий ранок» (1941), «За ясні зорі» (1942), «Провесінь» (1942).
Романи:
«Велика рідня» (1949), «Кров людська - не водиця» (1957), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1979).
Повісті:
«Гуси-лебеді летять» (1963), «Над Черемошем».
П'єси:
«Кум королю», «Зачарований вітряк».
Фольклористичні праці:
Михайло Панасович збирав та досліджував український фольклор.
Стельмах у своїх творах звертався до тем сільського життя, війни, родинних стосунків, духовної спадщини українського народу, змальовуючи їх у реалістичному стилі з елементами романтики та ліризму. Його творчість має велике значення для української літератури та культури, а деякі твори, як-от "Гуси-лебеді летять", стали класикою
