Програмові заняття:
• закріпити та поглибити уявлення дітей про Україну, державні символи, столицю України; ознайомити з картою України;
• закріпити знання вихованців про обереги української родини, різновиди народно-декоративного мистецтва та промисли (ткацтво, гончарство тощо);
• мотивувати пізнавальний інтерес дошкільнят до вивчення національної культури; сприяти розширенню світогляду дітей;
• виховувати глибоке почуття любові до своєї Батьківщини, гордості за свій народ та його культурні надбання, любов до рідної мови, художнього слова, пісні, зразків своєї народної творчості; сприяти формуванню поважного ставлення до оберегів;
• розвивати вміння вихованців співати українські пісні, різні за характером, легким природним голосом, чітко й виразно вимовляти слова з використанням музичних інструментів і без музичного супроводу;
• розвивати вміння дітей складати невеликі описові розповіді; активізувати вживання прикметників, узагальнювальних понять і назв; розвивати інтонаційну виразність мовлення;
• збагачувати словниковий запас вихованців за допомогою читання малих жанрів фольклору, удосконалювати граматичну правильність мови.
Хід заняття
Вихователь. Доброго ранку, діти! Усміхніться! Я вам бажаю гарного настрою та запрошую вас на слово щире, бесіду нашу, на тему цікаву.
— Що ви розумієте під словом «батьківщина»? (Відповіді дітей.)
— Це, як ви вже говорили, — це наша велика батьківщина, тобто все те, що для вас найдорожче, найрідніше.
Батьківщина — рідний край.
Поле, річка,
Зелений гай.
Небо, зіроньки ясні,
Тут живемо я і ти!
Вихователь. А от коли скласти маленькі батьківщини кожного з вас, вийде наша велика держава — наша слава Україна.
— Діти, як ви вважаєте, де ми можемо побачити повністю територію України? (Відповіді дітей.)
Вихователь. Звісно, якщо ми піднімемося високо-високо в небо, то поглядом зможемо охопити усю нашу українську землю: безкрайні степи, високі Карпатські гори, могутній Дніпро, зелені ліси.
А коли намалювати все це на великому аркуші паперу, то отримаємо карту України.
Погляньте на карту України. Скільки на ній нанесено великих міст і малих містечок. Вони на карті позначені кружечками. А от найбільша українська річка. Яка її назва? (Дніпро.)
— На берегах Дніпра виникне чудове місто — столиця нашої України, що має назву... (Київ.)
— А як виникла назва цього міста?
( Розповідаю легенду: «Жили колись три брати Кий, Щек і Хорив. Був в них ще сестра — Либідь. Вони любили подорожувати, і одного разу зупинились на високому березі ріки. Тут вони й побудували місто на горі, вкритій лісами, це місто назвали на честь старшого брата Кия — Києвом.)
Вихователь. Велика наша країна і як незалежна держава має свої державні символи. Які? (Герб, прапор, гімн.)
— Пригадайте, будь ласка, коли саме звучить урочиста пісня — Державний Гімн України? (На всіх державних святах, коли до України приїздять поважні гості із інших країн або спортсмени перемагають на змаганнях.)
— А що означає герб? (Герб — символ влади, золотий тризуб на блакитному полі означає три життя: батько — сила, мати — мудрість, дитина — любов.)
— Що символізують кольори на прапорі України?
(Жовтий — колір сонця, колосся, поля, символ кольору життя. Блакитний — колір неба і чистої води, без якої не може існувати усе живе довкола.)
Вихователь. А тепер, діти, ми разом промовимо символи слова про Україну.
— Отже, Україна для дітей передавали м’яч по колу й називали слова: багата, гостинна, щира, дружна, єдина, мальовнича, красива, молода, добра, найкраща, чудова, славна, найдорожча, пісенна.)
Вихователь. Яка талановита українська нація!
Здавна українська земля славилася народними майстрами. В Україні вміють вишивати, різати по дереву, металі, виготовлюють таким чином різноманітні вироби, майструють керамічні глечики та посуд, ліплять, .
(Вихователь пропонує дітям розглянути вироби: вежі, ложки, писанки, куманець, вишиті сорочки, макітру, вишитий рушник, підкову, зразки Петриківського розпису, вироби з глини, глечики, миски, ложки, дерев’яні бруски, біла тканина, візерунки, ляльки-мотанки, шпильки, заколки з нитками для вишивки, пряжа тощо.)
Вихователь. Як ви вважаєте, в повсякденному житті ми користуємося цими виробами? (Відповіді дітей.)
— Нагадайте мені, будь ласка, з якого матеріалу виготовляють ці вироби й називають майстрів тієї чи іншої справи. (Відповіді дітей.)
(Чути стук у двері.
Заходить Одарка зі скринькою, вітається, пропонує дітям взяти участь у грі «Бабусина скринька». У скрині лежать: віночок, вишитий рушник, сорочка, маленька вишита хустка.)
Діти по черзі підходять до скрині, дістають одну річ, розповідають про неї все, що знають.)
Дитина 1. Віночок — це плетене коло з листя, квітів, гілок із кольоровими стрічками.
— Віночок носили українські дівчата як оздобу для голови. Він був не лише прикрасою, а й оберегом (знімав головний біль, заплітали у волосся). У віночок вплітали лікувальні трави: безсмертник, барвінок, васильки, мак, чорнобривці, цвіт яблуні та вишні.
Гра «Чарівний віночок»
(Діти ідуть по колу, притримаючись за кольорові стрічки та промовляючи подані нижче віршовані рядки.)
Дитина. Ти, віночку, запашний,
З різних квітів сплетений,
Ти на коло обернись,
Щоб добро усім з’явилось.
(Усі діти кидають стрічки, окрім названої дитини. Вона виходить у коло. Всі діти визначають, яку виконує завдання: проспівує віршик, лічилку, пісеньку, відгадує загадку, приказку, промовлянку, колискову.)
Одарка. Я теж знаю гарну приказку про віночок: «Хто вміє віночок вити — той вміє життя любити».
Дитина 2. Вишитий рушничок — це символ щасливого життя. Рушниками прикрашали світлиці, зустрічали гостей із хлібом-сіллю. Рушники були різні: утрачні, якими витирались; покутники, що висіли по кутах; обереги, що захищали від усього небажаного, небезпечного, лихого.
Одарка. Так, діти, ви правильно кажете. Жінки й дівчата в Україні дуже любили вишивати рушники. Рушничок берегли для своїх нащадків. Їх передавали від покоління до покоління. У кожній хаті було безліч найрізноманітніших рушників.
У народі так і казали: «Хата без рушників — то родина без дітей».
Ось цей рушник я вам дарую на пам’ять про нашу зустріч. Він — подарунковий. На ньому вишита паска й писанка. Такі рушники дарували на Великдень.
Вихователь. Дякуємо тобі, тітко Одарко. І як прийде свято Великодня, ми поставимо на нього пасочку й покладемо писанки.
(Вихователь хлопчика дістає велику сорочку.)
Дитина 3. Сорочка — головний атрибут одягу людини. Найкращі сорочки прикрашали вишивкою на грудях, комірці, пазусі. Улюбленим кольором була червона, який вважався оберегом від нечистої сили.
Пісня «У зеленім гаю»
Вихователь. Маленька вишита хустка — це хустинка. Хустки були тоненькі, вони оберігали від палючого сонця та від перегріву; великі накидали поверх тоненьких, вони захищали від вітру й дощу. Їх були святкові, які одягали у свята. А ще хустка вишивана, яку дівчата вишивали власноруч й дарували коханим хлопцям.
(Вихователь пропонує пограти у гру «Хустка». Діти стають у коло, передають хустку, промовляючи подані нижче віршовані рядки.)
Діти. Ти, хустинко, шовкова,
Ти пливи, пливи по колу.
В руки хто тебе візьме,
Хай нам відповідь дає.
Бесіда
• Які є гори в Україні? (Карпати, Кримські.)
• Як називається найвища гора? (Говерла.)
• Які є моря в Україні? (Чорне, Азовське.)
• Назвіть ріки, що протікають на території України. (Дніпро, Дон, Донець, Тиса, Буг, Дністер.)
• Яких українських поетів ви знаєте? (Леся Українка, Т. Шевченко.) Діти декламують тематичні вірші.
• Назвіть страви, що належать до національної української кухні. (Борщ, вареники, ковбаса, галушки, млинці, каша, голубці, узвар.)
• Чим багата Україна? (Вугіллям, цукром, сіллю, хлібом.)
Одарка. Так, діти, наша Україна багата хлібом. Хліб — це коротке слово, а скільки в ньому тепла й святого. І всі це знають. З давніх-давен люди вимовляли з пошаною. І наш народ не мислить життя без хліба, бо він означає достаток, щедрість, добро. Хліб — основа життя жінки, дітей, навіть тварин. Недарма кажуть: без хліба немає обіду. Люди шанують і бережуть цей святий продукт, віддають прислів’я про хліб.)
Вихователь. І святим правилом було — не залишати крихти. Батьки казали: «Доїж, дитино, хліб — у ньому залишилася вся твоя сила».
Одарка. Діти, відгадайте, будь ласка, мою загадку.
Як у народі називають того,
Хто поле обробляє,
Зерно добірне засіває,
Всяк хлібосолом зветься? (Хлібороб.)
Вихователь. Головною працею українців є хліборобство. Українці здавна відзначалися працьовитістю.
Але були й ті, як співалося в жартівливій пісні про лінивого Гриця.
Пісня-жарт «Грицю-Грицю»
Одарка. Яка весела пісенька. Навіть танцювати захотілося. А давайте затанцюємо!
(Під веселу мелодію діти разом із вихователем виконують рухи українських таночків.)
Вихователь. На ці ж слова, дорослі й діти,
Будьте здорові!
Бажаю вам щастя, здоров’я
На довгі роки.
