"Музичні твори на уроках української літератури"

Опис документу:
Поняття музичного жанру відображає основну проблему музикознавства і музичної естетики – взаємозв’язок між позамузичними факторами творчості з її суто музичними характеристиками. Музичний жанр є одним із найважливіших засобів художнього ототожнення.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1.

Визначте основні ознаки провідних жанрів музичних творів. Яким із них ви віддаєте перевагу? Чому?

Музичний жанр (фр. genre – рід, вид, тип, манера) – багатозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо). Поняття музичного жанру відображає основну проблему музикознавства і музичної естетики – взаємозвязок між позамузичними факторами творчості з її суто музичними характеристиками. Музичний жанр є одним із найважливіших засобів художнього ототожнення.

Існують різні способи класифікації музичних жанрів. Музикознавець Попова Т.В. пропонує класифікувати жанри за умовами їх побутування і виконання. За цією класифікацією розрізняють жанри:

  • Народної музики (музичний фольклор).

  • Розважальної музики (в тому числі музика сучасної естради).

  • Камерної музики (виконується камерними ансамблями).

  • Симфонічної музики (виконується великими оркестрами).

  • Хорової музики (виконується хоровими колективами).

  • Театральної музики (в тому числі опери, музики до спектаклів, кінофільмів тощо).

Цукерман В.А. пропонує класифікувати жанри за змістовними ознаками:

  • Ліричні жанри.

  • Епічні жанри

  • Концертні.

  • Картинні (програмна музика).

Сохор А.Н. пропонує класифікувати жанри за так званим «жанровим змістом»:

  • Культові та обрядові.

  • Масово-побутові.

  • Концертні.

  • Театральні.

Народна музика, музичний фольклор (англ. traditional folk music) — вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна і музично-танцювальна творчість народу, основний вид і підсумок художньої творчості багатьох поколінь, який ґрунтується на історичних традиціях розвитку творчості різних груп та шарів населення. Народна музика створюється і передається в усній формі від виконавця до виконавця, від покоління до покоління, утворюючи так званий традиційний фольклор. Головною ознакою народної музики є її традиційність.

Специфічною рисою розважальної музики як культурного явища є насамперед її необтяжливість, легкосприйманість та некоштовність (в сенсі легкодоступність для широкої аудиторії). Це музика, яка не спонукає до роздумів про сенсожиттєві проблеми, вона має практично завжди «фоновий» характер існування, відпочинок і розвага – принципові її цінності. Її мова специфічна, вона еклектично поєднує безліч елементів різних музичних стилів і практик. Розважальна музика, за визначенням класика теорії сучасної естетики музики Теодора Адорно, утримується від всього, що може виявитися дуже складним в духовному або музичному відношенні, вона не вимагає напруги та розуміння. З підйомом монополізованої індустрії культури, шоу-бізнесу соціальне значення легкої, розважальної музики значно зросло. Розвиток техніки, засобів масової комунікації став причиною широкої популярності розважальної музики.

Камерна музика (назва походить від італійського слова camera – кімната) призначалася для виконання перед невеликим колом людей, які є її шанувальниками і знавцями. А розміри приміщення, де проходив концерт, дозволяли виконавцям і слухачам тісно контактувати один з одним. Все це створювало неповторну атмосферу причетності. Можливо, саме тому для такого мистецтва характерна висока здатність відкривати ліричні емоції і різні нюанси людських переживань. Жанри камерної музики точно розраховані на передачу почуттів людини за допомогою лаконічних, але в той же час детально вивірених засобів. На відміну від симфонічної музики, де партії виконуються групами інструментів, у таких творах для кожного інструменту пишеться своя партія, і всі вони практично рівноправні між собою.

Симфонічна музика – це музика, призначена для виконання симфонічним оркестром. Жанри симфонічної музики різноманітні: мініатюри, великі одночастинні твори та циклічні твори, які складаються з багатьох частин. Жанри симфонічної музики:

  • симфонія;

  • симфонічна поема;

  • симфонієта;

  • симфонічна картина;

  • концерт;

  • симфонічна увертюра;

  • симфонічна фантазія;

  • симфонічна сюїта.

Найвидатніші досягнення українського симфонізму у ХХ столітті пов'язані з іменами Льва Ревуцького, Бориса Лятошинського і Станіслава Людкевича. Плідно працювали в жанрі симфонії Гліб Таранов, Роман Сімович, Дмитро Клебанов, Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Микола Дремлюга, Володимир Золотухін та інші.

Серед сучасних українських авторів симфоній — Віталій Кирейко, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Борис Буєвський, Юрій Іщенко, Ігор Поклад та інші.

Хорова музика — музичні твори, призначені для хорового виконання. Хоровий спів буває одноголосий і багатоголосий, з музичним супроводом або без нього — а капела. Це наймасовіший вид музичного мистецтва.

Мистецтво хорового співу, втілюючи основні ознаки українського світогляду, найактивнішим чином вплинуло на утвердження національно-самобутнього обличчя української музики.

Хорова музика ХХ століття стала продовженням і розвитком давніх традицій хорової творчості в Україні. Можна виділити такі основні її групи: оригінальні хорові твори; твори, що базуються на фольклорних джерелах; обробки народних пісень.

М. Лисенко підняв галузь обробок українських народних пісень на значно вищий професійний рівень.

В розвитку жанру обробки народної пісні надзвичайно важлива роль належить М. Леонтовичу. Його хорові твори – одна з вершин українського музичного професіоналізму: «Щедрик», «Дударик», «Пряля», «Мала мати дочку», «Козака несуть», «Із-за гори сніжок летить», «Над річкою, бережком» та ін. пісні в обробці М. Леонтовича назавжди увійшли до скарбниці українського хорового мистецтва.

Видатним продовжувачем традиції М. Лисенка та М. Леонтовича в жанрі обробки став Л. Ревуцький. Шедеврами українського національного мистецтва стали хорові твори Б. Лятошинського – обробки народних пісень, окремі хорові твори, хорові цикли.

Багатство і своєрідність народних пісень західних регіонів України – лемківських, бойківських, гуцульських, буковинських, закарпатських – розкривається в хорових обробках С. Людкевича, М. Колесси, Є. Козака, А. Кос-Анатольського та інших композиторів.

Театральна музика, в широкому сенсі музика в будь-яких театральних спектаклях, тобто як в постановках театру музичного (опера, балет, оперета, музична драма, музична комедія), так і драматичного. Зазвичай під театральною музикою розуміють лише музику в спектаклях драматичного театру (у трагедії, драмі, комедії). В музичному театрі музика — найважливіший засіб характеристики образів і сценічних положень, невід'ємний компонент драматургії спектаклю, в кінцевому рахунку — головний провідник художньої ідеї. У драматичному театрі вона сприяє створенню певної емоційної атмосфери спектаклю; поряд з іншими засобами відтворює історичний, національний і локальний колорит, заглиблює характеристики персонажів, підкреслює переломні моменти розвитку дії, драматичні кульмінації. Велика її роль в ліричних сценах, в окресленні казкових, фантастичних образів. Часто вона виконує і важливу драматургічну роль.

Я надаю перевагу такому музичному жанру як народна музика, а точніше колисковій пісні. Моя бабуся знала безліч колискових пісень, які співала мені в дитинстві. Ці пісні назавжди запали в мою душу своєю спокійною, лагідною мелодією, заколисуючим ритмом. В цих піснях була така ніжність, любов, бажання бачити свою онуку щасливою, розумною, здоровою і гарною. Ставши матірю, я сама співала своєму малюку колискові і бачила, як заспокійливо вони діють на дитину. Наш український народ вклав у ці пісні серце і душу, ніжність і ласку материнської мови.

Також хочу зупинитись на театральному жанрові музики (а саме музики до кінофільмів). Знову повертаюсь до спогадів дитинства. Коли йшов на екранах фільм «Сімнадцять миттєвостей весни» і звучала музика М.Таривердієва, у дорослих на очах були сльози. Настільки вдалою була ця музика. Вона залишилася в моєму серці навіки.

Хороша, атмосферна музика - це половина успіху фільму. Про це режисери знають ще з часів німого кіно. Деякі, навіть найгеніальніші кінокартини, були би тьмяними та нудними без хорошого музичного супроводу. Часто буває так, що фільми забуваються, якими би чудовими вони не були, а ось їх саундтреки залишаються в наших серцях навічно.

Наприклад, історію милої француженки Амелі Пулен, та й тепер уже всю Францію, неможливо уявити без прекрасної музики композитора Яна Тьєрсена. І особливо без цього вальсу – саме у ньому схована вся легкість, романтика і мрійливість головної героїні.

"Звільнена мелодія" - саме так перекладається назва пісні, написаної ще в 1955 році. Її виконували Елвіс Преслі, Рой Гамільтон, Рой Орбісон та інші. Своє друге народження вона пережила, завдяки гурту The Righteous Brothers, які виконали композицію як саундтрек до популярного фільму "Привид".

Серед українського кінематографу хочу виділити стрічку «Незламна». Саундтрек до цього фільму виконав гурт Океан Ельзи. З цим вибором важко посперечатись, адже композиція «Обійми» є надзвичайно доречною цій кінострічці.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.