Мови програмування — це формальні мови, які використовуються для написання програм, що виконуються комп’ютером.
Класифікація мов програмування:
1. За рівнем:
Низькорівневі мови: близькі до машинного коду (асемблер).
Високорівневі мови: близькі до людської мови (Python, Java, C++)
2. За призначенням:
Універсальні: використовуються для розробки різних типів програм (C++, Java).
Спеціалізовані: для певних задач (SQL — робота з базами даних, MATLAB — математичні обчислення).
3. За парадигмою:
Процедурні: базуються на виклику процедур (C, Pascal).
Об’єктно-орієнтовані: використовують об’єкти та класи (Java, C#).
Функціональні: працюють з функціями (Haskell, Lisp).
Логічні: засновані на правилах логіки (Prolog).
Системи програмування — це інструменти та програми, які забезпечують створення, тестування, та виконання програм. Вони включають в себе як самі мови програмування, так і інші компоненти, такі як компілятори, інтерпретатори, дебагери, середовища розробки (IDE), бібліотеки та фреймворки.
Середовища програмування — це комплекси програмних засобів, які допомагають розробникам створювати, тестувати та відлагоджувати програмне забезпечення. Вони можуть включати текстові редактори, компілятори або інтерпретатори, налагоджувачі (дебагери), системи контролю версій, а також інші інструменти для автоматизації процесів розробки. Основне завдання середовища програмування — зробити розробку програм більш ефективною та зручнішою.
