Мовно-літературна гра "Тарасовими шляхами"

Опис документу:
Захід- квест присвячений Т.Г. Шевченку – великому поету України, творчість якого знають і люблять всі народи світу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Мовно-літературна гра «Тарасовими шляхами»

Класи вишукані у актовому залі. Присутні вчителі та члени журі.

Звучить пісня на слова Т.Г. Шевченка «Садок вишневий коло хати»

Ведуча: Сьогодні наш святковий захід присвячений Т.Г. Шевченку – великому поету України, творчість якого знають і люблять всі народи світу. Т. Шевченко звеличив Україну, звеличив увесь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченкових творів, проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти.

Зараз кожному класу будуть роздані маршрутні листи з місцем розташування станцій:

  • Маршрутний лист для кожного класу (1 лист);

  • Назва станцій (2 листи);

Класи отримують завдання, розбігаються по станціям.

І. станція «Біографічна»

Питання по біографічним даним:

  1. У якому місті народився поет?

  2. Дата народження поета?

  3. Скільки дітей було у родині Шевченків?

  4. Пан у якого Т.Г. Шевченко служив козачком?

  5. Як називалася перша збірка Т.Шевченка?

Кожне запитання: 1 бал, бали виставляються у маршрутний лист.

ІІ. Станція «Логічна шарада»

Завдання: з наданих строчок зібрати вірш, надати назву.

Поклала мати коло хати (11)

Маленьких діточок своїх (12)

А мати, хоче научати (9)

Сім’я, вечеря коло хати, (6)

Вечірня зіронька встає (7)

Співають ідучи дівчата (4)

А матері вечерю ждуть. (5)

Хрущі над вишнями гудуть (2)

Сама заснула коло хати, (13)

Садок вишневий коло хати, (1)

Плугатарі з плугами йдуть (3)

Дочка вечерять подає, (8)

Так соловейко не дає (10)

На завдання : 3 хвилини, оцінюються швидкість та правильність, максимальна оцінка 5 балів.

ІІІ. Станція «Шукачі скарбів»

Завдання: з’єднати художні засоби.

  1. Епітети: (м.) сердитий вітер завива, (е)чорна хмара;

  2. Метафора: (е)Реве та стогне Дніпр широкий; (е)небесний рай;

  3. Порівняння: (п)привітаю вас, діток, (м)хмаронька пливе;

  4. Зменшено - пестливі слова:(м) сонце спатоньки зове; (п) туман, неначе ворог; (з/п) спатоньки, хмароньку рожеву.

  5. Персоніфікація: (п)зашипіли мов гадюки; (персон.) горами хвилі підійма.

На завдання: 5 хвилин, оцінюються швидкість та правильність, максимальна оцінка 5 балів.

ІV. Станція «Поетичний конкурс»

Завдання: Дітям надається текст вірша, вони спочатку його проглядають, а потім один учасник з команди виразно його читає.

  1. Еп. 1. «Сонце спатоньки зове, хмаронька пливе»

  2. Мет. 2. «Чорна хмара», «Реве та стогне Дніпр широкий»

  3. Пор. 3.

На завдання: 2 хвилини, оцінюються виразне читання вірша, максимальний бал 5 балів.

Всі команди збираються в актовому залі журі підводять підсумки. Нагородження команд.

Ведуча: Ми всі повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, як берегли наші діди і прадіди.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх

А мати, хоче научати

Сім’я, вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає

Співають ідучи дівчата

А матері вечерю ждуть.

Хрущі над вишнями гудуть,

Сама заснула коло хати,

Садок вишневий коло хати,

Плугатарі з плугами йдуть

Дочка вечерять подає,

Так соловейко не дає

  1. Епітети: сердитий вітер завива, чорна хмара;

  2. Метафора: Реве та стогне Дніпр широкий; небесний рай;

  3. Порівняння: привітаю вас, діток, хмаронька пливе;

  4. Зменшено - пестливі слова: сонце спатоньки зове; туман, неначе ворог; спатоньки, хмароньку рожеву.

  5. Персоніфікація: зашипіли мов гадюки; горами хвилі підійма.

Заповіт

Як умру, то поховайте 
Мене на могилі, 
Серед степу широкого, 
На Вкраїні милій, 
Щоб лани широкополі, 
І Дніпро, і кручі 
Було видно, було чути, 
Як реве ревучий. 
Як понесе з України 
У синєє море 
Кров ворожу... отойді я 
І лани, і гори — 
Все покину і полину 
До самого бога 
Молитися... а до того 
Я не знаю бога. 
Поховайте та вставайте, 
Кайдани порвіте 
І вражою злою кров'ю 
Волю окропіте. 
І мене в сем'ї великій, 
В сем'ї вольній, новій, 
Не забудьте пом'янути 
Незлим тихим словом.

Не гріє сонце на чужині

 

Не гріє сонце на чужині, 
А дома надто вже пекло. 
Мені невесело було 
Й на нашій славній Україні. 
Ніхто любив мене, вітав, 
І я хилився ні до кого, 
Блукав собі, молився богу 
Та люте панство проклинав. 
І згадував літа лихії, 
Погані, давнії літа, 
Тойді повісили Христа, 
Й тепер не втік би син Марії! 
Нігде не весело мені, 
Та, мабуть, весело й не буде 
І на Украйні, добрі люде; 
Отже таки й на чужині. 
Хотілося б... та й то для того, 
Щоб не робили москалі 
Труни із дерева чужого, 
Або хоч крихотку землі 
Із-за Дніпра мого святого 
Святії вітри принесли, 
Та й більш нічого. Так-то, люде, 
Хотілося б... Та що й гадать... 
Нащо вже й бога турбовать, 
Коли по-нашому не буде.

Якби ви знали, паничі…

Якби ви знали, паничі, 
Де люде плачуть живучи, 
То ви б елегій не творили 
Та марне бога б не хвалили, 
На наші сльози сміючись. 
За що, не знаю, називають 
Хатину в гаї тихим раєм. 
Я в хаті мучився колись, 
Мої там сльози пролились, 
Найперші сльози. Я не знаю, 
Чи єсть у бога люте зло, 
Що б у тій хаті не жило? 
А хату раєм називають!

Не називаю її раєм, 
Тії хатиночки у гаї 
Над чистим ставом край села. 
Мене там мати повила 
І, повиваючи, співала, 
Свою нудьгу переливала 
В свою дитину... В тім гаю, 
У тій хатині, у раю, 
Я бачив пекло... Там неволя, 
Робота тяжкая, ніколи 
І помолитись не дають. 
Там матір добрую мою 
Ще молодую — у могилу 
Нужда та праця положила. 
Там батько, плачучи з дітьми 
(А ми малі були і голі), 
Не витерпів лихої долі, 
Умер на панщині!.. А ми 
Розлізлися межи людьми, 
Мов мишенята. Я до школи — 
Носити воду школярам. 
Брати на панщину ходили, 
Поки лоби їм поголили! 
А сестри! Сестри! Горе вам, 
Мої голубки молодії, 
Для кого в світі живете? 
Ви в наймах виросли чужії, 
У наймах коси побіліють, 
У наймах, сестри, й умрете!

Мені тринадцятий минало...

 

Мені тринадцятий минало. 
Я пас ягнята за селом. 
Чи то так сонечко сіяло, 
Чи так мені чого було? 
Мені так любо, любо стало, 
Неначе в бога ...... 
Уже прокликали до паю, 
А я собі у бур'яні 
Молюся богу... І не знаю, 
Чого маленькому мені 
Тойді так приязно молилось, 
Чого так весело було? 
Господнє небо, і село, 
Ягня, здається, веселилось! 
І сонце гріло, не пекло! 
Та недовго сонце гріло, 
Недовго молилось... 
Запекло, почервоніло 
І рай запалило. 
Мов прокинувся, дивлюся: 
Село почорніло, 
Боже небо голубеє 
І те помарніло. 
Поглянув я на ягнята! 
Не мої ягнята! 
Обернувся я на хати — 
Нема в мене хати! 
Не дав мені бог нічого!.. 
І хлинули сльози, 
Тяжкі сльози!.. А дівчина 
При самій дорозі 
Недалеко коло мене 
Плоскінь вибирала, 
Та й почула, що я плачу. 
Прийшла, привітала, 
Утирала мої сльози 
І поцілувала ....

  1. У якому місті народився поет?

  2. Дата народження поета?

  3. Скільки дітей було у родині Шевченків?

  4. Пан у якого Т.Г. Шевченко служив козачком?

  5. Як називалася перша збірка Т.Шевченка?

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
8
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!