Матеріал аналізує п'єсу Мольєра «Міщанин-шляхтич» як зразок високої комедії, де через засоби гумору та злиденної сатири викриваються громадські вади. Детально змальовано конфлікт між здоровим глуздом і безглуздими амбіціями, зосереджуючи увагу на панові Журдені, чиє нестримне бажання стати аристократом позбавляє його розсудливості та перетворює на об'єкт глузувань. У творі протиставляються справжня шляхетність духу, втілена в образах Клеонта та Люсіль, і моральна деградація фальшивих дворян-шахраїв. Текст підкреслює виховну роль мистецтва, адже висміювання людської дурості має на меті утвердження вічних моральних цінностей, що робить комедію актуальною і в сучасному світі.














