Українська вишивка – літопис життя. І це дійсно так. Мені вже 11 років. Скільки років знаю свою бабусю Селіщеву Ольгу Олександрівну, скільки і пам’ятаю її за вишивкою. В цьому році я вирішила дослідити її творчий шлях. Весь будинок бабусі в українських рушниках. У бабусі семеро дітей, і 12 онуків і кожному вона вишила вишиванку, подушку, рушник, серветку. Вишиваючи, вона ніби стелила їм життєвий шлях. Її вишиванки забезпечують божественне заступництво, допомагають створити теплу дружню атмосферу в родині, відновити або підтримати взаєморозуміння між членами родини.
Будинок – місце, де можна відчувати себе під захистом. Але щоб він перетворився на фортецю, недоступну для злих енергій, заздрості і пристріту, необхідно зробити спеціальні обереги для дому. Такі обереги ще з малечку виготовляє моя бабуся Ольга.
Що означають ці вишивки, що значать візерунки, чому бабуся всім повишивала обереги і яке місце займають вони в житті родини? В цьому питанні мені і допомогла моя бабуся. З її розповідей я дізналася , що вишиванка-оберіг була повсюдно поширена на Русі, коли молоді дівчата і дорослі жінки вишивали сорочки своїм чоловікам і братам. Вишивка здавна вважалася чимось таємничим і магічним. Прийнято було вважати, що у вишивку рукодільниці вкладали не тільки свою любов, але також наділяли їх потужною оберігаючою силою. Вишивка не була простою прикрасою одягу та інших тканинних виробів – переплетення знаків було спрямовано на залучення здоров’я, щастя і гармонії в сім’ї, розуму і матеріального добробуту.
