Моделювання, як засіб наукового пізнання у фізичній культурі та спорті

Опис документу:
Використання методу моделювання у спорті дозволяє тренерам визначати ефективність проведеного періоду підготовки, отримувати інформацію про стан спортсменів на тренуваннях, змаганнях і в процесі відновлення та на основі цього вносити корекції у навчально-тренувальний процес.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Білоус Анна Анатоліївна – учитель фізичної культури ІІ кваліфікаційної категорії комунального закладу «ЗШ І-ІІІ ст. № 3 імені М. Коцюбинського Вінницької міської ради»

Моделювання, як засіб наукового пізнання у фізичній культурі та спорті

У теорії та практиці наукових досліджень останніх років, в якості методу наукового пізнання, все частіше використовується «старий» метод - моделювання (модель). Ряд авторів відзначає, що «в даний час немає тієї галузі знань, яка не використала б методи моделювання» [41, 54, 61 та ін]. Розв’язанню цієї проблеми присвячені роботи філософів, математиків педагогів і інших фахівців [7, 43, 69].

Цей метод став одним з найбільш значущих і перспективних напрямків у спортивній науці, його широке поширення в педагогічних дослідженнях пояснюється різноманіттям гносеологічних функцій: від описової до пояснювальної і передбачувальної [39].

Методологічна основа моделювання – діалектико-матеріалістичний підхід до цієї проблеми. У процесі накопичення теоретичних знань запропоновано досить велику кількість визначень поняття «моделювання». Так, у педагогічній науці термін «моделювання» розглядається як «один з методів пізнання і перетворення світу, що отримав особливо широке поширення з розвитком науки, зумовив створення нових типів моделей, що розкривають нові функції самого методу» [51]. Все те, на що направлена людська діяльність, називається об’єктом. Заміщення одного об’єкту іншим, з метою отримання інформації про найважливіші властивості об’єкту-оригіналу, за допомогою об’єкту-моделі, називається моделюванням.

Автор Є.В. Федотова (2001) визначає моделювання як «процес дослідження об'єкта пізнання на його моделях, який включає побудову, конструювання моделей, їх дослідження, аналіз отриманих результатів та їх перенесення на справжній об'єкт вивчення» .

Н.Г. Озолин (2002) розглядає моделювання як «важливий фактор організації і планування підготовки спортсмена, що дає можливість прогнозувати бажаний рівень досягнення, правильно ставити завдання, використовувати найбільш ефективні засоби тренування і наочно бачити шлях до мети» .

На думку Л.П. Матвєєва [39], моделювання є засобом системного підходу і серед загальнонаукових форм і методів у теорії фізичної культури і спорту даний підхід отримав широке застосування. З огляду на те, що саме системний підхід створює найбільш сприятливі можливості для всебічного дослідження систем, що відрізняються високою динамічністю, складністю, багатофакторністю.

Необхідно відзначити, що людина як об'єкт живої природи є найбільш складною системою. Для того щоб вміти керувати таким складним утворенням, як живий організм, насамперед, необхідне знання його самоорганізації. Моделювання передбачає попереднє глибоке і різнобічне дослідження модельованого об'єкта. При цьому моделювання – це безперервний процес, який не обмежується однією моделлю. Це послідовна розробка моделей, які зміцнюють одна одну [45].

У науковій літературі досить широко розкрита гносеологічна сутність моделювання.

В основі цього методу лежить єдність законів природи і історично сформована пізнавальна здатність абстрагувати подібне у різних об'єктах, а також встановлювати їх відповідність.

Саме це дозволяє досліджувати об'єкти непрямим шляхом, тобто шляхом вивчення інших об'єктів, аналогічним їм у деякому строго певному відношенні [49].

Власне, поняття моделювання використовується як у широкому, загальнопізнавальному сенсі, так і у вузькому, спеціальному. Розрізняють, насамперед, дослідне моделювання (як один з дослідницьких підходів), проектувальне моделювання (як спосіб проектування об'єктів, процесів) і практико-технологічне моделювання (як спосіб системного упорядкування творчої діяльності в її практичному втіленні). Питаннями дослідного моделювання займалися В.І. Баландін, 1986; В.А. Віників, 1964; В.М. Глушков, 1963; А.А. Зінов'єв і Н.І. Ревзін, 1960; П.П. Маслов, 1964; І.Є. Новік, 1963; А.І. Уемов, 1963; І.Т. Фролов, 1961; В.А. Штофф, 1963; та ін Дана проблематика була досить широко розглянута в гносеологічному і методологічному аспектах ще в середині минулого століття. Наприклад, академік В.М. Глушков, виявив дві важливі методологічні особливості моделювання об'єктів і явищ природи в сучасних природничих науках [58]. Перша полягає в інформаційному характері створюваних моделей, друга в їх динамічності. Динамічний характер сучасних природничих моделей означає, що моделюється не так матеріальна структура об'єкта, скільки його поведінка і функції в тій чи іншій області явищ природи. В цей же час розроблялася теорія подібності, що стала концептуальною основою моделювання [4].

Розглядаючи процес моделювання, нам необхідно відобразити основні поняття: модель і модельні характеристики; розглянути смисловий зміст їх визначення.

Моделювання в цілому включає в себе деякі способи відображення дійсності при вивченні об'єктивних закономірностей. Особливістю всіх цих способів є те, що при моделюванні для вивчення об'єкта застосовується допоміжний штучний або природний «об'єкт» (модель), що має якесь об'єктивне відповідність з досліджуваним об'єктом (оригіналом), замісник оригінал на деяких етапах дослідження і дозволяє в результаті проведеного дослідження отримати певні відомості (інформацію) про досліджуваний об'єкт (оригінал) [18]. Таким чином, під моделлю розуміється аналог, заступник досліджуваного об'єкта, система, дослідження якої служить засобом отримання інформації про іншу систему.

Власне слово «модель» утворена від латинського слова – міра. У спеціальній літературі є багато визначень терміну «модель», однак найбільш часто зустрічається визначення моделі як представлену у думках або матеріально реалізованої системи, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт.

Одним з перших термін «модель» в спорті використав П.П. Маслов [29], що ототожнив його з явищем, що іменується в психології «установкою». Цю установку можна розуміти як евристичну програму, яка полегшує пошук найбільш раціонального шляху рішення рухового завдання.

У спортивній педагогіці, відзначав Л. П. Матвєєв [38], варто розрізняти два види установки: фіксовану, властиву видам спорту з постійним складом рухів і відносно стабільними змагальними умовами, і адекватно-рухому, відповідну таким, де змінюються особливості рухів і умови спортивної боротьби в конкретних видах спорту. Фіксована установка розглядається як готовність організму до певних конкретних дій з чітко сформованою програмою.

Адекватно-рухома установка визначається як план майбутньої поведінки спортсмена, що включає його минулий досвід і його нинішній стан у момент взаємодії з суперником. Отже, цю установку можна розуміти як евристичну програму, яка полегшує пошук найбільш раціонального шляху вирішення рухового завдання.

Найбільш рані роботи, в яких використовується аналітичний метод побудови математичної моделі у галузі фізичного виховання, стосуються чисто зовнішніх форм прояву активності організму – рухової діяльності [23, 26].

А.В. Друзь [12] на підставі найбільш загальних принципів взаємовідношення організму з середовищем, будує математичні моделі і, проводячи їх аналіз, дає ряд висновків про роль фізичного навантаження, можливості його планування і цілеспрямованого використання із застосуванням методів моделювання.

Провідні фахівці у галузі теорії і методики фізичного виховання і спортивного тренування, неодноразово підкреслювали важливу роль побудови моделей для формування мети тренувального процесу [21, 67], при цьому указуючи, що ефективне моделювання можливо тільки з позицій системного підходу [24].

У сфері спортивних досліджень моделювання визначається як процес побудови та уточнення характеристик і оптимізації процесу спортивної підготовки та участі в змаганнях (В.М. Платонов, 1997), а модель трактується як «сукупність різних параметрів, які обумовлюють досягнення певного рівня спортивної майстерності та прогнозованих результатів» [56].

На думку Н.Г. Озоліна, модель повинна відображати «можливо більше число параметрів загального стану організму спортсмена і його спеціальної працездатності, включати компоненти техніки рухів, фізичної, психологічної підготовленості, фізіологічного та біохімічного забезпечення» [48, с. 786]. Отже, можна сказати, що моделювання ґрунтується на підборі аналога, подібності [30].

Однак В.П. Зотов стверджує, модель «неодмінно повинна відрізнятися від об'єкта, інакше вона буде не моделлю, а просто співпаде з самим об'єктом» [21, с.16].

Тим часом, будучи проміжною ланкою між суб'єктом – дослідником і предметом дослідження, модель повинна мати і схожості з реальним об'єктом вивчення. Тільки наявність такої спільності відносин між моделлю та оригіналом дозволяє досліднику, шляхом вивчення самої моделі, отримати нові дані про предмет дослідження.

У філософському сенсі вимір властивостей об'єкта чи явища – це метод відображення реальності. Згідно такого тлумачення, будь-якому вимірюванню педагогічного явища має передувати глибоке і всебічне його вивчення [65].

За особливостями змісту моделі прийнято ділити на: матеріальні та ідеальні, або, що близьке за змістом, на теоретичні і практичні. Є й інші, більш розгорнуті класифікації моделей, серед них виділяють: натуральні, фізичні, наочно-образні, знакові, математичні, кібернетичні, комп'ютерні та інші різновиди [64, с.81].

Відмінною особливістю матеріальних моделей є їх незалежність від діяльності людей. Ідеальні ж моделі, навпаки, існують лише в діяльності людей і функціонують за законами логіки.

Слід зазначити, що при вирішенні завдань теорії та практики спорту функції моделей обширні і різноманітні (В.А. Друзь, 1976; С.В. Малиновський, 1976; Л.П. Матвєєв, 2005; Р.Є. Мотилянська, 1979; У . Б. Шварц, С.В. Хрущов, 1984 і ін.) Так, наприклад, моделі застосовуються в якості замінника об'єкта для отримання нових відомостей про сам об'єкт.

Крім того, моделі використовуються для узагальнення емпіричних знань і осягнення закономірних зв'язків різних явищ у сфері спорту (О.Е. Піскун, А.В. Федотов, 1987; Г.І. Пара, 1996). За допомогою моделей здійснюється оптимальне перенесення експериментальних наукових робіт у практичну сферу спорту. Це дозволяє оцінити ступінь практичної реалізації моделей на основі отриманих теоретичних знань (М.Г. Бердус, 1988 та ін.) «Питання про правомірність та достатність, зроблених при побудові моделі припущень вирішується її емпіричним випробуванням, зазвичай статистичним шляхом» [47].

Термінологію та ідеї системного підходу до окремих питань тренування в своїх дослідженнях в різний час використовували Ю.В. Верхошанский (1985), Л.П. Матвєєв (1999), Н.Г Озолин (1970), В.М. Платонов (1986) та ін.. Реалізація цього підходу в спортивній науці призвела до створення «моделей спортсменів» різної кваліфікації та спеціалізації. До теперішнього часу, створювалися і досліджувалися моделі історичної і багаторічної динаміки спортивних результатів [66], «Моделей чемпіонів» (модальні характеристики найсильніших спортсменів) і рівнів підготовленості спортсменів різної кваліфікації [40], моделей фрагментів тренувального процесу [5].

Показники (тести), що визначають успішність спортивного вдосконалення, є модельними характеристиками. Особливістю модельних характеристик є їх специфічність, яка виражається в залежності складу певних характеристик від виду спортивної діяльності.

Крім того, розрізняють проміжні та кінцеві модельні характеристики. Якісна сторона медальних характеристик відображає перелік найбільш специфічних характеристик для досліджуваного виду спорту та їх рангову значущість для ефективності змагальної діяльності. Кількісна сторона містить цифрові значення рівня основних якостей, властивостей і здібностей. Модельні характеристики складають основу комплексного контролю в сучасному спорті.

Чим ширше спектр рівнів моделі, досліджуваної в процесі комплексного контролю і управління, тим точніше одержувані оцінки стану, підготовленості спортсменів.

Рівень значимості кожної складової обумовлений переважною спрямованістю підготовки, специфічними закономірностями тренувального процесу і залежать від етапу спортивної підготовки [47].

Структура процесу моделювання складається з 2 етапів:

попередній етап:

- виявлення елементів системи та їх взаємозв'язків, ієрархії;

- визначення кількісних характеристик елементів моделі, підбір оптимальних методів математико-статистичної обробки даних, виявлення істотних і несуттєвих змінних;

- розрахунок поведінки всієї системи в цілому (за Б.М. Шустин, 1995) [71, с. 189].

Основний етап:

- постановки завдань дослідження;

- вибору моделі (з урахуванням завдань дослідження);

- дослідження моделі;

- перевірки істинності отриманих даних про об'єкт, що моделюється .

Моделювання в спортивній діяльності утруднено надзвичайною складністю цілісних об'єктів (комплексних явищ, процесів, систем і підсистем), які досліджуються в загальній теорії спорту, а також недостатністю точної кількісної інформації про їх параметри, структурно-функціональні властивості та взаємозв'язки. Незважаючи на це, на думку Л.П. Матвєєва (1999), моделювання дає позитивні результати [48].

Таким чином, розглянуті теоретичні і методологічні основи моделювання дозволяють стверджувати, що в спорті проблема моделювання може бути вирішена:

а) на рівні спортсмена (модельні характеристики різних сторін його підготовленості, прогнозування його результатів);

б) на рівні системи спортивного тренування і системи спортивної підготовки (моделювання умов тренування, модель його планування).

У практиці спорту останнім часом зростає роль науки у розв’язанні методичних питань тренування. Тренери в співдружності з ученими шукають нові шляхи раціоналізації і підвищення ефективності тренувального процесу, можливості вдосконалення традиційних принципів і форм побудови тренування. Про те, що такий пошук приносить успіх, свідчить ефективність застосування методу моделювання в різних видах спорту [23, 26, 33, 49].

Останніми роками моделювання набуло широкого поширення і у волейболі [13, 23, 26, 54].

Завдання оптимального управління у волейболі ґрунтується на обробці інформації про стан спортсменів на тренуваннях, змаганнях і в процесі відновлення після тренувальних і змагальних навантажень. Управляючи тренувальним процесом, тренер підбирає управлінські дії (моделі тренувань), для тренувальної групи і окремих спортсменів, враховуючи їх поточний функціональний стан і поведінку в окремих змаганнях і на тренуваннях.

Розгляд спортивного тренування як процесу управління [22, 35, 69], висуває, перш за все, необхідність застосування цифрових характеристик змагального і тренувального процесу, створення кількісних моделей функціональних станів, моделей тренувальних занять, циклів з наперед відомою дією [53, 65].

Таким чином, метод моделювання одержує все більш широке застосування у спорті та може бути також використаний при плануванні і організації навчально-тренувального процесу в волейболі.

Список літератури

  1. Баландин В. И. Прогнозирование в спорте. / В.И. Баландин, Ю.В. Блудов, В.А.Плахтиенко.– М.: Физкультура и спорт, 1986. – 193 с.

  2. Белоус В.И. Оптимизация учебно-тренировочного процесса на основе моделирования оперативной деятельности команд волейболистов / В.И. Белоус //Физическое воспитание детей и молодежи. – К.: Здоров'я, 1981. – С. 58-60.

  3. Беляев А. В., Савин М.В. Волейбол: Учебник для высших учебных заведений физической культуры / А.В.Беляев, М.В.Савин. – М.:Физкультура, образование, наука, 2000.368 с.

  4. Веников В. А. Некоторые методологические вопросы моделирования [Текст] /В. А. Веников // Вопросы философии. – 1964. – № 11. – С. 73-84.

  5. Верхошанский В.Ю. Принципы организации тренировки спортсменов высокого класса в годичном цикле / В. Ю. Верхошанский //Теория и практика физ.культ., 1991, № 2. – С. 24-31.

  6. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса. / В. Ю. Верхошанский — М.: Физкультура и спорт, 1985. — 176 с.

  7. Волков В. Н. Теоретические основы и прикладные аспекты управления состоянием тренированности в спорте [Текст]: [Монография] / В. Н. Волков. – Челябинск : Факел, 2000. – 252 с.

  8. Гарипов А.Т. Скоростно-силовая подготовка юных волейболисток. Методические рекомендации. Брошюра / А.Т. Гарипов, Ю.Ю. Клещёв, Е.В.Фомин. – М.: ВФВ, 2009. – 35с.

  9. Глушков В. М. Гносеологическая природа информационного моделирования [Текст] / В. М. Глушков // Вопросы философии. – 1963. – № 10. – С. 13-18.

  10. Годик М.А. Спортивная метрология: Учеб. для ин-тов физ. культ. / М.А.Годик .– М.: Физкультура и спорт, 1988. – 192 с.

  11. Губа В.П. Измерения и вычисления в спортивно-педагогической практике: Учебное пособие для вузов физической культуры. – 2-е издание./ В.П. Губа, М.П. Шестаков, Н.Б.Бубнов, И.П. – М.: Физкультура и спорт, 2006. – 220 с.

  12. Друзь В.А. Моделирование процесса спортивной тренировки. /В.А.Друзь.– К.: «Здоров’я», 1976. – 95 с.

  13. Ермаков С.С. Некоторые особенности моделирования соревновательной деятельности волейболистов. / С.С. Ермаков, Ю.Г. Крюков, В.Н. Маслов. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. труд./ Под ред. Ермакова С.С. – Харьков: ХХПИ, 1997. – №3. – с. 3-4.

  14. Железняк Ю.Д. Волейбол: учебник для институтов физической культуры / Ю.Д.Железняк, А.В.Ивойлов. – М.: Физкультуры и спорт, 1991. – 239 с.

  15. Жмарев Н.В. Системный подход и целевое управление в спорте. / Н.В. Жмарев – К.: Здоров'я, 1984. – 144 с.

  16. Зациорский В.М. Основы спортивной метрологии. / В.М. Зациорский. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 152 с.

  17. Защук С. Моделювання системи ефективності змагальної діяльності при швидкому прориві у баскетболістів високої кваліфікації. /С. Защук. // Теорія і методика фізичного виховання і спорту, 2005. – № 2 – 3. – с. 11-16.

  18. Запорожанов В.А. Основы управления спортивной тренировкой // Современная система спортивной подготовки. / В.А. Запорожанов. – М.: СААМ, 1995. – с. 213-225.

  19. Зеленцов А.М. Моделирование тренировки футболистов. 2-е изд. перераб. и доп. / А.М. Зеленцов, В.В. Лобановский. – К.: «Альтерпресс», 1998. – 216 с.

  20. Зиновьев А. А. Логическая модель как средство научного исследования [Текст] / А. А. Зиновьев, Н. И. Ревзин // Вопросы философии. – 1960. – № 1. – С. 82-90.

  21. Зотов В.П. Моделирование подготовки гандболистов высокой квалификации. / В.П. Зотов, А. И. Кондратьев. – К.: Здоров’я, 1982. – 128 с.

  22. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. / В.В. Иванов — М.: Физкультура и спорт, 1987. — 256 с.

  23. Ивойлов А.В. Волейбол / А.В.Ивойлов. – Минск: Выш. школа, физ. воспитания 1979, —192 с.

  24. Иорданская Ф.А. Мониторинг здоровья и функциональная подготовленность высококвалифицированных спортсменов в процессе учебно-тренировочной работы и соревновательной деятельности: Монография. / Ф.А.Иорданская, М.С. Юдинцева. – М.: Советский спорт, 2006 – 184 с.

  25. Келлер В.С. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. / В.С. Келлер, В.М. Платонов – Львів: 1993.–270с.

  26. Келяк Дариуш. Модельные характеристики волейболистов и волейболисток (на примере игор ХХVI олимпиады). /Дариуш Келяк . // IV Міжнародний науковий конгрес: Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації спортивної медицини та реабілітації. – К: Олімпійська література, 2000. – с. 198.

  27. Клещев Ю.Н. Волейбол. Подготовка команды к соревнованиям: Учебное пособие. – М.: СпортАкадемПресс, 2002. – 192 с.

  28. Козина Ж.Л. Индивидуализация подготовки спортсменов в игровых видах спорта : монография / Ж. Л. Козина. — Харьков, 2009. — 396 с..

  29. Костюкевич В.М. Моделирование соревновательной деятельности спортсменов высокой квалификации в хоккее на траве /В.М. Костюкевич – Киев: Освіта, 2010. – 270 с.

  30. Костюкевич В.М. Теоретико-методичні аспекти тренування спортсменів високої кваліфікації: Навч. посібн. / В.М.Костюкевич. – Вінниця: Планер, 2007. – 272с.

  31. Кривенцов А.Л. Основы моделирования подготовленности спортсменов: Учебное пособие. / А.Л. Кривенцов. – Алма-Ата, 1990. – 85 с.

  32. Кузнецов В.В. Научные основы создания «моделей сильнейших спортсменов». / В.В. Кузнецов, А.А. Новиков, Б.Н. Шустин. // Проблемы современной системы подготовки высококвалифицированных спортсменов. – М.: ВНИИФК, 1975. – Вып. 2. – с. 24-26.

  33. Лопатьєв А. О. Моделювання як методологія пізнання / А. О. Лопатьєв // Теорія та методика фізичного виховання. — 2007. — № 8. ― С. 4—10.

  34. Макаренко В.Г. Управление физической подготовленностью футболистов на основе модельных характеристик: Автореф. дис… канд. пед. наук. / В.Г. Макаренко – М.:, 1981. – 21 с.

  35. Мартиросов Э.Г. Технологии и методы определения состава тела человека / Э.Г.Мартиросов, Д.В.Николаев, С.Г.Руднев. – М.: Наука, 2006. – 248 с.

  36. Максименко Г. Н. Исследование структуры физической, технической и игровой подготовленности спортсменов, специализирующихся в спортивных играх / Г. Н. Максименко, И. Г. Максименко. // Олимпийский спорт и спорт для всех : IХ междунар. науч. конгресс : тезисы докл. — К., 2005. — С. 383.

  37. Максименко И. Г. Планирование и контроль тренировочного процесса в спортивных играх. / И. Г. Максименко. — Луганск : Знание, 2000. — 276 с.

  38. Матвеев Л. П. Общая теория спорта и её прикладные аспекты [Текст] : учебник для вузов физической культуры / Л. П. Матвеев. ― [5-е изд., испр. и доп.]. — М. : Советский спорт, 2010. — 340 с.

  39. Матвеев Л.П. Модельно-целевой подход к построению спортивной подготовки / Л. П. Матвеев //Теория и практика физ.культ. – 2000, №2. – С.28-37; №3. – С.28-37.

  40. Матвеев Л. П. Опыт, заслуживающий внимания [Текст] / Л. П. Матвеев // Научно-спортивный вестник. – 1980. – № 6. – С. 38-39.

  41. Методология и методика моделирования при решении проблем физкультурного образования [Текст] : методическая разработка для слушателей факультета усовершенствования, преподавателей и аспирантов ГЦОИЛФК / И. Н. Решетень, Е. П. Карагополов, Е. Д. Никитина, И. П. Андриади. – М. : ГЦОИЛФК. 1986. – 36 с.

  42. Методы исследования в спорте. Учебное пособие // Под общей редакцией В.П. Филина, А.С. Ровного. – Харьков: Основа, 1992. – 149 с.

  43. Михеев В. И. Моделирование и методы теории измерений в педагогике [Текст] : научно-методическое пособие для педагогов-исследователей, математиков, аспирантов и научных работников, занимающихся вопросами методики педагогических исследований / В. И. Михеев. – М. : Высшая школа, 1987. – 200 с.

  44. Моделирование в спорте: Метод. рекомендации. / Госкомспорт СССР; сост. Петриченко Д.В. – Минск, 1989. – 29 с.

  45. Моделирование управления движениями человека. / Под ред. И.Л. Шестакова и А.И. Аверкина. – М.: Спорт Академ Пресс. 2003. – 360 с.

  46. Мотылянская Р.Е. Значение модельных характеристик спортсменов высокого класса для спортивного отбора и управления тренировочным процессом. / Р.Е. Мотылянская. // Теор. и практ. физ. культ. – 1979. – № 4. – с. 21-23.

  47. Начинская С. В. Спортивная метрология: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. / С. В. Начинская. — М. : Издательский центр «Академия», 2005. — 240 с.

  48. Озолин Н.Г. Настольная книга тренера: Наука побеждать / Н.Г.Озолин. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 863 с.

  49. Петриченко Д. В. Моделирование в спорте [Текст] : методические рекомендации / Д. В. Петриченко. – Минск : РВЦ, 1989. – 28 с.

  50. Петровский В. В. О применении метода моделирования в спортивной тренировке. / В. В. Петровский. // Моделирование функционального состояния спортсменов различной подготовленности. — К. : КГИФК, 1976. — С. 4—6

  51. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. / В. Н. Платонов – К.: Олимпийская литература, 2004.– 808 с.

  52. Поліщук В. Вивчення змагальної діяльності хокеїстів на траві за допомогою методів моделювання. /В. Поліщук, М.Перепелиця. //Фізична культура, спорт і здоров’я нації: Зб. наук. праць. – Вінниця, 2006. – С. 265-268

  53. Полищук Д. А. Прогнозирование и моделирование в системе подготовке спортсменов высокого класса. / Д. А. Полищук / Олімпійський спорт для всіх : ІХ міжнар. наук. конгрес : тези допов. — К. : Олімпійська література, 2005. — С. 404.

  54. Савицкая Г.В. Общая и специальная физическая подготовка волейболистов в учебном и тренировочном процессе: методические указания к практическим занятиям для студентов 1–3 курсов специализации«Волейбол» / Г. В. Савицкая. – Ульяновск: УлГТУ, 2009. – 22 с.

  55. Рыбковский А.Г. Управление двигательной активностью человека (системный анализ). / А. Г. Рыбковский – Донецк: ДонГУ, 1998. – 300 с.

  56. Савка В. Г. Спортивная морфология: Учебное пособие/ В.Г.Савка, М.М.Радько, А.А. Воробьев, И.В. Марценяк, А.В. Бабюк. –Черновцы: Книги –XXI, 2005. – 196с.

  57. Сальников В.А. Индивидуальные различия как основа оптимизации спортивной деятельности / Сальников В.А. // Теория и практика физ. культуры. – 2003 – №7 – С. 2-9

  58. Селуянов В. Н. Моделирование в теории спорта (физическая подготовка спортсменов) : учебн. пособие [для аспирантов и студентов ГЦОЛИФК] / В. Н. Селуянов. — М. : ГЦОЛИФК, 1991. — 58 с.

  59. Современный словарь по педагогике [Текст] / сост. Е. С. Рапацевич. – Мн. : Современное слово, 2001. – 928 с.

  60. Современная система спортивной подготовки [Текст] / под ред. Ф. П. Суслова. – М. : СААМ, 1995. – 446 с.

  61. Управление тренировочным процессом высококвалифицированных спортсменов /Под ред. В.А. Запорожанова, В.Н. Платонова. – К.: Здоров'я, 1985. – 192 с.

  62. Стех М. Показатели прыгучести волейболисток в связи с их отдельными соматическими характеристиками / М. Стех // Физическое воспитание студентов. – 2010. – №1. – С.102 – 105.

  63. Стех М. О взаимосвязи соматических характеристик волейболісток разного уровня подготовленности с рейтинговой оценкой уровня их спортивного майстерства / М. Стех, В.Л.Смульський // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – 2008. – №6. – С.105 – 110.

  64. Филин В.П. Современные методы исследований в спорте / В.П. Филин, В.Г. Семенов, В.Г. Алабин – Харьков: Основа, 1994. – 115 с.

  65. Федотова Е.В. Элементы морфо-функциональной модели сильнейших хоккеисток на траве (обзор). / Е.В.Федотова, М.С. Бриль, Э.Г. Мартиросов. // Научно-спортивный вестник. – 1990. – № 2. – С. 29-33.

  66. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высших учебн. заведений. / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнецов.– 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд. центр „Академия”, 2001. – 480 с.

  67. Шамардин В.Н. Моделирование подготовленности квалифицированных футболистов: Навчальний посібник. / В.Н. Шамардин – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – 200 с.

  68. Шапошникова В. И. Индивидуализация и прогноз в спорте [Текст] / В. И. Шапошникова. – М. : Физкультура и спорт, 1984. – 159 с.

  69. Шкрептій Ю. М. Управління тренувальним і змагальним навантаженнями спортсменів високого класу. / Ю. М. Шкрептій.— К. : Олімпійська література, 2005. — 257 с.

  70. Штофф В. А. Моделирование и философия. / В. А. Штофф. — М.—Л., 1966. — 192 с.

  71. Шустин Б.Н. Моделирование и прогнозирование в системе спортивной подготовки. / Б. Н. Шустин – М.: СААМ, 1995. – 237 с.

  72. Шустин Б. Н. Проблемы прогнозирования модельных характеристик сильнейших спортсменов на отдельных этапах подготовки. / Б. Н. Шустин // Основы теории прогнозирования спортивных достижений. — М., 1983. — С. 81 — 87.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.