Мо Янь (Гуань Моє).

Китайський письменник Мо Янь, справжнє ім’я якого Гуань Моє, обрав дивний для майстра слова псевдонім, який перекладається як “мовчи”. Мо Янь — перший представник Китаю, який був відзначений Нобелівською премією (2012). Гуань Моє народився в провінції Шаньдун, уїзді Ґаомі, які пізніше зробив постійним місцем дії у своїх творах, називаючи його “мініатюрною копією Китаю й навіть усього світу”. Хлопець ріс у селянській родині в складний період революційних зрушень у країні, коли побудова щасливого майбутнього (так звана “культурна революція”) обернулася зубожінням народу і зміцненням тоталітарної влади. Його молодість пройшла в жорстоких умовах, коли селяни помирали від важкої праці та голоду, а інтелігенцію переслідували й знищували. З одинадцяти років хлопець був змушений покинути школу та тяжко працювати. У двадцять років був призваний до армії, згодом став кадровим військовим. Лише у 1980-х роках він продовжив навчання і закінчив літературний факультет Інституту мистецтв Народно-визвольної армії Китаю. У найвідомішому романі письменника “Червоний гаолян” (1987) про трагічну історію кохання й боротьби головних героїв розповідає їхній майбутній онук. За мотивами цього роману знято художній фільм (режисер Чжан Імоу, 1988), нагороджений вищою премією Берлінського міжнародного кінофестивалю. Романи “Часникові балади” (1988), “Країна вина” (1993) за детальне дослідження народних традицій називають енциклопедією Китаю.