До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
5
міс.
2
4
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

М.Лисенко – основоположник української національної композиторської школи в Україні.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок 10 клас

Тема. М.Лисенко – основоположник української національної композиторської школи в Україні.

Мета: дати знання про роль українського народного мистецтва в розвитку

національної культури, про види та жанри українського мистецтва; поглибити знання дітей про творчість М. В. Лисенка; познайомити учнів з творами композитора класика; дати визнання поняттю опера, арія, дует, хор; розвивати вміння порівнювати українську художню культуру минулого й сучасності, уміння обґрунтовувати оцінні судження щодо зразків українського мистецтва; виховувати високі моральні якості, інтерес до музичної культурної спадщини

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово учителя..

У XIX ст. в Україні посилюється антикріпосницька боротьба, розвивається повстанський рух селян. Під його впливом розширюється коло тем і сюжетів в українському фольклорі. Детальніше про цей період української музичної культури ми дізнаємося сьогодні на уроці.

ІV. Викладення нового навчального матеріалу

1. Виступ груп підготовлених учнів.

Група 1. «Біографи М.Лисенка»

Микола Віталійович Лисенко народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, поміщикові М.Булюбашу, у якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю.

Народна стихія, культура і побут народжували у серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва. У 1852 році хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчившись усього декілька місяців, переходить до іншого – пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчанні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і в старанності. Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час туди приїжджав з Полтавської гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат М.Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну роль у подальшому житті обох велетів нашої культури. Після закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії.

У 1859 році Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету. Провчившись у ньому всього один рік, він разом з батьками перебирається до Києва. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 році, М.Лисенко вдало поєднував з заняттями музикою, яка все більше і більше захоплювала його. У цей же час він багато пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів. Подорожуючи, композитор ніколи не втрачав нагоди записати завершені зразки пісень до спеціального нотного зошита, з яким ніколи не розлучався. Музика не тільки вабила М.Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Він прагнув більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати виконавську майстерність. З 1867 по 1869 рік навчається у Лейпцігській консерваторії, а з 1874 по 1876 рік – у Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М.Римського-Корсакова. Повернувшись до Києва, Микола Віталійович, з властивими йому енергією і запалом, поринає у творчість, не забуваючи при тому педагогічну, виконавську та музично-громадську діяльність. На українському народному ґрунті М.Лисенко творить високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна ніч» і «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну народну музичну драму «Тарас Бульба». Починаючи з 1869 року Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах.

У 1904 році М.Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драматичну школу (з 1913 року – ім. М.В.Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів.

Разом з О.Кошицем організував у 1905 році музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя. М.Лисенко був засновником і головою ради правління «Українського клубу» (1908-1911 рр.). Серед творчої спадщини композитора основне місце посідають опери: «Різдвяна ніч» (1873), «Утоплена» (1883), «Тарас Бульба» (1890), «Наталка Полтавка» (1889), «Енеїда» (1910), «Ноктюрн» (1912), дитячі опери «Коза-Дереза» (1888), «Пан Коцький» (1891), «Зима й Весна» (1892). Микола Віталійович Лисенко був одним з найкращих інтерпретаторів «Кобзаря» Т.Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. Безцінною спадщиною великого композитора стали обробки фольклорно-пісенних зразків усної народної творчості.

Смерть М.Лисенка, яка настала 6 листопада 1912 року, була непоправною втратою для української музичної культури.

Іменем Миколи Лисенка названі провідні мистецькі установи України. Це Львівська національна музична академія, Харківський академічний оперний театр, Колонний зал Національної філармонії, Київська спеціалізована музична школа. Ім’я Лисенка носить також провідний камерний колектив – струнний квартет. Українським музикантам щорічно присуджується Премія імені Лисенка. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка. У Києві діє Будинок-музей композитора. Вулиці у Києві та Львові носять ім’я М.Лисе

Група 2 «Мистецтвознавці»

Народна творчість стала життєдальним джерелом натхнення композитора. Лисенко ще з юних літ переконався, що волелюбні думи і прагнення народу, його боротьба за щасливе майбутнє з дивовижною силою висловлені в народній пісенній творчості. Пісня українська завжди привертала увагу композитора. Обробки українських народних пісень 5 томів, виконані Лисенком, мають наукову і художню цінність. В них розкрита вся краса пісенної творчості рідного народу. Він перший український композитор, який писав твори у різних жанрах музичного мистецтва на основі українського фольклору. “Фольклор - це саме життя”, - писав композитор в одному з листів до Філарета Колесси.

Оригінальні хорові твори: "Наш отаман Гамалія", "Пливе човен", "Садок вишневий коло хати", "Реве та стогне", "По діброві вітер віє", "Доля"; розгорнені вокально-інструментальні поеми: "Гетьмани, гетьмани", "Мені однаково"; народні думи, балади: "У неділю вранці рано", "У тієї Катерини".

М.Лисенко здійснив величезну роботу щодо збирання і публікації музичного фольклору.

У 1873 році було видано першу музикознавчу працю М.Лисенко про український музичний фольклор "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм".

Важливу роль в його творчості займає опера. Він пише ряд опер, кожна з яких наповнена українським змістом, українською тематикою, які ввійшли в світову скарбницю оперного мистецтва. Це такі опери як: "Тарас Бульба", "Різдвяна ніч", "Наталка Полтавка", "Утоплена", "Чорноморці", а також дитячі опери "Коза Дереза", "Пан Коцький" та інші.

Творчу й педагогічну роботу М.В.Лисенко поєднує з музично-громадською діяльністю . Він виступає у пресі з питань музики, спілкується зі своїми слухачами на авторських концертах.

У 1908 році М.Лисенко очолив товариство "Український клуб", який проводив значну громадсько-просвітницьку діяльність – організовував літературні та музичні вечори, влаштовував курси для народних вчителів, створив комітети для сприяння спорудженню пам’ятника Т.Шевченку до відзначення 50-х роковин від дня смерті поета, які очолив сам композитор.

Постійна напружена праця підірвала здоров′я композитора і 6 листопада 1912 року через несподіваний серцевий напад земне життя українського Бояна спинилось.

М.Лисенко залишив після себе цілу плеяду талановитих композиторів і послідовників: К. Стеценко, М. Леонтович, О.Кошиць, Я.Степовий, С.Людкевич, Л.Ревуцький та інші, які все своє життя продовжували ту велику справу, яку розпочав М. Лисенко.

Микола Лисенко – великий син своєї нації і його по праву вважають корифеєм української класичної музики. І не зважаючи ні на що, він і сьогодні залишається актуальним. Микола Віталійович для нас, молодих мистців, залишається взірцем у боротьбі за українську державність.

Його твори включають в свій репертуар найвідоміші українські співаки, диригенти, піаністи, хоровий твір "Боже, великий, єдиний" вважається духовним гімном України. Ім’я Миколи Лисенка носить Львівська державна музична академія, філармонійний зал у Києві, Харківський оперний театр, численні музичні школи, вулиці тощо. Вже декілька десятків років найпрестижнішим конкурсом в Україні, в якому беруть участь піаністи, співаки, скрипалі є конкурс імені Миколи Віталійовича Лисенка.

2. Прослуховування музичних творів композитора та їх аналіз.

V. Актуалізація набутих знань.

1. Бесіда.

• Які духовні та світські жанри були провідними у творчості М. Вербицького?

• 2. Які форми музичної освіти існували у XIX ст.?

VІ. Підбиття підсумків уроку

УІІ. Домашнє завдання.

Вивчити теоретичний матеріал. Скласти кросворд на тему: «Музичне мистецтво України другої половини ХІХ ст..»

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток особистості на всіх вікових етапах життя»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.