Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Формування психологічної готовності працівників закладів освіти до конструктивної поведінки в умовах надзвичайних ситуацій
»
Взяти участь Всі події

Мітинг-реквієм "Пам'ять вічно жива"

Опис документу:
Захід до Дня пам'яті і примирення. У сценарії зосереджуємо увагу на тому, що війна - злочин. Жоден режим не має права бути виправданий за біль втрати. Поезії, статистичні дані ще раз доводять, що головне в житті людини - мир.
Перегляд
матеріалу
Отримати код


ПАМ'ЯТЬ ВІЧНО ЖИВА

Ніхто не забутий.

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей

і живуть матері,

Допоти й сини, що спіткнулись об кулі,

живуть.


Ведучий 1. Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.


Ведучий 2. Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей.


Ведучий 3. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель Західної України того далекого 17 вересня 1939 року, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами Наддніпрянської України 22 червня 1941 року. Мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.


Ведучий 1. Мільйони людей забрала друга Світова війна. Це важко усвідомити, важко осягнути. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли гинули мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло фашистської та комуністичної окупації.


Ведучий 2. У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів.


Ведучий 3. Майже 7 млн. українців воювало в складі Червоної Армії в роки війни. 100 тисяч українців боронили рідну землю від агресора в рядах Української Повстанської армії.


Ведучий 1. Від 9 до 10 млн. українських людей загинули під час Другої Світової війни


Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь.

Залився болем, плачем, жалем.


Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.


Хоч обійди країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори, –

Навряд чи знайдеться десь двір,

Куди не внадилося б ненависне горе.

Ведучий 2. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони –святиня нашої пам’яті.

Ведучий 3. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Ведучий 1. Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.


Війна і смерть - дві сестри, ніби пара, які крокують разом вже віки...
Це - ніби чиясь невблаганна кара, що слід лишає на усі роки.
Війна... Ти був там? Ні? То ти щасливий, бо ти не бачив сльози, біль і кров,
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий кидала смерть на юних знов і знов.
Чи бачив ти, як проводжає мати свого єдиного, не воїна - дитя,
І молить Бога, щоби дочекати, або за нього дать своє життя?
Чи чув ти тихий плач дівчини, коли почула вість, що вже нема
Того, до кого серцем лине, і що тепер вона уже одна?
А може, ти вдовиний погляд бачив, тої вдови, що на руці дитя,
Що ще недавно тато сина няньчив, сьогодні ж - сирота оце маля?
Чи хоч у сні до тебе приходила ота проклята усіма війна,
Яку ще в сорок п'ятім загасила чарівна, бажана і прошена весна.


Ведучий 2. День пам’яті полеглих у  Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм. Не забуваймо героїв-воїнів нашого села, які пішли на фронт, і не повернулися у свої рідні оселі.



Ведучий 3. Нажаль час забрав останнього у нашому селі ветерана ІІ світової війни. Та нам завжди треба пам’ятати великий подвиг усіх людей, котрі пережили ті страшні часи.



Ведучий 1. За роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Наш народ пишався тим, що у складні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же мирне небо опалене полум’ям війни

Прийшла в нашу хату тривожна година.
Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
Все треба зробить, щоб жила Україна,
Щоб ворог підступний її не здолав.


І хай доведеться колись недоїсти,
Чи буде в кімнатах поменше тепла,
Але не дамо ми лихим терористам
Чіплять в нашім небі чужого орла.


В цей день хай єднає нас думка єдина,
Ми зло в нашім домі долали не раз.
Все треба зробить, щоб жила Україна.
Прийміть цей заклик, як Божий наказ!




Ведучий 2 .Ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні - Героям  Слава!», а тепер вони набули нового святого змісту. Нині ми проявляємо бажання віддати особливу шану тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини. Це наші герої , наші односельчани – Сергій Писарук та Віктор Михальчук.

Ведучий 3. 8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни. 


Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.


Гасить свічку і стає спиною до глядачів.


Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.


Гасить свічку і стає спиною до глядачів.


Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.


Гасить свічку і стає спиною до глядачів.


Звучить музика. Виходить Дівчина-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.


Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.




Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.


Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І безіменні ті могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!


Ведучий 1.
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль.

Ведучий 2. Вшануймо пам’ять тих, хто загинув в роки Другої світової війни, - солдатів Червоної Армії та воїнів Української Повстанської Армії, усіх, хто звеличив нашу землю


Ведучий 3. Вшануймо Героїв Небесної Сотні, воїнів Збройних сил України, воїнів добровольців та мирних громадян, загиблих на Сході України у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Хвилина мовчання

Доки світанками сонце встає, а на калині зозуля кує –

Пам’ять людська не забуде повік мук закатованих, попелу крик.

Там, де кривавий пройшов душогуб, свідком лишився опалений дуб.

Чорний, як лихо. І жахом пропах. Навіть боїться гніздитися птах.

Віти – мов горе заламаних рук. Ні! То не свідок. А Пам’ятник мук!

Доки світанками сонце встає – Нам на калині зозуля кує!

Тільки, як тріскає в тиші земля, стогін важкий із могил промовля:


«Спинись, Людино! Мовчки поклонись. У тишині задумайся на мить.

І нам життя всміхалося колись. Дзвонила сонцем сяюча блакить.

Ми мали в серці мужність і любов і вірили у Перемоги час.

Хоча зотлілий попіл захолов, але наш голос досі не погас.

Орали ми і засівали лан, щоб добротою колосився світ.

Якби зібрати болі наших ран, то розколовся б навіть і граніт!

Не треба сліз! Ще наші нас печуть, як тихо плаче росами трава.

Нехай же мирно променіє путь, для тих, хто наших мук не забува!

Коли не спить далекий небосхил і стелиться туманом сивина,

Наш гнівний голос чути із могил: «Хай буде тричі проклята війна!»






5


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.