На першому з’їзді українських журналістів еміграції у доповіді “Проблема синтези” Улас Самчук зазначав, що українське письменство стоїть перед тяжкою, але великою і визначальною проблемою нашого буття – синтезою мислення, а це означало прагнення і в художній літературі, і в критиці збагнути дух часу, глибоко відчути пульс нашої епохи, вчитися мислити цілістю людської духовності, зважувати і цінувати духовні явища в іх синтезі й об’єктивній дійсності.