Місця бойової слави Української Повстанської Армії: Бій біля села Сереха (1944 р.)

Опис документу:
Вашій увазі пропонується опис одного із боїв, що відбувся в ході збройного протистояння Української Повстанської Армії більшовицькій агресії на теренах України . Інформацію упорядковано з офіційних відкритих джерел та архівних записів. Цей дидактичний матеріал можна використати на уроках історії України та Захисту Вітчизни. Матеріал узято з рукопису власної книги (Том 48).
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Бій біля села Сереха

1944 р.


22 жовтня відділ командирара Бистрого кватирував на хуторах Заболота, Гусятинського р-н, Тернопільської обл. О 15-й год. стійки зауважили більшовицькі стежі, які рухалися в напрямі хутора. За ними йшла розстрільна. Відділи приготовились до оборони. Стежі було знищено вогнем з близької віддалі, а розстрільна панічно втекла. Всіх більшовиків було бл. 50 чол. Двох взято в полон, а 4-ох вбито. Були теж ранені. Між вбитими були також голова райкомунгоспу, працівники райпарткому, завідуючий військовими справами і начальник летунської телефонічної станиці в Гусятині. З сторони повстанців втрат не було. Здобуто два автомати, 4 кріси, 2 пістолі та диску набоїв до кулемета «Дехтярьова». О 17:30 знову появилися більшовики з сторони Смолуківець. Після короткої перестрілки вони відступили. 25 жовтня кватирував згаданий відділ в селі Сереха (Копичинецький район, Тернопільська обл.). Вранці о 5-й год. більшівики почали оточувати село. Відділи негайно зайняли оборонні становища. На наказ командира відділи почали прорив в південну сторону. Розпочався завзятий бій. Наступ відділу паралізував передовсім ворожий станковий кулемет «Максим». Від його куль упав вбитий чотовий Сурмач, дострілився поранений командир Вознесенко, отримав поранення сотенний командир Спартак. Більшовицькі снайпери, як виявилось, знимали в першу чергу командирів. Під село під’їхало ще 7 автомашин з червоноармійцямив. Командир Бистрий віддів наказ приспішити наступ. Кулеметним вогнем та підвезеним «Максимом» знищено обслугу ворожого «Максима». Прорвано вороже оточення і зайнято ворожі становища. Тоді ж упав вбитий д-г Смерть та отримав поранення д-г Костенко. Ворог почав панічно втікати, залишаючи на полі бою бл. 30 трупів. Зайнявши пагорб за селом, командир Бистрий вислав розвідку у найближчий ліс, підготовлюючи до нього відступ. В цей час появилися ворожі літаки, які почали сильно обстрілювати село. В селі почалася пожежа. Сотник Кравченко зі своїм відділом зайняв становища на пагорбі, відділ Яструба пішов у ліс, з села відступив відділ Голуба. Отже всі відділи опинились за межами села. Літаки, не знаючи розташування відділів, й надалі обстрілювали село, в якому були вже НКВД-исти. Стрілянина почала втихати, лиш було чути поодинокі стрільби снайперів. Таким був стан справ до 18-ї год., після цього повстанці стягли усі відділи і зайняли становища, чекаючи вечора. Лиш літаки не давали спокою, цілий час обстрілюючи та обкидуючи бомбами ліс. У лісі поховано вбитих повстанців, а пораненим ще раз перев’язано рани. В ліс большевики не пішли. Вони вкопалися на пагорбі і чекали до вечора. В селі НКВД-исти палили хати, забирали худобу, мордували людей. Ворог мав понад 50 вбитими та багато поранених. Власні втрати повстанців становили: вбиті Сурмач, Вознесенко, Смерть, Нечай та ще 5 повстанців. Було кільканадцять важко та легко поранених. Здобуто станковий кулемет «Максим» та три снайперські гвинтівки, кільканадцять крісів та автоматів, кілька пістолетів та кільканадцять уніформ [11, с. 1173]. Того ж дня частина повстанців з відділу командира Бистрого кватирувала в с. Крутилів. О 16:30 появився літак і почав строчити по селі. Від стрілів зайнялось кілька господарств. Відділи відступили в ліс, залишаючи в селі табір. З-за Збруча почали наступати на село більшовики. Командир Бистрий зайняв становища з невеличкою групою повстанців біля села і відкрив вогонь по наступаючім ворогові. Один впав вбитий, а решта втекла. Ввечері забрано зі села табори. Більша частина села згоріла. Вночі літаки ще бомбардували догоряюче село. Відділ не мав жодних втрат.





Література: Гоман Р. В. Битви. Том 48 (Українська Повстанська Армія). – Рукопис. – 664 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.