Міні-проекти з природознавства, 5 клас

Опис документу:
1. Міні-проект « Визначні вчені-натуралісти » 2. Міні-проект « Опале листя: користь чи шкода? » 3. Міні-проект « Світ Галактик » 4. Міні-проект « Космос близький і далекий » 5. Міні-проект « Чому ми бачимо лише один бік Місяця? » 6. Міні-проект « Професія» дощового черв`яка » 7. Міні-проект « Краплина, або «де ми втрачаємо воду?» 8. Міні-проект « Бактерії корисні та шкідливі » 9. Міні-проект « Чи не перетвореться Земля на пустелю? »

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЗМІСТ

  1. Міні-проект

« Визначні вчені-натуралісти »

2. Міні-проект

« Опале листя: користь чи шкода? »

  1. Міні-проект

« Світ Галактик »

  1. Міні-проект

« Космос близький і далекий »

  1. Міні-проект

« Чому ми бачимо лише один бік Місяця? »

  1. Міні-проект

« Професія» дощового черв`яка »

7. Міні-проект

« Краплина, або «де ми втрачаємо воду?»

8. Міні-проект

« Бактерії корисні та шкідливі »

9. Міні-проект

« Чи не перетвориться Земля на пустелю? »

Гіппократ

(бл. 460 р. до н. е. - бл. 370 р. до н.е.)

    Давньогрецький лікар Гіппократ став першим ученим, який, відкинувши марновірство і містику, поставив медицину на наукову основу. Його справедливо називають "батьком медицини".
    Гіппократ став справжнім реформатором древньої медицини. Він першим підійшов до неї як до науки. У хвороб, вважав він, є природні причини. Про них можна дізнатись, вивчивши будову і життєдіяльність людського організму. В своїх працях Гіппократ глибоко і детально розглянув найрізноманітніші галузі медицини. Правильному харчуванню присвячена праця Гіппократа "Дієта при гострих захворюваннях". Він був прекрасним хірургом, добре розумівся на анатомії. Знав і застосовував для лікування більше двохсот лікарських рослин.    Гіппократ сформулював моральний кодекс лікаря, норми його поведінки. Перша заповідь лікаря, за Гіппократом, звучить: " Не зашкодь!"

Аристотель

(384 р. до н.е. - 322 р. до н.е.)

    Аристотель вплинув на весь подальший розвиток наукової і філософської думки. Його твори стосувалися практично всіх галузей знання того часу. 
    Великий енциклопедист древності Аристотель став одним із засновників біології як науки, вперше узагальнивши біологічні знання, які були накопичені до нього людством. Найвизначніші праці Аристотеля з біології - "Історія тварин", "Про частини тварин", "Виникнення тварин". Зокрема, в "Історії тварин" Аристотель першим в історії науки розробив систематику тварин.    Аристотеля називають "батьком зоології". Він вивчив більш ніж 500 видів тварин, описав їхній зовнішній вигляд і будову, спосіб життя і поведінку. Цікавила Аристотеля і проблема походження життя. За своє життя він зробив для науки значно більше, ніж було зроблено за ряд наступних століть.

Ератосфен

(бл. 275 — 194 до н. е.)

Давньогрецький вчений і письменник. Один із надзвичайно різнобічних вчених античності. Ератосфен був основоположником наукової, математичної і фізичної географії. У його «Географії» в 3 книгах містився перший систематичний науковий виклад географії, історія географічних відкриттів, а також розглядався ряд фізичних і математичних проблем, зв'язаних з географією, включаючи вказівку на сферичну форму Землі й опис її поверхні. Він також висловив припущення, що якщо плисти від Гібралтару на захід, то можна доплисти до Індії. Ератосфен додав до свого твору географічну карту світу. Однак найвідомішим досягненням Ератосфена в області геодезії і географії був винайдений ним спосіб визначати розміри Землі, викладу якого присвячений трактат «Про вимір Землі» (приблизно 39 690 км), у будь-якому випадку підрахунок мав мінімальну помилку, оскільки справжня довжина екватора становить 40 120 км. У цій же роботі були розглянуті й астрономічні задачі, такі, як оцінка розміру Сонця і Місяця і відстані до них, сонячні і місячні затемнення і тривалість дня в залежності від географічної широти.

Микола́й Копе́рник

( 1473 - 1543)

Польський астроном і математик, автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи. Свою найголовнішу працю, базовану на узагальненні власних тривалих спостережень і підрахунків, «Про обертання небесних сфер» Миколай Коперник опублікував після довгих сумнівів у рік своєї смерті (1543). У цій роботі вчений доводив зовсім нове розуміння місця Землі і, разом з тим, людини у Всесвіті, виступивши творцем геліоцентричної теорії світу. Тобто він почав стверджувати, що Земля рухається навколо Сонця. До нього вважали, що Земля – центр Всесвіту і Сонце рухається навколо неї.

Основну думку Коперника коротко викладено на його пам'ятнику у Варшаві: («Він зупинив Сонце, зрушив Землю»).

Галіле́о Галіле́й

( 1564 — 1642)

Італійський фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, був основоположником експериментально-математичного методу вивчення природи. Саме від нього бере початок фізика як наука. Найважливішим вкладом Галілео Галілея в науку була свідома й послідовна заміна пасивного спостереження активним експериментом. Винайшов термоскоп, що є прообразом термометра. Довідавшись про винайдену в Голландії підзорну трубу, Галілей у 1609 побудував свій перший телескоп з трикратним збільшенням, а трохи пізніше — зі збільшенням у 32 рази, як він сам писав згодом, «побудував собі прилад у такому ступені чудесний, що з його допомогою предмети здавалися майже в тисячу разів більші і більш ніж у тридцять разів ближчі, ніж при спостереженні простим оком». З їхньою допомогою Галілей здійснив ряд важливих астрономічних відкриттів — гори і кратери на Місяці, розміри зірок та їхня колосальна віддаленість, плями на Сонці, 4 супутники Юпітера (Іо, Європа, Ганімед та Каллісто), фази Венери, кільця Сатурна, Чумацький Шлях як скупчення окремих зірок та ін.

Антоні Ван Левенгук

(1632- 1723)

    Першою людиною, яка заглянула в таємничий світ мікроорганізмів, став голландський дослідник Антоні Ван Левенгук.    Левенгук шукав своїх анімалькулів ("анімалькулюс" - по-латині "звірятко") всюди: в гнилій воді, в твані каналів, у власній ротовій порожнині. Він не знав тоді, що всіх цих анімалькулів буде вивчати та наука, яку він започаткував своїми спостереженнями - мікробіологія.
    
Серед численних відвідувачів, які приїжджали до нього, щоб залучитися до таємниць природи і подивитися на дивовижних "звіряток" були англійська королева і російський цар Петро І. Після цього відвідування Петро І привіз у Росію мікроскоп.
    
Левенгук так і ввійшов в історію як один з найбільших експериментаторів свого часу. За 6 років до смерті він написав пророчі слова, прославляючи експеримент: "Варто утриматися від міркувань, коли говорить досвід".

Ісаа́к Н'ю́то́н

( 1643 - 1727)

Англійський учений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики. Ньютон сформулював основні закони класичної механіки, відкрив закон всесвітнього тяжіння, виходячи з якого, пояснив рух небесних тіл (планет, їхніх супутників, комет). Великий внесок зробив Ньютон в оптику. 1666 року за допомогою тригранної скляної призми він розклав біле світло на 7 кольорів (у спектр), тим самим довівши його складність (явище дисперсії), Наукова творчість Ньютона зіграла винятково важливу роль в історії розвитку фізики. За словами Альберта Ейнштейна «Ньютон був першим, хто спробував сформулювати елементарні закони, що визначають часовий хід широкого класу процесів у природі з високим ступенем повноти і точності» і «… зробив своїми працями глибокий і сильний вплив на весь світогляд в цілому». Для світу Ісаак Ньютон став еталоном наукових заслуг. Ньютоном хімії називали пізніше Генрі Кавендіша, Ньютоном електродинаміки — Анре Ампера, Ньютоном 20 століття — Альберта Ейнштейна.

Карл Ліней

(1707- 1778)

    До XVIII століття вчені і любителі природи виконали величезну роботу, по всьому світу збираючи і описуючи рослин і тварин. Але орієнтуватись в накопиченому ними океані відомостей ставало дедалі важче. Узагальнив і систематизував ці знання шведський натураліст Карл Ліней. Він заклав основи сучасної систематики.
    Щоб "розкласти по поличках" величезну кількість описів рослин і тварин, необхідна була якась одиниця систематики. Такою одиницею, спільною для всього живого, Ліней зробив вид. Людину ( яку він назвав "людиною розумною", Homo sapiens) Ліней досить сміливо для свого часу помістив в клас ссавців, ряд приматів, разом з мавпами.
    Величезну роботу проробив учений за все своє життя. Він не тільки описав біля 10 тис. видів, але і сам відкрив біля 1,5 тис. із них. Його ім"я назавжди залишилось в латинських назвах описаних ним тварин і рослин.

Дмитро́ Менделє́єв

( 1834 - 1907)

Російський хімік, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів. У 1882 році Лондонське королівське товариство присудило золоті медалі Деві з формулюванням «За відкриття періодичних співвідношень атомних ваг» спільно Менделєєву і німецькому хіміку Лотару Юліусу Маєру.

Дмитро Іванович Менделєєв — автор фундаментальних досліджень з хімії, фізики, метрології, метеорології, економіки, автор основних праць з повітроплавання, сільського господарства, хімічної технології. Науковий авторитет Дмитра Менделєєва був величезний. Список титулів і звань його включає більше ста найменувань. Практично всіма російськими і більшістю найшанованіших зарубіжних академій наук, університетів і наукових товариств він був обраний своїм почесним членом. Тим не менш, свої праці, приватні та офіційні звернення він підписував без вказівки причетності до них: «Д. Менделєєв» або «професор Менделєєв», вкрай рідко згадуючи якісь присвоєні йому почесні звання. На його честь названо астероїд 2769 Менделеєв.

Василь Докучаєв

( 1846 — 1903)

Природознавець, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії. У 1888–1894 роках на запрошення Полтавського губернського земства очолював експедицію, що вивчала ґрунти, рослинність і геологічні умови Полтавщини. Було складено ґрунтові карти губернії, створено природничо-історичний музей. Висунув теорію утворення чорнозему. У 1899 році сформулював так званий «закон зональності», що показує «найщільніший зв'язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів» і «співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини». Буквально в кожному підручнику ґрунтознавства, землеробства, фізичної географії згадується ім'я Докучаєва.

Володимир Вернадський

(1863 - 1945)

Він став творцем учення про живу речовину і біосферу - учення, яке знаходиться на стику всіх цих наук.
    Вернадський став фундатором самостійних наукових шкіл у низці наук про Землю. В своїх наукових працях він писав про ґрунти і мінерали, про рослин і тварин, про людину, час, Всесвіт. Вернадський показав, що життя - не випадковий гість на поверхні земної кори. За його уявленнями, життя - така ж вічна частина космосу як матерія і енергія. Вернадський прийшов до висновку, що життя може існувати тільки в формі гігантської системи - біосфери (в перекладі з грецької - "сфери живого"). Основи свого вчення він виклав у книзі «Біосфера».
    Багато і плідно Вернадський працював над створенням узагальнюючої теорії еволюції природного середовища і суспільства, що дістала назву теорії ноосфери. На його думку, ноосфера становить новий етап сфери життя, оболонку Землі, перебудовану колективним розумом людства, яка знаходиться під його контролем для подальшого гармонізованого розвитку Землі й людини, як невід'ємної частини нашої планети.

Микола Вавилов

(1887 - 1943)

    В 20-ті і на початку 30-тих років ХХ ст. Вавилов здійснив безліч експедицій. Він відвідав більш ніж 50 країн, а зі всіх шести континентів не був тільки в Австралії і Антарктиді. З усіх кінців світу Вавилов посилав на батьківщину посилки з насінням і плодами. Вирощені з них рослини послужили основою для створення нових сортів культурних рослин. Далекі експедиції Вавилова несподівано обірвалися в середині 30-х років з волі Сталіна.
    Підсумком експедицій Вавилова стало одне із головних відкриттів ученого - встановлення основних географічних центрів походження культурних рослин. Ці центри одночасно є центрами древніх цивілізацій. "Культура поля завжди йде поруч з загальнолюдською культурою", - вважав Вавилов.
    6 серпня 1940 року, під час експедиції в Україну, Вавилов був заарештований.    26 січня 1943 року, у віці 55 років Вавилов помер в тюремній лікарні від виснаження. Таким був трагічний парадокс долі Вавилова - учений, що відкрив нові сорти культурних рослин и тим самим дав країні мільйони тон зерна, помер у тюрмі від голоду.

Якщо опале листя використовується як добриво, то воно, розпадаючись, повертає всі поживні речовини, що отримувало протягом свого зростання. Ті частини листа, що розкладаються не так швидко, як черешки, виконують важливу функцію - структурують грунт, що дуже покращує його якість. Але це не все, чим корисне опале листя, адже поступово розкладаючись, воно дає їжу бактеріям і комахам, які живуть у грунті. Їх сусідство дуже корисно, вони видаляють з грунту патогенних організмів грибкового і бактеріального типу. Щорічне використання опалого листя в якості добрива грунту, де ростуть дерева, забезпечує їх усім необхідним.
Восени у нас прийнято спалювати опале листя, навесні – торішню траву. В пік весняного і осіннього палів повітря в місті стає важким і гірким, збільшуються випадки захворювань дихальних шляхів. Невже так і має бути?
     Чим шкідливе спалювання опалого листя і сухої трави?
 Шкода від спалювання листя і сухої трави багатолика і надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, українці рідко надають цьому ваги. При згорянні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється біля 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. В тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.
На присадибних ділянках рослини нерідко окропляють пестицидами, які також вивільняються у повітря при згорянні листя чи трави. Найбільше пестицидів містить бадилля картоплі, яке ми так рясно окропляємо від колорадського жука.
     Додаткова проблема полягає в тому, що з листям як правило горить і безліч різноманітного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При згорянні, скажемо, поліетиленового пакету, в повітря вивільняється до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні для людини. Саме вони як правило, стають причиною першіння в горлі, кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гуми, окрім згаданого, утворюються канцерогенна сажа і сприяючі респіраторним захворюванням оксиди сірки. Постійно подразнений димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.
     Прикро визнавати, та найчастіше біля вогнищ можна побачити дітей – дошкільного і молодшого шкільного віку, вплив диму на чиї організми особливо небезпечний.
Також може сприяти виникненню гострого фарингіту, гострого тонзиліту та гострому ларингіту та трахеїту.
       Окрім безпосередньої загрози людському здоров’ю, спалювання листя і сухої трави призводить до таких загроз:
   1. В сухому листі згорають зимуючі корисні комахи, такі як сонечка. Їх здобич – попелиці, лишаються зимувати на стадії яйця на гілках. Спалюючи листя восени ми створюємо умови для розвитку попелиць навесні.
   2. Спалювання листя призводить до руйнації ґрунтового покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. Крім того, вони гинуть і від утворюваних при горінні важких металів.
   3. За нормальних умов, коли листя перегниває, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються в грунт. При згорянні ж утворюється зола. Не зважаючи на загальноприйняту думку, зола – дуже погане добриво і, таким чином, спалювання листя щороку призводить до все більшого збіднення ґрунту.
   4. На природних ділянках і газонах вогонь знищує насіння і коріння

трав’янистих рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів та верхні частини

їх коріння.
   5. Знищення природної листяної підстилки призводить до збільшення в 2-4 рази промерзання ґрунту.
6. Існує загроза лісових пожеж і загоряння житлових будинків.
 7. Дим від вогнищ, в туманні дні може утворювати смог і на довго зависати у повітрі. В цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти ДТП, аварій. Окрім того, попадаючи у легені, смог викликає суттєве погіршення здоров’я людини.
  8. Задимлені населені пункти використовують для освітлення значно більше електроенергії.
   Що ж робити з опалим листям?
      Найбільш дружнім по відношенню до довкілля шляхом утилізації опалого листя є компостування. Найціннішою характеристикою компосту є великий вміст у ньому необхідних рослинам хімічних сполук.
Для компостування листя складають у купи шириною 2 м і висотою до 1,7 м. в основу купи вкладають до 25 см шар землі. Кожен з шарів листя не має перебільшувати 30 см. На цю ж купу можна скидати пташиний послід, харчові рештки. Кожен з шарів присипають землею. Протягом літа компост 2-3 рази перелопачують. Компост вважається готовим, якщо перетворився на однорідну темну розсипчасту масу. При літній закладці компост дозріває за 2-3 місяці, при осінній – за 6-8. Аналогічно, компостування можна проводити в траншеях глибиною до 1 м і шириною 1,5 м. Траншейне компостування більш зручне з міркувань того, що при ньому компост рівномірно зволожується і не пересихає.
       Використовувати компост в якості добрива можна вже через рік після закладки. Його корисні властивості зберігатимуться ще 4 роки. Корисне використання компосту в якості прикореневої підкормки дерев і кущів.
Керуючись статтею 50 Конституції України, Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Галактики - це велетенські зоряні системи, що містять в собі дуже багато зір, а також газ і пил. За морфологічними ознаками галактики поділяються на чотири типи: еліптичні Е, лінзоподібні SO, спіральні S і неправильні Ir. Більшість спосте-режуваних галактик спіральні.

Галактики розподілені у просторі нерівномірно. Вони утворюють групи галактик і скупчення галактик.

Головну частину зір нашої Галактики ми бачимо у вигляді Молочного шляху (Чумацький шлях). Наша Галактика, тобто галактика в якій знаходиться Сонце - галактика спіральна типу Sb або Sc за классифікацією Хаббла і має в собі кількість у 200 млрд. зір. Сонце у ній розташоване поблизу галактичної площини на відстані близько 8500 пк від центра Г. Наша галактика входить до складу так званої Місцевої групи галактик. Наша Сонячна система зовсім крихітна порівняно з Чумацьким Шляхом, який виразно видно з Землі в телескоп. До винаходу телескопів Чумацький Шлях люди бачили як розмиту світлу смугу на небі. Стародавні греки і римляни назвали його молочною річкою або молочною дорогою, звідси і сучасна назва. Таємниця Чумацького Шляху не давала людям спокою протягом довгих століть. У міфах і легендах багатьох народів світу його називали Дорогою Богів, таємничим Зоряним Мостом, який приводить в райські кущі, чарівною Небесною Рікою, наповненою божественним молоком. Вважають, що саме він мався на увазі, коли старовинні казки говорили про молочну річку з медовими берегами

Для більшості галактик спостерігається галактичне обертання - явище руху об'єктів (зір, хмар газу та пилу, зоряних скупчень та ін.) навколо центральної частини (ядра) галактики. Періоди обертання зовнішніх частин галактики можуть

складати десятки і сотні мільйонів років.

До якогось часу люди не знали що таке галактики. Доки американський астроном Е. Хаббл (1889-1953) не зробив фотографії туманності в сузір'ї Андромеди, на яких було видно, що ця туманна пляма складається з безлічі зір. Він виявив серед них розсіяні й кульові скупчення, нові зорі й цефеїди. Визначивши періоди змінності й видиму зоряну величину цефеїд, Хаббл дійшов висновку, що вони знаходяться дуже далеко за межами нашої Галактики. Так був відкрит величезний світ галактик нашого Всесвіту.

До речі, галактику Андромеди можна побачити на небі неозброєним оком в сузір'ї Андромеди. Це єдина далека галактика після Магелланових Хмар, яку можна спостерігати без телескопів. Ця галактика дуже схожа з нашою і тому її вивчення дуже допомогло астрономам зрозуміти склад та устрій нашої галактики.

Під час експедиції Магеллана в XVI ст. дві великі зоряні хмари, які спостерігали в південній півкулі неба, назвали Великою і Малою Магеллановими Хмарами. Ці галактики через їхній безформний вигляд відносять до типу неправильних. Вони є супутниками нашої Галактики, до яких близько 150 000 світлових років, а їхній зоряний склад такий самий, як і віток спіральних галактик. А ось ядра не-має. Неправильні галактики взагалі значно менші від спіральних і зустрічаються рідко.

Еліптичні галактики спостері-гаються часто. За виглядом вони схожі на кульові зоряні скупчен-ня, але значно біль-ші за розмірами. Вони обер-таються дуже повільно й тому мало сплющені на відміну від спіральних галактик, які швидко обертаються. Еліп-тичні галактики не мають ні зір-надгігантів, ні темних або світ-лих дифузних туманностей.

5 цікавих фактів про «Чумацький Шлях»

1. Сріблясто-біляста смуга, що оперізує зоряне небо, отримала в Стародавній Греції назву «Молочний Шлях» (Galaxias kuklos ― «молочне коло»). Міфи та легенди інших народів світу зберегли різні назви цього виразного утворення на зоряному небі, наприклад, в Україні його здавна називають Чумацький Шлях. Природа Молочного Шляху стала прояснюватись лише в 1610 р., коли Ґалілео Ґалілей вперше в телескоп побачив «неосяжне скупчення зір», що для неозброєного ока зливаються в суцільну сріблясту смугу. Однак, зрозуміти таку концентрацію слабких за яскравістю зір на той час було неможливо.

2. Нині, завдячуючи невтомній праці кількох поколінь астрономів, ми знаємо, що Сонячна система міститься всередині велетенського зоряного утворення. Його називають, зверніть увагу — з великої літери, Галактика (від слова «галактикос», тобто «молочний»), наша галактика або Молочний Шлях. Отже, в астрономії «Молочний Шлях», — це назва зоряної системи (галактики) в якій міститься Сонце. Натомість назви «Чумацький Шлях», «Зоряний Міст» чи, наприклад, «Небесна Ріка» є народними і позначають, зазвичай, сріблясто-білясте утворення на зоряному небі.

3. Оскільки ми перебуваємо всередині Галактики, то вивчати її будову не просто. Важко скласти план міста чи селища, якщо ви стоїте на одному місці й маєте змогу лише роздивлятись навсібіч. Однак, незважаючи на це, астрономи, починаючи від піонерських робіт В. Гершеля у XVIII ст., змогли розкрити багато таємниць Галактики, зокрема встановили складові її загальної будови (ядро, диск, балдж, корона), а також, наприклад, визначити типи зоряного населення (старі й

молоді зорі).

4. Наша зоряна система належить до галактик спірального типу. Це означає, що окрім майже 400 млрд зір, до її складу входить багато газу й пилу. Загалом розподіл речовини в Галактиці нерівномірний, але зорі й газопилові хмари зібрані переважно в її диску. У нашій зоряній системі також виділяють зоряні скупчення (розсіяні й кулясті) та зоряні асоціації, а також різного типу туманності. Велику роль в загальному «балансі» Галактики відіграє темна (невидима) матерія, природа якої досі залишається невідомою.

Основний диск Чумацького Шляху має близько 100 000 — 120 000 світлових років у діаметрі та близько 250 000 — 300 000 у периметрі. Поза межами ядра галактики товщина Чумацького Шляху становить приблизно 1 000 світлових років. У Чумацькому Шляху налічується понад 300 млрд зір.

Якщо зменшити діаметр Чумацького Шляху до 130 кілометрів, то Сонячна система займала б лише 2 міліметри. Гало Чумацького шляху простягається набагато далі розмірів Галактики, але обмежується орбітами двох галактик-супутників: Великої та Малої Магелланових Хмар, відстань до яких у перигалактіконі становить близько 180 000 світлових років.

Абсолютна зоряна величина нашої галактики становить −21,3m.

5. Сонячна система міститься не в центрі нашої галактики, навпаки, — вона розташована в одному з її «тихих закутків». Відстань до центра Галактики становить близько 9000 парсеків (інакше — 25 тис. світлових років). Перебуваючи на такій відстані, Сонце здійснює один оберт навколо її центра за майже 230 мільйонів років, які складають галактичний рік (швидкість руху Сонця — 220 км/с). За час свого існування Земля вже обійшла навколо центра Галактики приблизно 25 разів.

1. Виявляється, що наш супутник — Місяць — віддаляється від нас щороку приблизно на 4 см. Це залежить від зменшення періоду обертання планети на 2 милі секунди в день.

2. Щорічно тільки в нашій Галактиці народжується сорок нових зірок. Складно навіть уявити, скільки їх з’являється у всьому Всесвіті.

3. Всесвіт не має меж. Здається, що з цим твердженням знайомий кожен. Насправді жодна людина не знає, чи є космос нескінченним або він просто гігантський

4. Наша Сонячна система жахливо нудна. Якщо подумати про наших сусідів, то всі вони не примітні газові кулі та шматки каменю. Від найближчої зірки нас відділяють множинні світлові порожнечі. А між цим, в інших системах повно всякої дивовижної всячини.

а) У просторах Всесвіту є дуже дивовижна річ — гігантський газовий міхур. Його довжина становить близько 200 мільйонів світлових років, а знаходиться він від нас в 12 мільярдах цих же років! Ця цікава штука сформувалася всього-то через два мільярди років після Великого вибуху.

б) Сонце більше Землі десь в 110 разів. Воно навіть більше гіганта нашої системи — Юпітера. Однак якщо порівняти його з іншими зірками у Всесвіті, наше світило займе місце в яслах дитячого саду, ось настільки воно мале.

Тепер давайте уявимо зірку, яка більше нашого Сонця в 1500 раз. Якщо навіть взяти всю Сонячну систему, то вона не займе більш пікселя цієї зірки. Цього гіганта мають VY Великий пес, діаметр якого становить близько 3-х мільярдів км. Як і чому цю зірку рознесло до таких габаритів, ніхто не знає.

в) Автори-фантасти нафантазували близько п’яти різних типів планет. Виявляється, що цих

видів в сотні разів більше. Вчені відкрили вже близько 700 типів планет. Одна з них — це алмазна планета, причому у всіх сенсах цього слова. Як відомо, углероду потрібна зовсім малість, щоб перетворитися на алмаз в цьому випадку умови співпали так, що одна з планет затверділа і перетворилося в коштовність вселенського масштабу.

5. Чорна діра — найяскравіший об’єкт у всьому Всесвіті.

Всередині чорної діри сила гравітації настільки велика, що з неї неможливо вирватися навіть світлу. За логікою речей, дира повинна бути не помітна на небі зовсім. Однак, під час обертання дири крім космічних тіл поглинають ще й газові хмари, які й починають світитися, закручуючись по спіралі. Так само метеори, потрапляючи в чорні діри, загоряються від неймовірно різкого і швидкого руху.

6. Світло нашого Сонця, яке ми бачимо щодня, має вік близько 30 тисяч років. Енергія, отримувана нами від цього небесного світила, утворилася в ядрі Сонця близько 30 тис. років тому. Саме ось стільки часу і не менше необхідно фотонам, щоб пробитися з центру на поверхню. А от після «визволення» їм треба всього лише 8 хвилин, щоб дістатися до поверхні Землі.

7. Ми літаємо в просторі космосу зі швидкістю близько 530 км в секунду. Всередині Галактики планета рухається зі швидкістю близько 230 км в секунду, сам Чумацький Шлях летить в космосі зі швидкістю 300 км в секунду.

8. Нам на голови кожен день «падає» близько 10 тонн космічного пилу.

9. У всьому Всесвіті існує більше 100 мільярдів галактик. Є шанс, що ми не самотні.

10. Цікавий факт: кожен день на нашій планеті падає близько 200 тисяч метеоритів!

11. Середня щільність речовин Сатурна в два рази менше, ніж щільність води. Це значить, що, якщо опустити цю планету в стакан з водою, то вона буде плавати на поверхні. Ви можете це перевірити, тільки, звичайно, якщо знайдете відповідний стакан.

12. Сонце «худне» на мільярд кілограмів в секунду. Це пов’язано з сонячним вітром — потоком частинок, які рухаються з поверхні цієї зірки в різні напрямки.

13. Якби захотіли на машині дістатися до найближчої зірки після Сонця — Проксима Центавра, то нам, при швидкості 96 км / ч, знадобилося б близько 50 мільйонів років.

14.Навіть на Місяці відбуваються землетруси, які іменуються як лунотрясіння. Але, все ж, в порівнянні з земними вони незначно слабкі. Щорічно подібних лунотрясіннь налічується більше 3 000, однак цієї сукупної енергії вистачило б тільки на невеликий салют.

15. Найсильнішим магнітом у всьому Всес віті - нейтронна зірка. Її магнітне поле в мільйони мільярдів разів більше, ніж поле нашої планети.

16. Виявляється, що в нашій Сонячній системі існує тіло, що нагадує нашу планету. Його іменують Титаном і він є супутником планети Сатурн. Він також має руки, моря, вулкани, щільну атмосферу, як і наша планета. Дивно, але навіть відстань між Титаном і Сатурном дорівнює відстані між нами і Сонцем, і навіть співвідношення ваги цих небесних світил одне співвідношенню ваги Землі і Сонця.

17. Якби Земля оберталася навколо Сонця у зворотній бік, то рік був би на два дня коротше.

18. Тривалість повного місячного затемнення становить 104 хвилини, в той час, коли тривалість повного сонячного — всього-то не більше 7,5 хвилин.

19. Ісаак Ньютон вперше виклав фізичні закони, яким підкоряються штучні супутники. Вперше вони були опубліковані в роботі «Математичні начала натуральної філософії» влітку 1687.

20. Самий смішний факт! Американці витратили не один мільйон доларів, щоб винайти таку ручку, яка писала б в космосі. Росіяни ж користувалися в невагомості олівцем, не вносячи жодних змін до нього.

Космос — найбільша таємниця, яку людство буде завжди бажати розгадати. Він тягне своїми надзвичайними властивостями і загадками.

Високо в небі пливе Місяць, світла, красива, з темними плямами на блискучому диску. У повний місяць вона нагадує чиюсь круглу, добродушну, трохи глузливу фізіономію. Ми завжди бачимо її такою.

І до нас тисячі років люди дивилися на таку ж точно Місяць і так само на ній розподілялися темні плями, які роблять її схожою на обличчя людини. Тисячі років люди спостерігають зміни її світлого лику від тоненького серпа новонародженого місяці до повного сяйва її диска. А між тим Місяць куля, такий же, як і інші планети, в тому числі і наша Земля, на якій ми з вами живемо. Але Місяць ніколи не показує нам свою іншу сторону, ми її не бачимо.

Чому? Місяць обертається навколо своєї осі й одночасно здійснює свій шлях навколо Землі, тому що вона супутник Землі. За двадцять дев’ять з половиною доби вона здійснює свій оборот навколо Землі, і. стільки ж часу їй потрібно, щоб обернутися навколо своєї осі, так повільно вона здійснює цей оборот. І в цьому вся справа.

Тому-то ми завжди бачимо тільки одну її сторону. Але як все-таки це відбувається? Щоб ви ясніше собі це представили, давайте проробимо невеликий досвід. Візьміть який-небудь невеликий столик (якщо немає столика стілець або що-небудь ще, що вам зручніше, що буде під руками), Цей стілець буде уявна Земля, а ви самі Місяць, яка обертається навколо Землі. Почніть рухатися навколо столика і одночасно, дуже повільно навколо своєї осі.

Ви побачите, що весь час будете звернені обличчям до столика. На початку вашого руху ви, припустимо, бачили перед собою вікно, але потім, у міру того як ви будете здійснювати своє коло навколо столика (тобто Землі), вікно це виявиться у вас за спиною і тільки в кінці шляху ви знову його побачите. Це лише підтвердить, що ви обернулися не тільки навколо столика, а й навколо себе самого. Ось так і Місяць.

Вона робить оборот навколо Землі і одночасно навколо власної осі. Але повинна я вам сказати, що ми все-таки побачили зворотний бік Місяця!

Як це сталося? А пам’ятаєте?. Втім, ні, ви цього не пам’ятаєте; в ті роки ви були ще дуже малі! А сталося це в 1959 році, коли радянські вчені запустили у бік Місяця ракету, яка облетіла навколо нашого супутника, зробила знімки з іншого його боку і передала ці знімки нам, на Землю.

І люди всього світу вперше побачили зворотний бік Місяця! І це ще не все.

Через кілька років радянські вчені знову послали ракету у бік Місяця, і цього разу знову були зроблені фотографії та послані на Землю. Завдяки цим знімкам вчені склали першу карту обох сторін місячної поверхні.

Є у нас тепер нова кольорова карта Місяця з місячними морями, з гірськими хребтами, найважливішими піками, кільцевими горами-кратерами, цирками. У лютому 1966 року на супутнику Землі примісячилася перша в світі ракета, наша, радянська. Вона зробила, як кажуть вчені, м’яку посадку, це означає, що вона опустилася на Місяць плавно, не розбивши апаратуру, приблизно так, як повинна примісячитися ракета, на борту якої прибудуть на Місяць перші дослідники. Наша ракета, м’яко примісячитися, тут же стала старанно працювати вона посилала все нові і нові знімки місячної поверхні, і ці знімки були зроблені на близькій відстані. А адже це надзвичайно важливо!

І ось в жовтні 1967 року весь світ був приголомшений звісткою про те, що радянська міжпланетна станція Венера-4 плавно опустилася на поверхню Венери однієї з планет нашої Сонячної системи. Хто знає, яку новину принесе нам завтрашній день. У всякому разі, поки книжка вийшла у світ, ми встигли багато чого додати до цієї главку, яка спочатку намагалася розповісти тільки про одне: чому ми не бачимо зворотний бік Місяця.

Більшу частину життя дощовий черв'як проводить під землею. Він риє мережу підземних коридорів, які можуть сягати глибини 2-3 м. Тіло дощового черв'яка складається з сегментів.Під шкірою знаходяться два шари м'язів. Одні тягнуться уздовж внутрішньої сторони тіла, а інші охоплюють тіло черв'яка кільцями. Під час руху м'язи витягують тіло або стискують і потовщують його.

Дощовий черв'як, напружуючи кільцеві м'язи в передній частині тіла, рухається вперед. Хвиля скорочень м'язів проходить далі через тіло, щоб присунулася задня його частина. Потім приходить черга подовжніх м'язів, які й притягують задню частину тіла. У цей час передній кінець знову тягнеться вперед. Завдяки слизу, що виділяється, дощовий черв'як може рухатися у дуже твердому грунті. Сонячне світло становить для дощових черв'яків серйозну небезпеку, оскільки вони вкриті тільки тонким шаром шкіри. Черв'яки не захищені від дії ультрафіолетового випромінювання, тому на поверхні з'являються лише в дощову погоду. Дуже часто вони виходять назовні в дощові ночі, щоб зібрати на землі шматочки соломи, паперу, пір'я, листя й затягнути їх у нірку.

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

o У 1982 році в Англії був знайдений дощовий черв'як завдовжки 1,5 м. Проте він значно менший, ніж австралійські й південноамериканські види (їх довжина складає 3 м).

o Викопні черв'яки, що нагадують сучасних дощових черв'яків, були знайдені в геологічних шарах віком приблизно 600 мільйонів років.

o Якщо звичайний дощовий черв'як втратить кінець тіла, у нього найчастіше виростає новий. Проте ніколи з двох частин не з'явиться два дощових черв'яки. Звичайний дощовий черв'як, якого розрізають навпіл, гине.

o На підставі зважування відходів звичайних дощових черв'яків на площі 1 м2 протягом року можна зробити висновок, що дощовий черв'як виносить за цей час на поверхню землі 6 кг екскрементів.

Слід визнати за цими невтомними трударями два принципових достоїнства.

По-перше, дощові черв'яки перетворюють масу рослинних залишків — мертвого листя та інших подібних речовин — на мікроскопічні частини. Гній, наприклад, вони подрібнюють удвоє швидше, ніж це відбувається при бактеріальній дії.

По-друге, черв'яки енергійно проривають у землі мініатюрні канали й галереї, що утворюють мережу капілярів, дренажу і вентиляційну систему у шарі глибиною близько 30 см. По цих каналах дощова вода швидко проникає під ґрунт, забираючи із собою та розчиняючи екскременти дощових черв'яків, що одразу придатні для засвоювання рослинами. Канали ці не тільки полегшують процес розгалуження коренів, а й сприяють вентиляції під ґрунтом, куди потрапляє кисень.

Але ці крихітні трудівники виконують ще й іншу роботу. Вони видають майже в прямому розумінні аналіз ґрунту, і якість цього аналізу не поступається рівню роботи лаборанта. Досвідчений землероб вміє розшифрувати ці аналізи, спостерігаючи за станом здоров'я, активністю і життєздатністю дощових черв'яків. Якщо, копнувши восени лопатою, він знаходить особини яскраво-червоного кольору, розпухлі і активні, це є ознакою того, що у наступному році він може розраховувати на добрий урожай і що на його землях все гаразд. Якщо, навпаки, дощових черв'яків мало, вони бліді і малорухомі, слід готуватися до неприємностей.

Чи багато води на Землі? Подивившись на карту або глобус, кожен учень відповість, що так, дуже багато. Дійсно, але з усієї води на планеті 97 % — це солона вода й лише 3 % — прісна. З 3 % прісної, придатної для споживання людиною, 75 % містить¬ся в льодовиках Арктики, Антарктиди, Гренландії, 24 % — це під¬земні води, 0,5 % — атмосферні опади, 0,5 % — поверхневі води (річки, озера, струмки) Багато води в атмосфері повітря у вигляді пару, туману та хмар. У природі вода перебуває не тільки у вільному стані, а й у хімічно зв’язаному, тобто входить до складу хімічних сполук.

Вода входить до складу багатьох гірських порід, а також рослинних і тваринних організмів.

У природі вона відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вона переміщується на величезні відстані й там випадає у вигляді дощу або снігу. Вологість повітря й кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.

Вода також є одним із найважливіших геологічних факторів, що змінює зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори й утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними та утворюючи інші речовини.

Вода має величезне значення у житті людини, тварин і рослин. Вона потрібна рослинам для розчинення поживних речовин ґрунту. Нестача води у ґрунті призводить до погіршення живлення рослин і зниження врожаю сільськогосподарських культур. Усі процеси травлення і засвоєння їжі людиною та тваринами відбуваються у водному середовищі.

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Усі живі істоти складаються з води: тварини - на 75 %, риби – на 75 %, медузи - на 99 %, картопля - на 76 %, яблука - на 85 %, помідори - на 90 %, огірки - на 95 %, кавуни - на 96 %. Вода становить майже 70 % маси тіла людини. Людський ембріон на 97 % складається з води, а новонароджений — на 90 %. Найбільш інтелектуальна частина нашого тіла - мозок - на 85 % складається з води, кров - на 95 %.

Вода може бути безкоштовною, а може бути й дуже дорогою. Найдорожчу у світі воду продають у Лос-Анджелесі. Виробники упаковують дорогоцінну рідину зі збалансованим смаком у пляшки зі стразами «Swarovski». Коштує така вода 90 $ за 1 л.

Без води людина може прожити не дуже довго. Потреба у воді - на другому місці після кисню. Без їжі людина може прожити близько шести тижнів, а без води - п’ять - сім діб. За все життя людина випиває близько 35 т води.

Вода допомагає знизити ймовірність серцевого нападу. Під час досліджень учені з’ясували, що ті люди, які п’ють близько шести склянок води за день, менше схильні до ризику серцевого нападу, на відміну від тих, хто випиває всього дві склянки. З допомогою води можна боротися із зайвою вагою. Вживаючи з напоїв тільки воду, можна різко знизити загальну калорійність раціону. Це, по-перше, тому, що людина припиняє пити калорійні солодкі газовані води й соки, а по-друге, тому, що, після того як ми п’ємо воду, нам менше хочеться солодощів, як у випадку з чаєм або кавою.

Якщо людина втрачає 2 % води від маси свого тіла, то вона відчуває сильну спрагу. Якщо кількість втраченої води становитиме 10 %, то в людини почнуться галюцинації. У разі втрати 12 % води людина не зможе відновитися без допомоги лікаря, за втрати 20 % - помре.

Вода не тільки дарує життя, але й може віднімати його. 85 % усіх захворювань у світі передаються через воду. Щорічно 25 млн осіб помирає від цих захворювань.

Жителі острова Зелений Мис, де випадає дуже мало атмосферних опадів, використовують оригінальні «пристрої» для отримання прісної води: на схилах пагорбів вони висаджують у певному порядку різновид лілій із великими листками. Під час туманів на листі осідає роса, і краплі її стікають до резервуара біля підніжжя схилу. Подібним чином можна зібрати до 200 літрів прісної води за добу.

За добу з поверхні Світового океану випаровується стільки води, скільки її міститься у руслах усіх річок земної кулі.

Верблюд вагою 250–300 кг може випити у спеку за один раз до 100 літрів води.

Одна тонна нафти утворює на поверхні води плівку площею 12 км2.

1 літр нафтопродукту, який потрапляє у ґрунт чи воду, робить непридатним для споживання 1 млн літрів води.

У середньовічному Парижі (ХІІ століття) вміст нічних і помиї виливали на вулицю безпосередньо через вікна. Щоби не облити перехожих нечистотами, потрібно було тричі крикнути: «Обережно, вода!»

У румунському місті Альба Юлія збереглися нині діючі давньоримські водні системи, вік яких становить 1800 років.

ДОСЛІДИ ВДОМА

Де ми втрачаємо воду?

• Якщо використовувати склянку води під час чищення зубів, то можна зекономити 5–10 л води.

• З повністю відкритого крана виходить 15 л води за хвилину.

• Через незакритий кран виливається приблизно 1000 літрів води за добу.

• Навіть найменший витік води забирає до 80 літрів води за добу.

• На миття гірки брудного посуду під сильним струменем витрчають приблизно 100 літрів води.

• Під час миття автомашини зі шланга витрачають до 200 літрів води.

• У разі підтікання води в унітазі за добу втрачають близько 40 літрів води.

• Приймаючи душ протягом 5 хвилин, ви витрачаєте приблизно 100 літрів води.

• Наповнюючи ванну лише наполовину, витрачають 1500 літрів води.

• У разі прийняття ванни потрібно в три рази більше води, ніж для душу.

Коли говорять про бактерії, багато хто відразу уявляє жахливо шкідливі організми, що приносять тільки хвороби і заразу. Не треба забувати, що в природі існує велика кількість видів корисних одноклітинних організмів. Бактерії в житті людини відіграють важливу роль.

Відкриття бактерій було зроблено вченим А. Левенгуком в кінці XVII століття. На початку вивчення цих мікроорганізмів помилково вважали, що вони зароджуються в гнилих рештках флори і фауни. Пізніше вчений Л. Пастер встановив, що вони походять тільки від інших живих бактерій і можуть викликати певні захворювання. У цій області величезна роль належить Р. Коху, який розробив "Постулати Коха".

В даний час відомо близько 400 видів корисних бактерій. Загальна кількість їх у тілі людини досягає кілька трильйонів. А ось в організмі новонародженого бактерії відсутні. Бактерії бувають хороші - дружні і погані - шкідливі.

  1. Порушення балансу дружніх і недружніх бактерій призводить до зниження активності мікрофлори кишечника. Це і є дисбактеріоз.

2. Коли говорять про бактерії, багато хто відразу уявляє шкідливі організми, що розносять хвороби. Але справа в тому, що існує більше двох тисяч різних видів бактерій і більшість з них корисні живим організмам, включаючи людину.

3. Бактерії викликають гниття загиблих рослин і тварин на землі і в воді. Без цих бактерій земля була б покрита різним мертвим матеріалом. Переробляючи складні речовини, бактерії розкладають їх на прості.

4. Бактерії відіграють важливу роль у травному процесі людини та інших тварин. Ці бактерії розкладають їжу. У той же час вони виробляють вітаміни, які використовує потім організм.

5. Бактерії необхідні для підтримки життя. Наприклад, азотовмісні бактерії живуть у грунті і допомагають перетворити азот в речовини, які потрібні рослинам. А людина ці рослини вживає в їжу.

6. Бактерії необхідні в процесі бродіння при виробництві сиру і оцту. Такий же процес відбувається у промисловому виробництві фарб, пластмас, косметичних товарів і кондитерських виробів.

7. Бактерії використовуються у виробничих процесах із заготівлі тютюнового листя, виробленні шкір, зняття оболонок з зерен кави і какао, відділенні певних волокон в текстильній промисловості. Існує і багато інших сфер діяльності, де застосовують бактерії і будуть застосовувати надалі.

8. Як це не дивно, мікроорганізми часто здійснюють своєрідні мандрівки з хмар на земну поверхню і навпаки; це дійсно показує їх витривалість та неабияку можливість пристосовуватись, адже їм доводиться виживати в умовах дуже низьких температур, інтенсивного ультрафіолетового випромінювання, а також їдкої та кислої води.

9. Донедавна вважалося, що життя мікроорганізмів у хмарах існує, але великого значення цьому ніколи не надавали; лише завдяки нещодавним дослідженням французьких учених, які взяли пробу води з хмари, з’ясувався наступний факт: бактерії не лише живуть у цих скупченнях водяних крапель, а і чинять значний вплив на їх формування та склад.

10. У ґрунтовій породі на дні Льодовитого океану біля острова Шпіцберген виявили бактерії віком більше 100.000.000 років. Ці бактерії є найбільш стійкими організмами на планеті Земля. Вони вміють переносити найбільш екстремальні температури – як низькі, так і високі.

11. У кишківнику кожної людини - близько двох кілограм бактерій У нашому здоровому тілі живе здоровий дух, а також 500 різних видів бактерій! Близько 2 кг бактерій живе в нашому кишечнику, але непокоїтися не варто. Переважна більшість їх корисна. Так, наприклад, мікроскопічні організми допомагають нам перетравлювати їжу і навіть зміцнюють імунітет.

12. Що відбувається під час поцілунку? До речі, поцілунок ― це не лише прояв ваших щирих почуттів, але й обмін близько 300 різновидів бактерій. «Чужі» бактерії підвищують опірність організму і стимулюють появу антитіл, які активізують імунні механізми. Імунологи називають подібний процес «перехресною імунізацією».

13. Це цікаво: В одному грамі йогурту містяться десятки мільйонів бактерій (головним чином - лактобактерій і ентерококів). Батьківщиною йогурту вважається Болгарія , але там йогуртом може називатися лише продукт, виготовлений з натурального молока і закваски. Жодного сухого молока, ароматизаторів, фруктів, цукру та інших добавок справжній йогурт містити не має.

14. 160 видів бактерій знаходиться в одному мілілітрі океанської води, в грамі грунту - від 6400 до 38 000 видів, а мілілітр стічних вод з міської каналізації, як не дивно, - всього близько 70 видів.

15. Найнебезпечніші бактерії в світі Вважалося, що цю смертоносну бактерію можна підхопити лише в лікарні, але, як стало відомо, вона здатна знайти людину скрізь: в спортзалі, школі, дитячому садку, магазині і т.д .

16. По праву зайняв друге місце, викликає особливо важку форму запалення легенів, бактеріальний менінгіт і перешкоджає загоєнню ран. Велика кількість американських солдатів в Іраку були заражені цією наднебезпечною для життя бактерією. Вона лікується тільки одними ліками,колістином, який у США багато років тому зняли з виробництва через побічні дії, що дають серйозні ускладнення на нирки.

17. Кишкова паличка . Ця бактерія передається людині через заражену їжу, таку як сире або минув недостатню теплову обробку м'ясо або сире молоко. Вона може викликати спазми і діарею. Людина одужує в середньому за 10 днів, але в 10% випадків, це приймає важку форму і навіть закінчується летально.

18. Стійка до навколишнього середовища, вона зустрічається в людських фекаліях, на слизових оболонках дихальних шляхів, у грунті, воді, овочах і фруктах. Бактерія цього виду може спричинити за собою менінгіт, сепсис, гостру кишкову інфекцію, урогенітальну інфекцію і пневмонію.

19. Синьогнійна паличка викликає серйозні інфекції сечовивідних шляхів, вкрай важко проходить період лікування, за рахунок високої стійкості бактерії до антибіотиків.Передається переважно через користування одними предметами із зараженою людиною, такими як посуд, рушники, бритвені верстати. Захворювання проходить від декількох місяців до декількох років і дуже болісно.

20. Це сім найбільш небезпечних бактерій в світі, небезпека їх полягає саме в тому, що вони знаходяться навколо нас і наша необережність або недбалість може дати їм можливість поставити наше життя під загрозу.

21. Цікаві факти, які потрібно знати про мікроби нашого тіла: наше тіло населяють трильйони мікробів, одні з яких можуть призвести до серйозної хвороби, а інші – просто важливі для підтримання нормальної мікрофлори організму. Мікроби всередині нашого тіла складають мікробіом, тобто сукупність організмів, які живуть в нас і взаємодіють один з одним і нами.

22. Вчені не можуть точно встановити кількість мікробів на нашому тілі, за приблизними підрахунками в нашому організмі в 10 разів більше бактерій, ніж клітин. Більше 1 мільярда бактерій на квадратний сантиметр знаходяться на нашій шкірі.

23. Цікаві факти, які потрібно знати про мікроби нашого тіла: Мікроби в людині з’являються після народження. При такій великій кількості бактерій, здається природним припущення, що ми, мабуть, з ними народжуємося. Однак це не так. Люди народжуються без бактерій і отримують їх у перші кілька років життя.

24. Цікаві факти, які потрібно знати про мікроби нашого тіла: Дитина набуває першу порцію бактерій при проходженні через родовий канал. У тих дітей, які народилися за допомогою кесаревого розтину, мікроби відрізняються від тих, хто народився природним шляхом, вони мають вищий ризик розвитку алергій і ожиріння.

25. Корисні і шкідливі бактерії. Іноді одна і та ж бактерія може бути як шкідливою, так і корисною. Наприклад, Хелікобактер пілорі – бактерія, яка призводить до виразки шлунку.

26. Бактерія, що викликає ботулізм, настільки токсична, що кілограм їх може вбити всіх людей на планеті.

27. Бактерії можуть стати причиною багатьох захворювань. Вони оточують нас скрізь: вдома, на роботі, на вулиці, у громадському транспорті..

28. Ваш улюблений столик у кафе - справжній рай для бактерій; Хвороботворні бактерії часто знаходяться в акваріумі; Хвороботворні бактерії можуть знаходитися в слині вашої собаки.

29. Рівні небезпеки Високий рівень небезпеки : Кнопка для зливу води, дверні ручки та умивальники в громадських туалетах - улюблені місця проживання хвороботворних бактерій; Кухонна губка, раковина на кухні є ідеальним середовищем існування для хвороботворних бактерій; громадський телефон.

30. Рівні небезпеки . Рівень підвищеного ризику : Чхання і кашель є частою причиною поширення вірусу грипу в суспільстві; Загальний душ; Кухонна дошка.

31. Сині та зелені бактерії на шкірі людини

32. Бактерії, що викликають язву шлунку

33. Є бактерії, що викликають пневмонію та інші захворювання легень

34. Бактерії кишкової палички у кішківнику. Можуть викликати бактеріальну діарею

35. Бактерії кокки на поверхні клітини. Паличкоподібна бактерія. Типові паличкоподібні бактерії включають кишкову паличку і сальмонели.

Що таке опустелювання? Це поступове перетворення посушливих земель в пустелю.Немов іржа на поверхні металу, пустеля розростається, розширює свої кордони, захоплюючи все нові і нові райони. За останні 50 років у всьому світів безплідні пустелі перетворилися площа, рівна половині Південної Америки. На грані опустелювання зараз знаходиться 1/5 частину всієї суші Землі, більш ніж в 100 країнах світу. Африканська пустеля Сахара, наприклад, щорічно просувається напівдень на відстань до 10 км! Чому відбувається опустелювання?

Приклад Черних земель і спостереження вчених вінших районах світу показують, що найчастіше винні в цьому самі люди.Розорювання земель та надмірний випас худоби грають при цьому головну роль.

Наслідки опустелювання в екологічному та економічному відношенні дуже істотні імайже завжди негативні. Зменшується продуктивність сільського господарства,скорочуються різноманітність видів і кількість тварин, що особливо в біднихкраїнах призводить до ще більшої залежності від природних ресурсів. Воно є важливою перешкодою розвитку, через що Організація Об'єднаних Націй в 1995 році встановила Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою, а в подальшому проголосила 2006 міжнародним роком пустель і опустелювання.

Існуєще кілька причин опустелювання:Дефіцит води - брак водних ресурсів для задоволення біологічної потреби сільськогосподарських культур та інших видів рослинності для їх нормального росту і розвитку, а також вимоги навколишнього середовища щодо стабілізації розвитку екологічних процесів.

Засуха.Тривалий період часу року з недостатньою кількістю опадів при підвищених температурах повітря.

Аридизация клімату - посилення посушливості клімату за рахунок збільшення температури повітря,випаровуваності і зменшення кількості опадів, тобто підвищення дефіциту вологості повітря.

Вирубка лісу - оголення території росту і розвитку лісових насаджень, що призвело до порушення снігозатримання, нагромадження вологозапасів від дощових вод.

Перепас худоби - оголення або зрідженість території пасовищ від рослинності за рахунок збільшення кількості голів худоби в порівнянні нормативом. Оголення території пасовищ призводить до різкого зниження вологозапасів грунтів,формованих під дією мізерних атмосферних опадів у пустелі.

Біологічна загибель - омертвляння рослинного світу за рахунок різкого порушення їх потреби у воді і підвищення шкідливих токсичних речовин в почвогрунт і атмосфері.

Втрати родючості. Найчастіше виникає через нераціональне і неправильного ведення сільськогосподарських культур за рахунок сильного засолення і підтоплення земель при слабкій дренуванні території. Опустелювання під впливом втрати родючості зрошуваних земель найбільше властиві зрошуваних землях, розташованих в дельтових районах річок.

Розібравшись в причинах опустелювання, ми можемо вирішити, як його зупинити або хоча б сповільнити.Це дуже важко, але можливо.

1.Потрібно припинити розорювання земель в районах, що піддаються опустелювання.

2.Потрібно навести порядок у тваринництві. Містити стільки овець, скільки можуть прогодувати збереглися пасовища. Так переганяти тварин, щоб частина року пасовища відпочивали.

3.Потрібно сіяти трави і саджати ліси, щоб з'явився захищає грунт рослинний покрив.

Все це необхідно робити у багатьох районах світу. Але така робота вимагає великих грошових витрат, і є чимало бідних країн, які не можуть собі цьогодозволити. Ось чому потрібне об'єднання зусиль різних держав, всього людства для спільної боротьби з настанням пустель.

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

НВК «Марто-Іванівський ЗНЗ І-ІІ ст. – ДНЗ»

Вчитель:

Вальдімат Я.О.

Олександрія -2017

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!