Міні -підручник "Північна Америка"

Опис документу:
Міні -підручник "Північна Америка" - методичні матеріали для вчителя, які можна використати під час проведення уроків по темі, містить додаткову інформацію, інтерактивні форми роботи та перевірки знань учнів

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

1 міні- модуль

Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

У більшості словників за­значено, що Америку так назвав ло-тарінгський картограф Мартін Вальдземюллер у 1507 році у своєму творі «Введення в космографію» на честь флорентійця Амеріго Веспуччі, який уперше висловив припущення, що відкриті в Західній півкулі землі — нова частина світу При цьому вче­ний додав, що не бачить причин, «чому, хто і за яким правом міг би за­боронити називати цю частину світу країною Америко, або Америкою».

Сам же Амеріго Веспуччі, після за­вершення ним подорожі до цього континенту у 1501—1502 роках, пи­сав, що «країни ці слід називати Но­вим Світом. Ніхто з наших предків не мав уяви про ці землі».

Але історично склалося так, що відкритий у 1492 році Христофором Колумбом континент був на­званий ім'ям людини, роль якої в його відкритті та вивченні була досить незначною. Видатний гео­граф і дослідник Америки О. Гумбольдт писав з цього приводу: «Що стосується імені великого конти­ненту, загальновизнаного та освя­ченого вживання протягом бага­тьох століть, то воно являє собою пам'ятник людської несправедли­вості. Природно, зрештою, припи­сати причину цієї несправедливос­ті тому, хто в цьому найбільш заці­кавлений. Але вивчення документів свідчить, що жоден певний факт не доводить цього припущення. Назва «Америка» з'явилася у віддаленій (від Іспанії) країні завдяки збігу об­ставин, які усувають усяку підозру щодо Амеріго Веспуччі... Збіг щас­ливих обставин дав йому славу, і ця слава протягом трьох століть була важким тягарем на його пам'яті».

Водночас існують інші твердження і припущення. Прикладом остан­нього може служити думка росій­ського сходознавця П. В. Шкуркі-на, який у 1939 році писав: «...знову відкриту землю (яку Колумб впер­то називав Індією) Вальдземюллер назвав не «Колумбією», а «Амери­кою», ніби на честь якогось Амеріго Веспуччі, що описав відкриті землі. Останнє — більш ніж сумнівно. По-перше — чому не «Веспуччія»? Ця назва за прізвищем, хоч і з трудно­щами, але все ж таки була б зрозумі­лою, а то — за ім'ям, «Америка»...»

А далі П. В. Шкуркін стверджує, що відкриті землі названі на честь ке­рівника Брістольських митниць Річарда Америка, який на свої кошти спорядив обидві експедиції Джона Кабота та його старшого сина, під час першої з них, у 1497 році, й було відкрито, а потім і обстеже­но протягом майже 900 миль неві­домий материк. Тут, до речі, варто згадати, що Христофор Колумб і у 1492 році відкрив Багамські острови, Кубу і Гаїті, а не материк.

Прийом «Мозковий штурм». До якої точки зору схиляєтесь ви?

1. Особливості географічного
положення материка

(Робота в парах)

  • Північна Америка відносно екватора повністю знаходиться в Північній півкулі;

  • відносно нульового меридіана — повністю в Західній півкулі;

  • омивається океанами: на півночі — Північним Льодовитим, на заході — Тихим, на сході — Атлантичним;

  • найближче розташовані до Північної Америки Євразія (відділе­на Берінговою протокою) та Пів­денна Америка (розділені Па­намським каналом);

  • крайні точки: північна — мис Мерчісон, південна — мисі Мар'ято, західна — мис Принца Уельського, східна — мис Сент-Чарльз.

Заочна подорож узбережжям
материка

(Колективна робота з картою)

• Визначення особливостей берегової лінії.

Запис у зошитах основних складових — Берингова протока — мис Принца Уельського — Чукотське море — море Бофорта — Канадський Арктичний архіпелаг — мис Мерчісон — море Баффіна — Дейвісова протока — Гудзонова протока — Гудзонова затока — півострів Лабрадор — мис Сент-Чарльз — острів Нью­фаундленд — Багамські остро­ви — півострів Флоріда — Вели­кі Антильські острови — Мек­сиканська затока — півострів Юкатан — Карібське море — Па­намський канал — мис Мар'ято — Каліфорнійська затока — півострів Каліфорнія — острів Ванкувер — затока Аляска — пів­острів Аляска — Алеутські остро­ви — Берінґове море

Географічний диктант

  1. Канал, що розділяє Північну і Південну Америки.

  2. Море біля північно-східних бе­регів материка .

  3. Острів біля західних берегів.

  4. Велика затока на півночі.

  5. Півострів на заході материка.

  6. Крайня східна точка.

  7. Протока, що відділяє Північну Америку від Євразії.

  8. Півострів на північному сході.

  9. Крайня південна точка.

  1. Крайня північна точка.

  2. Протока між Гренландією і ма­териком.

  3. «Квітучий» півострів.

  4. Затока на півдні.

  5. Півострів на півдні.

  6. Півострів на північному заході

І 4- 5- 1- 6- 8- 9-14- 7- 3-10- 12- 2-15-11-13

ІІ 12-11-15-10-8- 7 -2- 9- 13- 6- 4- 14-1 5- 3

Запитання. Чиї імена можна поба­чити на карті Північної Америки?

1. У січні 1607 року на вітрильнику з гирла Темзи вируши­ла експедиція, очолювана англій­ським мореплавцем Генрі Гудзоном (1550—1611), на пошуки Північно-Західного проходу з Атлантичного океану в Тихий. Досягла східного узбережжя Гренландії, пізніше на­званого Землею Гудзона. Звідти взя­ла курс на північний схід і дійшла до острова Західний Шпіцберген, на якому вже бували російські помори.

Друга експедиція Г. Гудзона у 1608 р. обстежила західні бере­ги Нової Землі, третя — у 1609 обі­гнула мис Нордкап. в Баренцовому морі повернула на південний захід, перетнула Північну Атлантику і від­крила гирло «Великої північної річ­ки» — Гудзон. Четверта — остан­ня експедиція Г. Гудзона вируши­ла в плавання 17 квітня 1610 року на невеликому кораблі «Дискаве-рі» з екіпажем 23 особи. Не здога­дуючись, що плавання для нього буде останнім, Гудзон взяв з собою сина — підлітка. Шукаючи прохід в Тихий океан, корабель потрапив у льодовий полон, а потім його ви­кинуло на берег. Довелося чекати весни. Зимівля минула благополуч­но. Та коли в червні 1611 року кора­бель спустили на воду і він, манев­руючи серед крижин, вирушив на північ, а Гудзон сповістив коман­ді, що має намір усе ж таки шукати протоку,— команда збунтувалась.

Матроси посадили Генрі Гудзона, його сина та сімох вірних йому офі­церів у шлюпку, не забезпечивши їх ні зброєю, ні продовольством. Доля їх невідома...

А «Дискавері» повернувся до Ан­глії без капітана. Велика затока, де, напевно, обірвалося життя одного з найнаполегливіших шукачів но­вих шляхів, на картах названа Гудзоновою.

2. Англійський морепла­вець Д. Дейвіс (1550-1605) виру­шив у першу подорож на пошуки Північно-Західного проходу в лип­ні 1585 року. Досягнув південно-східного краю Гренландії, обігнув її з півдня, дійшов до півострова Камберленд (Баффінова Земля) і від­крив протоку, пізніше названу Дей-вісовою. Під час другої та третьої експедицій Д. Дейвіс дослідив пів­нічноамериканське узбережжя від затоки Камберленд до Лабрадору і Ньюфаундленду, пройшов уздовж західного узбережжя Ґренландії.

3. В. Баффін, ім'ям яко­го названо острів, затоку і море, англійський мореплавець, дослід­ник полярних країн, був штурма­ном на кораблі англійської експеди­ції 1616 року, очолюваної дослідни­ком Арктики Р. Байлотом, яка також шукала Північно-Західний прохід.

4. У січні 1791 року з порту Фалмут (Велика Британія) вийшла англійська кругосвітня екс­педиція під керівництвом Д. Ван­кувера (1758-1798) — англійсько­го мореплавця, учасника кругосвіт­ніх подорожей Д. Кука 1772-1775 та 1776—1780 років. Три роки експеди­ція досліджувала .тихоокеанське узбе­режжя, використовуючи матеріали російських дослідників. Поверну­лася до Англії 20 жовтня 1795 року, обігнувши мис Горн. Ім'ям Ванку­вера названо острів поблизу західних берегів Північної Америки, міс­то в Канаді та місто в США.

2 міні-модуль

Експрес-тести

Цифрою 1 позначте форми рельєфу, що відповідають плитам тектонічних платформ, цифрою 2 –формам рельєфу, що відповідають областям альпійської складчастості

А . Великі рівнини

Б. Корділ'єри

В. Скелясті гори

Г. Примексиканська низовина

Д. Центральні рівнини

Е. Приатлантична низовина

Є. Аппалачі

Ж. Лаврентійська височина

З. Каскадні гори

3 міні- модуль

Скласти шпаргалку за пуктами:

  1. кут падіння сонячних променів

  2. області високого та низького атмосферного тиску

  3. океани та океанічні течії

  4. підстилаючи поверхня

  5. вплив рельєфу

  6. величина території

4 міні – модуль

Приваблива мета

У Північній Америці розташована найбільша пріс­новодна водойма світу — озеро Верхнє (разом з іншими Великими озе­рами воно утворює найбільше зосередження прісних вод на Землі), один з найбільших водоспадів — Ніагарський.

Особливості річкової мережі материка пояснюються кліматом і рельє­фом (вододіли басейнів трьох океанів — Атлантичного, Тихого й Північ­ного Льодовитого проходять по Кордільєрах). Найбільша річкова система Північної Америки Міссісіпі — Міссурі, інші великі річки: Маккензі, Юкон, Святого Лаврентія, Колумбія, Колорадо.

Найважливіша водна артерія Північної Америки — Міссісіпі. «Батько вод», «Велика ріка» — так називали її індіанці. Розміри річки не можуть не вселяти поваги, зі своєю головною притокою Міссурі Міссісіпі має довжину 6420 км, а площа басейну цієї «комбінованої» річки становить 3268 тис. км2 — третина території США.

«Батько вод» бере початок з невеликого озера в штаті Міниесота і трохи не дотягує до Великих озер. Дивлячись на величну Міссісіпі в центральних районах США, важко уявити, що за тисячі кілометрів угору за течією — це нічим не примітний струмочок. У верхів'ях річка протікає через невеликі озера й болота, утворюючи пороги й кам'янисті перекати. До впадіння першої великої притоки — р. Міннесоти — вона то розширюється, то звужується, начебто не наважуючись стати тією могутньою Міссісіпі, яку ми знаємо. Біля м. Міннеаполіса русло річки стиснуте скелястими берегами й утворює порога. Далі, майже на всьому протязі, Міссісіпі має широке русло, але якщо у верхній течії Міссісі­пі — це ласкава, лагідна дівчина, то в середній перед вами постає впев­нена у своїх силах, ділова й водночас гарна жінка. У нижній течії Міссісіпі починає петляти, а русло стає «багаторуким», утворюючи широкий пояс проток. За кількістю і примхливістю звивин річка може претендувати на одне з перших місць у світі. Вона схожа на смужку паперу, що складена «гармошкою». Якщо випрямити всі петлі, річка стане втричі довшою. Цікаво, що Міссісіпі в напрямку до гирла не розширюється, а, навпаки, звужується. При цьому її плин сповільнюється, а від м. Батон-Руж починається дуже розгшіужена дельта ріки.

Режим Міссісіпі дуже складний, що пов'язано зі значною розмаї­тістю природних умов на території її величезного басейну. Максимум витрат води спостерігається навесні через танення снігів у верхній тині басейну й улітку у зв'язку з максимумом на річці Огайо іі дощами в горах. Головним винуватцем повеней зазвичай буває Огайо.

Географічний практикум

Запитання. Чим пояснюється характер течії Міссісіпі? Які особливості розміщення озер на території материка? Чому область внутрішнього стоку займає на материку порівняно невелику площу?

Неправильні поради. Це завдання може використовуватися для фор­мування знань, необхідних у практичній діяльності, для закріплення й перевірки засвоєння матеріалу.

Після вивчення теми або розділу вчитель пропонує учням послухати неправильні поради. Завдання школярів — пояснити, чому деякі поради неправильні.

Приклад. Подорожуючи Північною Америкою, ви можете викорис­тати природні шляхи повідомлення — річки й озера. Річками ви можете дістатися від східного до західного узбережжя США. Для подорожі Канад­ською Північчю краще вибрати зимові місяці. Найбільш сприятливими є кліматичні умови в центральній і західній частинах материка.

Картографічний практикум

Визначте за картою географічне положення одного з озер Північної Америки (за власним вибором). Необхідно вказати: назву озера; в якій частині якого материка знаходиться; між якими паралелями й меридіа­нами розташоване; географічні об'єкти, що розташовані поблизу; форму й орієнтовні розміри озера.

Річка, у назві якої є три ноти. Яка це ріка та ноти ?

(Міссісіпі, мі, сі, сі)

На півночі розташована затока – 2 льодовий мішок», а на півдні затока, яку називають «гарячою сковородою»

(Гудзонова, Мексиканська)

5 міні – модуль

Інтелектуальна розминка

Вірю - не вірю

Північного оленя карибу завезли з Європи +

Пустелі розташовані суцільною смугою -

З просуванням у глиб континенту природні зони материка простягаються меридіонально +

В Північній Америці росте найбільше та найдавніше Секвойне дерево і мамонтове дерево +-

Випереджальне завдання

Природні зони Північної Америки представлені зоною арктичних пустель, зонами тундри й лісотундри, тайги, змішаних і широколистяних лісів, лісостепів і степів, пустель і напівпустель, тропіч­них лісів і саван. Розподіл їх на території материка має деякі особливості, що зумовлені особливостями його обрисів, рельєфу і клімату. На півночі материка природні зони розташовуються смугами із заходу на схід, у той час як у центральній і південній частинах вони витягнуті з півночі на південь.

Тваринний світ Північної Америки подібний до тваринного світу Євразії. Ця подібність пояснюється сухопутними зв'язками між цими ма­териками, що існували в минулому. На цей зв'язок указує наявність цілої низки загальних родів і навіть видів ссавців (північні олені, лосі, ведмеді, рисі, росомахи, вовки, лисиці, горностаї, ласки, бобри, зайці-біляки).

Гренландія і переважна частина островів Канадського Арктичного ар­хіпелагу перебувають у зоні арктичних пустель. Під час короткого літа тут на звільнених від снігу й льоду бідних кам'янистих болотистих грунтах зустрічаються мохи й лишайники. Життя більшості тварин тут пов'язане з океаном. На суші зустрічаються лемінги; якими харчуються песці й вовки.

Запитання. Чому в зоні арктичних пустель найбільш поширені най­простіші організми?

Зона тундри займає північне узбережжя материка й прилеглі до нього острови. Південна межа тундри на заході лежить північніше від Полярного кола, а з просуванням на схід заходить у більш південні широти, захоплюючи узбережжя Гудзонової затоки, північну частину Лабрадору й Ньюфаундленду. Це пояснюється впливом Лабра­дорської течії та суворістю клімату північно-східної частини материка.-

Тундра лежить у субарктичному кліматичному поясі. Коротке прохо­лодне літо, тривала зима й багаторічна мерзлота зумовлюють утворення тундрових грунтів, у яких рослинні рештки за низьких температур роз­кладаються повільно. За незначної кількості тепла й опадів для зони характерне надмірне зволоження, тому тут дуже поширені тундрові бо­лота й озера.

У тундрі ростуть мохи й лишайники, болотні трави, а серед них ча­гарники й карликові дерева. Із тварин характерні північний олень карібу, лемінг, песець, вовк, вівцебик. Вівцебик вкритий густою й довгою темно-коричневою шерстю, що добре захищає його від холоду.

Далі на південь усе частіше з'являється деревна рослинність, тундра поступово переходить у лісотундру. Тут з'являються хвойні дерева — чорна і біла ялини, бальзамічна туя, а на півдні — модрина Хоча за видовим складом рослинний і тваринний світи Північної Америки подібні до євразійських, американська тайга багатша на види. ніж європейська. Це зумовлено тим, що вона сформувалася в умовах панування вищих середньорічних температур. Тут росте ялина, ялиця, сосна, модрина, є й листяні породі — береза, осика, тополя. Особливо багатий видовий склад тайги на узбережжі Тихого океану. Для неї ха­рактерні види дерев заввишки до 80-100 м. У лісах мешкають хижі звірі — сірий ведмідь грізлі, канадська рись, вовк, лисиця; поширені олень, американський лось і цінні хутрові звірі — єнот, ондатра (водяний пацюк), бобер, норка.

У східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у зміша­ні, розповсюджені в області Великих озер і басейні річки Св. Лаврсшїя. У середній частині материка тайга змінюється на лісостеп і степ.

Зона широколистяних лісів розташовується на південь і південний схід від мішаних лісів. Грунти тут бурі лісові. Рослинність лісів багата й різноманітна: дуб (білий, чорний, північний, червоний), липа, бук, платан, каштан, тюльпанне дерево, листопадна магнолія.

На південь від змішаних лісів у східній частині материка лежать широколистяні ліси, шо поширюються майже на всі Аппалачі й рівни ни на схід від них і на південь від Великих озер. Ростуть вони в умовах вологого м'якого клімату на бурих лісових ґрунтах. Ці лісп належать до найбагатших на земній кулі, хоча сьогодні в природному стані попи зберігаються тільки в заповідниках. Найбільше в них поширений цуб, є каштан, бук, ясен, липа, платан, в південній частині зони зустрічаютьі я магнолія і тюльпанове дерево. Із тварин мешкають віргінський олень та інші види оленів, ведмідь барібал, різні види ВОВКІВ і лисиць, рись, американський борсук, норка, видра, єнот, скунс, деревний дикобраз, ондатра, деревний бабак, різні види зайців, білок і летяг, віргінський опосум, різні роди й види кротів і землерийок.

Творча лабораторія

Мандрівка Скласти логічний ланцюжок

Природна зона – рослина

Природна зона - тварина

Прес-конференція

«Мої враження про подорож природними зонами Північної Америки»

( розповідь за 1 хвилину)

6 міні – модуль

Єллоустонський національний парк.

Безумовно, перлиною північно­американської природи є Єллоустонський національний парк. Пер­ша біла людина відвідала ці місця в 1807 р. і принесла розповіді, яким ніхто не вірив. Але зростала кіль­кість мисливців, що побували в лісах біля жовтих каменів, і їхні роз­повіді ставали все більш фантастич­ними. Один стверджував, що річки в тих місцях течуть так швидко, що нагрівають каміння на дні; інший захоплено розповідав, що фонтани гарячої води б'ють там вище лісу; третій4 вихвалявся, що занурював пійману рибу, навіть не посоливши її, у невелике озерце і витягував на­зад уже вареною і... солоною.

Для того щоб покласти край ви­гадкам або підтвердити їх, у 1871 р. у гори спорядили офіційну експе­дицію, яка визнала, що ці величні й прекрасні місця не повинні належа­ти одній людині. 1 в 1874 р. спеціаль­ним законом було створено перший у світі Єллоустонський націонатьний парк. Газетні реклами тих часів закликали: «Патріоти Америки. Цьо­го року — не в Європу! У Єллоустон!»

Єллоустонський національний парк відомий своїми гейзерами, фонта­нами води й пари, що дійсно під­носяться вище лісу — на 60—75 і на­віть 90 м. Гейзер Старий Служака викидає стовп пари й води «всього» на 50 м, працює по 4 хв, зате робить це регулярно через кожні 65 хв, за­вдяки чому і збирає навколо себе численних туристів.

Закріплення матеріалу

Запитання. Які особливості розміщення природних зон на території Північної Америки? Чому тваринний світ Північної Америки має поді­бність із тваринним світом Євразії?

Завдання. Охарактеризуйте одну з природних зон. Порівняйте рос­линність двох сусідніх природних зон Північної Америки. Поясніть відмінності.

«Плюс — мінус». Клас поділяється на дві групи експертів. Завдання перших — показати всі позитивні сторони освоєння природної зони степів у Північній Америці, других — негативні сторони.

Подорож. Це завдання може мати різноманітні форми.

Приклад. Нанесіть маршрут руху із крайньої північної до крайньої південної точки Північної Америки; складіть опис рослинного й тварин­ного світів природних зон, що розташованих на маршруті.

Виділення істотних ознак. Завдання дозволяє розвивати здібність від­окремлювати істотні ознаки від несуттєвих, другорядних. Для констру­ювання цього завдання вибирається кілька ключових понять і чотири слова, що пов'язані з цим поняттям. Причому тільки два із чотирьох слів є найбільш істотними, головними.

Приклад. Зона тундри (прохолодне літо, тундрові ґрунти, болота, лишайники, вівцебик).

7 міні –модуль

Географічна розминка

  1. Яка сучасна кількість населення світу?

  2. Як формувалося населення Північної Америки?

  3. Що відображує політична карта?

«Дивуй»

Населення Північної Америки, як і Південної, сформувалося внаслідок європейської колонізації материка. Але склад населення цих двох материків дуже різний: якщо у Південній Америці переселенці змішувалися з корінним населенням, то у Північній Аме­риці більша частина індіанців була винищена колонізаторами чи витиснена у резервації, вихід за межі яких ще на початку XX ст, вважався злочином. Інші особливості складу населення Північної Америки, а також риси її політичної карти — тема нашого сьогоднішнього уроку, який завершує великий розділ, присвячений природі та населенню такої великої частини світу — Америки.

У наш час на території Північної Америки мешкає близько 460 млн чол., причому переважна більшість — у США, а також на півдні материка. Саме з цих районів почалася європейська колонії зація Північної Америки. Найменше заселені північні частини ма- терика, де мешкають переважно аборигени — індіанці, ескімоси алеути (представники монголоїдної раси).

Основна маса населення Північної Америки — вихідці з європей- ських країн, тому на материку переважає англійська мова, у Канаді розмовляють ще французькою, у Мексиці державною мовою є іспанська. 20 млн чол., тобто близько 5 % населення материка представники негроїдної раси. Аборигенів-індіанців дуже мало 4 близько 1 %.

Найбільша густота населення на островах Карибського моря т материковій частині Центральної Америки — понад 200 чол./км' Густо заселені також східна частина материка та район Великих озер,

На території самого материка Північна Америка розташовані три великі країни — США, Канада та Мексика, і близько двадцяти невеликих (Панама, Гватемала, Куба, Нікарагуа, Тринідад і Тобаго тощо) — на перешийку та прилеглих островах.

Завдання.

За допомогою карт атласу та тексту підручника складіть характеристику Канади, Мексики, США.

Складіть запитання до теми.

8 міні модуль

Дипломатичні відносини між США, Канадою і Україною було встановлено в 1992році. Зовнішньоекономічний товарооборот між двома країнами становить майже 1 млрд. доларів США. експорт в Україну переважає над імпортом

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
3
міс.
1
6
дн.
1
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!