і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Микола Васильович Гоголь. Гоголь і Україна.

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Тема: Микола Васильович Гоголь. Гоголь і Україна.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю М. Гоголя; розкрити зв'язки російського письменника з Україною; показати вплив української культури та фольклору на творчість письменни­ка; розвивати навички до­слідницької роботи учнів, усне мовлен­ня, уміння висловлювати власну думку; сприяти вихованню любові до рідного народу, його культури; формувати па­тріотичні почуття.

Обладнання: комп’ютерно-тематичні слайди, виставка книг, відеоальбом, підручник, портрет, комп’ютер.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

«Гоголь - величина мирового значения. Второго Гоголя человечество не получит никогда. Он неповторим как художник и его притягательная человеческая красота души также неповторима.»

Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов'ю до людей.

Т. Г. Шевченко

ХІД УРОКУ

І. Вступне слово вчителя.

Під час уроків літератури, не покидаючи класу, ми мандруємо з вами не лише по різним країнам, а і повз епохи, всесвіти. Поринаючи у світ літератури намагаємось довідатись і зрозуміти світ, що оточує нас, пояснити його структуру. Під час подорожі ми дізнаємось про історичні події, побут тієї чи іншої країни в певний час, про духовний світ людей, їхні мрії, любов і ненависть. І сьогодні ми продовжимо нашу подорож, знову перетворимось на мандрівників-дослідників.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Предметом наших досліджень стане твор­чість російського письменника М. Гоголя, чий талант формувався під впливом укра­їнської культури. Навколо постаті М. Гоголя ведуться суперечки великих мужів. Якій культурі він належить - український чи російський? Слухаючи все це мимоволі задаєшся питанням, ким є Микола Васильович для сучасників, зокрема для молодого покоління українців. Чи цікавий він їм? Адже кожний новий час, як промінь світла висвічує нові грані в кристалі класики. Тож давайте спробуємо під час уроку дати відповідь на питання: «Хто він?»

III. Оголошення теми проекту, ключового та тематичних питань.

Ключове питання:

Яку роль відіграла Україна та її історичне минуле у творчості М. Гоголя?

Тематичні питання:

  • Життєвий шлях М. Гоголя, зв’язки з Україною, про роль України у творчості письменника

  • В яких умовах формувалася творча на­тура М. Гоголя?

  • Україна в творах Гоголя

  • Чи можна, виходячи зі змісту твору, судити про ставлення Гоголя до Укра­їни?

  • Гоголь – український чи російський письменник?

IV. Організація роботи груп.

  1. Група «Біографи».

Завдання. Підготувати повідомлення про життєвий шлях М. Гоголя, зв’язки з Україною, про роль України у творчості письменника.

(Перегляд відеоролику «Народження М.В. Гоголя»)

Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1809 року в селі Великі Сорочинці (зараз Миргородський район Полтавської області, Україна). Дитячі роки пройшли у Василівці в родовому маєтку, де на сьогоднішній, знаходиться музей-заповідник М.В. Гоголя. Будівля була відбудована за малюнками й кресленнями самого письменника.

Гоголь походив зі старовинного дворянського роду. Батько, Василь Афанасійович Гоголь, був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Згодом знаменитий нащадок оспівав його в образі Тараса Бульби. Мати – Марія Іванівна.

(Перегляд відеоролику «Батько Гоголя»)

Взагалі родина Гоголів була сповнена талантами. Його дід, Опанас Дем’янович, закінчив Київську духовну академію, знав шість мов. Бабуся, Тетяна Семенівна, мала здібності до малювання. До речі, сам Гоголь гарно малював, а ще любив вишивати, розробляв візерунки для вбрання своїх сестер, для вітражів у батьківському домі.

Гоголь дуже любив український фольклор, збирав легенди й оповідання про минувшину. Згодом, уже в Петербурзі, він буде просити матір прислати йому все, що пов’язано з Україною.

Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Василівка (тепер Гоголеве) в маєтку батьків.

Із Василівки шлях привів Гоголя до Полтави.

В 1818-1819 роках – навчався в Полтавському повітовому училищі.

В 1821-1828 – у Ніжинській гімназії вищих наук, де вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам», «Лукавін» та багатьох інших. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «Недоросль». Учасник цього спектаклю К. Базилі, пізніше відомий публіцист і дипломат, згадував:

«… Я бачив цю п'єсу і в Москві, і в Петербурзі, але завжди вважав, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв 16-літній Гоголь».

А товариш Гоголя Т.Пащенко стверджував:

«Думаю, що Гоголь затьмарив би й знаменитих коміків-артистів, якби вступив на сцену».

У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість, з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника.

У Ніжині Гоголь написав свої перші літературні твори і опублікував деякі з них у рукописних журналах та альманахах. Тут з'явилися його вірші «Италия», «Новоселье», «Непогода», «Две рыбки», «Битва при Калке», поема «Ганс Кюхельгартен», сатири «Насмешнику некстати», «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан», драматичні твори.

Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Уже з дитячих літ вона закладала в юного Миколу любов до мови та відчуття слова. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню:

«Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…»; «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!..»; «Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу».

Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства»:

«Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага»

В 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга. Там, в 1829, він опублікував свій перший твір – поему «Ганс Кюхельгартен».

Того ж року в журналі «Отечественные записки» з'явилася повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Ці твори були романтичної спрямованості, підкріплені ґрунтовними знання усної народної творчості. Ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного справляли враження на читача.

Навесні 20 травня 1831 року нарешті здійснилася найзаповітніша мрія М.В. Гоголя – у будинку Плетньова Гоголь познайомився з О.С. Пушкіним. Своєму другу О. Данилевському він писав:

«Все лето я прожил в Павловске в Царском Селе. Почти каждый вечер обирались мы: Жуковский Пушкин и я. О, если бы ты знал, сколько прелестей вышло из-под пера сих мужей!»

Дружба з Пушкіним сприяла швидкому творчому зростанню М.В. Гоголя. Саме Пушкін переконав Гоголя, що його талан­ту достатньо, щоб створити великий епіч­ний твір. М. В. Гоголь надзвичайно цінував підтрим­ку і віру в його творчі сили, яку відчував під час спілкування з великим російським поетом. Одного разу він написав: «Нічого не робив я, нічого не писав без його ради».

Наприкінці 1833 року Гоголь клопочеться про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього, зокрема, й дружба з Михайлом Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором цього ж університету. Гоголь писав:

«Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!»

В липні 1833 Гоголь вмовляв Максимовича:

«Киньте, насправді, кацапію і їдьте на гетьманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси. – Дурні ми дійсно, якщо розсудити гарненько. Для чого і для кого ми жертвуємо всім. Їдемо! Скільки там ми назбираємо всякої всячини»

А в грудні 1833 Гоголь писав своєму другові:

«Дякую тобі за все: за лист, за думки в нім, за новини і т. д. Уяви, я також думаю: Туди! Туди! До Києва! До древнього, прекрасного Києва! Він наш, він не їх! Неправда! Там або довкола нього робилися справи старовини нашої. Я працюю, я всіма силами намагаюся, але на мене знаходить жах: можливо, я не встигну! Так, це славно буде, якщо ми займемо з тобою київські кафедри: багато можна буде зробити добра. Але мене турбує, що це не здійсниться. Говорять, що дуже багато призначено туди якихось німців. Це також не дуже приємно. Хоч би для святого Володимира побільше слов'ян»

У цей же час Гоголь працював над книгами «Арабески», «Миргород» (1835). Він остаточно порвав з педагогічною діяльністю:

«…Вже не дитячі думки, не обмежене коло моїх знань, а високі, сповнені істини й жахливої величі думки хвилювали мене».

В 1835 році виходить друком повість «Тарас Бульба» і посідає особливе місце у творчій спадщині митця. У ній письменник висловив не тільки ставлення до минулого, а й своє розуміння батьківщини, волі, людської гідності, сенсу буття.

З 2-ї половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з драматургією. Етапною стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836).

Невдовзі після прем'єри п'єси Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.

В 1842 році вийшла друком поема-роман «Мертві душі».

Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Про це – у виданні 1847 року «Вибраних місць з листування з друзями».

В 1848 році М. В. Гоголь повертається на бать­ківщину, посилено працює над другим то­мом «Мертвих душ», але перед смертю спа­лює рукопис, плануючи розпочати роботу над ним спочатку. Ця робота вимагала від письменника надзвичайного напружен­ня сил.

Наприкінці січня 1852 року в письменника з'являються ознаки душевної кризи, Гоголь відчуває наближення смерті, з'являються сумніви щодо доцільності і корисності ство­рених ним творів. У Москві на нього чекали друзі, але сам Гоголь уже нічого не чекав від життя. Він іще жив, писав, дихав, але його душа вже готувалась перейти до іншого сві­ту. Смертельно боячись заснути літургічним сном, Гоголь наказав домашній челяді будити його кожну годину, що погіршило здоров'я письменника. Життя неповторного майстра слова обі­рвалося 21 лютого 1852 року.

Отже, пройшовши разом з Гоголем по стежині його життя ми можемо сказати, що воно в нього було досить насиченим і різнобарвним: знайомства, зустрічі, подорожі. Однак все його життя і творчість були пов’язані з Україною. А саме:

1. Великі Сорочинці - місце народження М. Гоголя.

(Великі Сорочинці, розташовані неподалік Миргорода на Полтавщині, увійшли в історію як місце народження М. Гоголя, бо саме тут, у скромному будиночку повітового лікаря М. Трохимовського, 20 березня (1 квітня) 1809 року народився майбутній письменник. 1911 року скульптором І. Гінцбургом тут споруджено пам'ятник М. Гоголю, а з 1929 року відкрито музей.)

2. Родовий маєток - село Василівка.

(У далекому минулому Василівка - родовий маєток Лизогубів. Тетяна Семенівна Лизогуб, взявши шлюб з Опанасом Дем'яновичем Гоголем - дідом Миколи Васильовича Гоголя, 1781 року отримала від батька хутір Купчинський, який згодом перейменували у Василівку на честь батька майбутнього письменника. Тут він провів перші десять років життя, успадкувавши від батька, Василя Опанасовича, почуття гумору, хист оповідача, любов до театру. Мати, Марія Іванівна, палко вірила в талант сина. Десяти років Миколу Гоголя відправили до Полтавського повітового училища.)

3. Ніжин у житті М. Гоголя.

(Дванадцяти років Гоголя привезли в Ніжин до гімназії вищих наук, яку ще називали ліцеєм. Разом із Гоголем навчалися Нестор Кукольник, Євген Гребінка - майбутні поети. Тут здружився він з Олександром Дашлевським, майбутнім письменником, та іншими. Україна стала для нього початком життя і творчості. Тут уперше він вийшов на сцену, зігравши роль дуже старого діда, написавши п'єсу з українського життя. Ніжин став духовною і творчою колискою письменників. Не випадково, мабуть, тут встановлено перший пам'ятник Гоголю, створений ще 1881 року талановитим українським скульптором Парменом Забілою, відкрито перший музей Гоголя, зібраний у стінах ліцею студентами Історико-філологічного інституту під керівництвом викладача П.А. Заболожського.)

4. М. Гоголь у Києві.

(По-справжньому М. Гоголь пізнав Київ вже після Петербурга й Москви, хоч бував у цьому місті ще 1827 року. Коли в Києві у 30-ті роки XІX століття відкривається університет, завдяки зусиллям Пушкіна й Жуковського призначають ректором українця М. Максимовича, друга Гоголя, ботаніка та фольклориста. На прохання автора "Вечорів на хуторі біля Диканьки" Пушкін клопочеться про надання Гоголю кафедри загальної історії. Сповнений планів і мрій, Гоголь вже планує писати історію України і натхненно пише Максимовичу: "Туди, туди, у Київ, давній, прекрасний Київ! Він наш..."

Проте питання про призначення Гоголя у Київ так і не було вирішене. Та Микола Васильович бував у Києві, любив гуляти його вулицями, часто бував біля Андріївської церкви та у Печерській лаврі. Після перебування у Києві Гоголь переробив "Тараса Бульбу". З містом пов'язана і друга перлина гоголівської прози - "Страшна помста". Останній раз він був у Києві 1848 року.)

5. М. Гоголь в Одесі.

(Уперше М. Гоголь побував в Одесі перед останнім приїздом до Києва 1848 року. Він повертався з Єрусалима на Батьківщину морем разом з російським консулом в Сирії К.М. Базілі, своїм ліцейським приятелем. Костянтин Михайлович Базілі - один із тих випускників Ніжинського ліцею, які разом із Гоголем становили його гордість. Син грецького патріота, який під загрозою страти втік до Одеси, Базілі став не тільки видатним російським дипломатом, але й ученим-поліглотом, спеціалістом з Близького Сходу, людиною широкого мислення. Спілкуванням із цією людиною М. Гоголь завжди дорожив. Удруге письменник приїхав до Одеси, щоб провести тут зиму 1851 року. Тут він здружився з акторами місцевого театру. Тепло Одеси зігріло його, вселило надії на завершення роботи над другим томом "Мертвих душ". І Гоголь весь поринув у цю роботу. В Одесі досі збереглися будинки, де перебував Гоголь. Отже, з Україною пов'язане не тільки дитинство Гоголя, його юність, але й роки зрілості. З Україною пов'язана практично вся творчість М. Гоголя.)

2. Група «Літературні критики».

Завдання. Зображення України в творах Гоголя (усна екскурсія виставкою різних видань письменника пов’язаних з Україною).

Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пiснi, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекраснi "Вечори на хуторi поблизу Диканьки", "Миргород".

Образ України можна легко уявити собi, читаючи твори М. Гоголя. Як справжнiй дослiдник, вiн знайомить читача з мовою, якою говорять "поблизу Диканьки", навiть подає словничок найбiльш уживаних слів. Описує природу, розповiдає про людей, їхнi звичаї, вiрування, їхнi радощі i скорботи. I все це пройняте такою великою любов'ю, таким захопленням, таким замилуванням, що неможливо лишитися байдужим: "…Полдень блещет в тишине и зное, и голубой неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неё. Обнимая и сжимая прекрасную в воздушных обuятьях своих" ("Сорочинський ярмарок").

Неможливо лишитися байдужим i до людей, про яких пише автор. Коваль Вакула з повiстi "Нiч перед Рiздвом" щиро i вiддано кохає красуню Оксану i ладен на все заради неї, навiть дiстати черевички, що носить цариця. I горда красуня розумiє, що немає кращого хлопця, нiж Вакула, i не треба їй вже царициних черевичкiв.

Гоголь нiби збирає голоси своїх героїв i говорить разом з ними мовою, що схожа на пiсню. I разом зi своїми героями вiн створює чудову книгу, сповнену любовi до людей, живих почуттiв, яскравого свiтла i страшної темряви.

Т. Шевченко був палким шанувальником "Вечорiв на хуторi поблизу Диканьки". Саме вiн вiдзначав, що фантастичнi, майже казковi повiстi розкривають глибокий, самобутнiй розум автора i його нiжну любов до людей.

I все ж образ, що створює Гоголь, не iдеальний. Автор бачить одвiчну боротьбу добра i зла в рiзних проявах. Людям протистоять темнi сили, що псують людськi стосунки, визначають протистояння людей.

У повiстi "Тарас Бульба" Гоголь зображує гордих, смiливих людей, для яких свобода i честь - найдорожчий скарб. Сама природа породжує такi характери: безкраї степи, широкi рiки, небесний простiр.

Образ України у Гоголя романтичний. Україна вражає читача своїми людьми, сильними i пристрасними, своєю природою, яскравою i барвистою. Це край, де можливо все, де боротьба добра i зла одвiчна, але люди стають на бік добра i тому перемагають зло.

3. Група «Журналісти».

Завдання. Гоголь – український чи російський письменник?

Перед нами, журналістами, було поставлене завдання спробувати висвітлити думку людей на питання: «Гоголь – український чи російський письменник?». Провівши певне журналістське дослідження, використовуючи мережу Інтернет, ми натрапили на форум «Література / До 200-річчя з дня народження Миколи Васильовича Гоголя», де люди різних національностей, зокрема українці і росіяни, висловлювали думки щодо приналежності М. Гоголя до української чи російської літератури. Пропонуємо і вам познайомитись з ними.

– «Йому творити, писати та видавати було важливіше, ніж націоналістичні забавки». «Гоголь був митець, і в труні видав всю цю політику і всі ці «розборки». Для нього головне було творити мистецтво, а якою мовою – справа десята».

– «Гоголь писав російською не тому, що йому російська мова була краща, а тому що фактично змушений був писати імперською офіційною мовою».

– Це була цікава дискусія, але не обґрунтована фактами. Просто і я, і мій опонент приводили свою думку, виходячи зі своїх знань, відношення до мистецтва і націоналізму. Але тепер я випадково натрапив на деякі факти. А саме на цитати Миколи Васильовича Гоголя.

1. «Есть у русского человека враг, непримиримый, опасный враг, не будь которого он был бы исполином. Враг этот – лень». Чому Гоголь говорить про «русского человека»? Не українця, а русского? Хіба він не розуміє, що це окремі народи? А може, він вважає себе «русским»?!

2. «Нет слова, которое было бы так замашисто, бойко, так вырывалось бы из-под самого сердца, так бы кипело и животрепетало, как метко сказанное русское слово».

3. «Мои мысли, моё имя, мои труды будут принадлежать России».

Русского слова, ви розумієте? Не українського. Якщо можна припустити, що писав Гоголь на російській, бо був вимушений так робити, то говорити такі слова його точно ніхто не змушував. Як бачимо, не правий був пан …, все ж таки російська мова була для Гоголя краща.

– Ай-ай-ай, уявляєте, Росії, а не Україні! Жахливо, чи не так? Такий визначний, талановитий українець, і то російська йому краща за «малоросское наречие», то свої думки, ім'я і труди він віддає Росії. То може він взагалі зрадник, га? З точки зору «форматних» придурків так воно і є, можна не сумніватись.

– Трохи доповним Ваше «дослідження» цитатами з інтерв’ю з внучкою Єлизавети Василівни Гоголь – 93-річної полтавчанки Софії Миколаївни Данилевської:

Геній Миколи Гоголя по крові й за мовою належить трьом великим державам – Україні, Росії та Польщі. А тим, хто огульно звинуватив письменника в зраді рідної мови, Гоголь коротко і ясно відповів ще 1830 року в листі до своєї матері: «Я буду писать на иностранном языке!» Не великоросійською мовою, як заведено було тоді говорити, а саме іноземною.

– Софіє Миколаївно, ще й сьогодні точаться суперечки: Гоголь – український чи російський письменник?

(…) Проте геній, чиї предки з боку батька приїхали в Україну з Польщі більш ніж за сто років до його народження, завжди почувався українським письменником. Працюючи за кордоном багато років, він незмінно в усіх анкетах у графі національність писав – «українець». У мого батька, племінника Гоголя, було дев’ятеро дітей. І в нас у паспорті записано, що ми – українці! Слід підкреслити, що в сім’ї Гоголя всі розмовляли рідною українською мовою!

Ви взагалі читали публікацію? На «иностранном языке», а чому? Саме про це я і розмірковую в статті. І в своєму наступному коментарі ви знов повторюєте набридливу тезу «за таких умов було просто ризиковано друкуватись українською», котру я в публікації цілком аргументовано спростував. До речі, своїм коментарем ви даєте ще один доказ: з нього видно, що листа матері Гоголь також писав російською, і, очевидно, друк тут ні до чого. Погодьтесь вже, Гоголь писав і розмовляв російською, бо вона йому більше «подобалась», ніж «малоросское наречие».

Отже, можемо зробити висновок, що постать Гоголя цікавить сучасників. Кожен намагається довести приналежність його до своєї культури, що говорить про його масштабність в світовій літературі.

V. Підбиття підсумків.

4. Група «Інтелектуали».

Завдання. Підготувати запитання до вікторини за творчістю Гоголя.

  1. Де народився М.В. Гоголь? (Великі Сорочинці на Полтавщині)

  2. Майбутній великий письменник Гоголь з'явився на світло в селі Великі Сорочинці Полтавської губернії в цей веселий весняний день (по новому стилю). Що це за день? (1 квітня 1809 року. 20 березня по старому стилю.)

  3. Чи вірно, що М.В. Гоголь народився в MDCCCIX року, а помер в MDCCCLII року? (Так, роки його життя в арабському записі – 1809-1852.)

  4. Якому літераторові, натякаючи на його прізвище, одного разу сказали: «Якщо ви і птах, то небесна!»? (М.В. Гоголеві.)

  5. У якого російського класика були два носи? (У М.В. Гоголя, його власний і повість «Ніс».)

  6. Як називається повість М.В. Гоголя «Ніч перед...»? (Різдвом)

  7. Про кого Гоголь говорив: «Нічого не робив я, нічого не писав без його ради»? (Про О.С. Пушкіна.)

  8. Яка назва носить один з циклів повістей Гоголя? (Миргород)

  9. Яку європейську столицю М.В. Гоголь, довго проживши в ній, називав батьківщиною своєї душі»? (Рим.)

  10. Які твори відображають історію, культуру України? («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі близь Диканьки…»)

  11. В яких містах України жив і працював М. Гоголь? (Великі сорочинці, Василівка, Київ, Ніжин, Одеса)

  12. Смертельно боячись саме цього, Гоголь наказав домашній челяді будити його кожну годину, що погіршило здоров'я письменника. Чого ж так боявся письменник? (Заснути летаргічним сном.)

Слово вчителя.

Микола Васильович Гоголь - один з самобутніх російських письменників, його слава вийшла далеко за межі російського культурного простору. Його книги цікаві впродовж всього життя, кожного разу вдається знайти в них нові грані, майже новий зміст. Життя його не рясніло зовнішніми подіями. Все воно було в напруженій роботі, в поглибленому внутрішньому аналізі своїх вчинків і думок. Гоголь створив книги, які з'явилися справжнім відкриттям в художній культурі, зробили великий вплив на розвиток російської літератури і мистецтва взагалі. Книги Гоголя активно існують в духовному житті нашого часу. Художнє слово Гоголя сприймається сьогодні як пророче. Гоголь не просто письменник, але людина виняткової, трагічної долі, мислитель і пророк, що стояв на порозі справжньої розгадки історичних доль Росії і України, в долі якого так чи інакше відбилася доля літератури і суспільної думки того часу. Гоголь - початок нової епохи в художній свідомості Росії ХIХ століття.

VІ. Коментоване домашнє завдання

Прочитати повість «Тарас Бульба», повторити відомості про козацьку добу, отримані на уроках історії.

15

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    26.02.2018
  • Розділ
    Зарубіжна література
  • Клас
    7 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    121
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер материала
    IR069585
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти