Роль конструювання одягу в системі індивідуального пошиття є надзвичайно важлива. Одяг за індивідуальним замовленням пошивають на конкретну фігуру, яка за формою окремих частин тіла не відповідає типовим розмірам, прийнятим у швейній промисловості. Тому при розкроюванні одягу необхідно використовувати виміри конкретної фігури людини, які максимально характеризують будову її тіла.
Виготовлення красивого і зручного одягу здебільшого залежить від кваліфікації закрійника, його майстерності у моделюванні і конструюванні одягу з урахуванням пошивних властивостей сучасних тканин.
Навчально-методичний посібник «Методика побудови основи жіночої сукі» запропоновано систему знімання мірок і метод конструювання, які забезпечують можливість виготовлення виробу з однією приміркою, що уможливлює підвищення продуктивності праці і поліпшення якості одягу.
СУКНЯ (від укр. сукати, від лат. sucula – коловорот, мотовило) – плечовий верхній жіночий або дівчачий одяг, яким укривають тулуб, стегна й ноги (частково або цілком). Походження слова «сукня» пов'язано з процесом виготовлення сукна, тканин з ниток від словосполучення «сукати нитку». Сукня – це один з різновидів жіночого одягу, що найчастіше складається з ліфа і спідниці. Іноді сукню називають словом плаття, яке походить від українського слова «плат» – кусок полотна або іншої тканини. Історія сукні сягає своїм корінням давнини. Сукня Давнього Єгипту калазіріс – це обгорнуте навколо тіла полотнище з однією або двома бретелями. Праобразом жіночої сукні також є пеплос, який носили жінки у Древній Греції. Пеплос – це суцільний шматок полотна з вирізом для голови, який мав складне драпування. В епоху Середньовіччя з'являється туніка, яку вже почали оздоблювати шлярками. У ХІІ ст. у жіночих сукнях – бліо – з'являються нові елементи крою - плечовий та бічний шви. У ХІІІ ст. зазвичай одягали дві сукні - верхню та нижню. Протягом історії моди конструктивне вирішення сукні змінюється досить часто: завищена лінія талії у XIV ст. змінюється заниженою у XV ст. і знову повертається на свій природний рівень у XVI ст. Декольте сукні з прямолінійної форми змінюється на трикутне, а потім на форму каре. Змінюється і об'єм сукні, її оздоблення, форма і розміри конструктивно-декоративних елементів тощо. Сукня - це традиційний і найбільш поширений вид одягу для жінок і дівчат. За конструктивним вирішенням сукня може бути відрізною по талії або суцільнокрійною, з коміром або без коміра, з рукавами різних покроїв або без рукавів. У ХХ ст. відбувся функціональний поділ суконь на ділові, повсякденні, святкові, вечірні, весільні тощо. Розглядаючи історію моди, можна виділити такі різновиди сукні: сукня реформ, сукня принцес, сукня коктейльна, сукня-амазонка тощо.
