Альтернативою звичним формам проведення навчання стають «нетрадиційні» чи «нестандартні» уроки, специфіку яких розглядали провідні дослідники в Україні (Н.П. Волкова, М.М. Фіцула, В.І. Лозова, Г.В. Троцко, О.Я. Савченко, І.П. Підласий, С.В. Кульневич, Т.П. Лакоценіна, Н.В. Бордовська, А.А. Реан, І.Ф. Харламов та інш.).
Дослідники цього питання визначили, що при використанні «нетрадиційних уроків» можна досягнути значних позитивних результатів у формуванні загальнонавчальних умінь, стимулюванні пізнавальних інтересів тих, хто навчається, створити передумови для взаємодії суб'єктів навчання, підвищити успішність невстигаючих, бо такі форми навчання дозволяють враховувати індивідуальні можливості особи, їх реальний навчальний потенціал, створюють атмосферу «комфорту» під час навчального процесу.
Широке використання нетрадиційних методик, які застосовують на уроках, спонукає учнів до самостійної праці, до творчого мислення, пошуку. Проводячи уроки, різні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності, визначаючи методику їх проведення, вчитель повинен враховувати змістові особливості різних предметів, суттєві відмінності розвитку дітей, умови, в яких працюють діти. Для якісного оновлення уроку у центрі уваги перебуває організація навчальної діяльності учнів залежно від змісту і готовності дітей. Саме це особливо впливає на навчальні результати, творчий розвиток особистості.
При підготовці до нестандартних уроків доводиться вирішувати різноманітні педагогічні завдання :
Як найкраще поєднати методи і прийоми під час пояснення даного матеріалу?
Як диференціювати самостійну роботу?
Як вивчити особистість учня?
Як вплинути на байдужих дітей?
Як знайти довготривалі стимули до праці?
Як краще перевірити домашнє завдання?
Як організувати роботу над об'ємним текстом і маленькою за обсягом перлиною пейзажної лірики?
Як подолати мовленнєву нерозвиненість учнів?
Цих проблем безліч. Освоєння на творчому рівні нових методик вимагає того, щоб на окремому уроці й у системі уроків досягати взаємозв’язку навчального, розвивального й мотиваційного компонентів навчальної діяльності, утверджувати гуманні взаємовідносини в класі, активно використовувати різні форми співпраці з учнями. Для цього в процесі підготовки та проведення уроку орієнтуються не тільки на його зміст, а водночас продумують, як це зробити з найбільшою користю для розвитку творчої особистості дитини, збереження її емоційного благополуччя, оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання, уміння вчитися.
Тому, чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов'язати змістовий, процесуальний і мотиваційний компоненти навчальної діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і творчий розвиток школяра.
В умовах розповсюдження новітніх технологій усе більшого розвитку набуває інтегроване навчання, яке на практиці виявляється в інтегрованих уроках. Ідея інтеграції навчання на сучасному етапі приваблює багатьох учених як у нашій країні, так і за її межами. Науковий інтерес окремих дослідників направляє їх на вивчення проблем інтегрованого заняття (О. Бєляєв, О. Савченко, В. Тименко, Ю. Колягін, Т. Донченко та ін.). Більшість українських лінгводидактів (О. Бєляєв, М. Пентилюк, М. Вашуленко, Т. Донченко, Л. Мірошниченко, П. Кордун) вважають, що настав час перетворити декларативне навчання на процес всебічного розвитку потенційних творчих можливостей кожної дитини.
Навчальний матеріал учні засвоюють в основному з трьох джерел:
по-перше, через соціокультурні (культурологічні) теми;
по-друге, через міжпредметні зв'язки, здійснювані впродовж навчання згідно з програмовими вимогами;
по-третє, через інтегроване навчання або інтегровані уроки.
Якщо перше джерело позамовних знань учнів досить потужне, бо соціокультурна освіта лежить в основі сучасного уроку, то міжпредметні зв'язки, а з ними й інтегровані уроки, реалізуються у школі ще недостатньо і мають епізодичний характер.
Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Стоїть проблема творчого розвитку особистості шляхом інтегрованого підходу до викладання предметів художньо-естетичного циклу. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.
Незважаючи на те, що проблема розвитку творчості в учнів досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи нових методів та форм навчання, у тому числі нетрадиційних занять- інтегорованих уроків.
Актуальність теми дослідження. Проблеми розвитку особистості школяра під час вивчення художньої культури, музичного мистецтва, у ході гурткової роботи, належать до найважливіших проблем педагогіки і психології, оскільки постійне збагачення та диференціація наукового знання, посилення інформатизації суспільства зумовлює необхідність формування таких особистісних характеристик учнів, як ініціативність, творчість, здатність до самостійної постановки цілей, впевненість у собі і вимагає створення у навчальному закладі сприятливих умов для особистісного зростання творчої особистості.
Існує тільки один спосіб реалізувати інтегрований підхід у навчально-виховному процесі та позашкільній діяльності – зробити їх сферою самоствердження особистості.
Оскільки інтегрований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєдіяльності, – завдання викладання предметів художньо-естетичного циклу має вирішуватись комплексно із залученням найрізноманітніших засобів навчання і виховання.
Об’єкт дослідження – інтегрований підхід у викладанні предметів художньо-естетичного циклу (художньої культури, музичного мистецтва) та гурткової роботи ( шкільного хору та вокального співу);
Предмет – суть, завдання, умови реалізації інтегрованих уроків художньо-естетичного циклу (художньої культури, музичного мистецтва) та гурткової роботи ( шкільного хору та вокального співу);
Мета дослідження: виявити оптимальні умови викладання предметів художньо-естетичного циклу (художньої культури, музичного мистецтва) та гурткової роботи ( шкільного хору та вокального співу) шляхом використання інтегрованого підходу до занять;
Завдання дослідження:
Проаналізувати педагогічну літературу, що присвячена даній проблемі.
Виявити основні педагогічні умови формування та розвитку творчої особистості школярів на заняттях з художньої культури, музичного мистецтва та гурткової роботи ( шкільного хору та вокального співу).
Проаналізувати роль молодшого школяра у навчальному процесі.
Розробити методику та експериментальним шляхом перевірити її ефективність.
Дана робота базується на використанні наступних методів: аналізу, синтезу,
порівняння, індукції, дедукції, узагальнення тощо.
