Вже перші журнальні публікації молодого поета з Луганщини привернули до себе увагу незвичайним баченням буденних речей. 1965 В. Голобородько подав до видавництва «Молодь» збірку віршів «Летюче віконце», що виявилася неприйнятною для радянської цензури. 1967 Голобородька виключено з Донецького педагогічного інституту за читання «самвидавівської» літератури. Вихід 1970 у видавництві «Смолоскип» збірки «Летюче віконце» дав привід для дальшої політичної дискримінації поета, і йому майже на 20 років було закрито шлях до друку. Весь цей час Василь Іванович жив у рідному селі, не припиняючи поетичної творчості. Але тільки 1988 вийшла збірка верлібрів «Зелен день», а 1990 – збірка «Ікар на метеликових крилах».
У поезії Василя Голобородька панує відчуття доброти людського призначення. У своїх віршах поет не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія – це своєрідний погляд на людину.
Образний світ поезій Василя Голобородька змушує нас звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра. Читаючи вірші поета, можна помітити небуденність його художнього слова.
Робота є спробою дослідити образну систему поезії одного з найвидатніших українських поетів сучасності – Василя Голобородька.
Серед дослідників творчості В. Голобородька доцільно назвати таких вчених: І. Дзюба, П. Голубенко, Б. Бойчук, М. Антонович, У. Пелех, В. Оліфіренко, В. Косяченко, З. Карпенко, Т. Щербаченко, Л. Дударенко, В. Абліцов, О. Неживий, Т. Пастух, Ю. Дмитренко тощо.
