Щорічно у третій четвер травня українці та друзі України в усьому світі відзначають День вишиванки – одне з найбільш самобутніх свят, присвячених розквіту української культури.
День вишиванки в Україні народився в студентських та викладацьких колах. На сьогодні це свято відзначається понад 10 років. Вважається, що традиція, яка з часом переросла у День вишиванки, була покладена ініціативою студентки Чернівецького національного університету Лесі Воронюк у 2006 році. Надихнувшись прикладом своїх друзів, які носили національний одяг, вона запропонувала своїм однокурсникам раз на рік приходити в університет у вишиванці. Ініціатива швидко поширилася по вишам міста, а потім і по всій Україні. Через чотири роки День вишиванки вже відзначали у Львові та Сімферополі, а в подальшому він вийшов далеко за межі України. За сприяння діаспор День вишиванки відзначають у США, Канаді, країнах Європи, Австралії та ін. Всесвітній день вишиванки — свято національної єдності, адже він об’єднує українців незалежно від їх місця проживання, віросповідання або політичних поглядів. Вишиванка для українця — наша національна святиня, яка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і зв’язок багатьох поколінь. Український народ ставиться до вишиваної сорочки як до святині. Вишиванки передавалися з роду в рід, зберігалися і зберігаються досі як сімейна реліквія.
Вишиванки завжди були нашим національним символом, нашою гордістю та автентичною ознакою. Споконвіку вишиванка для українців була не просто одягом, а оберегом — символом здоров’я, краси, щасливої долі та єднання з душею свого народу.
Таким чином, вишивка - мистецтво всенародне і має яскраво виражені національні риси. У ній через віки пронесена й збережена колективна народна мудрість, художня пам'ять, естетичні ідеали краси. За цей період змінилися традиції орнаментації, малюнки орнаменту, ставлення до вишивки, але сама вишивка залишається незмінно популярною.
