Обладнання і спортивний інвентар повинні відповідати правилам занять і змагань із даних видів спорту. Основна гігієнічна вимога до спортивного інвентарю – травмобезпечність. Для профілактики спортивного травматизму потрібний своєчасний і якісний контроль стану технологічних пристроїв, кріплень спортивних снарядів, засобів страховки і різних захисних пристроїв. Санітарно-гігієнічні заходи з охорони праці на заняттях фізичними вправами і спортом в умовах спортивних споруд проводить адміністрація спортивного об'єкта спільно з представниками територіального санепіднаптяду.
У спортивній залі повинні бути детальні інструкції з охорони праці під час занять різними видами спорту, затверджені керівником навчальної інституції й погоджені з профспілковим комітетом, які переглядаються не рідше одного разу на 3 роки. Відвідувачі спортивної зали (спортсмени, учні, студенти) мають знати, що відноситься до спортивного інвентарю, як правильно ним користуватися і не допускати його застосування не за призначенням.
Усі спортивні снаряди, встановлені в закритих і відкритих місцях проведення занять, повинні бути цілком справними і надійно закріпленими. Надійність установлення і результати випробувань інвентарю й обладнання фіксують у спеціальному журналі. Розташування обладнання передбачає безпечну зону навколо кожного гімнастичного снаряда. Снаряди не повинні мати у вузлах і з'єднаннях люфтів, коливань, прогинів, деталі кріплення (гайки, гвинти) мають бути надійно закрученими. Біля спортивних снарядів повинні бути написи про гранично допустимі навантаження. Кількість, вид, місце розташування і нормативні навантаження технологічних пристроїв для кріплень спортивних снарядів повинні відповідати схемі розміщення і кресленням цих пристроїв. Зусилля, що докладаються до вказаних пристроїв, не можуть перевищувати гранично допустимі величини, позначені на схемі розміщення технологічного пристрою і позначених місцях кріплень. Наприклад, динамічне зусилля на одинарну лонжу не повинно бути більшим за 700 кг•с. Запобіжний пояс, використовуваний акробатами і гімнастами, має бути добре підігнаним до фігури і шириною – не вужчим від 30 мм.
Жердини брусів перед початком кожного навчального року повинні ремонтуватися по всій довжині. При виявленні тріщин жердина негайно замінюється.
Гриф перекладини має протиратися сухою ганчіркою і зачищатися шкіркою. Пластини для кріплення крюків, розтяжок повинні бути щільно пригвинчені до підлоги, зроблені врівень із нею.
Колода гімнастична не може мати тріщин і задирок, помітних викривлень.
Опори гімнастичного козла міцно закріплюються в коробах корпусу, ноги козла вільно встановлюються й надійно фіксуються в заданому положенні.
Гімнастичні мати не повинні мати розривів.
Мостик гімнастичний має бути підбитий гумою для виключення ковзання при відштовхуванні.
Канати для лазіння повинні бути виготовлені з прядива ' (коноплі) або бавовни з три- чи чотирипрядного волокна діаметром 35–40 мм. Щоки, стиснені двома болтами, мають щільно, без щілин, охоплювати канат на всій площі прилягання. Нижній кінець каната повинен бути туго обмотаний шпагатом на довжину 100 мм і обтягнений шкіряним чи тканинним чохлом. Канат не повинен мати розривів і вузлів.
Шведську стінку надійно кріплять до стіни і перевіряють її поперечини на наявність тріщин і люфтів у місцях кріплення.
Гімнастична лавка повинна мати добру стійкість, у вузлах її кріплення гайки і болти мають бути надійно закручені.
Гімнастична палка обов'язково має рівну поверхню без тріщин, задирок і закруглені кінці.
М'ячі надувні повинні застосовуватися за номерами у суворій відповідності до віку і фізичної підготовки.
Усі спортивні снаряди для метання мають відповідати віку і статі згідно з правилами змагань.
Лижний інвентар підбирають відповідно до росту і маси спортсмена і підганяють індивідуально: палиці повинні бути легкими, міцними і зручними, з петлею для захоплення рукою, загостренням для упору й обмежувальним кільцем; поверхня лиж не може мати перекосів і бокових викривлень, тріщин, задирок і сколів; ковзна поверхня має бути просмолена і змащена спеціальною маззю у відповідності до погодних умов.
Баскетбольний щит повинен бути з відповідного прозорого монолітного шматка матеріалу (бажано – загартованого, щоб не розбивався, наприклад, зі скла) розміром 1,80 м по горизонталі й 1,05 м по вертикалі. Коли ж він виготовлений з іншого непрозорого матеріалу, то має бути пофарбований у білий колір. Нижня частина щита повинна бути гладкою.
Щит жорстко кріпиться до стіни або до опори і виступає від лицевої лінії на 1,20 м. Кільця діаметром 0,45 м фарбуються в помаранчевий колір. Пристосування для кріплення сіток не повинні мати гострих країв і щілин.
Баскетбольний м'яч має бути сферичної форми і маси не менше від 567 г і не більше за 650 г. Він повинен бути накачаний до такого повітряного тиску, щоб при падінні з висоти 1,80 м, виміряній від нижньої поверхні м'яча, відскакував на висоту, виміряну до верхньої поверхні м'яча, не менш як 1,20 м і не більше за 1,40 м.
Волейбольні стійки повинні встановлюватися на віддалі не ближче за 0,50 м від бокових ліній, а їх кріплення не мають створювати небезпеку для гравців. Висота стійки забезпечує кріплення сітки на необхідному рівні.
Волейбольна сітка має ширину 1 м, довжину – 9,5 м. Висота, на яку натягується сітка в центрі майданчика, складає для чоловіків 2,43 м, для жінок – 2,24 м. На сітці під боковими лініями встановлюються так звані антени, висота яких більша за висоту сітки на 0,80 м.
Волейбольний м'яч повинен бути з м'якої шкіри, круглий та однокольоровий. Вага м'яча – 270-280 г, окружність – 0,64-0,66 м. Тиск повітря всередині камери м'яча має складати максимум 0,051 кг/см3.
Важливі в санітарному відношенні умови зберігання й експлуатації снарядів, канатів і засобів страхування для попередження передчасного зношення, корозії. Синтетичні канати потрібно захищати від прямого сонячного проміння, вологи, вироби з гуми – також від дії високих температур, мастил. Шкіряні вироби не рідше ніж раз на місяць протирають касторовою олією.
Адміністрація спортивних споруд повинна мати паспорти або експлуатаційні документи на технологічне обладнання і засоби страхування, включно з інструкціями з безпечного монтажу й експлуатації спортивних снарядів. Щорічно перед початком спортивного сезону все спортивне обладнання й інвентар, засоби страхування інспектують спеціальна комісія і представники територіальних органів санепіднагляду, одночасно проводячи випробування на ефективність і безпечність експлуатації. Конструкції й вузли спортивних снарядів зазнають повного технічного огляду (зовнішній огляд і випробування пробним навантаженням) один раз на 3 роки і часткового – раз на рік перед початком спортивного сезону. Динамічні випробування проводять дворазовим підніманням та опусканням вантажу з перевіркою дії всіх механізмів. Пробне навантаження здійснюється за допомогою завчасно зважених мішків із піском або інших вимірюваних вантажів. Тривалість фіксації вантажу – не менше від 5 хвилин.
Результати технічного огляду спортивних снарядів оформляють спеціальним актом, продубльованим у журналі технічного огляду, який зберігається у старшого інженера спортивного комплексу.
Поточний огляд спортивних снарядів і засобів страхування перед кожним тренуванням проводить тренер, який при виявленні певних несправностей, деформацій чи тріщин зобов'язаний заборонити тренуватися на цьому снаряді до їх усунення (виправлення чи заміни деталей).
У багатьох видах спорту (бокс, фехтування, хокей, футбол та ін.) застосовують різні захисні пристрої-наколінники, налікотники, голіностопники, напульсники, долонні накладки, що виготовляються з різних матеріалів (трикотаж, шкіра) і запобігають надмірним навантаженням на суглоби і сухожилля, шкіру долонь. Для попередження травм пахових ділянок і попереку при підніманні вантажів і натугах застосовуються бандажі, для захисту промежини – захисні раковини. Для попередження плоскостопості ковзанярі, фігуристи, хокеїсти застосовують супінатори – ортопедичні устілки. Хокеїсти захищають голову легким і надійним шоломом, який не зменшує поле зору, не погіршує слух. Велосипедисти, авто- й мотогонники для уникнення травм голови при падінні використовують різних конструкцій шоломи (велошоломи, шоломи-каски тощо). Для попередження травм призначено і спорядження боксера: від випадкових ударів нижче від пояса надівається спеціальний бандаж, від пошкоджень зубів – назубник (кала). Капи індивідуальні й після використання ретельно миються й дезінфікуються, зберігаються в алюмінієвих чи пластмасових контейнерах із вологою губкою, що попереджає надмірне висихання. Боксерські рукавиці після тренувань просушують і зберігають у висячому положенні, їх внутрішня поверхня повинна періодично протиратися розчином, що дезінфікує.
Велике психологічне (і профілактичне щодо травматизму) значення має раціональне кольорове оформлення спортивних об'єктів, яке повинно викликати почуття естетичного задоволення, покращувати нервово-психічний стан спортсмена і підвищувати його працездатність. У кольоровому оформленні спортивних споруд ураховуються їх призначення, вид спорту, розміри і форма споруди, просторова орієнтація, клімат, оптимальність кольорового контрасту між спортивними предметами і тлом. Для стін рекомендуються світлі тони: кремовий, персиковий, світло-рожевий, кораловий, морських хвиль, небесно-блакитний та ін. Потрібно уникати коричневого, яскраво-червоного, чорного. Існують певні вимоги до використання кольорів із сигнальною метою: сигнальним червоним фарбують протипожежний інвентар і заборонні написи, інформаційне табло повинно бути пофарбоване в синій (колір інформації) на білому тлі, для виділення предметів застосовують помаранчевий (баскетбольне кільце), для розмітки – сигнальний білий.
Для стін спортивних залів обирають фарби м'яких відтінків із матовою поверхнею (не дають полисків) чи лаки, фарбують стіни на висоту не менш як 1,8 м. (це полегшує вологе прибирання).
Для покриття підлоги використовують різні природні (дерево) та синтетичні (тартан, рекортан, тарафлекс, індофлекс, поліграс, регупол, арман та ін.) матеріали, також гігієнічно регламентовані. Вони мають добрі експлуатаційні властивості, довговічні й нескладні в обслуговуванні. При виборі синтетичних матеріалів для критих спортивних споруд потрібно враховувати, що вони здатні виділяти в повітря токсичні речовини. Інтенсивна експлуатація покриття сприяє його швидкій деструкції й старінню, а це також призводить до збільшення виділень.
Усі штучні покриття потребують гігієнічного дослідження їх хімічної стабільності й електризації. Найбільший рівень статичних зарядів відзначається у критих спортивних спорудах (при заняттях баскетболом на тілі спортсмена фіксують заряди до 10–20 кВ). Електричні заряди, концентруючись на поверхні, притягують до себе частинки пилу і мікроорганізми.
Статичні електричні поля знижують тонус і реактивність вегетативної нервової системи, іскровий розряд досить болючий і відволікає від занять, посилюючись при тривалій і повторній дії. Встановлена чітка залежність величини заряду статичного електричного поля від мікроклімату в приміщенні, пори року. На поверхні спортивних споруд і, закономірно, на тілі спортсмена статичний електричний потенціал більший узимку, знижується до середніх величин у весняно-осінній період і падає до мінімуму влітку. Підвищення вологості зменшує утворення електричних зарядів, тому вологе прибирання підлоги і панелей, особливо пластикових, провітрювання зали сприяє зниженню статичного електричного потенціалу.
Для зменшення утворення електричних потенціалів використовуються антисептичні мастики при прибиранні підлоги, заземлення конструкцій огорож і підлоги, решіток вікон. Зняттю електростатичного потенціалу на тілі сприяють перевдягання, миття в душі. У процесі виробництва в синтетичні покриття повинні додаватися антистатики.
Вологе прибирання, окрім зменшення утворення електростатичного потенціалу, сприяє попередженню розвитку мікробів, кліщів і под. Так, наприклад, покриття боксерського рингу і борцівського килима повинні протиратися декілька разів на день вологою ганчіркою, оброблятися пилососом 1–2 рази на тиждень, протиратися 3 % розчином перекису водню з додаванням 0,5 % прального порошку. Для додаткового оброблення можна використовувати переносну бактерицидну лампу.
