Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі — важлива і завжди актуальна проблема практичної методики. Сьогодення висуває перед школою нові завдання, які пов’язані з розвитком в учнів інтересу до знань предметів природничо-математичного циклу і насамперед, фізики, тому, що саме вона найбільш наближена до передових рубежів сучасної науки і техніки. Адже пасивне засвоєння законів, формул, визначень призводить до того, що учні швидко забувають їх і не застосовують в майбутньому, що не сприяє психологічній підготовці молоді до творчої праці на користь суспільству. Учні почувають себе впевненіше, якщо навчання фізики спрямоване на розвиток пізнавальних можливостей та їх здібностей, що частіше забезпечується емоційним сприйманням.
Однак шкільне навчання фізики нерідко буває сухим, малоемоційним. Таке викладання призводить до байдужості сприймання. Тому досить значна частина школярів не цікавиться науково-популярною літературою, не виносить із школи інтересу до технічних знань, до самоосвіти. Як наслідок, в майбутньому у них відсутня ініціатива і самостійність в розв’язанні науково-технічних проблем сучасного виробництва.
Тому хоч фізика і захоплююча наука, пропонована розробка містить теоретичні основи використання дидактичних ігор, вимоги до ігрової діяльності, методи організації ігор, загальні правила під час гри і опис проведення ігрових моментів з фрагментами уроків, розробки позакласних заходів та має на меті розширити інтерес до тих знань які на перший погляд здаються непривабливими. Кросворди, чайнворди, головоломки, ребуси та інші ігри, побудовані на навчальному матеріалі з фізики дозволять не тільки перевірити свої знання учням, але й допоможуть поглибити їх.
